Форми поводження в дозвіллєвій діяльності

Типи орієнтації поводження з погляду самоцінності предмета заняття	Форми орієнтації поводження з погляду визначеності предмета заняття
Культурно-орієнтоване Соціально-орієнтоване Рекреаційно-орієнтоване	Цільова Пошукова

Рекреаційно-орієнтоване поводження як тип дозвіллєвого поводження допускає відновлення біопсихічних ресурсів осо­бистості, витрачених у сфері виконання обов'язків на вироб­ництві, побуті і т. ін. Тут часто не настільки важливий рівень володіння, який досягається тією чи іншою діяльністю, скільки сугубо рекреаційний, оздоровчий ефект, пов'язаний зі зняттям стомлення, одержанням яскравих вражень, боротьбою з гіподи­намією, психофізіологічними перевантаженнями. До занять, де частіше реалізується таке поводження, можна віднести прогу­лянки на природі, оздоровчі програми, ігри, розваги і тощо. Але це не означає, що даному типу дозвіллєвого поводження (як і іншим, розглянутим нижче) можна завжди однозначно припи­сати твердий набір занять. Наприклад, для людини з розвину­тим музичним смаком рекреативний ефект може бути досяг­нутий і при сприйнятті класичної музики. Мова може йти скоріше про деякі переважні тенденції заповнення „рекреацій­них ніш" оздоровчими й розважальними програмами. Але го­ловна характеристика рекреаційно-орієнтованого поводження все-таки не в цьому.

Важлива (незалежно від складу занять) сама орієнтація на власне здоро'вя, психологічне самопочуття, позитивні емоції. У свідомості ж людини ця орієнтація усвідомлюється як потреба в ігровому, видовищному, оздоровчому дозвіллі. Психічні на­вантаження нестримно наростають, кожному важливо не пере­втомлюватися, а якщо таке вже трапилося, то необхідно уміти швидко їх знімати, відновлюватися. Зараз варто вести мову про прищеплювання навичок психотренування більшості населен­ня. Особливо мають потребу в цих навичках люди, які не на­вчилися регулювати свою активність і часто потрапляють у стресові ситуації. У таких випадках незамінні психотренуван­ня, за допомогою яких можна домагатися відчуття спокою, внутрішній розкутості і впевненості в собі.

Можна стверджувати, що в силу соціальних і економічних причин (соціальна напруженість, психофізичні перевантажен­ня, неповна зайнятість частини населення) роль програм з доз­вілля, що реалізують рекреаційну орієнтацію, буде зростати. Таким чином, буде розширюватися саме культурно-дозвіллєве середовище.

Особливе значення при реалізації рекреаційно-орієнтовано­го поводження має гра. Вона сама характеризується розважаль­ністю, видовищністю, емоційністю, розслабленням. Кожна гра багатофункціональна. У життя людини вона здатна внести значний інтерес: навчити творчо мислити, активно діяти, роз­вити особливі уміння. Тут людина виступає вільною від при­родної залежності і здатною самій виступати як суб'єкт, який творить, не підданий якому-небудь примусові. Важлива харак­теристика гри полягає в тому, що вона протікає в просторі і часі, відособлених від інших сфер і знаходиться поза звичайним життям. Гра потребує відокремлення учасників від повсякден­ного життя, від виробничої діяльності, від нормативного соц­іального середовища. Принадності гри полягають у тому, що кожному учаснику необхідно виявити багато особистісних яко­стей: волю, ризик, наполегливість, спритність та ін. Цим гра імітує саме життя, де індивіду нерідко доводиться виявляти ті ж самі властивості. У той же час гра створює ситуацію швидко мінливої зміни психічних відчуттів і станів: азарт ризику, очі­кування, нетерпіння, напруженість, радість перемоги, гіркота поразки. Такі ситуації не тільки сприяють емоційній розрядці, а й заряджають новою енергією.

Соціально-орієнтоване поводження - це дозвіллєве повод­ження, основу якого становить інтерес до іншої людини. Основна форма реалізації цього інтересу - неформальне спілкуван­ня, яке не залежить від тих чи інших „офіційних" ролей у суспільстві (насамперед від виробничих ролей, обов'язків), саме ця орієнтація є основним клубним „ферментом", що забезпечує виникнення і самозбереження клубних спільнот, які об'єднують людей їхньою соціально-культурної самоідентифікаціею.

Неформальне дозвіллєве спілкування є основним способом прилучення до культурної діяльності, формування особистості, її соціалізації в різних сферах життєдіяльності. Це спілкування відбувається не в твердих рольових однозначно обкреслених межах, а в процесі реальних дозвіллєвих ситуаціях, які склада­ються. Такі клубні об'єднання володіють вищим порівняно з традиційними дозвіллєвими самодіяльними колективами (хо­реографічними, театральними й ін.) ступенем самоорганізації і самоврядності. Вільний вибір видів діяльності, емоційно-наси­чені відносини, рухливі межі між культурно-пізнавальними, культурно-творчими і рекреаційними елементами значно при­скорюють і полегшують процес адаптації індивіда до аматорсь­ких видів дозвіллєвої діяльності. Як характерні ознаки таких об'єднань можна назвати загальний інтерес до будь-якого виду групової вільної діяльності, суспільну спрямованість діяльності, злиття особистіших інтересів, спільність мотивів діяльності учасників, яка зумовлена соціально-значимими цілями.

