Пулороз

7. Хворобиптиці

Пулороз

Пулороз (Pullorosis, бацилярний білий пронос, бацилярна дизен- терія курчат, пулороз-тиф) — гостра контагіозна хвороба курчат та ін- дичат, що характеризується септицемією, діареєю, запально-некро- тичними змінами в паренхіматозних органах та високою летальністю.

Історична довідка. Захворювання під назвою «фатальна септи- цемія курчат» встановив у 1900 р. в США Реттгер і виділив збудни- ка, який згодом було названо Bacterium pullorum. Трохи раніше (1889) ця хвороба була описана Клейном як «пташиний сальмоне- льоз» і тривалий час проходила під назвою «тиф курей». Збудником хвороби вважали Bacterium gallinarum. Після встановлення єдиної природи обох збудників їх було об’єднано за сучасною номенклату-

рою під назвою Salm. gallinarum-pullorum.

Хвороба реєструється в усьому світі, в тому числі й у птахівниць- ких господарствах України. Економічні збитки, яких завдає пуло- роз, досить значні і визначаються високою летальністю курчат, ви- браковуванням дорослої птиці — сальмонелоносіїв та затратами на проведення оздоровчих заходів.

Збудник хвороби — Salmonella gallinarum-pullorum належить до родини Enterobacteriaceae, роду Salmonella. Сальмонели являють собою нерухомі маленькі палички із заокругленими кінцями, розмі- ром (1…3) × (0,3…0,8) мкм, що добре забарвлюються основними ані- ліновими фарбами, за Грамом — негативно. Спор і капсул не утво- рюють. Добре ростуть на звичайних та елективних живильних сере- довищах. У м’ясо-пептонному бульйоні зумовлюють інтенсивне по- мутніння середовища з наступним просвітленням і утворенням оса- ду. Ріст сальмонел на МПА супроводжується утворенням круглих колоній сіро-білого кольору, на середовищі Ендо — прозорих блідо- рожевого кольору, на середовищі Левіна — прозорих з блакитним відтінком, на бісмут-сульфітному агарі — чорних з металічним бли- ском колоній.

Сальмонели стійкі проти дії факторів зовнішнього середовища. Залишаються життєздатними в пташниках улітку за температури від 12,4 °С до 23,7 °С та відносної вологості повітря 57,4 % на де- рев’яних поверхнях 40 – 45 діб, на глинобитних — 50 – 55 діб, на асфальтованих — 35 – 40 діб, у пташниках восени — до 3 міс, узим- ку — до 5 міс. Не змінюються в ґрунті від 30 до 270 діб, у вологих фекаліях — до 100 діб, у трупах — до 100 діб, у відкритих водоймах і питній воді — від 11 до 120 діб, у яйцях — до 13 міс, в яєчному по-

495

7. Хвороби птиці

рошку — до 9 міс. Під дією прямих сонячних променів сальмонели руйнуються лише через 5 – 9 год, при кип’ятінні — через хвилину. Чутливі до дії різних антибіотиків, меншою мірою — до сульфані- ламідних та нітрофуранових препаратів.

Епізоотологія хвороби. У природних умовах на пулороз хворіють курчата й індичата до 15 – 20-денного віку. Чутливими є також пташенята цесарок, перепілок, фазанів, тетеревів, голубів. У благо- получні господарства збудник хвороби найчастіше заноситься з ін- фікованими одноденними курчатами або інкубаційними яйцями. Захворювання може виникнути і без занесення ззовні, в разі різкого зниження резистентності сальмонелоносіїв через несприятливі умо- ви утримання та годівлі. Джерелом збудника інфекції є хворі пта- шенята та дорослі птиці-мікробоносії, які виділяють значну кіль- кість сальмонел з фекаліями. У дорослих перехворілих курей саль- монели локалізуються в органах яйцетворення і періодично виді- ляються з яйцями. При цьому кількість інфікованих яєць може ста- новити від 2 до 57 %. Зараження може відбуватися трансоваріально, аліментарним та респіраторним шляхами. Факторами передавання збудника можуть стати забруднені фекаліями корми, вода, повітря, підстилка, предмети догляду, а також інкубаційне обладнання та матеріали. Важливу роль у передаванні збудника сальмонельозу відіграють яйця, які інфікуються в процесі формування (ендоген- ний шлях) або через контаміновану шкаралупу (екзогенний шлях). Під час інкубації значна частина заражених ембріонів гине, з ін- ших вилуплюються інфіковані пташенята, які з фекаліями виділя- ють збудника хвороби, чим сприяють зараженню здорових курчат. Інфіковані курчата та індичата швидко захворюють і здебільшого гинуть у перші дні життя. Перехворілі пташенята надовго стають сальмонелоносіями і зумовлюють стаціонарність інфекції.

