2.1. Фінансовий аналіз підприємства

Перед тим, як дати оцінку ступеня забезпеченості підприємства основними засобами, слід проаналізувати основні показники діяльності ТОВ „Фіалка”, щоб детальніше познайомитися із його діяльністю, які наведені в таблиці 2.1.

Дані таблиці 2.1 свідчать про ефективність діяльності підприємства, зокрема, протягом 4-х останніх років спостерігається зростання чистого прибутку підприємства (рис. 2.1). Насамперед, це викликано збільшенням обсягу виробництва продукції на фоні відносного зниження їх собівартості (див. рис. 2.2 – 2.3).

Рис. 2.1. Динаміка чистого прибутку ТОВ „Фіалка” в 2001-2004 рр. (тис. грн.)

Таблиця 2.1

Основні показники діяльності ТОВ „Фіалка” та їх динаміка протягом 2001-2004 рр.

Найменування показника	Період				2002/2001		2003/2002		2004/2003
	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	абс	%, t	абс	%, t	абс	%,t
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (арів, робіт, послуг) (тис.грн.)	3869,00	4515,80	6542,00	7724,20	646,80	16,72	2026,20	44,87	1182,20	18,07
Собівартість реалізованої продукції (арів, робіт, послуг) (тис.грн.)	2410,00	1777,20	3248,00	3767,30	-632,80	-26,26	1470,80	82,76	519,30	15,99
Необоротні активи (тис.грн.)	5026,00	4785,00	4577,00	4513,40	-241,00	-4,80	-208,00	-4,35	-63,60	-1,39
Оборотні активи (тис.грн.)	706,00	508,00	396,00	770,90	-198,00	-28,05	-112,00	-22,05	374,90	94,67
Довгострокові зобов'язання (тис.грн.)	4000,00	3445,00	2854,00	2498,60	-555,00	-13,88	-591,00	-17,16	-355,40	-12,45
Поточні зобов'язання (тис.грн.)	297,00	744,00	623,00	1051,30	447,00	150,51	-121,00	-16,26	428,30	68,75
Чистий прибуток (збиток) (тис.грн.)	216,00	359,20	472,00	623,00	143,20	66,30	112,80	31,40	151,00	31,99

Рис. 2.2. Динаміка виручки від реалізації 2001-2004 рр.

Рис. 2.3. Собівартість продукції ТОВ „Фіалка” (у відсотках до валової виручки) протягом 2001-2004 рр.

В таблиці 2.2 наведені основні фінансові коефіцієнти ТОВ „Фіалка”.

Негативним моментом в діяльності підприємства є незадовільне значення Коефіцієнта забезпечення власними оборотними активами, при нормативному значення >0,1, фактичне значення зазначеного показника мало значення -0,32 в 2002 р, -0,36 в 2003 р. та -027 в 2004-му р.

Позитивним моментом в є постійне збільшення коефіцієнту оборотності активів з 0,68 в 2002 році до 1,26 в 2004, а також постійне збільшення Коефіцієнта оборотності матеріальних запасів з 6,97 в 2002 р. до 16,6 в 2004 р.

Незважаючи на збільшення оборотних активів в 2004 році, підприємству не вистачає чистого оборотного капіталу. Від’ємні показники чистого оборотного капіталу протягом 2002-2004 рр. показують неможливість підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання, а також свідчать про неможливість розширювати подальшу діяльність.

Таблиця 2.2

Основні фінансові коефіцієнти ТОВ „Фіалка” в 2002-2004 рр.¹

Показники	Нормативне значення	2002	2003	2004
1. Аналіз ліквідності підприємства
Коефіцієнт покриття	>1	0,68	0,64	0,73
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,6-0,8	0,4	0,29	0,51
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0 збільшення	0,3	0,19	0,07
Чистий оборотний капітал (тис. грн.)	>0 збільшення	-236	-227	-280,4
2. Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості підприємства)
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	>0,5	0,21	0,3	0,33
Коефіцієнт фінансування	<1 зменшення	3,79	2,32	2,05
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними активами	> 0,1	-0,32	-0,36	-0,27
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	>0 збільшення	-0,214	-0,152	-0,162
3. Аналіз ділової активності підприємства
Коефіцієнт оборотності активів	збільшення	0,68	1,06	1,26
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	збільшення	8,31	7,98	7,69
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	збільшення	22,47	84,53	16,35
Строк погашення дебіторської заборгованості (днів)	зменшення	16,02	4,26	22,02
Строк погашення кредиторської заборгованості {днів)	зменшення	43,32	45,13	46,82
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	збільшення	6,97	15,14	16,6
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	збільшення	0,61	0,86	1
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	збільшення	2,96	4,19	3,99
4. Аналіз рентабельності підприємства
Коефіцієнт рентабельності активів	>0 збільшення	0,07	0,09	0,12
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	>0 збільшення	0,28	0,36	0,39
Коефіцієнт рентабельності діяльності	>0 збільшення	0,1	0,09	0,1

Тепер перейдемо до аналізу ступеня забезпеченості підприємства основними засобами.

