ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Космогонічні міфи аборигенів Австралії……………………………..5

Розділ 2. Космогонічні міфи ескімосів…………………………………………13

Висновки……………………………………………………………………......22

Список використаних джерел та літератури…………………………………...24

Вступ

Аборигени Австралії та ескімоси – це народи, які мають свою давню, самобутню культуру. Але на сучасному етапі розвитку людства, їхня унікальність, як це не сумно – глобалізується. Модерний світ диктує свої правила. На мою думку думку людство повинно задуматися над цим, зрозуміти, що ці на вигляд «примітивні» культури несуть в собі великий досвід та велику історію, яка безперервно пов'язана зі всією планетою в цілому, а тому і з кожним особисто. Мета моєї роботи доторкнутися до одних з найперших витоків народної культури – міфології , а саме до космогонічних міфів аборигенів Австралії та ескімосів. Дослідити їхній зміст та зробити порівняльну характеристику. Визначити спільні та особливі риси космогонічного міфу цих двох народів . У своїх дослідженнях спираюсь на праці: Мифы и сказки Австралии. Собраны К. Лангло-Паркер. / Пер. с англ. С. А. Любимова, И. Ф. Курдюкова. Ответ. ред. и автор пред. Е. М. Мелетинский. - М.: Наука, 1965. - в книзі зібрані міфи та легенди зібраних піонером австралійської фольклористики К. Лангл-Паркером. Народы Австралии и Океании. / Под ред. С. А. Токарев и С. П. Толстова., М. – Л., 1956. - Завдання цієї книги - розповісти про народи, які населяють Австралію й Океанію. Читач знайде в ній відомості про етнічний склад мешканців цих країн, про їх походження, мови, господарство, побут, суспільному ладі, культурі в минулому і сьогоденні. У книзі розповідається і про старого, історично сформованому економічному і культурному укладі народів цієї частини світу, і про те, як старовинний уклад був зруйнований або руйнується колоніальним імперіалізмом. Шахнович М. И. Первобытная мифология и философия, Л., 1971 - У книзі розповідається про первісне мислення, протоматеріалізм, рудиментарну науку, походження та сутність космогонічних оповідей, в яких, як в сирій руді, блищать золоті зерна перших здогадок стародавніх людей про матеріальну основі природних явищ, про вічність, суперечливості та мінливості світу. Эскимосские сказки и мифы. / Пер. с эским. и англ. Г. А. Меновщикова, Н. Б. Вахтина и Е. С. Рубцовой. Состав., пред. и прим. Г. А. Меновщикова. Ответ. ред. С. А. Арутюнов и М. А. Членов. – М.: Наука, 1988. - Широка публікація ескімоського розповідного фольклору. Супроводжується передмовою і примітками. Маховский Я. Огненный шар. Легенды, предания и сказки эскимосов. / Пер. с польск. С. Тельнюка. – Магадан, 1981 - Це збірка легенд, переказів і казок ескімосів Азії, Аляски, Канади і Гренландії.

Розділ 1. Космогонічні міфи аборигенів Австралії

Австралійська міфологія, міфологія аборигенів Австралії, що заселили цей материк ще в мезоліті і пізньому неоліті і зберегли вельми архаїчну культуру. Австралійська міфологія тісно переплетена з ритуальною життям австралійських племен і відображає тотемічні культи і обряди інтічіума (магічного розмноження тварин свого тотема). Календарний культ великої матері на півночі країни і універсально поширені обряди ініціації.

Центральне місце словесній творчості корінного населення Австралії займають в міфи, в яких дії віднесено до якогось стародавнього, доісторичного часу (алтжіра у племені аранда, мура у дієра, джугур у алуріджа, бугар у караджері, унгуд у унгаріньін, вінгара у варамунга, мунгаї у бінбінга і т. д.). У цю доісторичну епоху діяли міфічні герої, і їх дії визначили вигляд земної поверхні, викликали до життя людей, рослини і тварин, зумовили різні звичаї.