Тривалість стаціонарних осередків і ступінь поширення пулорозу залежать від зоогігієнічних умов вирощування молодняку птиці та виконання ветеринарно-санітарних заходів щодо оздоровлення по- голів’я. Тривале транспортування пташенят, переохолодження, скупчене утримання, неповноцінна годівля можуть призвести до загострення прихованої інфекції та спалаху хвороби. Нерегулярні очищення і дезінфекція інкубаторських шаф, обладнання, транспо- ртних засобів, кліткових батарей сприяють поширенню збудника, підтримують стійке епізоотичне неблагополуччя господарства щодо пулорозу. Захворюваність і летальність під час спалаху пулорозу серед вилуплених інкубаторних курчат може досягати 90 – 100 %.

Патогенез. Після проникнення в організм курчат і індичат саль- монели потрапляють у кров, де розмножуються і спричинюють сеп- тицемію. Потім з кров’ю розносяться по всіх органах і тканинах, на- копичуються в паренхіматозних органах, зумовлюючи в них запаль- но-некротичні явища, особливо в печінці та серці. У перехворілої

496

Пулороз

птиці спостерігається локалізація збудника у фолікулах яєчника, що зумовлює приховану інфекцію знесених яєць, загибель ембріонів під час інкубації, захворювання та загибель виведених курчат.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 1 – 5 діб. Перебіг хвороби гострий та підгострий. У дорослої птиці перебіг інфекції хронічний, без клінічного прояву. Така птиця є прихованим носієм збудника хвороби і при завезенні в благополучні господарства стає причиною спалаху інфекції. Г о с т р и й перебіг спостерігається у пташенят у перші дня життя. Основною клінічною ознакою є профузний пронос, фекалії мають білий колір, неприєм- ний запах, забруднюють і склеюють пушок навколо клоаки, засиха- ючи, утруднюють випорожнення. Хворі курчата сильно пригнічені, збираються купками поблизу джерела тепла, сидять з напівзаплю- щеними очима та опущеними крильцями, жалібно пищать і майже всі гинуть упродовж перших 2 – 3 діб.

У курчат віком понад 10 – 20 діб перебіг хвороби п і д г о с т - р и й, частина захворілих пташенят видужує, але вони надовго ста- ють сальмонелоносіями. У них виявляють пригніченість, зниження апетиту, млявість, блідість гребеня, пронос. Летальність може дося- гати 20 – 30 %. У дорослої птиці перебіг хвороби латентний. Іноді ви- значаються млявість, збліднення гребеня та сережок, відвислість жи- вота, зниження несучості. В окремих випадках може статися розрив фолікулів яєчника або кровоносних судин і загибель птиці.

Патологоанатомічні зміни. Залежать від віку загиблої птиці, тривалості й тяжкості перебігу хвороби. У загиблих курчат селезін- ка і печінка значно збільшені, печінка має жовто-охряний колір, вкрита дрібними некротичними осередками. Жовчний міхур пере- повнений жовчю, слизові оболонки кишок катарально запалені з дрібними крововиливами. У серцевому м’язі, легенях, м’язовому шлунку спостерігаються дрібні осередки некрозу сірувато-білого ко- льору. В дорослої птиці виявляють запалення фолікулів яєчника, вміст фолікулів розріджений, з домішкою крові, має жовто-зелений колір. В серцевій сорочці спостерігають накопичення ексудату, сер- цевий м’яз в’ялий. Печінка перероджена, крихка, має глинистий колір, іноді вкрита дрібними осередками некрозу.

