12.Віровчення і культ індуїзму

Індуїзм — релігійна система народів Південної Азії. Його сповідують понад мільярд жителів нашої планети (майже кожен шостий). Проживають вони, головним чином, в Індії (близько 83 % її населення — індуїсти), у королівстві Непал, державах Шрі-Ланка, Бангладеш, Гайяна та ін.

Індуїзм сформувався у середині І тис. н. е. (з VIII ст. індуїстами в Індії називають усіх, хто не прийняв іслам). Він зберіг багато елементів первісних вірувань: поклоніння "священним" тваринам і явищам природи, культ предків, поховальний культ і т. ін. Індуїзму не притаманна єдина релігійна організація, він не заперечує існування сект, різноманітних тлумачень свого віровчення, визнає за людиною всі її права й обов'язки від народження й до смерті. Виникнення індуїзму не пов'язується з конкретною особистістю.

Індуїзм — це сукупність релігійних форм, від найпростіших обрядових, політеїстичних, до філософсько-містичних, монотеїстичних; більше того, це індійський спосіб життя з кастовим поділом суспільства і включенням до сфери духовного життя всієї суми життєвих принципів, норм, цінностей, вірувань і уявлень, обрядів і культів, міфів і легенд, буднів і свят; це своєрідний підсумок довгої і складної історії релігійного життя і релігійних пошуків народів Індостану.

Індуїзм — продовжувач і наступник ведичної релігії (від "Веди", з санскр. — священні знання), що її в середині П тис. до н. е. принесли в Індію племена аріїв і брахманізму.

Індуїзм — політеїстична релігія. У літературі йдеться про З 333 333 богів у ній. Ось деякі з них:

Прана — бог енергії;

Ганеша — бог мудрості;

Індра — бог грому і блискавки;

Брахма — бог творення;

Вішну — бог збереження;

Шива — бог руйнування;

Майя — велика богиня;

Мудеві — богиня війни;

Субраманья — бог перемоги;

Парваті — одна з дружин Шиви;

Саті — перша дружина Шиви;

Шак'ямуні - останній земний будда та ін.

З усіх численних богів віруючі індуси головними вважають трьох: Брахму, Шиву і Вішну. Віруючі сприймають їх, з одного боку, як три іпостасі (особи) однієї божественної трійці — тримурті, а з іншого — як окремих богів, кожний з яких має власне обличчя, характер, сферу діяльності і функції: Брахма — творення, Шива — руйнування, Вішну — збереження.

Брахма — бог — творець світу. Міф розповідає, що у первісних водах з'явилося золоте яйце, всередині якого був Бог Брахма. Силою свого духу Брахма розділив яйце на дві половини, одну з яких перетворив на небо, а другу — на Землю. Потім він сформував атмосферу, богів, час, планети, гори і ріки, людей з їхніми почуттями, тварин і рослин. Процес творення світу Брахмою тривав один день. Це "День Брахми", що у людському вимірі часу триває мільйон календарних років. Згідно із вченням індуїзму, "День Брахми" через багато мільйонів років має змінитися "Ніччю Брахми". Це означає зникнення світу. Потім Брахма знову створить його. Отже, він є першопричиною виникнення світу. Проте у культовій практиці індуїзму його роль незначна, і, крім створення світу, жодні позитивні якості Брахмі не приписуються. Кількість присвячених йому храмів незначна, і в повсякденних обрядах і ритуалах його ім'я, як правило, не згадується.

Переважна більшість індуїстів вважають себе або шиваїтами, або вішнуїтами — послідовниками богів Шиви і Вішну. Шива для шиваїтів — бог смерті, змін, руйнування і створення; у Всесвіті немає нічого постійного, крім Шиви. Він знищує і відроджує все існуюче. Проте у культі Шиви на першому плані — функція творення, культ життєвої сили і чоловічого начала. Кам'яні скульптури - лінгами у храмах і домашніх вівтарях символізують животворний потенціал Шиви. Храми шиваїтів часто відвідують бездітні жінки, сподіваючись відновити за допомогою бога здатність до дітонародження. До того ж бог Шива в уяві віруючих постає особливо прекрасним і діяльним тоді, коли виконує свою животворну функцію.

В індуїзмі набув значного поширення також культ Шиви як бога-спасителя. Міф розповідає, що одного разу демони вирішили знищити все живе на землі і приготували для цього велику кількість отрути. Шива випив усю отруту, чим зберіг усім життя, але після цього подвигу його біла шия посиніла, і тому на всіх його зображеннях Шива завжди із синьою шиєю.

Шива — покровитель ритмів і танцю. На скульптурних і живописних зображеннях та в уявленнях індуїстів він особливо величний і прекрасний саме під час танцю.