Показники стану й ефективності використання основних засобів можна об'єднати в три групи, які характеризують:

1) забезпечення підприємства основними засобами;

2) стан основних засобів;

3) ефективність використання основних засобів.

До показників, які характеризують забезпеченість підприємства основними засобами, належать: фондомісткість, фондоозброєність, коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства.

Фондомісткість є величиною зворотною до фондовіддачі. Цей показник дає можливість визначити вартість основних засобів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість - до зменшення.

Так, якщо у відповідності до звітних даних випуск товарної продукції за 2003 рік становив 4577 тис. грн., вартість основних виробничих засобів – 7724,2 тис. грн. Фондомісткість дорівнює 0,59 грн (4577 тис грн./7724,2 тис. грн.), тобто на кожну гривню виробленої продукції припадає 59 коп. основних виробничих засобів.

Відповідно у 2004 році цей показник становив: 0,69 грн. (4513,4 тис. грн./ 6542 тис. грн.).

Забезпеченість підприємства основними виробничими засобами визначається рівнем фондоозброєності праці. Останню розраховують як відношення вартості основних виробничих засобів до чисельності працівників підприємства.

Вартість основних виробничих засобів на 2003 рік становила 4577 тис. грн., а чисельність працівників 85 осіб. На 2004 рік - відповідно 4513,4 тис. грн. і 80 осіб. Звідси фондоозброєність на 2003 рік становила – 53,84 тис. грн., на кінець 2004 року – 56,4 тис. грн.

Отже, збільшення рівня фондоозброєності є позитивним фактором.

Коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства.

Вартість основних виробничих засобів на кінець 2003 року становила 4577 тис. грн., сума зносу основних засобів - 1807 тис. грн., а вартість майна - 4973 грн. Відтак коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів становитиме 0,55 ((4577-1807)/4973).

Відповідно у 2004 році цей показник становив – 4513,4-1952,4/5284,3, що дорівнює – 0,48.

Якщо коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства сягає критичної позначки (0,2 - 0,3), то реальний виробничий потенціал підприємства буде низьким і треба терміново шукати кошти для виправлення становища.

Таким чином, ми бачимо, що підприємство забезпечене основними засобами і аналізовані показники, в цілому, є позитивними.

Інформація про основні засоби ТОВ „Фіалка” наведена в таблицях 2.3-2.4.

Таблиця 2.3

Основні засоби ТОВ „Фіалка” в 2003-2004 рр. (тис. грн.)

Основні засоби	2003 р.	2004 р.
залишкова вартість	4577	4513,4
первісна вартість	6384	6465,8
Знос	1807	1952,4
Усього	4577	4513,4

Склад необоротних активів аналізованого підприємства наведений в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Склад необоротних активів ТОВ „Фіалка”¹в 2003-2004 рр.

Найменування основних засобів	Власні основні засоби (тис.грн.)
	2003 р.	2004 р.
Виробничого призначення:	4 577.0	4 513.4
- будівлі та споруди	3 775.3	3 644.2
- машини та обладнання	230.0	150.0
- транспортні засоби	78.6	48.6
- інші	493.1	670.6
Усього	4 577.0	4 513.4

Найбільшу питому вагу у складі необоротних активів займають будівлі та споруди.

Рис. 2.4. Динаміка необоротних активів ТОВ „Фіалка” протягом 2001-2004 рр. (тис. грн.)

Відновлення необоротних активів підприємства протягом аналізуємого періоду не відбувалось.

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

У процесі господарської діяльності кругооборот основних виробничих засобів проходить три стадії.

2.2. Оцінка ступеня забезпеченості підприємства основними засобами

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообрроту основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах: 1) заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів; 2) капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів.

