Тема 3. Детермінація злочинності та злочину. Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють злочини (2 години)

Під час підготовки до практичного заняття з вказаної теми перш за все слід звернути увагу на поняття злочинності та злочину. Необхідно скласти уяву про кількісні, якісні показники злочинності, її динаміку, з’ясувати роль фонових явищ у кримінальній поведінці особистості.

Дослідження проблеми детермінації потребує розкриття цього поняття. Детермінацією в науковій літературі називають залежність між різноманітними явищами і процесами, які відбуваються у суспільстві. Слід також розкрити поняття кримінологічна детермінація.

Особливу увагу треба приділити розгляду причин та умов злочину. Не допустимо в якості причин злочинну називати соціальні умови (наприклад, нестабільна економічна ситуація), які є скоріш «католізаторами» цього явища. Під причиною злочину розуміють результат взаємодії зовнішніх обставин та внутрішніх властивостей особистості у свідомості особи, яка обрала кримінальний варіант поведінки.

Слід розібратись також в основних властивостях і ознаках особи злочинця (соціально-демографічних, кримінально-правових, соціально-рольових, соціально-психологічних ознаках), подумати над співвідношенням соціального і біологічного в особі злочинця.

Окремо з використанням статистичних даних, спеціалізованої літератури, даних, які публікуються в юридичних та соціологічних періодичних виданнях слід дослідити умови злочинності в Україні.

Вивчення окремих аспектів кримінологічного прогнозування та планування попереджувальної діяльності потребує звернення до нормативно-правового матеріалу, який викладений у розділі «Література».

Питання до теми:

1. Дайте визначення злочинності як соціального конструкту та властивості суспільства.

2. Назвіть та дайте визначення кількісним та якісним показникам злочинності.

3. Географія злочинності в Україні.

4. Латентна злочинність. Види латентності.

5. Теорія детермінації злочинності. Основні концепції причин злочинності.

6. Порівняйте поняття причина злочину та причина злочинності.

7. Самодетермінація злочинності.

8. Особистість злочинця. Індивідуальна злочинна поведінка та кримінальна мотивація.

9. Класифікація та типологія злочинців.

10. Криміногенна ситуація.

Література:

1. Абельцев С. Н. Личность преступника и проблемы криминального насилия. – М.: Закон и право, 2000.

2. Бузало П. М., Денисов С. Ф., Кириченко О. В. Кримінологія: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2007.

3. Громов В. Г., Маркеева Н. К. Причины преступности и причины преступления http://sartraccc.sgap.ru/Pub/gromov(4-03-06).htm.

4. Джужа О. Віктимологія на захист прав і законних інтересів жертви злочину // Право України. – 2002. – № 2.

5. Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. д.ю.н. проф. А .И. Долговой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство НОРМА, 2003.

6. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007.

7. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации. Под ред. Кудрявцева В. Н. М.: Издательство Московского университета, 1984.

8. Курило В. І., Михайлов О. Є., Яра О. С. Кримінологія: загальна частина. Курс лекцій. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006.

9. Туляков В.А. Виктимология (социальные и криминологические проблемы). – Одесса: Юрид. літ., 2000.

10. Мертон Р. Социальная структура и аномия. Социология преступности. М., 1996. С. 299.

11. Піщенко Г. Віктимологічні аспекти негативних соціальних явищ, пов'язаних зі злочинністю // Право України. – 2006. – № 5.

Нормативно-правові акти

1. Кримінальний кодекс України, 05.04.2001.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення, 07.12.1984.

3. Закон України «Про міліцію», 20.12.1990.

4. Закон України «Про прокуратуру», 05.11.1991.

5. Закон України «Про службу безпеки України», 25.03.1992.

6. Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», 01.12.1994.

7. Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», 24.01.1995.

8. Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», 22.06.2000.