2. Право на социальную и медицинскую помощь в связи с законодательством Украины Статья 52. Представление медицинской помощи больному в критическом для жизни состоянии

Медицинские работники обязаны оказывать медицинскую помощь в полном объеме больному, который находится в критическом для жизни состоянии. Такая помощь может также подаваться специально созданными заведениями здравоохранения, что пользуются льготой с стороны государства.

Активные мероприятия по поддержанию жизни больной прекращаются в том случае, когда состояние человека определяется как смерть. Порядок прекращения таких мероприятий, понятия, и критерии смерти определяются Министерством здравоохранения Украины в соответствии с современными международными требованиями.

Медицинским работникам запрещается осуществление еутаназії - преднамеренного ускорения смерти или омертвения неизлечимо больного с целью прекращения его страданий.

_{Пунктом «д» ст. 6 Закона Украины «Основы законодательства Украины о здравоохранении» предусмотрено, что каждый гражданин Украины имеет право на квалифицированную медико-санитарную помощь. Указ Президента Украины «О дополнительных мерах по улучшению медицинской помощи населению Украины» от 8 августа 2000 г. направлен на обеспечение дополнительных гарантий реализации названного права. Указом Президента Украины от 7 декабря 2000 г. утвержден также Концепции развития здравоохранения населения Украины.}

_{Комментируемая статья ГК провозглашает право физического лица на предоставление ему медицинской помощи (ч. 1) независимо от любых обстоятельств. При этом физическое лицо, достигшее 14 лет и обратилась за предоставлением ему медицинской помощи, имеет право на выбор врача и выбор методов лечения его рекомендаций (ч. 2 ст. 284 ГК). Физическому лицу, достигшему 14 лет, предоставления медицинской помощи осуществляется с его согласия (части 1, 3 ст. 284 ГК).}

_{Процитированные положения указывают на то, что основанием возникновения, продолжения и прекращения отношений по оказанию медицинской помощи воля пациента, его осознанное согласие, чем подтверждается гражданско-правовой характер отношений по оказанию медицинской помощи, отсутствие в них элементов власти и подчинения. Это также свидетельствует о том, что законодатель стоит на позиции признания права на уважение личности и самоопределения физического лица. Такая позиция полностью соответствует Декларации о политике в области обеспечения прав пациента в Европе (далее сокращенно - Декларация), которая уделяет значительное внимание согласии пациента на оказание медицинской помощи и отмечает, что осознанное согласие является предпосылкой любого медицинского вмешательства. Если пациент не способен выразить свою волю, а медицинское вмешательство необходимо по жизненным показаниям, то его согласие на это вмешательство презумуеться.}

_{2. Часть 4 ст. 284 ГК соответствии с положениями Декларации предоставляет совершеннолетнее дееспособное физическое лицо, которое осознает значение своих действий и может руководить ими, право отказа от лечения. Это положение можно понимать, на наш взгляд, как право отказа от медицинской помощи. Но в неотложных случаях, при наличии реальной угрозы жизни физического лица, медицинская помощь предоставляется без согласия физического лица или его родителей (усыновителей), опекуна, попечителя (ч. 5 ст. 284 ГК). В данном случае ГК не делает исключения, аналогичного тому, который содержится в Декларации, а именно: в случае, когда пациент ранее заявил о том, что не согласен на медицинское вмешательство в ситуации, что подобная выше изложенной, медицинское вмешательство невозможно. Бесспорно, такое положение последовательно дополняет идею уважения к воле человека, закрепленное в предыдущих положениях, однако является дискуссионным по своему содержанию и преждевременным для включения его в ГК Украины. Его отсутствие в ЦК вполне оправдана.}

_{3. Право на медицинскую помощь следует отличать от права на социальную помощь, которая регулируется в основном нормами права социального обеспечения, трудового права. Предоставление же медицинской помощи охватывает по исследованиям ученых профилактическую, лечебно-диагностическую, реабилитационную, протезно-ортопедическую и зубопротезную помощь, входит в сферу гражданско-правового регулирования, поскольку отношения сторон при этом строятся на началах юридического равенства, а метод власти и подчинения применяется только в исключительных, прямо предусмотренных законом.}