У ряду австралійських племен це міфічний час позначається тим же слово, що і "сноведіння" (в англо-австралійської етнографії його узвичаєним позначенням яляється dream time). Зв'язок зі "сноведіння" показує, що мова йде про час не тільки доісторичному, але і позаісторичного, про час "поза часом". Воно може восоздаваться в снах, а також в обрядах, в яких виконавці отождествляються з міфічними предками. Останні мислять як вічні, ніким не створені. Вони зробили свій життєвий цикл у часі алтжіра (алтьіра), перетворившись врешті-решт в скелі, дерева або кам'яні та дерев'яні священні чуринги. Ці священні предмети (природні або створені рукою людини), за поданнями австралійських племен, і в даний час зберігають магічну творчу силу міфічного предка і можуть бути засобом розмноження звірів, джерелом "душ" новонароджених дітей, які у деяких племен (аранда) мисляться перевтіленням предків. Життя предків описується у вельми буденних формах: вони сплять, їдять, полюють, сваряться між собою, вступають в любовні зв'язки, здійснюють обряди; пошуки їжі стоять на першому плані. Слід зазначити, що в більшості випадків охота предків буває вдалою. "Час сновидінь" малюється епохою достатку і в цьому сенсі свого роду золотим століттям.

Основний сенс "часу сновидінь", однак, не в ідеалізації минулого, а в творенні предками світу. Сама специфіка міфу полягає в тому, що уявлення про устрій світу передаються у вигляді оповіді про походження тих чи інших його елементів. При цьому в якості кінцевих причин нинішнього стану світу, основою фундаменту світоустрою зображуються події з життя міфічних героїв міфічного часу.

І сам пристрій світу і зумовлюють його події в австралійської міфології дуже прості, її фантастика позбавлена ​​химерності і гіперболічності, якій відзначені міфи індіанців, полінезійців і ін. Локальна група (основна соціальна одиниця австралійського суспільства при батьківському рахунку спорідненості, зазвичай збігається з тотемічним родом; західні спостерігачі іноді її дуже неточно називають "ордою") міцно пов'язана з певною "кормової" територією, за межі якої практично майже не виходить. У фольклорі яскраво відбивається любов австралійця до цієї території як до своєї "батьківщини". І в міфах головне увага спрямована не на всесвіт, а саме на цей "мікрокосм".¹

У міфах фігурує лише певна територія, на якій відбуваються основні події міфу. Саме тому найпопулярніші оповіді Австралії носять характер місцевих переказів, які пояснюють тільки сотворіння деяких місць на землі і різних природних об'єктів - озер, ям, горбів, водних джерел, великих дерев. Ці об'єкти як раз і служать в оповідях місцем перетворення міфічного персонажа в чурингу - священний для аборигенів предмет.

Міфічні герої - це здебільшого тотемні предки, тобто прабатьки або творці одночасно і певної породи тварин (рідше рослин) і людської групи, яка розглядає дану породу тварин як свій тотем, тобто своїх родичів, свою "плоть".

Тотемні предки в міфах постають як істоти з не цілком диференційованої двоїстої зоо-антропоморфної природою, в якій, проте, явно переважає людське начало. Здебільшого Це люди, які в разі потреби легко перетворюються у відповідний вигляд тварини. У зачині міфів деяких племен можна деколи зустріти таку форму: це було в той час, коли звірі ще були людьми. Іноді цим перетворенням завершуються "мандри". Так, у племені мурінбата (за даними Станнера) міфи часто кінчаються словом демніной, що означає "змінити тіло", а також "перетворитися з людини в тварину", "піти в воду". Певні події з життя тотемних предків мотивують, пояснюють ті чи інші особливості відповідних тварин і рослин (їх забарвлення, форму, повадки). Тоді етіологізм (пояснювальна функція) міфу включає не тільки риси місцевості, але і особливості фауни і флори. Такого роду етіологізм широко поширений в міфології самих різних народів світу.

У коло тотемічних міфів аранда і лорітья включаються і нечисленні сказання про небесні світила. Місяць представляється чоловіком, спочатку належав до тотему опосума. Рух місяця по небу пояснюється таким чином: він піднявся з кам'яним ножем на небо, брів на захід, а потім спустився на землю, щоб полювати на опосумів, а потім знову піднявся по дереву на небо. Наївшись опосумів, місяць стає великим (повний місяць); стомлений, він приймає вигляд сірого кенгуру, в такому вигляді його вбивають юнаки (молодик), але один з них зберігає кістка кенгуру, з якої знову виростає місяць. Сонце - дівчина, яка піднялася по дереву на небо, Плеяди - також дівчата, з тотема бандікути, що стали свідками церемонії посвячення юнаків і через це перетворилися на камені, а потім у зірки, і т. п. Як уже зазначалося, небесні явища не залучили в австралійців, зокрема у аранда і лорітья, такої великої уваги, як у більш розвинених міфологіях. Міфології аранда відомий образ "господаря" неба (Алтьіра, по Штрелову), але цей персонаж вельми пасивний і не грає особливої ​​ролі в міфах аранда.

