ЛЕКЦІЯ 3. АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

сутнє, роблячи світ внутрішньо пов'язаним. Через душу все, що існує прагне повернутися до вищого — до Єдиного, бо там його вихідна батьківщина, його корені. Людина ж являє собою уособлення світобудови, бо до її єства входять тіло, душа та розум; останній і дає людині спрямування — прагнути до єдиного, до блага. Основні творці неоплатонізму — Плотін (205—270) та Прокл (412—485).

Отже, можна констатувати: школи завершального циклу були чітко спрямовані на те, щоб перетворити філософію на інструмент людського індивідуального самоутвердження. Саме на цьому шляху пізня антична філософія зробила своє основне відкриття: дух може бути автономним від обставин життя, протистояти цим обставинам (за Сенекою, дух сам собі володар). Це відкриття, очевидно, перекидає місток інтелектуальних досягнень наступній епосі — християнському європейському Середньовіччю. Бо саме епоха Середньовіччя, як ніяка інша в європейській історії, була зосереджена на духовному як першому початку буття.

Висновки

Антична філософія — великий ідейний здобуток людства. Вона не лише вперше відкрила широкі обрії людського інтелектуального світоосмислення, а й зафіксувала великі прозріння у межах цих обріїв. Антична філософія уперше окреслила основні напрями філософської проблематики, визначивши на віки людське розуміння світу, Космосу, природи, суспільства, людини, її пізнання, інтелекту, поведінки. Певною мірою усе це ввійшло і в духовну скарбницю України, де з першими християнськими текстами з Візантії мислителі Київської Русі засвоювали ідеї Піфагора, Сократа, Платона, Арістотеля і Сенеки.

Резюме

1.Антична філософія – початок європейської філософії; в Стародавній Греції вона вперше відокремилась від інших напрямів людської життєдіяльності; завдяки збігу сприятливих умов вона набула тут унікальних властивостей: постала відкритою та доступною, толерантною, пластичною та динамічною в своєму розвитку, а тому вперше накреслила майже всі основні напрями розвитку філософсько-світоглядної проблематики.

2.Класичність античної філософії зокрема проявилася в тому, що вона розбудовувала свої теорії та ідеї від “початку” – від намагання збагнути природу, космос, але в їх цілісності, тобто через деяке перше буття (“архе”); на цьому шляху були створені теорії світових стихій, рухливого та пов’язаного єдиним законом космосу, космосу, пронизаного математичною гармонією, теорії атомізму, еволюціонізму, світового розуму; при цьому антична філософія продемонструвала неперервний розвиток думки у напрямі її деталізацій та поглиблення.

3.В період високої класики в поле зору філософії поступово входять всі основні сфери людської життєдіяльності; філософія стає деталізованою, систематизованою, розгалуженою; основна увага тут переноситься на вироблення виправданий, надійних способів осмислення дійсності: Платон і Арістотель – ці неперевершені корифеї античної думки – створюють дві провідні

парадигми європейського мислення і пізнання: парадигму екзистенціальномістичну та раціонально-логічну.

4.Пізня антична філософія за умов руйнування античного полісу спрямовує свої зусилля на захист окремого індивіда, а тому стає суб’єктивно спрямованою, еклектичною; на цьому шляху вона робить грандіозне відкриття – відкриття автономії людського розуму щодо обставин життя.

5.Своїм історичним розвитком антична філософія постає школою людського мислення, оскільки проходить певний завершений цикл: від осмислення космосу - через акцентування питань пошуку способів пізнання дійсності в усіх її аспектах – до входження в засади людської суб’єктивності.

Питання для обговорення на семінарському занятті.

1.Особливості, умови формування та етапи розвитку античної філософії.

2.Розвиток ідей в античній натурфілософії.

3.Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії: софісти, Сократ, Платон та Арістотель.

4.Загальні риси та провідні школи пізньої античної філософії.

Теми для рефератів, доповідей і контрольних робіт.

1.Феномен античної філософії в європейській історії.

2.Умови та чинники формування античної філософії.

3.Значення ідей античної натурфілософії для сучасної філософії та науки.

4.Оцінка ролі софістів в розвитку античної філософії та культури: позитивне та негативне в їх діяльності.

5.Життя та філософська діяльність Сократа.

6.Філософське вчення Платона.

7.Вихідні ідеї філософії Арістотеля.

8.Здобутки філософських шкіл пізньої античної філософії.

9.Впливи античної філософії на розвиток української філософської думки та культури.

Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми.

Завдання 1. Розкрийте співвідношення понять “антична філософія” та “давньогрецька філософія”. Завдання 2. Позначте основні напрями розвитку ідей в античній натурфілософії.

Завдання 3. В чому полягали основні здобутки представників мілетської школи? Завдання 4. Поясність значення філософських ідей Піфагора.

Завдання 5. Охарактеризуйте найважливіші особливості філософії Геракліта Ефеського. Завдання 6. Поясність позитивні та негативні сторони діяльності давньогрецьких софістів.

Завдання 7. Охарактеризуйте основні здобутки філософської діяльності Сократа. Завдання 8. Розкрийте зміст та значення основних ідей Платона.

Завдання 9. Поясніть значення провідних ідей філософії Арістотеля.

Завдання 10. Порівняйте ідей Платона та Арістотеля і обгрунтуйте свої висновки. Завдання 11. Поясніть особливості та здобутки філософських шкіл пізньої античної філософії.

Додаткова література з теми.

1.Антология мировой философии.—Т. І.—Кн. 1.— М., 1969.

2.Асмус В. Ф. Античная философия.—М., 1978.

3.Богомолов А. С. Античная философия.—М., 1983.

4.Виндельбанд В. История древней философии.—К., 1995.

5.Кондзьолка В. В. Нариси історії античної філософії.—Львів, 1993.

6.Конрад М. Нарис історії стародавньої філософії.— Рим, 1974.

7.Татаркевич Вл. Історія філософії.- Т.1. – Львів, 1997.

8.Філософія стародавнього світу :Читанка з історії філософії.—К., . 1992.

9.Чанышев А. Н. Курс лекций по древней философии.— М., 1981.