_{4. Медико-санитарная помощь, как отмечается в «Основах», - это комплекс специальных мероприятий, направленных на содействие улучшению здоровья, повышение санитарной культуры, предотвращения заболеваний и инвалидности, на раннюю диагностику, помощь лицам с острыми и хроническими заболеваниями и реабилитацию больных и инвалидов.}

_{Конституционный Суд Украины при рассмотрении дела по представлению 66 народных депутатов Украины относительно соответствия Конституции Украины (конституционности) постановления Кабинета Министров Украины «Об утверждении перечня платных услуг, которые предоставляются в государственных учреждениях здравоохранения и высших медицинских заведениях образования» в своем решении подчеркнул, что понятие «медицинская помощь» охватывает услуги, непосредственно связанные с лечением больных и профилактикой заболеваний, в частности: профилактические медицинские осмотры с предоставлением заключения о состоянии здоровья; зубное, ушное и глазное протезирование, предоставление всех видов лечебно-профилактической помощи (кроме первой неотложной), дополнительной информации по просьбе граждан (справки, выписки из истории болезни) и др..}

_{Кроме приведенного перечня услуг, Конституционный Суд Украины отметил, что есть ряд услуг, которые при определенных обстоятельствах могут рассматриваться как медицинская помощь, в частности, это предоставление консультативной помощи по вопросам применения законодательства о здравоохранении, диагностическое обследование и лечение по направлению врачей, работают на принципах предпринимательской деятельности, если в таком обследовании и лечении}

_{Есть неотложной необходимости, организация врачебных здравпунктов на предприятиях, в учреждениях и организациях, где они не предусмотрены штатными нормативами. В литературе также поддерживается точка зрения относительно того, что отношения между гражданами и лечебным учреждением по поводу оказания медицинской помощи базируются на договоре оказания услуг, причем независимо от того, носят ли они возмездный или безвозмездный характер. Данный договор двусторонний. Сторонами его является медицинское учреждение, оказывающее медицинскую помощь, и гражданин, который нуждается в этой помощи (см. нормы ГК, посвященные договорам об оказании услуг).}

_{5. Отношения между лечебными учреждениями и физическими лицами являются гражданско-правовыми договорными. Встречаются различные названия этого договора: договор на оказание медицинской помощи или услуг, на врачебное (медицинское) обслуживание, лекарственное договор и т. п.. В случае обращения лица в лечебное учреждение имеется «оферта» пациента. В определенной степени можно говорить и о «акцепт» лечебного учреждения. Лечебные учреждения, согласно закону и положениями о них, обязаны предоставлять соответствующие услуги населению. Можно отметить ряд очевидных элементов «акцепта». Так, при обращении гражданина в лечебное учреждение уточняется характер и объем необходимой помощи, место ее предоставления, определяется конкретный врач, метод диагностики и лечения.}

_{В деятельности лечебного учреждения оказывается диспозитивность в применении одного или нескольких методов лечения и диагностики, разной формы заключения договора на оказание медицинской помощи (письменной, устной), в выборе места оказания помощи.}

_{Правоотношения между лечебными учреждениями и гражданами имеют сложную структуру. их содержание составляют несколько групп взаимосвязанных субъективных прав и обязанностей. В первую группу входят основные права и обязанности договорного правоотношения: право гражданина на обеспечение его квалифицированной медицинской помощью и обязанность лечебного учреждения такую ??помощь оказать. Кроме того, гражданин пользуется правом сообщить необходимую информацию о состоянии своего здоровья, а лечебное учреждение обязан хранить ее в тайне. Гражданин вправе требовать разъяснения диагноза, методов лечения и возможных последствий, а лечебное учреждение обязан дать такое разъяснение. В определенных случаях гражданин обязан оплатить медицинские услуги, а соответствующее лечебное заведение вправе требовать их оплаты. ГК Украины закрепляет также право физического лица, которое находится на стационарном лечении в учреждении здравоохранения на допуск к нему других}

_{медицинских работников, членов семьи, опекуна, попечителя, нотариуса, адвоката и священнослужителя для отправления богослужения и религиозного обряда (ст. 287 ГК).}

_{Во вторую группу входят права и обязанности, закрепленные за отдельными категориями граждан, например, право матери на пребывание в стационаре с ребенком, требует ухода, или лечебными учреждениями при особых обстоятельствах болезни или травмы гражданина закреплена обязанность информировать родственников о доставленного в тяжелом состоянии пациента в больницу.}

_{Третью группу составляют права и обязанности, которые являются дополнительными, то есть выполняют вспомогательную функцию по основному содержания обязательства - хранение вещей пациента и т. д..}

_{6. Предоставление физическому лицу психиатрической помощи осуществляется в соответствии с законом (ч. 6 комментируемой статьи). Подробно этот вопрос рассмотрен в Законе Украины «О психиатрической помощи» от 22 февраля 2000.}

На социальную помощь

Социальная помощь - система мер, направленных на возвращение человека к активной жизни и труда, восстановление социального статуса и формирования у лица качеств, установок по приспособления к условиям нормальной жизнедеятельности путем правового и материального защиты ее существования, подготовки к самообслуживанию с формированием способности передвижения и общения, повседневных жизненных потребностей и т.д.

Другими словами - это денежная помощь и помощь в натуральной форме, в основном финансируется из бюджета и добровольных пожертвований и уплачиваются людям, которые находятся в нужде, как на основе проверки их дохода и средств существования, так и по определенным критериям без проверки дохода. Это означает также, что одни слои населения будут пользоваться благами программы помощи, а другие будут исключены из сферы ее действия. Размер помощи, которую получают найнужденніші группы населения, может быть меньше, чем помощь менее нуждающимся.

Одной из главных задач социальной помощи - облегчить материальное положение людей, которые оказались в трудном материальном положении и действительно нуждаются в такой помощи.

Социальная помощь отличается от социального страхования тем, что для получения выплат по социальному страхованию единственным условием является то, что человек должен быть застрахована и если она застрахована, то она имеет право получать пенсию, пособие по безработице, по временной нетрудоспособности и т.д.

Выплаты по социальному страхованию предоставляются независимо от материального состояния. Даже если человек получил наследство и стала миллионером, все равно ей будет выплачиваться пенсия или другая помощь, если она работала и имеет соответствующий страховой стаж.

А социальная помощь предоставляется только тем, кто оказался в нужде, бедности по определенным критериям, на усмотрение органов, которые ее представляют. Она охватывает отдельные виды обеспечения, которые практически невозможно осуществить на принципах социального страхования, предоставляется наименее защищенным и наиболее нуждающимся категориям населения, как правило, индивидуально.

Существуют такие виды социальной помощи: •Государственная социальная помощь на детей-сирот и детей, лишенных родительской опеки, денежного обеспечения родителям-воспитателям и приемным родителям за предоставление социальных услуг в детских домах семейного типа и приемных семьях по принципу «деньги ходят за ребенком» (постановление кабинета Министров Украины от 31.01.2007 № 81) • Помощь на детей одиноким матерям Помощь при усыновлении ребенка • Государственная социальная помощь инвалидам с детства и детям - инвалидам • Государственная социальная помощь малообеспеченным семьям Компенсационные выплаты на уход за инвалидом i группы или престарелыми старше 80 лет

• Компенсации физическим лицам, которые предоставляют социальные услуги • Помощь в связи с беременностью и родами Помощь на детей, над которыми установлена опека или попечительство

• Ежемесячная денежная помощь лицу, проживающему вместе с инвалидом 1 или 2 группы вследствие психического расстройства, который по заключению врачебной комиссии медицинского учреждения нуждается в постоянном постороннем уходе

• Государственная социальная помощь лицам, не имеющим права на пенсию, и инвалидам и государственная социальная помощь по уходу

• Временная государственная помощь детям, родители которых уклоняются от уплаты алиментов, не имеют возможности содержать ребенка или место проживание их неизвестно

• Одноразовое вознаграждение женщинам, которым присвоено почетное звание Украины «Мать-героиня»

• Единовременная материальная помощь лицам, которые пострадали от торговли людьми

Финансирования и выплаты обеспечиваются государственным и местными бюджетами. При оценивании нужды учитываются доходы и размеры личного имущества, однако сбережения небольших размеров, как правило, не берутся во внимание.

В большинстве случаев эта помощь, к сожалению, не превышает прожиточный минимум. Как нам известно, на прожиточный минимум почти нереально прожить. Поэтому, как именно социальная помощь сможет восстановить социальный статус и сформировать в лица качества и установки для приспособления к условиям нормальной жизнедеятельности пока трудно сказать.

Ст. 2 ЗУ О государственной социальной помощи лицам, не имеющим права на пенсию, и инвалидам

Граждане Украины, которые достигли возраста, установленного статьей 1 настоящего Закона или являются инвалидами и не получают пенсию и постоянно проживают на территории Украины, имеют право на государственную социальную помощь в случаях и на условиях, предусмотренных настоящим Законом и другими законами Украины. {Часть первая статьи 2 с изменениями, внесенными согласно Закону N 3668-VI от 08.07.2011}

Лица, которым предоставлен статус беженца в Украине, имеют право на государственную социальную помощь наравне с гражданами Украины на условиях, предусмотренных настоящим Законом, другими законами или международными договорами Украины, согласие на обязательность которых предоставлено Верховной Радой Украины.

Иностранцы и лица без гражданства имеют право на государственную социальную помощь на условиях, определенных Кабинетом Министров Украины. В случае если международным договором Украины предусмотрены иные нормы, чем те, которые содержатся в настоящем Законе, применяются нормы, установленные международным договором.

3. Концепция социального обеспечения населения Украины, утвержденная указом Верховной Рады Украины 21 декабря 1993 г.

Про проект Концепції соціального забезпечення населення України

З метою забезпечення реформування системи соціального забезпечення населення Верховна Рада України постановляє:

1. Схвалити Концепцію соціального забезпечення населення України.

2. Кабінету Міністрів України разом з Комісією Верховної Ради України у питаннях соціальної політики та праці, іншими комісіями Верховної Ради України підготувати з врахуванням висловлених в процесі обговорення на сесії пропозицій і зауважень проекти законодавчих актів, передбачених зазначеною Концепцією, і подати їх на розгляд Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради України	І. ПЛЮЩ
м. Київ 21 грудня 1993 року N 3758-XII

КОНЦЕПЦІЯ соціального забезпечення населення України

Після проголошення незалежності України розпочато створення національної системи соціального забезпечення населення.

Закладаються основи правової і нормативної бази соціального забезпечення населення, вироблено механізми, які, виходячи з реальних можливостей економіки, забезпечують дотримання державних гарантій щодо:

реалізації прав громадян на працю і на допомогу по безробіттю;

оплати праці та мінімального розміру заробітної плати;

підтримання життєвого рівня населення шляхом перегляду мінімальних розмірів основних соціальних гарантій в умовах зростання цін на споживчі товари і послуги;

надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченим громадянам і сім'ям, які виховують дітей;

матеріального забезпечення у разі досягнення пенсійного віку, тимчасової чи постійної втрати працездатності, втрати годувальника тощо.

Реалізація та фінансування заходів діючої системи соціального забезпечення населення спираються переважно на державне управління і забезпечення. Це справляє враження їх безплатності, породжує утриманські настрої та вимоги збільшення видатків з бюджету на соціальні виплати.

За останні роки питома вага виплат на соціальні потреби у валовому національному продукті підвищилась майже вдвічі, що стало однією з причин незбалансованості державного бюджету, посилення інфляційних процесів.

Поглиблення економічної реформи, насамперед рівноправне існування різних форм власності, свобода підприємництва, вільний вибір виду зайнятості, лібералізація цін, регулювання оплати праці через тарифні угоди створюють принципово нову соціально-економічну ситуацію і викликають необхідність вироблення адекватного механізму соціального забезпечення населення.

Система соціального забезпечення населення повинна будуватися таким чином, щоб не породжувати зрівнялівки і утриманських настроїв при розподілі та споживанні життєвих благ, не послаблювати дієвості мотивів і стимулів до праці, а створювати умови для їх найповнішого виявлення.

В основу реорганізації діючої системи соціального забезпечення необхідно покласти такі головні принципи:

1. Соціальне забезпечення поширюється тільки на громадян, які працюють за наймом, членів їх сімей та непрацездатних осіб.

На громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих творчою діяльністю, членів кооперативів, фермерів поширюються лише ті соціальні гарантії, у фінансуванні яких вони беруть участь.

2. Диференційований підхід до різних соціально-демографічних груп населення залежно від ступеня їх економічної самостійності, працездатності, можливостей підвищення рівня матеріального добробуту.

В умовах ринкової економіки джерелом підвищення добробуту громадян має стати ефективна праця, трудова активність та підприємницька ініціатива. Тому для працездатної частини населення пріоритетне значення має захист їх основних прав у галузі праці в умовах різних форм власності та соціальне страхування на випадок втрати роботи, при досягненні пенсійного віку, тимчасовій чи постійній втраті працездатності.

Для непрацездатних громадян гарантується матеріальне забезпечення та соціальне обслуговування за рахунок соціального страхування і виплат з державного та місцевого бюджетів.

Як для працездатних, так і для непрацездатних громадян забезпечується диференційована за групами населення підтримка рівня їх доходів в умовах інфляційних процесів.

3. Перерозподіл економічної відповідальності за реалізацію соціальних гарантій між державою, підприємствами і громадянами.

Держава має забезпечувати за рахунок бюджетних коштів лише мінімально гарантований рівень медичного, культурного, побутового і соціального обслуговування населення і насамперед найменш соціально захищених громадян. У зв'язку з роздержавленням і приватизацією житлово-комунального господарства, закладів освіти і культури соціальні гарантії громадян на послуги цих галузей визначатимуться відповідними актами законодавства.

4. Визначення рівня соціальних гарантій на підставі соціальних нормативів. Найважливіші нормативи - рівень прожиткового мінімуму, мінімальні розміри заробітної плати і пенсій, а також розміри соціальної допомоги повинні затверджуватись державою.

5. Відповідність форм соціального забезпечення населення ступеню розвитку ринкових відносин в економіці.

Цим принципам найбільш відповідає система конкретних форм соціального забезпечення населення, що включає:

матеріальне забезпечення шляхом соціального страхування у разі безробіття, тимчасової або постійної непрацездатності;

соціальну допомогу непрацездатним і малозабезпеченим громадянам;

підтримання рівня життя в умовах зростання споживчих цін;

компенсації і пільги громадянам, які потерпіли від техногенно-екологічних та природних катастроф.

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

Соціальне страхування є джерелом матеріального забезпечення громадян у разі безробіття, захворювання, нещасного випадку, а також у старості. Відповідно до цього запроваджуються такі самостійні види соціального страхування:

страхування на випадок безробіття;

медичне страхування;

страхування від нещасного випадку на виробництві;

пенсійне страхування.

Соціальне страхування незалежно від сфери його застосування повинно спиратися на такі загальні принципи:

обов'язковість соціального страхування всіх працюючих за наймом;

забезпечення для осіб, зайнятих підприємницькою, творчою діяльністю, фермерів, членів кооперативів права вибору щодо участі в обов'язковому і добровільному чи лише у добровільному страхуванні;

добровільність страхування для осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню з метою одержання додаткового чи підвищеного рівня матеріального забезпечення;

обов'язковість фінансової участі застрахованих осіб у формуванні страхових фондів (за винятком страхування від нещасного випадку на виробництві), що є головною умовою одержання права на соціальні виплати, їх диференціації в окремих видах соціального страхування;

рівноправність усіх застрахованих осіб стосовно зобов'язань щодо фінансування витрат і одержуваних в результаті цього прав і гарантій;

особливий порядок фінансування страхових фондів, що забезпечує автоматичне відтворення коштів на виплати по соціальному страхуванню. З цією метою трудящі та підприємства (підприємці) сплачують страхові внески, розміри яких встановлюються у відсотках до заробітної плати (коштів на оплату праці);

державна гарантованість виплат по соціальному страхуванню;

автономність управління діяльністю фондів соціального страхування на принципах соціального партнерства і самоврядування під контролем держави.

Система обов'язкового соціального страхування базується на принципі солідарності, за яким здійснюється перерозподіл коштів від працездатних непрацездатним, від здорових хворим, від працюючих безробітним тощо. При цьому трудящі відраховують частину свого заробітку на пенсії, медичне обслуговування та на утримання безробітних під зобов'язання держави, яка гарантує їм, що при настанні старості, у разі інвалідності наступні покоління громадян робитимуть відрахування на їх утримання або утримання їх сімей.