"Вічні люди" часів алтжіра, що стали згодом ящірками-Мухоловом, відіграють особливо важливу роль. Сказання про їх мандрах набувають характеру антропогоністичного і почасти космогонічного міфу. Традиція відносить їх мандри до числа самих ранніх. Проте насправді вони, ймовірно, знаменують менш примітивну щабель історії міфології, так як тут трактується про походження не однієї тотемной групи, а принаймні декількох і мова йде не тільки про розкиданні чуринг, а про первісному виникненні «людства».

Відповідно до цього міфу, земля спочатку була покрита морем (міфологічна концепція, широко поширена в усьому світі), а на схилах скель, які виступають з води, крім "вічних" міфічних героїв знаходилися вже так звані релла маіерінья (т. е ". Склеєні люди" - по Штрелову або інапатуа - по Спенсеру і Гіллену) - купки безпорадних істот зі склеєними пальцями і зубами, закритими вухами і очима. Інші подібні людські "личинки" жили у воді і були схожі на сире м'ясо. Вже після висихання землі міфічний герой - тотемний предок "ящірок" - прийшов з півночі і кам'яним ножем відділив людські зародки один від одного, прорізав їм очі, вуха, рот, ніс, пальці і т. д;. цим же ножем зробив їм "обрізання" (тут почасти відображена ідея, що тільки обряд ініціації «завершує» людини), навчив їх добувати вогонь тертям, готувати їжу, дав їм спис, списометалка, бумеранг, кожного забезпечив його персональною чурингою (як берегинею душі), розділив людей на фратрії ("земля" і "вода") і шлюбні класи. Перед нами виступає типовий культурний герой-деміург - центральна фігура первісної міфології.²

Концепція розвитку людей з недосконалих безпорадних істот відома та іншим австралійським племенам і багатьом іншим народам. Її відгомоном, між іншим, є відомий давньоскандинавський міф, переказаний в "Старшій Едді", про те, як боги знайшли на березі бездиханні тіла перших людей у ​​вигляді шматків дерева і вдихнули в них життя. Поряд з такою "еволюційної" міфологічної концепцією походження людей у ​​тих же аранда в деяких міфах "вічні" герої "епохи сновидіння" виступають і як справжні прабатьки - творці людей і тварин. Так, наприклад, в міфі тотема бандікути розповідається про якийсь предка по імені Карора, з пахв якого спочатку вийшли бандікути, а в наступні дні - його сини - люди, що стали полювати на цих бандікути. (Точно так само в скандинавської міфології народжуються з пахв Іміра велетні). Цей антропогоністичні і одночасно тотемічні міф пліток з міфом космогонічними: на початку часів була пітьма, і постійна ніч тиснула на землю, як непроникна завіса, потім з'явилося сонце і розігнало темряву над Ілбалінтья (тотемний центр бандікути).

Аналогічні оповіді про мандри тотемних предків і культурних героїв є і у інших австралійських племен, але вони менш повно записані. Крім того, ніде з такою силою, як у аранда і лорітья, не проявляється вплив тотемізму. У дієра та інших племен, що жили на південний схід від аранда, навколо озера Ейр, є численні оповіді, відомі з класичних робіт Хауіта , про мандри якихось мура-мура - міфічних героїв, аналогічних «вічним» людям аранда, але з більш слабкими зооморфними рисами. Зі мандрами мура-мура також зв'язуються різні риси ландшафту, введення екзогамії і тотемічних найменувань, вживання кам'яної сокири для "обрізання" і добування вогню тертям, а також і "дороблення" недосконалих людських істот. Один з мура-мура, що піднявся на небо, став місяцем. А сонце - жінка, копають яму і відправилася на небо на пошуки зниклої дитини, з тих пір вона періодично робить той же шлях. Відповідно до іншої традиції, сонце народилося від зв'язку мура-мура з дівчиною дієра і т. п.

У міфах північних племен Австралії простежується образ баби-матері. Вона виступає під такими іменами, як Кліа-рін-Кліар, Кунапіпі і Кадьярі. Ця матріархальна прародителька символізує родючість. Нерозривно з нею в міфах присутній символічний образ веселки-змія або образу «загального батька-прабатька», який відомий в оповідях під іменами Віра, Коні і Нурундере.