Для забезпечення відтворення основних виробничих засобів важливе значення має вивчення їхнього стану та використання. Стан і використання основних виробничих засобів є важливим фактором підвищення ефективної діяльності підприємства.

У процесі виробництва основні засоби зношуються фізично і старіють морально. Ступінь фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:

По-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів.

По-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби.

По-третє, як спосіб нагромадження фінансових ресурсів для заміщення виведених з виробничого процесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва.

Стан основних виробничих засобів характеризують через такі коефіцієнти: зносу основних засобів; придатності; оновлення; вибуття (приросту) основних засобів.

Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Коефіцієнт зносу визначається відношенням суми зносу основних засобів до балансової вартості основних засобів.

Кз = Зо/Фк (2.1.)

де Кз - коефіцієнт зносу основних засобів;

Зо - сума зносу основних засобів;

Фк - балансова вартість основних засобів.

Відповідно до формули у 2003 році цей коефіцієнт становив – 0,28.

У 2004 році – 0,30.

Показник зносу основних засобів може визначатись також у відсотках на початок і на кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних засобів.

Коефіцієнт придатності основних засобів розраховується за формулами:

Кп=1-Кз або Кп=100%-Кз (2.2)

де Кп - коефіцієнт придатності основних засобів;

Кз - коефіцієнт зносу основних засобів.

Кп у 2003 становив – 0,72, а у 2004 році – 0,70.

Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних засобів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Коефіцієнти оновлення та вибуття розраховуються за формулами:

Ко = Фу / Фк; (2.3)

Кв = Фв / Фк, (2.4)

де Ко - коефіцієнт оновлення основних засобів;

Фу - вартість введених основних засобів за звітний період;

Кв - коефіцієнт вибуття основних засобів;

Фв - вартість виведених основних засобів за звітний період.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

РОЗДІЛ 3

ОРГАНІЗАЦІЯ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ. РЕМОНТ ТА МОДЕРНІЗАЦІЯ

3.1. Значення ремонту основних засобів в діяльності підприємства

Основні виробничі засоби в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим ремонт основних засобів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих засобів на підприємстві. Своєчасний ремонт основних виробничих засобів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях. Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих засобів і полягає в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окремих частин. Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка визначається технічною документацією. Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування. Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами. Економічна доцільність капітального ремонту основних виробничих засобів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно. Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства. До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах. Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних засобів тощо. Контроль за здійсненням капітального ремонту, оформленням кошторисно-технічної документації, економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства. Підприємства (незалежно від підпорядкування і форм власності) протягом звітного періоду мають право витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції. Усі витрати на ремонт, у тім числі й ті, що перевищують зазначену суму, відносять на збільшення балансової вартості основних засобів груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних засобів групи 1. Таким чином, вони підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних груп основних засобів. Витрати на капітальний ремонт орендованих основних виробничих засобів провадяться згідно з договором оренди. Коли умовами договору передбачено, що всі витрати на ремонт орендованих основних засобів провадяться за рахунок коштів орендаря, то в суму орендної плати не включають відрахування на капітальний ремонт основних засобів. Орендар може збільшити балансову вартість відповідної групи основних засобів на вартість фактично проведених поліпшень такого об'єкта. Орендар має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів, у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 або балансової вартості окремого об'єкта основних засобів групи 1 та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних засобів. Якщо капітальний ремонт орендованого майна здійснюється орендодавцем, то витрати на капітальний ремонт включаються в орендну плату і сплачуються орендарем. Під час розбирання об'єктів, що підлягають ремонту, можуть виявитися придатні для дальшого використання матеріали, запасні частини тощо. Вони оприбутковуються, оцінюються, відображаються в обліку і згодом можуть бути реалізовані або використані в процесі ремонту основних виробничих засобів. Отримані при цьому кошти є джерелом фінансування ремонту основних виробничих засобів. Ремонт основних невиробничих засобів фінансується з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а також інших джерел, за рахунок яких фінансується поточне утримання зазначених основних засобів.

У процесі експлуатації основні фонди піддаються фізичному зношуванню й гублять працездатність, тому ремонт є важливим виробничим процесом. Від якості й швидкості виконання ремонтних робіт залежить ефективність використання основних фондів на підприємствах.

Ремонт є однією з форм відтворення основних засобів, які зношуються й гублять згодом свої експлуатаційні якості.