Щодо відрахувань коштів, що спрямовуються на допомогу сім'ям з дітьми, то ці відрахування також зумовлюються інтересами трудящих, оскільки йдуть на підтримку тих, хто у майбутньому повинен здійснювати їх забезпечення.

СТРАХУВАННЯ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ

Для захисту громадян від безробіття на державному і місцевому рівнях утворюється фонд сприяння зайнятості населення за рахунок страхових внесків підприємств, громадян і надходжень із державного та місцевих бюджетів, а також добровільних надходжень від підприємств і громадян.

Кошти фонду спрямовуються на фінансування організації професійної орієнтації населення, професійного навчання вивільнюваних працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню та виплату допомоги на випадок безробіття, організацію додаткових робочих місць, утримання працівників державної служби зайнятості та інших витрат, пов'язаних із соціальним захистом прав громадян на працю.

МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ

Медичне страхування забезпечує право працюючих громадян та членів їх сімей на кваліфіковане медичне обслуговування, матеріальне забезпечення у разі захворювання та в інших випадках.

Фонд медичного страхування утворюється за рахунок страхових внесків підприємств та громадян, а також благодійних внесків громадян і підприємств, кредитів банків, інших кредиторів та інших джерел, формування яких не заборонено законодавством України.

За рахунок коштів фонду фінансуються:

медична допомога;

лікування в медичних закладах;

допомога у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворобою;

допомога по догляду за хворою дитиною;

допомога по вагітності і пологах;

допомога при народженні дитини;

допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

санаторно-курортне лікування та відпочинок;

допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів);

медична допомога і лікування незастрахованих осіб у випадках, передбачених законодавством.

СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ

Фонд страхування від нещасних випадків на виробництві утворюється за рахунок страхових внесків підприємств, розмір яких диференціюється залежно від ступеня ризику для здоров'я.

Кошти фонду спрямовуються на:

виплату пенсії по інвалідності у зв'язку з нещасним випадком, професійним захворюванням на виробництві;

виплату допомоги в разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням, відшкодування збитків, завданих працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також на виплати особам, які мають право на відшкодування збитків у разі втрати годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві;

заохочення підприємств за систематичне зниження рівня або відсутність виробничого травматизму, професійних захворювань.

ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ

Пенсійний фонд утворюється за рахунок страхових внесків підприємств та громадян. З нього здійснюються виплати:

трудових пенсій за віком, за вислугу років, по інвалідності та в разі втрати годувальника (крім пов'язаних з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням);

допомоги на поховання пенсіонерів.

Удосконалюватиметься механізм визначення розмірів пенсій насамперед залежно від тривалості сплати страхових внесків та вкладу працівників протягом всієї трудової діяльності, запроваджуватиметься приватне пенсійне страхування.

СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА НЕПРАЦЕЗДАТНИМ І МАЛОЗАБЕЗПЕЧЕНИМ ГРОМАДЯНАМ

На відміну від соціального страхування соціальна допомога подається не "за правом", а "на розсуд" органів, що надають її з урахуванням існуючих в суспільстві критеріїв для призначення допомоги. Вона охоплює окремі види забезпечення, які практично неможливо здійснити за принципами соціального страхування. Соціальна допомога подається найменш захищеним категоріям населення в індивідуальному порядку після перевірки наявності у них засобів для існування за рахунок асигнувань з державного та місцевих бюджетів.

У наступні роки залишаться нині діючі форми соціальної допомоги:

надання грошової допомоги і пільг сім'ям, що виховують дітей;

надання натуральної допомоги малозабезпеченим громадянам (забезпечення безплатними обідами, одягом і паливом, пільгами щодо оплати транспорту, житла тощо);

обслуговування пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян у будинках-інтернатах, територіальних центрах соці- ального обслуговування пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян відділеннями соціальної допомоги вдома при збереженні часткової участі держави у фінансуванні їх діяльності;

соціальні пенсії для осіб, які не мають права на трудову пенсію.