Діагноз ґрунтується на аналізі епізоотологічних, клінічних, па- тологоанатомічних даних та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Включає виділення збудника хвороби з патологічного матеріалу на бактеріологічних живильних середо- вищах, індикацію та ідентифікацію виділеного мікроба за допомо- гою реакції аглютинації з монорецепторними аглютинувальними сальмонельозними О- і Н-сироватками. Для зажиттєвого виявлення прихованої інфікованості дорослої птиці проводять серологічні до- слідження. У лабораторію для бактеріологічних досліджень напра- вляють загиблі курячі ембріони, нелікованих хворих курчат (інди-

497

7. Хвороби птиці

чат) або їхні свіжі трупики. Серологічні дослідження птиці проводять безпосередньо в птахогосподарстві.

З метою виділення культури сальмонел у лабораторії здійснюють посіви на МПБ, МПА, середовища Ендо та Левіна, бісмут-сульфат- ний агар з крові серця, печінки, жовчі, кісткового мозку взятих від загиблих курчат; з жовтка і плодової рідини курячих ембріонів; із селезінки, печінки, жовчі та обов’язково з деформованих фолікулів яєчника дорослої птиці, що мала позитивні показники крово- краплинної реакції аглютинації. Індикацію виділеної культури про- водять мікроскопією мазків, забарвлених за Грамом. Для ідентифі- кації виділеного збудника ставлять реакцію аглютинації з монорецеп- торними аглютинувальними сальмонельозними О- і Н-сироватками. Зажиттєву серологічну діагностику пулорозу здійснюють за крово- краплинною реакцією аглютинації (ККРА) з пулорним кольоровим антигеном чи за крово-краплинною реакцією непрямої аглютинації (ККРНГА) з еритроцитарним антигеном. Для виконання крово-крап- линної реакції аглютинації на предметному скельці змішують крап- лю антигену з краплею крові, яку відбирають безпосередньо з борідки чи гребеня досліджуваної птиці. Реакція відбувається через 1 – 2 хв після поєднання усіх компонентів і характеризується утворенням чіт- ко виражених пластівців мікробів, що залежно від використаного ан- тигену мають синій або білий колір. При цьому суміш антигену з кров’ю прояснюється, стає прозорою.

Диференціальна діагностика. Зумовлює необхідність виключен- ня колібактеріозу, аспергільозу, кокцидозу й дистрофії, пов’язаної з неповноцінною годівлею виведених курчат. Колібактеріоз діаг- ностують на підставі виділення чистої культури E. coli з крові та кісткового мозку захворілих пташенят. Аспергільоз спостеріга- ється серед курчат та індичат старшого віку. Характерними є ура- ження легень та повітроносних мішків. У легенях знаходять дрібні інкапсульовані вузлики, під час мікроскопічного дослідження яких виявляється міцелій грибка. На кокцидіоз захворюють пташе- нята старшого віку: курчата — 20 – 25-денного, індичата — 2 – 3- тижневого. Під час мікроскопічного дослідження фекалій, а посмер- тно — уражених слизових оболонок тонких кишок знаходять велику кількість ооцист. Дистрофія характеризується слабким розвит- ком пташенят, анемією, сонливістю. Проноси бувають рідко, пере- важно в разі згодовування зіпсованих кормів.

В усіх випадках вирішальне значення в установленні діагнозу ма- ють результати бактеріологічних та серологічних досліджень.

Лікування. Специфічних засобів терапії не розроблено. З про- філактичною метою курчатам у перші 5 діб життя рекомендують застосування з кормом чи водою антибіотиків (левоміцетин, моно- міцин, тетрациклін, поліміксин, ампіцилін) з урахуванням чутли- вості до них сальмонел, а також препаратів фуранового ряду (фура-

498