У Шиви три ока. Третє око між бровами — око гнівного руйнівника. Згідно з міфом, індуїстський бог кохання Кама вирішив видати заміж за Шиву свою дочку Парваті. Шива цього шлюбу укладати не хотів. Тоді Кама вразив серце Шиви стрілою кохання. Шива розгнівався, відкрив своє третє око і перетворив Каму на попіл. Проте стріла кохання, що потрапила у серце Шиви, зробила свою справу, і він одружився з Парваті. У молодого подружжя народилися сини, а Кама був прощений і воскрес.

Якось, гніваючись, Шива відрубав голову своєму первістку. Коли ж він заспокоївся і побачив розпач на обличчі Парваті, то відрубав голову у слоника, що якраз проходив поблизу, і приставив її своєму синові. Тому він — Ганеша (слоноголовий бог). Його голова в індуїзмі — символ набуття значущості шляхом слухання і розмірковування. У Ганеші два бивні, один цілий, а другий зламаний; вони є символами досконалого і недосконалого у світі. Сам Ганеша — символ сили і мудрості, він той, хто долає всі перешкоди. Загалом він — суцільна досконалість.

У культі Шиви широко представлений аскетизм. За міфами, сам бог часто перебуває у стані аскетичних пошуків. Образ аскета-пустельника в Індії є прикладом людини з надприродною силою. Насправді цей образ — явне відображення проблем у сфері матеріальних умов життя населення країни.

Бог Шива — покровитель сім'ї. Згідно з міфами, сам він —- багатоженець. Всі його дружини є богинями родючості. Найбільш шанованими з них є Дурга і Калі.

Дурга — грізна, десятирука богиня. Вона — велика мати і жіноче начало у природі. її храми найчастіше відвідують жінки. Ще більш суворою і грізною є богиня Калі. Вона — триоке чудовисько з постійно відкритим ротом, висунутим язиком і багатьма руками (не менш як чотирма) зі зброєю. На ній сережки у вигляді тіл немовлят, а намисто — з черепів. Вона є покровителькою шахраїв, професіональних злочинців, грабіжників, убивць.

У культовій практиці шиваїзму популярний культ Ками - бога мистецтва кохання. Індуїзм вчить, що цим мистецтвом має володіти кожен з віруючих. Носіями цієї практики вважались храмові танцівниці-девадасі. їх називали ще "жрицями кохання", їхня професія була спадкоємною. Вона не вважалась проявом інстинкту, а лише засобом упорядкування культури стосунків між чоловіками і жінками. У міфах шиваїтів переконливо доводилось, що чоловік має тішити серце будь-якої жінки, яка відчула до нього пристрасть.

Культ бога Шиви в індуїзмі не був і не є привілеєм лише шиваїтів. Всі інші течії у цій релігії так чи інакше відправляють його, проте кожна з них має свої особливості.

Своєрідним є також культ бога Вішну, Цей бог в індуїстській трійці — охоронець світового порядку. Його послідовники називаються вішнуїтами. Вішну уявляється простим, близьким до людей, миролюбним богом. Він може перевтілюватися у черепаху, рибу, вепра, лева, карлика, велетня. Згідно з міфом, одного разу Вішну перетворився на карлика і попросив у ватажка демонів Балі три кроки землі. Балі погодився" і тоді Вішну перетворився на велетня і першими двома кроками захопив увесь світ, а третім кроком вдавив Балі глибоко в землю, проте дозволив йому з'являтись на її поверхні один раз на рік.

Головних перевтілень у Вішну три: Рама, Кришна, Будда. Рама — герой надзвичайно популярного в Індії стародавнього міфологічного епосу "Рамаяни". Багато жителів країни знають його напам'ять, часто читають, цитують. Зміст Рамаяни міфологічний і реалістичний одночасно. У ньому йдеться про те, як царевич Рама у чесному поєдинку добився руки красуні Сіти. Однак мати Сіти була проти їхнього шлюбу. Тоді Рама і Сіта покинули рідну домівку і стали щасливо жити у лісі. Мати Сіти підіслала до них демонічну красуню, щоб спокусити Раму і зруйнувати їхній із Сітою шлюб. Рама відхилив домагання спокусниці, бо кохав лише Сіту. Але спокусниця, за наказом тещі, не заспокоїлась. Вона вкрала і сховала Сіту. Рама довго шукав свою кохану, доки за допомогою ватажка мавп не знайшов її на острові Шрі-Ланка. З військом, що складалося з ведмедів і мавп, Рама переміг викрадачів і звільнив Сіту. Однак на цьому нещастя Рами і Сіти не скінчились. Почали поширюватися чутки, що в них Сіту звинувачували у невірності своєму чоловікові під час її перебування у полоні. Аби довести, що вона чиста перед своїм чоловіком, Сіта змушена була зійти на вогнище, але полум'я не завдало їй ніякої шкоди. Проте чутки поширювались, вимагались нові докази щодо невинуватості Сіти. Тоді вона дала клятву вірності своєму чоловікові. Клятву підтвердила Земля і прийняла Сіту у своє лоно. Рама пішов слідом за нею. Коментар до епосу може бути лише один: Рама — герой і благородний муж, воїн, ідеал чоловіка, який самовіддано кохає свою дружину. Сіта — символ жіночої краси, вірності, кохання і шляхетності, ідеал жінки і дружини. Вірність дружини є святою, лише смерть може відкинути всі підозри щодо її невірності, тільки після смерті можна стати у цьому житті по-справжньому щасливим.

