52. Поясніть технологічні уклади в Україні

Сьогодні в Україні за таким показником, як випуск продукції, вищі технологічні уклади — 5-й та 6-й — становлять близько 4%, причому 6-й технологічний уклад, що визначає перспективи високотехнологічного розвитку країн у майбутньому, у нашій країні майже відсутній (менше 0,1%). Близько 58% виробленої продукції припадає на найнижчий, 3-й технологічний уклад (технології промисловості будівельних матеріалів, чорної металургії, суднобудування, оброблення металу, легкої, деревообробної, целюлозно-паперової промисловості) та 38% — на 4-й. За показником фінансування науково-технічних розробок склалася така ситуація: майже 70% коштів сьогодні поглинає 4-й і лише 23% — 5-й технологічний уклади. Інноваційні витрати розподіляються таким чином: 60% — 4-й технологічний уклад і 30% — 3-й (сумарно — 90%), а 5-й становить лише 8,6%. Стосовно інвестицій, які, власне, і визначають майбутнє на найближчі 10–15 років, маємо такі пропорції: 75% спрямовуються у 3-й технологічний уклад і лише 20% та 4,5% — у 4-й і 5-й технологічні уклади відповідно. У технологічній частині капітальних вкладень (технічне переозброєння та модернізація) 83% припадає на 3-й технологічний уклад і лише 10% — на 4-й.

Наведені дані свідчать про надзвичайно загрозливу картину, що спостерігається в економіці України, оскільки сьогодні закладається майбутня структура випуску продукції, де домінуватиме 3-й технологічний уклад.

53. Охарактеризуйте об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності

Закон України «Про інноваційну діяльність» трактує інновацію таким чином: «Це новостворені і вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція чи послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери»

У зазначеному Законі сказано, що об’єктами інноваційної діяльності є:

- інноваційні програми і проекти; - нові знання та інтелектуальні продукти; - виробниче обладнання та процеси; - інфраструктура виробництва і підприємництва; - організаційно - технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і соціальної сфери; - сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки; - товарна продукція; - механізм формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Суб’єкти інноваційної діяльності – фізичні або юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність і залучають майнові та інтелектуальні цінності вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

54. Поясніть національну інноваційну систему України в глобальній економіці

Формування національних інноваційних систем (НІС) як основного механізму саморозвитку стало головним фактором довгострокового росту світової глобальної економіки. Саме національна інноваційна система дозволяє державі зайняти певну нішу в системі міжнародного поділу праці, придбати вагу й статус у системі міжнародних відносин. Незважаючи на національні відмінності, загальною рисою усіх без винятку НІС є лідерство у забезпеченні трьох пріоритетів розвитку: науки, освіти та наукоємного виробництва.

Періодизація розвитку вчення про інновації первісно складалася із трьох основних етапів: І-й – закладення основ теорії інновацій (А.Сміт, К.Маркс, Й.Шумпетер, М.Кондратьєв), ІІ-й – вивчення закономірностей розвитку НТП (40– 60-ті роки XX ст.), ІІІ-й – заснування основ створення цілісної корпоративної інноваційної системи (ІС), що стала моделлю для побудови НІС (70–90-ті роки XX ст.). З огляду на те, що останнім часом інтенсивність економічного зростання відбувалася в основному за рахунок передачі та використання у виробництві результатів науково-технічної діяльності, то існують підстави для доповнення існуючої періодизації наступними двома етапами: ІV-й – становлення моделі інтеграції інноваційної та операційної форм діяльності підприємств, фундаменталізація досліджень у рамках промислових лабораторій (90-ті роки XX ст.), V-й – розвиток інформаційних теорій, прискорення темпів НТП за рахунок розвитку ІТ, зростання мобільності людського капіталу, масивний «відпливНАЦІОНАЛЬНІ ІННОВАЦІЙНІ СИСТЕМИ В ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ 157 інтелекту» з країн з низьким рівнем соціального забезпечення (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.).

Вирішальна роль у керуванні цим процесом належить державі, яка, з одного боку, установлює правила функціонування НІС, з іншого боку - забезпечує необхідну ресурсну підтримку, включаючи фінансування. Технологічну базу НІС становлять організації, що здійснюють фундаментальні й прикладні дослідження й розробки, і великі корпорації, що здійснюють масовий випуск наукомісткої продукції, наявність яких є обов'язковою умовою державної підтримки малого наукомісткого бізнесу. Подальший розвиток НІС буде спрямовано на їхнє об'єднання в глобальні системи, а в перспективі - на створення всесвітньої інноваційної системи, основу якої складуть США, країни ЄС і АТР.

Таким чином інноваційна система, що формується в Україні, повинна не тільки забезпечувати становлення економіки, заснованої на знаннях, але й сприяти участі країни в якості рівноправного партнера у світовому інноваційному процесі.