2.3.Особливості використання прикметників-паронімів та прикметників-синонімів в усному та писемному професійному мовленні

Синоніміка означає у мові наявність близьких, а не однакових способів висловлювання (крайній – останній, наступний - подальший). Незнання синонімічних можливостей слова або незначна різниця у вимові слів (гарантійний – гарантований, письменний - письмовий) часто призводять до помилок. Особливо виникають ускладнення тоді, коли у російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській – кілька. Наприклад: у російській мові є слово личный, а в українській: особистий (життя, підпис) та особовий (особова справа). Причинами порушення смислової точності мовлення можуть бути уживання слів у невластивому їм значенні (прикметники-синоніми) або через незнання значень прикметників-паронімів. Розглянемо, наприклад, синоніми навколишній – оточуючий. Значення цих слів близькі, проте є випадки, коли їх слід розрізняти. Слово навколишній має ширшу сполучуваність: навколишні села, будинки, звуки; навколишня дійсність. Дієприкметник оточуючий у множині може використовуватись як іменник. У таких випадках він стосується тільки людей: Відпочиваючи у людних місцях, треба зважати на оточуючих.

Неординарний – оригінальний. Слово неординарний своїм значенням вказує на те, що якийсь факт, подія, явище виділяється з ряду інших своєю незвичайністю, непересічністю: неординарні прикмети року; сприяти вихованню неординарних людей. Близький за значенням до нього прикметник оригінальний – „незвичайний, своєрідний, самобутній”. Сполучуваність його з іменниками надзвичайно різноманітна: оригінальне оформлення, оригінальна вистава, оригінальна людина. Оригінальними називають речі, створені самостійно, без наслідування відомих зразків. У такому розумінні слово неординарний вживати не можна.

Загальний – спільний синонімічні у значенні „такий, що охоплює всіх, стосується всіх”: загальна (спільна) розмова, загальне (спільне) засідання. Але тільки: загальні збори, загальна військова повинність (поширюється на всіх); спільні мрії, спільні турботи (належать усім, кільком, що взаємно володіють ними).

Слід постійно пам’ятати про відмінність між словами: громадський – громадянський, економічний – економний, тактовний – тактичний. Громадський – прикметник до громада – означає:

1) „який стосується групи людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів”;

2) „який виникає, відбувається у суспільстві або стосується суспільства, зв’язаний з ним”;

3) „належний усій громаді, усьому суспільству, колективний”. Наприклад: громадські збори, громадські інтереси, громадська думка, громадський порядок, громадські доручення тощо. Громадянський – прикметник від іменника громадянин – означає „такий, що має стосунок до людини як до громадянина – свідомого члена суспільства, підданого якоїсь держави”: громадянська гідність, громадянська війна, громадянський шлюб, громадянська мужність.

Економічний – економний. Слово економічний вживається стосовно понять, пов’язаних з економікою – суспільно-виробничими відносинами, господарською і фінансовою діяльністю: економічні системи, економічна стратегія, економічний потенціал, економічний прогрес, економічне життя.

Слово економний співвідноситься зі словами економія, економити і тому має інше значення – „який бережливо, ощадливо витрачає що-небудь, сприяє економії”: економні рухи, економні витрати.

Тактовний – тактичний. Тактовний – той, хто володіє почуттям міри, такту (утворений від іменника такт): тактовна людина.

Прикметник тактичний утворений від іменника тактика у значенні „сукупність прийомів, методів або способів, що використовуються у політиці, спорті, на війні для досягнення мети або здійснення певної бойової операції”: тактичні міркування, тактичні прийоми, тактичні удари.

Контрольні запитання:

1. Яка роль прикметників у мові?

2. На які розряди за значенням поділяються прикметники?

3. Якими граматичними значеннями та іншими властивостями якісні прикметники відрізняються від відносних?

4. Від якого розряду прикметників можна утворити ступені порівняння? Назвіть усі форми ступенювання таких прикметників і способи їх утворення.

5. Як утворюються присвійні прикметники?

6. Які якісні прикметники не утворюють ступені порівняння?

7. Яких змін зазнає основа прикметника при творенні вищого ступеня порівняння?

8. Чи виникають помилки щодо вживання прикметникових форм? Назвіть їх.

9. Які форми прикметників, повні чи короткі, вживаються в сучасній українській мові?

Практичні завдання:

1. Наведіть 5 прикладів терміносполук за вашим фаховим напрямком.

2. Доберіть, користуючись словниками, по 3 приклади прикметників-паронімів та прикметників-синонімів і поясніть їх значення.

Тема 3

Особливості використання дієслів та дієслівних

форм у мові професійного спрямування

3.1. Загальна характеристика дієслова та дієслівних форм.

3.2. Особливості використання дієслів та дієслівних форм у мові професійного спрямування.

3.1. Загальна характеристика дієслова та дієслівних форм

Дієслово – повнозначна частина мови, що означає дію або стан чи процес предмета і відповідає на питання що робити?, що зробити?

Дієслову властиві такі граматичні ознаки як вид, час, особа, число, спосіб, перехідність і неперехідність, стан.

Категорія виду виражає дію з погляду того, як вона розвивається в часі. З допомогою категорії виду передається дія, яка сповна реалізована чи спрямована на реалізацію, або дія постійна, безперервна, що перебуває в процесі розгортання і становлення.

Видові значення наявні в усіх дієсловах. Залежно від контексту вони можуть бути доконаного або недоконаного виду.

Дієслова доконаного виду означають дію, яка завершилась у минулому або обов'язково відбудеться в майбутньому. Відповідно вони мають такі часові форми: минулий і простий майбутній (підписав, оголосив, вирішив, адресувати, акцентувати, скликати).

Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і мають такі часові форми: теперішній, минулий і складна та складена форми майбутнього ( підписувати – підписую - підписував – підписуватиму – буду підписувати).

Категорія особи виражає відношення дії до дійової особи. Вона тісно пов’язана з категорією особи займенника (читаю – я, читаємо – ми). Її значення базується на протиставленні шести взаємопов'язаних форм: