Чума качок

Чума качок

Чума качок (Pestis anatinum, Duck plaque, вірусний ентерит ка-

чок) — гостра висококонтагіозна хвороба водоплавної птиці, що ха- рактеризується геморагічним діатезом, діареєю, зниженням несучо- сті качок та високою летальністю.

Історична довідка. Захворювання вперше зареєстровано Боддетом

у1923 р. в США, де воно супроводжувалось масовою (90 – 100 %) ле- тальністю каченят. Пізніше хвороба неодноразово спостерігалась у Голландії (1930 – 1963 рр.), Китаї (1961), Західній Бенгалії (1968). Нині спалахи хвороби реєструються в країнах Європи (Франція, Бельгія, Нідерланди), Америки, Азії.

Економічні збитки визначаються загибеллю всієї птиці неблаго- получної птахоферми.

Збудник хвороби — ДНК-геномний вірус із родини Herpesviridae. Віріони сферичної форми, діаметром 90 – 180 нм, вкриті ліпоглікоп- ротеїдною оболонкою. Усі штами вірусу, що були ізольовані від качок

урізних географічних зонах, виявились ідентичними в антигенному та імунологічному відношенні. Добре культивуються на хоріоналан- тоїсній оболонці або в алантоїсній порожнині 12-денних качиних ем- бріонів, зумовлюють їх загибель на 4 – 6-ту добу після зараження. Крім того, вірус чуми репродукується в первинних культурах клітин фібробластів качиного ембріона, утворює бляшки. Вірус аглютинує еритроцити качок, курей, коней та барана, викликає утворення віру- снейтралізуючих антитіл. Тривалий час зберігається при мінус 20 °С, чутливий до трипсину і панкреатину, руйнується при 50 °С через 2 год, при 56 – 60 °С — через 10 хв, дуже швидко — при рН = 3,0 або рН = 11,0. У зовнішньому середовищі збудник чуми качок малостій- кий, швидко інактивується під дією дезінфектантів.

Епізоотологія хвороби. У природних умовах на чуму хворіє свій- ська та дика водоплавна птиця — качки, гуси, лебеді й казарки не- залежно від віку. Джерелом збудника інфекції є хвора та перехворіла птиця, що виділяє вірус з фекаліями та витіканнями з дзьоба і очей. Зараження відбувається при контакті здорової птиці з хворою, а та- кож через контаміновані вірусом корми, воду, повітря. Факторами передавання вірусу можуть бути незнезаражені яйця, пух, пір’я, ін- вентар, тара, транспортні засоби, одяг і взуття обслуговуючого персо- налу. Механічними переносниками збудника можуть стати собаки, коти, гризуни, кліщі, москіти. На далеку відстань збудник може по- ширюватись мігруючими дикими водоплавними птахами.

Ворганізм птиці збудник хвороби проникає перорально, аероген- ним шляхом, а також через травмовану шкіру. Чума качок виникає раптово, в будь-яку пору року, часто її спалахи зумовлюються різки- ми змінами погоди. Поширення чуми качок спостерігається перева-

571

7. Хвороби птиці

жно влітку, під час перебування птиці на відкритих водоймах. Не- зважаючи на гострий перебіг, чума качок поширюється повільно (2 – 3 тижні) і обмежується невеликою зоною. Характерною особливістю чуми качок є майже 100 %-ва летальність захворілої птиці.

Патогенез вивчений недостатньо. Після проникнення в організм вірус починає швидко розмножуватись в ендотелії дрібних кровоно- сних судин, спричинює порушення цілісності їхніх стінок, що при- зводить до розвитку геморагічного діатезу. Разом з кров’ю вірус роз- носиться по всьому організму, накопичується в печінці, селезінці, стравоході, клоаці, зумовлює дистрофічні зміни та розвиток у них патологічного процесу. Поряд з судинними ураженнями вірус спри- чинює порушення структури лімфоцитарних і ретикулярних клітин у лімфоїдних органах.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3

– 7 діб, рідко затягується до 15 діб. Перебіг хвороби надгострий, гост- рий або хронічний. У разі н а д г о с т р о г о перебігу птиця гине впродовж 18 – 24 год, раптово, без будь-яких ознак хвороби.

