Тема 2. Сучасні концепції інвестування.

1. Концепція пріоритету економічних інтересів власників. Вперше її висунув американський економіст Герберт Саймон в рамках розробленої їм теорії ухвалення рішень в комерційних організаціях, відомою як „теорія обмеженої раціональності". Використовував класичне і неокласичне уявлення про фірму, як організацію, що націлено на максимізацію корисності і прибутку, він сформулював альтернативну цільову концепцію її економічної поведінки, що полягає в необхідності пріоритетного задоволення інтересів власників. Ця теоретична концепція була підтримана представниками інвестиційної науки і поступово трансформувалася в інвестиційному менеджменті в його головну мету - максимізацію добробуту власників підприємства. У прикладному своєму значенні вона формулюється як „максимізація ринкової вартості підприємства". У 1978 р. Г. Саймону була присуджена Нобелівська премія по економіці.

2. Сучасна портфельна теорія. Її родоначальником є Гарі Марковіц, що виклав основні принципи в 1952 р. в роботі „Вибір портфеля". У основі цієї найважливішої теоретичної концепції інвестиційного менеджменту лежать методологічні принципи статистичного аналізу і оптимізації співвідношення рівня риски і прибутковості ризикових інструментів фінансового інвестування при формуванні інвестиційного портфеля по критерію максимізації добробуту власників. Надалі в розробку цієї теорії істотний вклад внесли Дж. Тобін і У.Шарп. Всі три дослідники є лауреатами Нобелівської премії по економіці.

3. Концепція вартості капіталу. Первинні теоретичні розробки були здійснені ще в 1938 році американським економістом Дж. Уїльямсом і викладені в роботі „Теорія інвестиційної вартості". Проте в найбільш системному вигляді в ув'язці з головною метою фінансового менеджменту ця концепція отримала віддзеркалення в 1958 р. в роботі відомих американських дослідників Фр. Модільяні і М. Міллера „Вартість капіталу, корпоративні фінанси і теорія інвестицій". Сутність цієї концепції полягає в тому, що витрати підприємства по залученню і обслуговуванню капіталу (фінансових ресурсів) істотно розрізняються в розрізі окремих джерел. У зв'язку з цим при виборі альтернативних джерел фінансування інвестицій кількісна оцінка вартості капіталу, що залучається, грає вирішальну роль. Мінімізація середньовзваженої вартості капіталу за інших рівних умов забезпечує максимізацію добробуту власника.

4. Концепція вартості грошей в часі [TVM]. Основні теоретичні положення цієї концепції були сформульовані в 1930 році Ірвіном Фішером в роботі „Теорія відсотка: як визначити реальний дохід в процесі інвестиційних рішень". Пізніше - в 1958 році повніший механізм цієї концепції був розглянутий Джоном Хиршлейфером в роботі „Теорії оптимального інвестиційного рішення". Суть цієї концепції полягає в тому, що справжня вартість грошей завжди вище за їх майбутню вартість у зв'язку з альтернативою можливого їх інвестування, а також впливом чинників інфляції і риски. З врахуванням цієї концепції розроблені різні моделі дисконтування грошових потоків [Discounted Cash Flow, DCF], які широко використовуються в практиці інвестиційного менеджменту.

5. Концепція взаємозв'язку рівня риски і прибутковості. Теоретичні основи цієї концепції вперше були сформульовані в 1921 році Френком Найтом- засновником школи Чикаго економічної теорії - в книзі „Ризик, невизначеність і прибуток". Потім ця концепція отримала подальший розвиток в роботах багаточисельних дослідників (дослідження форм цього взаємозв'язку і їх кількісних пропорцій не припиняються до теперішнього часу). Суть цієї концепції полягає в тому, що між рівнем очікуваного доходу і рівнем супутньої йому риски існує прямо пропорційна залежність. На базі цієї концепції побудовані множинні моделі оцінки фінансових активів (фінансових інструментів інвестування) і методика інвестиційного аналізу в системі портфельної теорії.

6. Моделі оцінки акцій і облігацій на основі їх прибутковості. Прості моделі оцінки таких фінансових інструментів інвестування як акції і облігації на основі даних про їх прибутковість (дивідендах, відсотках) були вперше систематизовані Джоном Уїльямсом ще в 1938 році в його роботі „Теорія інвестиційної вартості". Потім у зв'язку з появою нових різновидів цих фінансових інструментів система моделей цього вигляду була доповнена Майроном Гордоном в роботі „Інвестування, фінансування і оцінка вартості корпорації", опублікованої в 1962 р. і Скоттом Бауманом в роботі „Інвестиційний дохід і справжня вартість", опублікованої в 1969 р. У основі всіх моделей оцінки цього вигляду лежить дисконтована вартість очікуваної прибутковості фінансових інструментів інвестування.