В організаційному плані до таких об'єднань тяжіють „сало­ни", вітальні, клуби з фіксованим соціально-демографічним скла­дом. З огляду на соціальне розшарування суспільства, яке ос­таннім часом підсилюється, можна стверджувати, що значення таких об'єднань зростатиме.

Культурно-орієнтоване поводження - домінує орієнтація на придбання знань, умінь і навичок у тому чи іншому виді дозв­іллєвих занять. У цьому випадку менш значимим для учасників дозвіллєвої програми є рекреаційний елемент і соціальний склад об'єднання. Головним залишається процес просвіти і на­вчання. Не можна не відзначити збільшення кількості нових навчальних утворень у клубі, що є наслідком перебудови. Це насамперед різноманітні курси менеджерів, іноземних мов, про­грамування, бізнесу, стенографії і т. ін.

Демократизація громадського життя знайшла своє відбраження і в посиленні орієнтації на самостійний вибір дозвіллє­вих занять, прагнення освоїти нові технології дозвіллєвої актив­ності, які властиві суспільству споживання.

Такий вид дозвіллєвої активності притаманний людям, які бажають у досконалості опанувати певним заняттям, дозвіллєвою кваліфікацією. Деякі клуби й аматорські об'єднання навіть організують відповідні форми занять. Наприклад, ко­жен член „Клубу юних моряків" повинен опанувати навчаль­ною програмою, комплексом теоретичних і практичних занять, здати своєрідний іспит. І тільки після цього він може вважа­тися моряком-початківцем.

Також є клуби садівників, автолюбителів, по ремонту жит­ла, побутового дизайну тощо. Для їхніх членів читають лекції фахівці, проводяться практичні заняття і влаштовуються вистав­ки. Але головним критерієм діяльності таких клубів і об'єднань є те, що вони являють собою своєрідне митецького виховання. Адже кожний із членів цього об'єднання прагне передати лю­дям свої знання й уміння. Спілкування в колі однодумців сприяє збагаченню, взаємовихованню. Інтерес до занять пере­творюється на інтерес до людей. Людина прийшла до клубу, щоб навчитися чомусь, а навчившись, залишається, тому що по-справжньому здружується з людьми. Тут прив'язує особлива атмосфера рівності, доброзичливості і самодіяльності. Найбільш типове втілення цієї тенденції представлено в дитячих та підліткових об'єднаннях художньої самодіяльності, краєзнав­ства, фольклору, центрах естетичного виховання.

Крім типів орієнтації дозвіллєвого поводження з погляду самоцінності предмета заняття можна визначити форми орієн­тації поводження з погляду визначеності предмета заняття. Виділяються дві такі форми: цільова і пошукова. Цільова фор­ма означає, що учасник тієї чи інший дозвіллєвої діяльності ясно усвідомлює свій інтерес у його речовинному, матеріальному втіленні (конкретна книга, атракціон, інша людина, оздоров­ча програма). При пошуковій формі дозвіллєвого поводження індивід фіксує у своїй свідомості цей інтерес, але не пов'язує його з конкретним предметом дозвіллєвої активності.

Перетинання типів орієнтації дозвіллєвого поводження з погляду самоцінності вибраного заняття і форм орієнтації, з по­гляду предмета дозвіллєвої діяльності породжує такі поєднання:

- рекреаційно-орієнтоване цільове поводження, тобто оріє­нтація на заздалегідь обраний конкретний вид рекреації, розваги;

- рекреаційно-орієнтоване пошукове поводження - відвіду­вання об'єкта розваг, відпочинку без заздалегідь наміче­ної програми;

- соціально-орієнтоване цільове поводження - запланова­ний заздалегідь соціальний контакт із конкретною особи­стістю або групою людей;

- соціально-орієнтоване пошукове поводження - прагнення зав'язати нові знайомства, розширити соціальні контакти;

- культурно-орієнтоване цільове поводження - відвідуван­ня заздалегідь вибраної культурної програми;

- культурно-орієнтоване пошукове поводження - прагнен­ня розширити свій кругозір, збагатитися новими знання­ми без запланованої заздалегідь орієнтації на конкретний вид заняття.

Безумовно, можливо і поєднання усіх цих типів орієнтації (їх виходить досить багато, якщо мати на увазі і комбінації за ознакою цільово-пошукове поводження). Поки ж обмежимося цим переліком як вихідною типологією дозвіллєвого поводжен­ня, що дає змогу оцінити типологію розвитку клубної спільності, яка може застосовуватися в культурно-дозвіллєвих установах (табл. 2).

Таблиця 2