2. Виклад основного матеріалу з питання, що досліджується.

Наприклад: попередільний метод калькулювання застосовується у масовому та серійному виробництві таких галузей економіки, як гірничодобувна, металургійна, текстильна, харчова, цементна, нафтопереробна, целюлозно-паперова, хімічна, скляна та інші.

До особливостей масового типу виробництва належать:

- випуск незначної номенклатури виробів у великій кількості;

- спеціалізація робочих місць на виконанні однієї постійно закріпленої операції;

- значна питома вага механізованих і автоматизованих виробничих процесів [22, с. 140].

Складність калькулювання витрат за переділами залежить від їх кількості, а також характеру технологічного процесу. Розрізняють технологічні процеси виробництва, які здійснюються послідовно або паралельно (приклад наведено на рисунку 4.1).

Рисунок 4.1 - Приклади послідовного та паралельного технологічного процесу [18, с.101]

Схема обліку витрат за умов послідовної та паралельної технології обробки продукції наведена на рисунках 4.2 та 4.3 [11, с. 124].

Прикладом послідовної технології може бути організація металургійного виробництва (виплавка чавуну --> виплавка сталі --> прокатне виробництво). Собівартість кінцевого продукту в такому випадку включає витрати всіх попередніх стадій обробки. Паралельна технологія

Рисунок 4.2 - Облік витрат при паралельному технологічному процесі [11, с. 124]

Рисунок 4.3 - Облік витрат при послідовному технологічному процесі [11, с. 124]

обробки застосовується у машинобудуванні (одночасне виготовлення шасі, двигуна, кузова тощо--> складальний цех).

На практиці виділяють кілька способів попередільного методу:

- простий однопередільний (одноступінчатий) спосіб;

- спосіб багатопередільного (багатоступінчатого) калькулювання.

Простий одноступінчатий спосіб застосовується, якщо:

- на підприємстві випускається один вид продукції;

- повністю відсутні запаси незавершеного виробництва або зберігається їх відносна стабільність.

Суть однопередільного способу полягає в тому, що вартість одиниці продукції визначається як частка від ділення сукупності витрат за звітний період на загальну кількість виготовленої продукції чи напівфабрикатів (формула 1.1):

C_од.= З_c/V , (1.1)

де C_од - вартість одиниці продукції;

З_с- сукупні витрати звітного періоду,

V- кількість виготовленої продукції (напівфабрикатів).

Цей метод застосовується на більшості підприємств добувної та в деяких галузях обробної промисловості, які виготовляють (добувають) один вид продукції (підприємства з видобування нафти, вугілля, газу, гідроелектростанції), а також у ряді допоміжних виробництв підприємств з виробництва електроенергії, пару, холоду тощо.

Спосіб багатоступінчатого калькулювання застосовується підприємствами, для яких характерні такі особливості технології та організації виробництва:

• до їх складу входять кілька стадій (переділів);

• постійно змінюються залишки незавершеного виробництва і готової продукції [22, с. 141].

В умовах багатопередільного обліку витрат готова продукція першого переділу є напівфабрикатом для другого, а готова продукція другого переділу - напівфабрикатом для третього і т.д. Тобто калькулюють фактичну собівартість напівфабрикатів кожного переділу. Такий варіант по передільного методу ще називають напівфабрикатним.

Напівфабрикат - це продукт окремих технологічних фаз (переділів, цехів, дільниць, бригад), який повинен пройти декілька фаз технологічної обробки, перш ніж стати готовою продукцією, але для даної стадії (фази, переділу) він є закінченим.

На підприємствах, де напівфабрикати використовуються лише всередині підприємства і на сторону не реалізуються, використовують безнапівфабрикатний спосіб калькулювання продукції. Він не передбачає відображення в бухгалтерському обліку вартості переданих напівфабрикатів, а лише оперативний облік їх руху. Якщо напівфабрикат для даної фази (переділу) є готовим и призначений для реалізації, його обліковують як готову продукцію. Якщо напівфабрикат призначений для подальшої доробки на цьому ж підприємстві, його міжцеховий рух обліковується в оперативному порядку.

Різновидом попередільного методу є попроцесний метод калькулювання, який здійснюється двома способами:

- метод середньозваженої собівартості;

- метод ФАЙФО.

Спільним для обох способів є розрахунок умовних еквівалентних одиниць готової продукції, під якими розуміють кількість продукції, обробленої за звітний період, в перерахунку на відсоток її готовності. Тобто, якщо підприємство за місяць виготовило 9000 одиниць продукції, а ще 2000 одиниць оброблено наполовину, то витрати підприємства еквівалентні витратам на виготовлення 10000 одиниць готової продукції:

9000+ ((2000*50%):100%)= 10000 одиниць [18, с. 101].

Використання методу ФАЙФО здійснюється у такій послідовності:

1. Складається виробничий звіт про обсяги виробництва продукції. Вважається, що витрати поточного місяця в першу чергу пов’язані з завершенням виробництва тієї продукції, виробництво якої було розпочато в минулому періоді.

Кількість одиниць продукції, виробництво яких було розпочато і завершено протягом звітного періоду, визначається за формулою 1.2:

Н_р-з = Н_заг –Н_п (1.2)

де Н_р-з –кількість одиниць продукції, виробництво яких було розпочато і завершено протягом звітного періоду;

Н_заг - загальна кількість зразків продукції, виробництво яких було завершено протягом звітного періоду;

Н_п - кількість одиниць продукції, які перебували в незавершеному виробництві на початок звітного періоду.

2. Визначається кількість еквівалентних одиниць готової продукції (Н_ео). За методом ФАЙФО кількість еквівалентних одиниць ГП, виготовленої за звітний період, визначають з урахуванням залишків незавершеного виробництва на початок і кінець цього періоду за формулою 1.3:

Н_ео= Н_п * Ч_{1 +} Н_{р-з +} Н_к * Ч_2, (1.3)

де Н_п- кількість одиниць продукції у виробництві на початок звітного періоду;

Ч_1- частка від вартості продукції, що була в незавершеному виробництві на початок звітного періоду і яку дозавершили у звітному періоді;

Н_р-з- кількість одиниць продукції, виробництво яких було розпочато і завершено протягом звітного періоду;

Н_к- кількість одиниць продукції у незавершеному виробництві на кінець звітного періоду;

Ч_2- рівень завершеності продукції у незавершеному виробництві на кінець періоду.

3. Обчислюють собівартість еквівалентної одиниці продукції діленням фактичних виробничих витрат на кількість еквівалентних одиниць готової продукції.

4. Усі виробничі витрати розподіляють між готовою продукцією та незавершеним виробництвом [24, с. 121] .