
- •1.2. Нормативність вживання форм роду іменників
- •1.3. Нормативність вживання форм числа іменників
- •1.4. Відмінкові форми іменників. Правопис закінчень іменників чоловічого роду іі відміни в родовому відмінку однини
- •2.2. Нормативність уживання граматичних форм прикметника
- •2.3.Особливості використання прикметників-паронімів та прикметників-синонімів в усному та писемному професійному мовленні
- •1,2,3-Ї особи однини і 1,2,3-ї особи множини
- •3.2. Особливості використання дієслів та дієслівних форм у мові професійного спрямування
- •4.2. Зв’язок числівника з іменником
- •. Уживання форм однини і множини числівників.
- •4.4. Числівники, як компоненти складних іменників і прикметників
- •Особливості використання числівників у наукових текстах і документах. Специфіка оформлення цифрових даних
- •Тема 5 Особливості використання займенників у ділових паперах
- •5.1. Відмінювання займенників
- •5.2. Займенники у ділових паперах:
- •2.3 Вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у ділових паперах.
- •Тема 6 Прислівник
- •Прислівник як частина мови. Синтаксичні ознаки прислівника
- •Розряди прислівників за значенням
- •6.3. Ступені порівняння прислівників
- •6.4. Правопис прислівників.
- •Тема 7 Службові частини мови в наукових текстах
- •1. Морфологічний склад та правопис прийменників
- •7.2 Синонімія та труднощі перекладу прийменників.
- •Позначення шляху руху або місця,
- •7.3. Сполучники та сполучні слова
- •Сурядні сполучники
- •Підрядні сполучники
- •7.4. Формотворчі, словотворчі та модальні частки в українській мові.
- •Модальні частки
- •Групи модальних часток
- •Правопис часток
- •7.5. Засоби милозвучності української мови
- •Тема 8 Синтаксис фахових та наукових текстів
- •8.1. Поняття про синтаксис, його одиниці. Типи словосполучень
- •8.2. Основні ознаки речення
- •8.3. Порядок слів у реченні. Логічний наголос
- •8.4. Узгодження підмета й присудка
- •Синтаксичні особливості офіційно-ділового та наукового стилю.
- •8.6. Основні правила української пунктуації і. Розділові знаки в простих реченнях
- •Комою відокремлюються другорядні члени речення,які для підсилення їхньої граматичної і смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією, а на письмі розділовими знаками:
- •Означення неузгоджені, узгоджені і прикладки( Асоціації,договірні об’єднання, створюються з метою постійної координації господарської діяльності.)
- •Іі. Розділові знаки в складних реченнях
- •1. Складносурядні речення
- •2. Складнопідрядні речення
- •3. Безсполучникове складне речення
- •Розділові знаки у складних реченнях Складносурядні речення
- •Складнопідрядні речення
- •Розділові знаки у безсполучникових реченнях
- •9. Література Основна література
- •Додаткова література
Розряди прислівників за значенням
За значенням і роллю в реченні прислівники поділяються на означальні та обставинні.
означальні прислівники | |
якісно- означальні |
добре, наполегливо, погано, пішки, бігом, верхи |
кількісно- означальні |
мало, надвоє, тричі, занадто, трохи, дуже |
способу дії |
навпочіпки, по-юнацькому, по-нашому |
обставинні прислівники | |
часу |
торік, вчора, завтра, доти, завжди, досі, зранку, тоді, довіку |
місця |
вгорі, згори, вперед, звідусіль, там, десь, тут, поруч, звідти, туди |
мети |
наперекір, навмисне, напоказ |
причини |
зопалу, спересердя, спросоння, згарячу, ненароком |
Означальні прислівники поділяються на якісно-означальні, кількісно-означальні і прислівники способу дії:
прислівники |
приклади |
якісно-означальні |
високо, наполегливо, лагідно |
кількісно-означальні |
надвоє, мало, тричі, занадто |
способу дії |
вдало, напам'ять, гарно |
Якісно-означальними прислівники - це прислівники на -о, -е , що виражають якісну ознаку дії, відповідають на питання як? і переважно утворюються від якісних прикметників (дешевий-дешево, лагідний - лагідно).
Кількісно-означальні прислівники характеризують дію, стан чи ознаку з боку кількості та міри вияву. Вони відповідають на питання скільки? наскільки? як багато? якою мірою? (надвоє, трохи, занадто).
Прислівники способу дії вказують на те, яким способом відбувається дія чи виявляється ознака. Прислівники цієї групи відповідають на питання як? яким способом? яким чином? (читати напам’ять, говорити по-українському).
Обставинні прислівники виражають різні обставини дії і поділяються на прислівники часу, місця, мети і причини:
прислівники |
приклади |
часу |
віддавна, понині, зранку |
місця |
праворуч, вниз, здалека |
мети |
навмисне, наперекір, напоказ |
причини |
згарячу, зозла, спересердя |
Прислівники часу вказують на час, коли відбувається дія і відповідають на питання коли? відколи? з якого часу? доки? по який час?
Прислівники місця означають місце або напрямок дії та відповідають на питання де? куди? звідки? доки? по який час?
Прислівники мети означають мету дії та відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо?
Прислівники причини вказують на причину дії та відповідають на питання чому? з якої причини? через що?
6.3. Ступені порівняння прислівників
У текстах наукового стилю значно переважає використання означальних прислівників. Якісно-означальні прислівники на –о, -е, похідні від основ якісних прикметників, утворюють форми вищого і найвищого ступенів порівняння. Розрізняють просту і складену форми ступеня порівняння. Проста форма утворюється за допомогою суфікса –ше- або –іше- складена – додаванням до прислівника звичайного ступеня слів більш(менш), найбільш(найменш). Для підсилення або уточнення значення прислівників вживаються також слова багато, куди, ще, трохи, значно (ще точніше, трохи гучніше).
Прислівник |
Вищий ступінь |
Найвищий ступінь |
змістовно |
Змістовніше, більш змістовно(менш змістовно) |
Найзмістовніше, найбільш змістовно (найменш змістовно) |
важливо |
Важливіше, більш важливо (менш важливо) |
Найважливіше, найбільш важливо (найменш важливо) |
рішуче |
Рішучіше, більш рішуче(менш рішуче) |
Найрішучіше, найбільш рішуче (найменш рішуче) |
Значення найвищого ступеня порівняння може посилюватися додаванням часток як-, що-: найкорисніше – якнайкорисніше; найбільш уважно – якнайбільшщ уважно; найбільш енергійно - якнайбільш енергійно.
Кількісні прислівники поповнюються переважно за рахунок прийменниково-іменникових сполучень. Деякі з цих сполучень перейшли у прислівники і пишуться разом або через дефіс.