
- •1.2. Нормативність вживання форм роду іменників
- •1.3. Нормативність вживання форм числа іменників
- •1.4. Відмінкові форми іменників. Правопис закінчень іменників чоловічого роду іі відміни в родовому відмінку однини
- •2.2. Нормативність уживання граматичних форм прикметника
- •2.3.Особливості використання прикметників-паронімів та прикметників-синонімів в усному та писемному професійному мовленні
- •1,2,3-Ї особи однини і 1,2,3-ї особи множини
- •3.2. Особливості використання дієслів та дієслівних форм у мові професійного спрямування
- •4.2. Зв’язок числівника з іменником
- •. Уживання форм однини і множини числівників.
- •4.4. Числівники, як компоненти складних іменників і прикметників
- •Особливості використання числівників у наукових текстах і документах. Специфіка оформлення цифрових даних
- •Тема 5 Особливості використання займенників у ділових паперах
- •5.1. Відмінювання займенників
- •5.2. Займенники у ділових паперах:
- •2.3 Вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у ділових паперах.
- •Тема 6 Прислівник
- •Прислівник як частина мови. Синтаксичні ознаки прислівника
- •Розряди прислівників за значенням
- •6.3. Ступені порівняння прислівників
- •6.4. Правопис прислівників.
- •Тема 7 Службові частини мови в наукових текстах
- •1. Морфологічний склад та правопис прийменників
- •7.2 Синонімія та труднощі перекладу прийменників.
- •Позначення шляху руху або місця,
- •7.3. Сполучники та сполучні слова
- •Сурядні сполучники
- •Підрядні сполучники
- •7.4. Формотворчі, словотворчі та модальні частки в українській мові.
- •Модальні частки
- •Групи модальних часток
- •Правопис часток
- •7.5. Засоби милозвучності української мови
- •Тема 8 Синтаксис фахових та наукових текстів
- •8.1. Поняття про синтаксис, його одиниці. Типи словосполучень
- •8.2. Основні ознаки речення
- •8.3. Порядок слів у реченні. Логічний наголос
- •8.4. Узгодження підмета й присудка
- •Синтаксичні особливості офіційно-ділового та наукового стилю.
- •8.6. Основні правила української пунктуації і. Розділові знаки в простих реченнях
- •Комою відокремлюються другорядні члени речення,які для підсилення їхньої граматичної і смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією, а на письмі розділовими знаками:
- •Означення неузгоджені, узгоджені і прикладки( Асоціації,договірні об’єднання, створюються з метою постійної координації господарської діяльності.)
- •Іі. Розділові знаки в складних реченнях
- •1. Складносурядні речення
- •2. Складнопідрядні речення
- •3. Безсполучникове складне речення
- •Розділові знаки у складних реченнях Складносурядні речення
- •Складнопідрядні речення
- •Розділові знаки у безсполучникових реченнях
- •9. Література Основна література
- •Додаткова література
7.3. Сполучники та сполучні слова
Сполучники - службові слова, призначені для зв’язку однорідних членів речення та частинскладного речення.
Сполучникиподіляються на сурядні і підрядні.
Сурядні сполучники поєднують однорідні члени речення і частини складносурядного речення як рівноправні, не залежать одне від одного. За характером відношень між членами речень і частинами складного речення вони поділяються наєднальні, протиставні, розділові.
Сурядні сполучники
Групи сполучників |
Сполучники |
Єднальні |
і (й), та (в значенні і), ні...ні, не тільки (не лише), а й (але й); як..., так і |
Протиставні |
а, але, та (в значенні але), так, однак, зате, проте |
Розділові |
то...то; не то...не то; чи...чи; або...або; хоч...хоч |
Підрядні сполучники пов’язують частини складнопідрядного речення – головне і підрядне. Вони оформлюють різні відношення між головним і підрядним реченнями.
Підрядні сполучники
Які відношення виражають |
Сполучники |
Причинові |
бо; через те що; тому що; завдяки тому що; у зв’язку з тим що; оскільки |
Часові |
ледве; тільки; щойно; як; як тільки, після того як |
Мети |
щоб; аби; для того, щоб |
Умовні |
якби; якщо; коли б; як тільки |
Допустові |
хоч; дарма що; незважаючи на те, що; хоч..., але |
Порівняльні |
як; мов; наче; неначе; ніби; нібито; начебто; мовбито, що |
Міри, ступеня |
аж; що аж; що й |
З’ясувальні |
що; як; ніби |
7.4. Формотворчі, словотворчі та модальні частки в українській мові.
Частка –службова частина мови, яка надає слову або реченню додаткового відтінку або є засобом творення форм слів чи похідних слів.
За роллю у слові і в реченні частки поділяються на формотворчі,і фразові (модальні).
Формотворчічасткивикористовуються для творення форм дієслова:би(б)– умовного способу;хай, нехай– наказового способу.
Словотворчічастки призначені для творення слів, а тому з часом перетворюються на суфікси або префікси. Так, заперечну часткуні вживають для творення заперечних займенників (ніхто, ніщо, ніякий, ніскільки) і прислівників, похідних від займенників (ніколи, ніяк, нізвідки). Часткане перетворилася на префікс, за допомогою якого творятьсяприкметники і похідні від них прислівники (невисокий, недавній). Частка –сяперетворилася на дієслівний словотворчий суфікс(вітатися, розраховуватися), часткиаби, де,чи, що, як, будь,небудь, казна, хтозна та деякі інші, що призначенім для творення займенників і прислівників, перетворюються на суфікси або префікси(абихто, деякий, чимало, якнайскоріше, будь-що, скільки-небудь, як-небудь, казна –що).
Модальні частки
Модальні частки надають окремому слову в реченні або цілому реченню додаткових відтінків: ствердження або заперечення, питання, спонукання, сумніву тощо.
Групи модальних часток
Групи часток |
Яких відтінків надають реченню |
Стверджувальні так, авжеж, аякже |
ствердження думки, факту,дії тощо |
Заперечні ( не іні) |
заперечення (повне або часткове) |
Питальні чи, хіба, невже |
питання |
Вказівні це, оце, ось, |
вказівка на щось |
Окличні що за, як |
оклик, підсилення |
Обмежувально-видільні тільки, лише, саме, хоч, хоч би, якраз |
виділення чогось, уточнення |
Власне модальні мов, ледве чи, мовби, ніби, нібито, навряд чи |
сумнів, припущення, невпевненість |
Модальні частки є засобом творення різних модальних типів речення – розповідних, стверджувальних, заперечних, питальних, спонукальних, окличних – або нвиражають невпевненість,можливість, сумнів, недостовірність тощо. Окремі частки призначені для підсилення ознак і дій. Це так звані підсилювальні частки (а, аж, адже, же (ж), таки, би, то, но).
Кількісні частки майже, трохи не, ледве не вказують на часткову невідповідність чомусь, приблизну кількість.