Під ремонтом розуміється комплекс операцій по відновленню справності або працездатності знарядь праці або їхніх складових частин з урахуванням використання можливостей поліпшення їхніх технічних параметрів (продуктивності, потужності й т.п.). Відповідно до прийнятого в Росії методологією ремонт будівель, споруджень, устаткування й інших основних засобів ділиться на капітальний і поточний.

Капітальний ремонт виконується для відновлення справності ресурсу інвентарного об'єкта із заміною або відновленням будь-яких його частин, включаючи базові. Поточний ремонт виробляється для забезпечення або відновлення працездатності виробу й полягає в заміні окремих його частин. У проміжку між ними виробляється середній ремонт із періодичністю понад 1 рік для часткового відновлення інвентарного об'єкта із заміною або відновленням деталей і вузлів.

Підприємство самостійно розробляє план капітального ремонту основних засобів на майбутній рік і графіки проведення ремонтних робіт з окремих інвентарних об'єктів. Базою для складання плану є кошторисно-технічна документація, у якій ураховуються діючі норми, ціни й тарифи. Вартість ремонту основних засобів визначається для:

капітального ремонту - на основі кошторису;

поточного ремонту - на основі розцінкових переліків робіт.

План капітального ремонту й кошторисно-технічна документація затверджуються керівником підприємства й служать підставою для фінансування ремонтних робіт. Вартість ремонту будівель і споруджень включає такі статті витрат , як:

прямі витрати з урахуванням витрат на монтаж устаткування;

накладні витрати;

планові накопичення;

тимчасові будівлі й спорудження;

вивезення сміття;

подорожчання ремонтно-будівельних робіт у зв'язку з виконанням їх у зимовий час.

У цей час всі підприємства незалежно від форм власності включають витрати на всі види ремонту в собівартість продукції (робіт, послуг) по елементі «Інші витрати». Однак підприємство вправі самостійно вибирати спосіб віднесення витрат на ремонт на витрати виробництва й обігу:

• включати в собівартість фактичні витрати на проведення ремонту безпосередньо після його здійснення;

• створювати за рахунок собівартості ремонтний фонд (грошовий резерв);

• відносити якщо буде потреба фактичні витрати на проведення ремонту на витрати майбутніх періодів з наступним їхнім щомісячним списанням на собівартість продукції (робіт, послуг).

Розрахунки з ремонту, здійснюваному господарським способом, виробляються, як правило, по елементах витрат (виплата заробітної плати, оплата поставок матеріальних ресурсів, надання транспортних послуг з ремонту й т.д.).

При здійсненні ремонтних робіт підрядним способом доцільно покривати витрати на ремонт за рахунок створюваного на підприємстві ремонтного фонду. Він призначений для більше рівномірного включення витрат на ремонт у собівартість продукції, щоб запобігти значним коливанням маси прибутку усередині року.

Ремонтний фонд утвориться за рахунок відрахувань, що включають щомісяця в собівартість продукції, по встановленим самим підприємством нормативам у відсотках до балансової вартості основних засобів. У цьому випадку фактичні витрати на ремонт у міру пред'явлення підрядником рахунків за виконані ремонтні роботи відшкодовуються за рахунок засобів ремонтного фонду. Різниця між фактичною собівартістю ремонту й зроблених відрахувань у ремонтний фонд наприкінці року відбивається в бухгалтерському балансі як витрати майбутніх періодів.

На зниження витрат з ремонту основних засобів впливають наступні фактори:

-підвищення якості й надійності машин і встаткування, що дозволяють збільшити строки їхньої експлуатації без ремонту;

-скорочення термінів служби активних основних фондів , у результаті чого зменшується кількість ремонтів , а також розмір витрат на ремонт;

-здійснення заходів щодо спеціалізації ремонтної справи, переклад ремонтних служб на комерційний розрахунок.

При капітальному ремонті орендарем орендованих основних засобів (на умовах поточної оренди) відповідні витрати щомісяця резервуються рівними долями на рахунку «Резерви майбутніх витрат і платежів» виходячи зі строку оренди й кошторисної вартості робіт. Після завершення ремонтних робіт фактичні витрати по капітальному ремонті орендованих приміщень (за винятком раніше зарезервованих засобів) ставляться на рахунок «Витрати майбутніх періодів» і списуються щомісяця на собівартість продукції (робіт, послуг) рівними долями протягом строку, що залишився, оренди.