Образ племінного «великого батька» у південно-східних племен, добре вивчених ще А. Хауіттом, виводиться С. А. Токарєвим з дещо більш примітивних образів - уособлення неба (типу Алтьіра у аранда), тотема фратрії, культурного героя, патрона ініціації і духу-страховиська, що перетворює хлопчиків у дорослих чоловіків (у нього вірять тільки непосвячені)³, в яких є зародок уявлення про бога-творця. Майже всі вони фігурують як великих предків і вчителів людей, що жили на землі і згодом перенесених на небо. Великий батько Бунджіль у племені Куліна малюється старим племінним вождем, одруженим на двох представниць тотема чорних лебедів. Саме ім'я його означає «клинохвостий орел» і одночасно служить позначенням однієї з двох фратрій (друга Ваанг, тобто ворон). Бунджіль зображується творцем землі, дерев і людей. Він зігріває своїми руками сонце, сонце зігріває землю, із землі виходять люди і починають танцювати ритуальний танець корроборі. Таким чином, в Бунджілі переважають риси фратріальной предка - деміурга - культурного героя. У міфі племені вотвобалук Бунджіль так погано прикріпив сонце до неба, що воно не могло підніматися, поки нарешті сорока не відв'язала сонце і не підштовхнула його вгору довгою жердиною. Тубільці північній частині Вікторії розповідали, що світ створили пурал, що мали облич соколів і воронів. Між ними йшла боротьба, поки вони не розділилися на дві групи, які стали вступати між собою в шлюб. У іншого австралійського племені, що живе біля нижньої течії річки Дарлінг, записаний міф про перший предка, який прибув до річки з двома дружинами, брали участь у світоустрій; одну звали Орлом, а іншу Вороний.

У племен південно-східного узбережжя (юін та інших) вищою істотою вважається Дарамулун, у камілароі, вірадьюрі і юалайі Дарамулун займає підлегле становище по відношенню до Байамо. Згідно з деякими міфам, Дарамулун разом зі своєю матір'ю (ему) насадив дерева, дав людям закони і навчив їх обрядам ініціації (під час цих обрядів на землі або на корі малюють Дарамулуна, звук гуділкіи символізує його голос, він сприймається як дух, що перетворює хлопчиків в чоловіків).

Ім'я Байамо на мові камілароі пов'язано з дієсловом «робити» (по Хауітту), що як би відповідає уявленню про деміургу і культурний герой. У. Метью пов'язує етимологію цього імені з поданням про насіння людини і тварини, а К. Лангло-Паркер стверджує, що на мові юалайі це ім'я розуміється тільки в значенні «великий»; юалаї говорять про «часу Байамо» в тому ж сенсі, як аранда про «епоху сновидінь». У стародавні часи, коли на землі жили тільки звірі та птахи, з північного сходу прийшов Вайаме з двома своїми дружинами і створив людей частиною з дерева і глини, частиною перетворивши в них звірів, дав їм закони і звичаї (кінцева мотивування всього - «так сказав Байамо »). Метью призводить міф вірадьюрі і вонгабоі про те, що Вайаме вийшов у мандрівку в пошуках дикого меду слідом за бджолою, до ноги якої він прив'язав пташине перо (СР: найважливіше «культурне» діяння скандинавського Одіна - добування священного меду.). У цілого ряду племен Байамо є осередком всіх присвятних обрядів, головним «вчителем» новачків, що проходять суворі присвятних випробування.⁴

У корінних жителів Австралії немає поняття про початок світу в цілому, немає ідеї про світотворення, а тому космогонічний міф по суті не склався. А. Елькін повідомляє, що у них є уявлення про те, що світ існував завжди, але не мав форми і був порожній. Етнограф Г. Дамм пише, що для австралійців «земля, мислима як диск, і розкинутий над нею небосхил з сузір'ями, з яких багато сприймаються як персонажі міфів, існували завжди» . Австралійці говорять, що земля колись мала не той вид, що тепер: вона була вкрита водою, яка пізніше пішла, звільнивши поверхню землі. Плем'я Дайер розповідає, що земля відкрилася посеред озера і з тріщини вийшло одну тварину за іншим.⁵

Загалом всі дії в австралійських міфах відбуваються в «епоху сновидінь». У ці часи герої міфів, завершивши життєвий цикл, створили рослини, тварин і людей. Також персонажі міфів сформували рельєф місцевості і визначили традиційні звичаї. Зберігаючи і примножуючи в собі магічну силу, вони ставали «джерелом душ» для новонароджених дітей. Всі ці події відтворюються в обрядах аборигенів, ототожнюючи їх з далекими предками.