Поступово збільшуватиметься частка коштів місцевих бюджетів у фінансуванні всіх форм соціальної допомоги непрацездатним і малозабезпеченим громадянам.

ПІДТРИМАННЯ ЖИТТЄВОГО РІВНЯ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ЗРОСТАННЯ РОЗДРІБНИХ ЦІН

Підтримання життєвого рівня населення забезпечуватиметься цілим комплексом взаємопов'язаних заходів, спрямованих як на стимулювання збільшення виробництва споживчих товарів і послуг, так і на підвищення доходів громадян.

Періодично залежно від темпів зростання споживчих цін підвищуватимуться мінімальні розміри заробітної плати, пенсії, а також розміри стипендій, грошової допомоги громадянам з мінімальними доходами.

Посилиться обгрунтованість мінімального розміру заробітної плати шляхом визначення його з урахуванням рівнів економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартісної величини мінімального споживчого бюджету.

Зростання доходів населення буде поєднуватися з реалізацією антиінфляційних заходів, регулюванням зростання фондів оплати праці та міжгалузевих співвідношень її рівнів.

КОМПЕНСАЦІЇ І ПІЛЬГИ ГРОМАДЯНАМ, ЯКІ ПОТЕРПІЛИ ВІД ТЕХНОГЕННО-ЕКОЛОГІЧНИХ ТА ПРИРОДНИХ КАТАСТРОФ

Для матеріального забезпечення громадян, які потерпіли від техногенно-екологічних та природних катастроф, утворюються спеціальні фонди за рахунок надходжень із державного і місцевих бюджетів та внесків підприємств, установ, організацій і громадян за забруднення навколишнього природного середовища.

Кошти цих фондів спрямовуються на відшкодування потерпілим громадянам збитків, завданих здоров'ю, та надання їм пільг, передбачених відповідними законодавчими актами.

ЕТАПИ РЕФОРМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ

Нині практично неможливо прийняти законодавчі та нормативні акти щодо соціального забезпечення населення, які повністю відповідали б вимогам ринкових відносин, оскільки останні самі поки що перебувають у стадії становлення. Та і суспільна свідомість ще не готова до радикальних змін у системі соціального захисту населення, до відмови від деяких соціальних "завоювань". За таких умов потрібен механізм поступового запровадження нових елементів соціального забезпечення при дотриманні необхідної наступності.

Разом з тим необхідно дотримуватись цілісного підходу до реформи системи соціального забезпечення громадян України.

На першому етапі, що характеризується кризовими явищами в економіці, зберігається діюча система соціального забезпечення. Одночасно посилюється її адресність; уточнюються рівні забезпеченості, за яких людина одержує право на соціальну допомогу, удосконалюються форми надання натуральної допомоги малозабезпеченим громадянам. У цей же час створюються передумови для реформування системи соціального захисту: розробляється проект Основ законодавства про соціальне страхування громадян, удосконалюється управління діяльністю фонду соціального страхування, започатковується приватне страхування на комерційній основі.

На другому етапі в умовах досягнення стабілізації становища в економіці приймається комплекс актів законодавства і провадяться відповідні організаційно-фінансові заходи щодо здійснення реформи соціального страхування.

Для реалізації цієї Концепції необхідно розробити і прийняти такі законодавчі акти:

Основи законодавства про соціальне страхування громадян;

про добровільне соціальне страхування громадян;

про соціальне страхування громадян на випадок безробіття;

про соціальне страхування громадян на випадок хвороби (медичне страхування);

про соціальне страхування громадян від нещасного випадку на виробництві;

про пенсійне страхування громадян;

про матеріальне забезпечення громадян, що потерпіли від техногенно-екологічних та природних катастроф.