За г о с т р о г о перебігу виявляються підвищення температури тіла до 44 °С, гіперемія і набряк третьої повіки та кон’юнктиви, се- розне виділення з очей і дзьоба, зниження несучості на 25 – 40 %. Згодом з’являється водянистий пронос яскраво-зеленого кольору, сильна спрага. Повіки набрякають і злипаються, пір’я навколо очей та дзьоба вкривається гноєм; набряки підшкірної сполучної ткани- ни сильно деформують голову («совина голова»). Швидко настає ви- снаження, малорухливість, депресія. У молодих качок іноді розви- ваються неповні паралічі крил та кінцівок. Пташенята не можуть ходити, повзають або лежать з витягнутими вздовж тулуба кінців- ками. Хвороба триває 5 – 12 діб. Через 2 – 7 діб після появи проносу більшість захворілої птиці гине. Одужання буває рідко. Летальність становить у середньому 30 – 60 %. Особливо висока летальність (до 100 %) відмічається в господарствах з незадовільними умовами утри- мання птиці, а також у разі ускладнень секундарною інфекцією.

Х р о н і ч н и й перебіг хвороби характеризується переважно зниженням несучості качок на 25 – 40 %.

Патологоанатомічні зміни. В загиблої птиці виявляються чис- ленними крапчасто-плямистими крововиливами в серозних покри- вах грудної й черевної порожнин, слизових оболонках респіратор- них шляхів та травного каналу, в підшлунковій залозі, легенях, пе- чінці, тимусі, під ендо- й епікардом. У вигляді суцільних «кільцевих ліній» геморагії та некрози часто спостерігаються на межі залозис- того шлунка зі стравоходом, а також у тонкому відділі кишок, де вони розміщуються через однакові проміжки. Носова порожнина, гортань і трахея набряклі, гіперемійовані, з крововиливами та диф- теритичними нашаруваннями. Слизові оболонки глотки, стравохо-

572

Чума качок

ду, залозистого шлунка й кишок гіперемійовані, потовщені, з крово- виливами та дифтеритичними плівками, під якими виявляються виразки. Характерними є значні дифтероїдні осередки некрозу в стравоході, прямій кишці та клоаці. У м’язовому шлунку виявляють кутикуліт, крововиливи, виразки.

Серцевий м’яз дегенерований, має колір вареного м’яса, іноді спостерігається сильний випіт у порожнину серцевої сорочки. Селе- зінка темного кольору, зменшена в розмірі. Печінка, навпаки, збіль- шена в розмірах, в’ялої консистенції, бронзового кольору, з крапчас- тими крововиливами на поверхні.

У молодої птиці часто уражається фабрицієва сумка; у загиблих несучок виявляють перитоніт, дифтеритичне запалення стравоходу.

Під час патологогістологічного дослідження в печінці, селезінці, серцевому м’язі та підшлунковій залозі виявляють осередковий не- кроз, білкову дегенерацію гепатоцитів, м’язових волокон і каналь- цевого епітелію нирок. В ендотелії дрібних кровоносних судин та клітинах печінки виявляють цитоплазматичні включення, у кліти- нах нирок та епітеліальних клітинах слизової оболонки стравоходу й клоаки — внутрішньоядерні включення.

Діагноз ґрунтується на аналізі епізоотологічних даних, клініч- них ознак хвороби, патологоанатомічних змін та результатів лабо- раторних досліджень. Для масових обстежень качок на чуму засто- совують спеціальний діагностичний тест — виявлення тілець- включень у мазках зі слизової оболонки стравоходу й клоаки, про- водять дослідження сироваток крові за допомогою реакції нейтралі- зації.