7. Модель оцінки фінансових активів з врахуванням систематичних ризиків САРМ. Своєю появою дана модель зобов'язана американському дослідникові Уїльяму Шарпу, що опублікував її в 1964 році в роботі „Ціни фінансових активів". Її основу складає визначення необхідною рівня прибутковості окремих фінансових інструментів інвестування з врахуванням рівня їх систематичної риски. На основі цієї моделі формується „графік лінії прибутковості ланцюгових паперів", що визначає залежність між рівнем систематичної риски фінансових інструментів інвестування і рівнем необхідної прибутковості. Пізніше ця модель була вдосконалена Джоном Lintner в I965 року, Яном Моссиним і іншими дослідниками.

8. Модель оцінки опціонів [Option Pricing Models]. Ця модель вперше була запропонована американськими економістами Фішером Блеком [Fisher Black] н Майроном Скоулзом [Myron Scholes] в 1973 році в роботі „Ціноутворення корпоративних зобов'язань. Модель відображає теоретичну концепцію авторів про умови ціноутворення такого роду фінансових активів. У пошуках підходів до реальних умов їх звернення були розроблені альтернативні моделі цією вигляду, зокрема, модель Роберта Мертона [Robert Meilon] в роботі „Теорія раціонального ціноутворення опціонів" [The Theory of Rational Option Pricing], опублікованою в 1973 році; модепь Джона Кокса [John Сохнув] і Стефена Росса [Stephen Ross] в роботі „Ціноутворення опціонів а альтернативному стохастичному процесі", опублікованою в 1979 році, та інші.

9 Гіпотеза ефективності ринку була висунута в 1970 році американським економістом Юджіном Фама [Eugene Fama] в роботі „Ефективні ринки капітана, огляд теоретичних і практичних досліджень" . Дана гіпотеза відображає залежність цінової ефективності фондового ринку від рівня інформаційного забезпечення його учасників. Відповідно до цієї гіпотези процес формування ціни передбачає, що очікувана прибутковість коштовних паперів є випадковою величиною, що відображає відповідний рівень інформованості („пул інформації") учасників ринку. Залежно від умов інформаційного забезпечення учасників слід розрізняти слабку, середню і сильну цінову ефективність фондового ринку. Ця гіпотеза дала імпульс багаточисельним дослідженням в області прогнозування підвищеної прибутковості окремих видів коштовних паперів, пов'язаної з їх недооцінкою ринком.

10. Концепція асиметричної інформації [Asyrnelrical Information Conception]. Авторами цієї концепції є американські економісти Стюарт Майоре [Stewart Myers] і Ніколас Майажлаф [Nicolas Majhil], що опублікували її в 1984 р. в роботі „Корпоративне фінансування і інвестиційні рішення в умовах, коли фірми володіють інформацією, якої не мають в своєму розпорядженні інвестори [Corporate Financing and Investment Decision When Firms Have Information That Investors Do Not Have]. Єство цієї концепції полягає в тому, що потенційні інвестори - можливі покупці коштовних паперів компанії мають в своєму розпорядженні про її діяльність менший об'єм інформації, чим її менеджери. Тому в ті періоди, коли вартість коштовних паперів компанії „Переоцінена ринком", менеджери ініціюють додаткову емісію цих коштовних паперів, внаслідок чого їх прогнозована прибутковість штучно завищується. В результаті асиметричної інформації інвестори несуть згодом певні фінансові втрати. Механізм асиметричної інформації по разному виявляється при емісії акцій і облігацій.

11. Арбітражна теорія ціноутворення [Arbitrage Pricing Theory, APT]. Вона була розроблена американським професором Стефаном Россом [Stephen Ross] в 1976 році і викладена в його роботі „Арбітражна теорія ціноутворення фінансових активів". Дана теорія альтернативна теоретичним посилкам В. Шарпа, що розробив раніше розглянуту Модель оцінки фінансових активів. Основу теорії складає положення про те, що на конкурентних інвестиційних ринках „арбітраж" (спекулятивні операції, засновані на різниці ринкових цін на окремих ринках) забезпечує вирівнювання реальних ринкових цін окремих фінансових інструментів інвестування відповідно до рівня їх риски і прибутковості. Іншими словами, механізм арбітражу забезпечує відновлення цінової рівноваги на різних фондових ринках. Авторами арбітражної теорії ціноутворення були запропоновані ряд моделей оцінки реальної прибутковості фінансових активів з врахуванням впливу окремих чинників. Пізніше (у 1984 т.) на основі конкретизації цих чинників дані моделі оцінки були уточнені Річардом Роллом [Richard Roll) і Стефеном Россом [Stephen Ross] в роботі „Використання теорії арбітражного ціноутворення При стратегічному планеруванні інвестиційного портфеля".