Тема 4. Ринок інвестицій та інвестиійних товарів
4.1. Структура та інфраструктура інвестиційного ринку.
Інвестиційний ринок як економічна категорія - це збалансованість попиту на інвестиції та випереджувальних можливостей підрядників щодо їх реалізації.
Інвестиційний ринок як система є сукупністю економічних відносин, що складаються між продавцями та покупцями інвестиційних товарів та послуг, а також об'єктів інвестування у всіх його формах.
Інвестиційні товари - це будівельні матеріали, будівельні машини та механізми, будівельні технології (патенти, ліцензії, ноу-хау), типові будівельні проекти і т. ін., що використовуються у процесі здійснення реальних інвестицій.
Сегментація інвестиційного ринку - сукупність ринку об'єктів реального інвестування ( поділяється на ринок прямих капітальних вкладень, ринок об'єктів, що приватизуються (крім тих, що акціонуються)), ринок нерухомості, ринку інструментів фінансового інвестування ( поділяється на кредитний, фондовий та грошовий ринок) та ринку дорогоцінних металів і колекціонування.
Інвестиційний ринок як система включає:
1) суб'єктів ринку - інвесторів, замовників, підрядників, проектні та науково-дослідні організації, постачальників матеріалів та ін.;
2) об'єкти ринкових відносин - будівельну продукцію (будівлі, споруди, об'єкти, їх комплекси); будівельні машини, транспортні засоби, енергетичне та інше обладнання, матеріали та обладнання, капітал, робочу силу, інформацію…;
3) інфраструктуру ринку - банки, біржі, брокерські фірми, інституційних інвесторів (пенсійні фонди, страхові компанії та ін.); іноземних інвесторів; агентські, посередницькі, рекламні, інформаційні служби і фірми; інженерно-консультаційні центри; аудиторські фірми; суд; арбітраж та ін.;
4) ринковий механізм;
5) кон'юнктуру ринку;
6) державний контроль, регулювання та саморегулювання ринку.
Стан інвестиційного ринку в цілому залежить від таких категорій, як попит, пропозиція, ціноутворення і конкуренція. У практичній діяльності інвестиційного ринку є дві форми інвестиційного попиту:
• потенційний попит - виникає за наявності у фізичних або юридичних осіб доходів, але без намірів його інвестувати. Такий попит виступає інвестиційним потенціалом, тобто майбутнім джерелом для інвестування;
• конкретний попит - характеризується конкретними намірами на придбання інвестиційних ресурсів.
Основною метою купівлі-продажу інвестиційного товару є отримання доходу, тобто це можна записати за допомогою формули
де Іф - інвестиції в будь-якій формі свого вираження (грошовій, товарній, інтелектуальній та ін.);
max Ді - максимальний прибуток від інвестиційної діяльності.
Першочерговим важелем інвестиційного ринку є законодавча база і органи, які займаються її виконанням (Кабінет Міністрів, Національний банк, Міністерство фінансів, Фонд державного майна, Антимонопольний комітет).
Загальне функціонування інвестиційного ринку здійснюється через його інфраструктуру. Під інфраструктурою інвестиційного ринку розуміють складові інвестиційного ринку (регулююча (законодавство і державні органи); функціональна (фінансово-кредитні інститути); інформаційна, які формують інформаційне та обслуговуюче середовище, яке дає змогу інвестору працювати з мінімальним ризиком.
Акціонерне товариство - товариство, яке має статутний фонд, поділений на окрему кількість акцій, рівну номінальній вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери несуть відповідальність за зобов'язаннями в межах акцій, що їм належать. Акціонерне товариство може бути закритим і відкритим.
Товариство з обмеженою відповідальністю - учасники несуть відповідальність у межах своїх внесків.
Товариство з додатковою відповідальністю - учасники відповідають за борги товариства відповідно до своїх внесків у статутний фонд, а при нестачі цих сум - додатково майном, що належить їм в однаковому для всіх учасників розмірі, кратному до їх внесків.
Повне товариство - це товариство, де всі учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.
Командне товариство включає поряд з одним або кількома членами, що несуть повну відповідальність, також одного або декількох учасників, відповідальність яких обмежується сумою внеску в майні товариства.
Законодавство України передбачає в процесі реформування економіки створення різних виробничо-господарських угруповань у вигляді холдингових компаній, промислово-фінансових груп, концернів тощо. Створюються такі угруповання (альянси) з різними цілями, але найчастіше з метою поєднання своїх капіталів для спільної інвестиційної діяльності.
Холдингова компанія звичайно володіє контрольним пакетом акцій інших компаній (дочірніх підприємств) і здійснює контроль над такими юридичними особами.
Промислово-фінансові групи - це промислово-банківський і торговельний концерн - велике угруповання підприємств, банків, торговельних домів, юридичних осіб.
Звичайно угруповання, або альянси, створюються на міжгалузевих засадах, що дає змогу здійснювати спільні інвестиції в найбільш перспективні галузі промисловості.
В Україні промислово-фінансові групи можуть створюватись двох типів: на підставі об'єднання статутних капіталів (так звані статутні групи) і на підставі об'єднання всіх фінансових активів і пасивів з єдиним управлінням (договірні у формі консорціумів).