Лабораторна діагностика. Включає виділення збудника хвороби в качиних ембріонах або в первинній культурі клітин качиних фіб- робластів; ідентифікацію виділеного вірусу за реакцією нейтраліза- ції; проведення біопроби на каченятах; дослідження сироваток крові перехворілих качок для виявлення специфічних віруснейтралізую- чих антитіл.

У лабораторію надсилають 5 – 6 хворих качок, від яких для віру- сологічних досліджень відбирають печінку, нирки та серце. Для ви- ділення вірусу 10 %-ю суспензією патологічного матеріалу заража- ють 10 – 12-денні качині ембріони або 9-денні курячі ембріони, а також первинну культуру клітин качиних фібробластів. Загибель заражених ембріонів настає через 4 – 6 діб, супроводжуючись чітко вираженою картиною геморагічного діатезу. Виділений вірус іден- тифікують за реакцією нейтралізації специфічною протичумною сироваткою.

Біопробу ставлять на 15 – 20-денних каченятах або 120 – 150- денних качках з благополучного господарства. Досліджуваний па- тологічний матеріал наносять на кон’юнктиву ока в об’ємі 0,2 –

573

7. Хвороби птиці

0,5 мл і втирають у слизову оболонку клоаки. У разі наявності в па- тологічному матеріалі вірусу чуми заражена птиця через 3 – 4 доби захворює й гине.

Для серологічної діагностики хвороби досліджують парні сирова- тки крові, які відбирають на початку хвороби, а потім через 10 – 15 діб. Виявлення специфічних віруснейтралізуючих антитіл та зрос- тання титрів у другій пробі крові дає підставу для встановлення по- зитивного діагнозу на чуму качок.

Диференціальна діагностика. Передбачає виключення вірусного гепатиту каченят, грипу качок і пастерельозу птиці. Вірусний гепатит уражає каченят до 10-денного віку, тоді як на чуму хво- ріє птиця незалежно від віку. Характеризується ураженням печін- ки, що не спостерігається при чумі качок. Виділення з патологічно- го матеріалу вірусу гепатиту в 12 – 14-денних качиних ембріонах або в первинних культурах клітин качиних фібробластів, індикація та ідентифікація за РІФ, РІД і РН дають змогу надійно диференці- ювати його від збудника чуми качок.

Грип качок (вірусний синусит каченят) характери- зується катарально-фібринозним запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів та підочних синусів у каченят віком до 1 міс. Під час грипу не спостерігається явищ геморагічного діатезу та значних фібринозно-некротичних уражень травного каналу, ха- рактерних для чуми качок. Виділення з патологічного матеріалу вірусу грипу в 14 – 15-денних качиних ембріонах та ідентифікація його за РТГА забезпечують надійність діагностики цієї хвороби.

При пастерельозі (холері) птиці, як і при чумі качок, спо- стерігається геморагічний діатез, а також ураження різних органів і тканин. Проте посіви з крові та органів загиблих качок на бактеріо- логічні живильні середовища вже через 24 год дають змогу встано- вити достовірний діагноз на пастерельоз.

Лікування не розроблено.

Імунітет. Перехворіла птиця набуває тривалого імунітету і пере- дає пасивний захист потомству. Для специфічної профілактики за- пропоновано вірусвакцини із атенуйованих штамів, які після щеплення забезпечують захист птиці впродовж 3 – 4 міс.

Профілактика та заходи боротьби. Ґрунтуються на суворому ви- конанні ветеринарно-санітарних правил з метою запобігання зане- сенню збудника хвороби ззовні. Завозити інкубаційні яйця та кур- чат дозволяється тільки з благополучних господарств, оборотну тару й транспортні засоби слід піддавати ретельній санітарній обробці та дезінфекції. Всю новоприбулу птицю карантинують упродовж 30 діб і встановлюють над нею пильний ветеринарний нагляд. Не допус- кається контакт свійських качок з дикими перелітними водоплав- ними птахами.

574