_{Концепция социального обеспечения населения Украины, одобренная постановлением Верховной Рады Украины от 21 декабря 1993 г., следует из того, что социальное обеспечение распространяется на граждан, работающих по найму, членов их семей и нетрудоспособных лиц. На граждан, которые самостоятельно обеспечивают себя работой, включая предпринимателей, лиц занятых творческой деятельностью, членов кооперативов, фермеров, распространяются только те социальные гарантии, в финансировании которых они участвуют}

_{Согласно этой Концепции социальное страхование является основным источником материального обеспечения граждан. Вводятся такие самостоятельные виды социального страхования: страхование на случай безработицы - создается фонд содействия занятости населения за счет страховых взносов предприятий, граждан и поступлений из государственного и местных бюджетов; медицинское страхование - создается фонд медицинского страхования за счет взносов предприятий, граждан и благотворительных взносов граждан и предприятий, других источников, не запрещенных законом. Медицинское страхование призвано обеспечить право работающих граждан и членов их семей на квалифицированное медицинское обслуживание, материальное обеспечение в случае временной нетрудоспособности в связи с болезнью, на пособие по беременности и родам, помощь при рождении ребенка, по уходу за больным ребенком, по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста, санаторно-курортное лечение и отдых, помощь на погребение (кроме погребения пенсионеров, осуществляется за счет пенсионного фонда) страхование от несчастных случаев на производстве - фонд создается за счет страховых взносов предприятий и направляется на выплату пенсий по инвалидности, наступившей в связи с несчастным случаем на производстве, профессиональных заболеваний, и помощи по временной нетрудоспособности по тем же причинам, возмещение убытков, причиненных увечьем на производстве, и других выплат работникам и членам их семей, эт ' связанных с несчастными случаями на производстве; пенсионное страхование - фонд создается за счет страховых взносов предприятий и граждан и направляется на выплаты трудовых пенсий по возрасту, за выслугу лет, по инвалидности и по случаю потери кормильца (кроме связанных с несчастным случаем на производстве и профессиональным заболеванием, выплачиваемые за счет фонда страхования от несчастных случаев), пособия на погребение пенсионеров.}

_{Кроме социального страхования Концепция предусматривает выплату социальной помощи нетрудоспособным, малообеспеченным гражданам и наименее защищенным категориям населения за счет средств государственного и местного бюджетов. Это выплата социальной пенсии лицам, не имеющим права на трудовую пенсию, предоставления пособий и льгот семьям, воспитывающим детей, обслуживание пенсионеров, инвалидов, одиноких НЕ- трудоспособных граждан в домах- интернатах и помощи на дому, оказание натуральной помощи малообеспеченным гражданам путем обеспечение бесплатными обедами, одеждой, топливом, льготами по квартирной платы и т.д..}

_{Одним из видов материального обеспечения граждан является компенсации и льготы гражданам, пострадавшим от техногенно-экологических и природных катастроф. Специальный фонд создается главным образом за счет поступлений из государственного и местных бюджетов и используется на возмещение пострадавшим гражданам вреда, причиненного их здоровью и предоставления им льгот, предусмотренных законодательством.}

_{Введение указанной системы социального страхования осуществляется постепенно путем пред- рение отдельных его элементов при соблюдении необходимой преемственности. Сначала создаются пере - думовий реформирования системы социальной защиты, совершенствуется управление страховыми фондами, начинается частное страхование на коммерческой основе. По достижении стабилизации в эконома страны будут приняты соответствующие акты, закрепляющие осуществление реформ социального страхования.}

_{Пенсии, а также другие виды социальной помощи, которые являются основным источником существования, должны обеспечивать уровень жизни не ниже прожиточного минимума, который устанавливается законодательством (см. комментарий к ст. 48 Конституции).}

Список литературы

1.Конституция Российской Федерации от 25.12.1993, с изменениями от 09.01.1996, 10.02.1996, 09.06.2001

2.Мачульская Е.Е., Горбачева Ж.А. - Право социального обеспечения: Учебное пособие. M: 2000 г.

3.Право социального обеспечения России: учеб. / М. О. Буянова, К. Н. Гусов [и др.]- 4-е изд., перераб. и доп. - М.: 2008 г.

4.Беляев В.П., Мануковская А.Н., Фарберова О.Е. - Право социального обеспечения: Учебное пособие. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: 2003 г.

5.Холостова Е.И.- Социальная работа: Учебное пособие. - М.: 2004 г.

6. Закон Украины “О государственной социальной помощи инвалидам с детства и детям-инвалидам”;

7. Закон Украины “О государственной социальной помощи малообеспеченным семьям”

; 8. Закон Украины “О государственной социальной помощи лицам, которые не имеют права на пенсию, и инвалидам”

29