При розбиранні ремонтируемых об'єктів можуть бути отримані придатні для подальшого використання матеріали, запасні частини й інші поворотні матеріальні цінності. Вони повинні бути оприбутковані, оцінені й відбиті в бухгалтерському обліку. Надалі їх можна використати при ремонті основних засобів.

Ремонт основних фондів невиробничого призначення відшкодовується за рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Видача авансів підрядникам, оплата ремонтних робіт при підрядному способі їхнього виробництва здійснюються з розрахункового рахунку підприємства при наявності ув'язненого з підрядником договору й акту приймання виконаних робіт.

3.2. Шляхи поліпшення ефективності виробництва на базовому підприємстві

Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та ліп­шого використання діючих основних фондів підприємств. Ці про­цеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належно­го технічного рівня кожного підприємства, а з іншого — дають змо­гу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвес­тиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок ско­рочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробниц­тва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Система показників, яка може вичерпно характеризувати ефективність основних фондів, охоп­лює два блоки: перший — показники ефектив­ності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці; дру­гий — показники рівня використання основних фондів у цілому та окремих їхніх видів.

На підставі звітних даних (Додатки 2-3) та методики, наведеної в Додатку 3 проаналізуємо ефективність використання необоротних активів підприємства (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5

Ефективність використання необоротних активів підприємства

Показники	Нормативне значення	2002	2003	2004
Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача)	збільшення	0,61	0,86	1
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	збільшення	2,96	4,19	3,99
Коефіцієнт рентабельності активів	>0 збільшення	0,07	0,09	0,12
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	>0 збільшення	0,28	0,36	0,39
Коефіцієнт рентабельності діяльності	>0 збільшення	0,1	0,09	0,1

Загалом, підводячи підсумок в проведеному аналізі активів підприємства, відзначимо, що підприємству не вистачає оборотних активів, спостерігається знос основних засобів (відновлення не відбувається), але все ж таки спостерігається підвищення ефективності управління активами підприємства, про це свідчать показники рентабельності активів та їх динаміка (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Динаміка рентабельності активів ТОВ „Фіалка” в 2002-2004 рр.

Політика управління основними засобами представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні своєчасного їхнього відновлення і високої ефективності використання.

Підприємству, насамперед, необхідно приділити увагу саме забезпеченню своєчасного відновлення основних засобів в процесі їхнього використання. Характер і періодичність відновлення основних засобів пов'язані з процесом руху їхньої вартості.

Ефективність використання основних засобів крім показника рентабельності характеризується показником фондовіддачі (відношення обсягу виробленої або реалізованої продукції до середньої вартості основних засобів).

Використовуючи в процесі управління ефективністю основних засобів показники рентабельності і фондовіддачі, варто враховувати два важливих моменти, що забезпечують об'єктивність оцінки. Перший з них полягає в тому, що при оцінці завжди повинна використовуватися відбудовна вартість основних засобів на момент проведення оцінки (у цьому випадку буде врахований фактор інфляції, який в прибутку й обсязі продукції відбивається автоматично). Другий з них полягає в тому, що при оцінці варто використовувати залишкову вартість основних засобів, тому що в процесі зносу вони втрачають, як правило, частину своєї продуктивності.

Зростання ефективності використання основних засобів дозволяє скоротити потреба в них, тому що між цими двома показниками існує зворотна залежність. Отже, заходи щодо забезпечення підвищення ефективності використання основних засобів можна розглядати одночасно як заходи щодо зниження потреби в позиковому капіталі і підвищення темпів економічного розвитку підприємства за рахунок більш раціонального використання власних фінансових ресурсів.

Підходи до фінансування необоротних активів не настільки багатоваріантні, як до фінансування оборотних активів. Можна затверджувати, що в процесі фінансування необоротних активів переважає в основному консервативний підхід, який полягає в тому, що весь обсяг формованих необоротних активів фінансується винятково за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу. Виключення з цього правила, тобто фінансування необоротних активів за рахунок короткострокового позикового капіталу, на практиці зустрічається дуже рідко і може розглядатися як вкрай агресивний підхід до фінансування, коли рівень ризику фінансової стійкості і платоспроможності значно переважає над рівнем ефективності використання капіталу.

Підходи до формування оптимальної структури джерел фінансування власних основних засобів зводяться до двох варіантів. Перший з них ґрунтується на тому, що весь обсяг формованих основних засобів фінансується винятково за рахунок власного капіталу (представляючи собою вкрай консервативний підхід до фінансування, він забезпечує зростання фінансової стійкості і платоспроможності підприємства, хоча і знижує до деякої міри ефект фінансового левериджу). Другий з них заснований на змішаному фінансуванні основних засобів за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.