Ще одна іпостась бога Вішну — Кришна. Його вважають мудрецем і філософом. Згідно з міфами, його виховували пастухи. У дитинстві був грайливим пустуном: крав у названої матері масло, співав пісні, грав на флейті. Коли він підріс, то почав зачаровувати місцевих чередниць. Вони збігались до нього, щоб послухати його чарівну музику, і всіх їх він щедро обдаровував своєю любов'ю. В Індії Кришна є улюбленцем усіх, особливо жінок.

Культ Кришни дуже поширений в Індії й у всіх країнах, де проживають вихідці з цієї держави. Жінки уявляють Кришну веселим і палким коханцем, подібним до якого кожна з них хотіла б бачити свого чоловіка. На честь Кришни складають пісні і драми. На свята Кришни віруючі розмальовують один одного світлими фарбами, бавляться на гойдалках, відправляють обряди і жертвоприношення.

Основні свої ідеї індуїзм запозичив зі староіндійського епосу "Махабхарата" (від санскр. — "Легенда про велику битву бхаратів"), створеного у VI—П ст. до н. е. У ньому розповідається про боротьбу двох царських династій — Кауравів і Пандавів. У цій боротьбі бог Кришна був на боці Пандавів, які за його допомогою перемогли і повернули собі царство. Тема епосу міфологічна, але він — своєрідна енциклопедія релігійних і філософських вчень, міфології, діяльності соціальних і політичних інститутів Стародавньої Індії. Його складовою була "Бхагават-гіта" (від санскр. — пісня бога) — трактат про основи брахманізму й індуїзму. У ньому носіями релігійної культури, ритуальних обрядів, етики, естетики, соціального устрою і побуту в індуїзмі названо жерців-брахманів. їхній авторитет був незаперечним. З брахманів виходили найпопулярніші в Індії релігійні вчителі — гуру (від санскр. — духовний наставник, учитель). Вони навчали молоде покоління мудрості індуїзму.

Жерці-брахмани в індуїзмі виконували також особливу релігійну практику тантризму — читання мантр, священних заклинань, що їм приписується чарівна сила. Це слова, наприклад, "ом", і цілі словосполучення, часто безладні, але за допомогою їх, на думку віруючих, можна швидко позбавитися від хвороб, набути надприродної сили, досягти успіхів у справах тощо.

В індуїзмі функціонують численні секти. Керують ними гуру — посередники між людиною і богом. Як правило, секти не ворогують і не протистоять одна одній. Всі вони визнають авторитет Вед, вчення про карму і переселення душ, вірять у боговстановлення каст. Особливого розвитку набула аскетична секта йога (від санскр. — поєднання, роздуми, споглядання), а наприкінці XV ст. на засадах індуїзму в Індії сформувалась військово-релігійна секта сикхів.

Соціальною основою індуїзму була і залишається кастова система. Належність до касти є суворою необхідністю. Каста — життєвий простір, в якому мешкає індивід; іншого для нього не існує. Чотири первісні касти з часом роздрібнились на підкасти, яких в Індії налічується сьогодні від двох до трьох тисяч. Виключена зі своєї касти людина опиняється поза законом. Каста визначає місце особи в суспільстві, її права, поведінку, зовнішній вигляд, одяг і навіть позначки на лобі і прикраси, що їх вона носить. За порушення встановлених у касті норм її члени піддаються суворим покаранням і мученицьким обрядам "очищення". При цьому життя в касті вважається не кінцевою метою, а епізодом. Кінцева мета — нірвана, коли зникають усі мирські розбіжності. Каста — щабель до самореалізації.

За своїми характеристиками індуїзм близький до світових релігій, проте через кастовий поділ він не зміг вийти за межі Індії: щоб стати індуїстом, потрібно бути членом однієї з каст. Разом із тим індуїзм суттєво впливає на духовне життя інших народів своєю релігійною філософією і різними видами релігійної практики. Індуїзм постійно модернізується, переважно, під впливом християнства та ісламу, проте залишається основною релігією народів Індії.