
- •1.2. Нормативність вживання форм роду іменників
- •1.3. Нормативність вживання форм числа іменників
- •1.4. Відмінкові форми іменників. Правопис закінчень іменників чоловічого роду іі відміни в родовому відмінку однини
- •2.2. Нормативність уживання граматичних форм прикметника
- •2.3.Особливості використання прикметників-паронімів та прикметників-синонімів в усному та писемному професійному мовленні
- •1,2,3-Ї особи однини і 1,2,3-ї особи множини
- •3.2. Особливості використання дієслів та дієслівних форм у мові професійного спрямування
- •4.2. Зв’язок числівника з іменником
- •. Уживання форм однини і множини числівників.
- •4.4. Числівники, як компоненти складних іменників і прикметників
- •Особливості використання числівників у наукових текстах і документах. Специфіка оформлення цифрових даних
- •Тема 5 Особливості використання займенників у ділових паперах
- •5.1. Відмінювання займенників
- •5.2. Займенники у ділових паперах:
- •2.3 Вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у ділових паперах.
- •Тема 6 Прислівник
- •Прислівник як частина мови. Синтаксичні ознаки прислівника
- •Розряди прислівників за значенням
- •6.3. Ступені порівняння прислівників
- •6.4. Правопис прислівників.
- •Тема 7 Службові частини мови в наукових текстах
- •1. Морфологічний склад та правопис прийменників
- •7.2 Синонімія та труднощі перекладу прийменників.
- •Позначення шляху руху або місця,
- •7.3. Сполучники та сполучні слова
- •Сурядні сполучники
- •Підрядні сполучники
- •7.4. Формотворчі, словотворчі та модальні частки в українській мові.
- •Модальні частки
- •Групи модальних часток
- •Правопис часток
- •7.5. Засоби милозвучності української мови
- •Тема 8 Синтаксис фахових та наукових текстів
- •8.1. Поняття про синтаксис, його одиниці. Типи словосполучень
- •8.2. Основні ознаки речення
- •8.3. Порядок слів у реченні. Логічний наголос
- •8.4. Узгодження підмета й присудка
- •Синтаксичні особливості офіційно-ділового та наукового стилю.
- •8.6. Основні правила української пунктуації і. Розділові знаки в простих реченнях
- •Комою відокремлюються другорядні члени речення,які для підсилення їхньої граматичної і смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією, а на письмі розділовими знаками:
- •Означення неузгоджені, узгоджені і прикладки( Асоціації,договірні об’єднання, створюються з метою постійної координації господарської діяльності.)
- •Іі. Розділові знаки в складних реченнях
- •1. Складносурядні речення
- •2. Складнопідрядні речення
- •3. Безсполучникове складне речення
- •Розділові знаки у складних реченнях Складносурядні речення
- •Складнопідрядні речення
- •Розділові знаки у безсполучникових реченнях
- •9. Література Основна література
- •Додаткова література
6.4. Правопис прислівників.
Разом пишуться:
прислівники, утворенні сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником. Наприклад: потім, занадто, вночі, безвісти, потихеньку, вперше, натроє (але: по двоє, по троє);
складні прислівники, утворені з кількох основ. Наприклад: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.
Окремо пишуться:
прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найуживаніші з низ такі: без (без кінця, без черги, без упину, без жалю), на (на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку), до (до побачення, до речі, до краю, до діла), з (з радості, з горя, з розгону), в/у (в разі, в міру, уві сні, в далечінь)
прислівникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення утворенні поєднанням слова у називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.
Через дефіс пишуться:
прислівники, утворенні від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-українські, по-моєму, по-нашому;
прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє;
прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, часто-густо;
прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів, або з службовими словами між ними): довго-довго, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, де-не-де. хоч-не-хоч. Запам’ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінці-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.
Написання не з прислівниками
Тільки разом не пишеться тоді, коли прислівник без не не вживається: невдовзі, невідв’язно, невпинно, невсипуче, неквапом, ненароком, неподалеку, несамовито, неспроста, нехотя, нещадно. З більшістю прислівників не звичайно пишеться окремо: не так, не тут, не треба, не слід, не можна, не варто, не дуже, не цілком, не зовсім, не досить, не жаль, не вперше, не спросоння, не по-нашому, не по-товариському, не мимохідь, не праворуч, не щодня, не вдень, не вчора, не сьогодні.
Під час написання не з прислівниками, утвореними від прикметників за допомогою суфіксів -о, -є, треба орієнтуватися на зміст висловлювання:
а) якщо в певному контексті слово з не можна замінити іншим словом чи словосполученням, то не пишемо разом: нелегко (важко), недоброзичливо (вороже), недобре (погано);
б) якщо в певному контексті не відкидає щось, заперечує, то не пишемо окремо: іти на гору не легко, нітрохи не холодно, аж ніяк не страшно.
У текстах наукового та офіційного стилів прислівники часто виступають у ролі вставних слів, які надають реченню окремих смислових відтінків, виражають додаткові повідомлення, уточнення (мабуть, на жаль, наприклад).
Контрольні питання:
Яка частина мови називається прислівником?
Які граматичні ознаки властиві прислівникам?
Яким чином творяться ступені порівняння прислівників?
Які роль в реченні виконують прислівники?
Сформулюйте основні правила написання прислівників разом.
Сформулюйте основні правила написання прислівників окремо.
Сформулюйте основні правила написання прислівників через дефіс.
Як пишуться прислівники з НЕ?