При плануванні використання основних фондів підприємству необхідно приділяти значну увагу до планування амортизаційної політики.

ТОВ „Фіалка” при нарахуванні амортизації основних засобів – застосовує податковий метод нарахування зносу по групах основних засобів.

Активи підприємства відображені у балансі (див. Додаток 1) по фактичній (історичній) собівартості.

Розглянемо особливості нарахування амортизації основних засобів на підприємстві. Підприємство придбало основні засоби:

• первісна вартість - 25000 грн.;

• очікуваний строк корисного використання - 6 років;

• ліквідаційна вартість - 1500 грн.

• очікуваний обсяг виручки, яку буде отримано з використанням даного облад­нання - 36800 т.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переда­них), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприєм­ство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством, або з їх використанням буде виголено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

На підприємстві застосовується податковий метод зменшення залишкової вартості.

Відповідно до п.8.3. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми амортизаційних відрахувань звітного періоду розраховують застосуванням норм амортизації, визначених п.8.6. цього Закону до балансової вартості груп основних за­собів на початок звітного періоду. В нашому прикладі основні засоби належить до тре­тьої групи. Тоді квартальна норма амортизації дорівнює 3,75 % (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості за податковим законодавством (грн.)

Рік	Квартал	Амортизаційні відрахування за квартал	Накопичена амортизація (знос) на кінець кварталу	Залишкова вартість на початок звітного кварталу
1	1	25000х3,75%=938	938	25000
	2	24062х3,75%=902	1840	24062
	3	23160х3,75%=869	2709	23160
	4	22291х3,75%=836	3545	2291
	Разом	3545	3545
2	1	21455х3,75%=805	4350	21455
	2	20650х3,75%=774	5124	20650
	3	19876х3,75%=745	5869	19876
	4	19131х3,75%=717	6586	19131
	Разом	3041	6586

Продовження таблиці 3.1.

3	1	18414х3,75%=691	7277	18414
	2	17723х3,75%=665	7942	17723
	3	17058х3,75%=640	8582	17058
	4	16378х3,75%=614	9196	16378
	Разом	2610	9196
4	1	15764х3,75%=591	9787	15764
	2	15173x3,75=569	10356	15173
	3	14604х3,75%=548	10904	14604
	4	14056х3,75%=527	11431	14056
	Разом	2235	11431
5	1	13529х3,75%=507	11938	13529
	2	13022х3,75%=488	12426	13022
	3	12534х3,75%=470	12896	12534
	4	12064х3,75%=452	13348	12064
	Разом	1917	13348
6	1	11612х3,75%=435	13783	11612
	2	11177х3,75%=419	14202	11177
	3	10758х3,75%=403	14605	10758
	4	10355х3,75%=388	14993	10355
	Разом	1645	14993

Як бачимо, накопичена амортизація (знос) за шість років незначно перевищила по­ловину первісної вартості об'єкта (59,9 %). Для ліквідаційної вартості це забагато. Тобто амортизаційна політика підприємства потребує вдосконалення.

Вище ми відзначили, що метод нарахування амортизації на підприємстві не відповідає його потребам. Нижче розглянемо варіант, якби на підприємстві використовувався податковий метод прискореної амортизації .Підприємство може самостійно прийняти рішення про застосуван­ня прискореної амортизації основних засобів третьої групи, придбаних після набуття чин­ності Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за такими річними нор­мами: 1 рік -15%, 2 рік - 30%, 3 рік - 20%, 4 рік -15%, 5 рік - 10%, 6 рік -5%, 7 рік - 5%. Амортизація нараховується від первісної вартості об'єктів основних засобів (табл. 3.2.)

Таблиця 3.2

Нарахування амортизації прискореним методом за податковим законодавством (грн.)

Рік	Амортизаційні відрахування за рік	Накопичена амортизація (знос) на кінець року	Залишкова вартість на кінець року
0	—	—	25000
1	25000x15%=3750	3750	21250
2	25000х30%=7500	11250	13750
3	25000х20%=5000	16250	8750
4	25000x15%=3750	20000	5000
5	25000х10%=2500	22500	2500
6	25000х5%=1250	23750	1500

Як бачимо, накопичена амортизація (знос) за шість років дорівнює ліквідаційній вартості.