Документы / Конспект лек

<<^{Конспект} ><^лекцій>

<^з ><^{дисципліни}>

<"Основи ><біофізики>

<та ><біомеханіки">

<Викладач ><к.т.н., ><доц. ><Загоруйко ><Л.В.>

<к.т.н., ><доц. >Данильчук М. М.

>

<<ТЕМА ><1. ><ВСТУП. ><ПРЕДМЕТ ><І ><ЗАВДАННЯ ><КУРСУ. ><ІСТОРІЯ>

<РОЗВИТКУ.>

<1.1. ><Предмет ><і ><завдання ><курсу>

З часу появи свідомості і здатності аналітичного мислення, людина вивчала навколишній світ і саму себе, своє тіло, елементи якого виступали спочатку головним і єдиним знаряддям для добування їжі, облаштування якогось прихистку, виготовлення простих знарядь тощо.

<><Сучасна ><наука ><досягла ><великих ><успіхів ><у ><пізнанні ><живої ><природи, ><незважаючи ><на ><те, ><що ><жива ><матерія ><є ><незрівнянно ><складнішою ><від ><неживої.>

<><><Стає ><зрозумілим, ><що ><подальший ><прогрес ><у ><будь-якій ><науці ><стає ><неможливим ><без ><використання ><інших ><галузей ><знань. Для вивчення даного предмету необхідні знання з фізики, хімії, біології, анатомії і фізіології. ><><Симбіоз ><декількох ><наук ><(математична ><фізика, ><фізична ><хімія, ><обчислювальна ><математика ><тощо) ><><сприяє ><не ><лише ><глибшому ><пізнанню ><певних ><явищ, ><але ><й ><дозволяє ><природодослідникам ><оволодіти ><загальними ><знаннями, ><а ><отже, ><розмовляти ><однією ><професійною ><мовою, ><спільно ><працювати ><на ><стику ><наукових ><інтересів. ><У ><цьому ><розумінні ><не ><є ><винятком біофізика та біомеханіка><.>

<><Питання ><про ><зв'язок ><між ><фізикою, ><механікою ><і ><біологією ><дискутується ><протягом ><століть. ><Однак ><біомеханіка ><як ><галузь ><науки ><відокремилась ><останнім ><часом ><у ><результаті ><розвитку ><науково-технічного ><прогресу. ><><<Предмет ><біомеханіки ><вивчає ><прояви ><механічних ><закономірностей ><у ><біологічних ><системах ><і ><реакцію ><цих ><систем ><на ><механічні ><збудження ><зовнішнього >середовища Поняття біофізики є більш широким ніж поняття біомеханіки і включає останнє.>

<Останніми ><роками ><роботи ><з ><біомеханіки ><суто ><пізнавального ><значення ><витісняються ><роботами, ><завдання ><яких ><пов'язані ><з ><питаннями ><охорони ><здоров'я ><та ><іншими ><прикладними ><галузями ><біологічних ><досліджень, ><наприклад: ><гемореологія, ><дослідження ><біоматеріалів, ><створення ><штучних ><біоматеріалів, ><протезування. ><Велике ><значення ><біомеханіка ><відіграє ><в ><гармонізації ><системи ><оператор-машина ><при ><створенні ><зразків ><нової ><техніки. ><Високі ><результати ><у ><великому ><спорті, ><спортивна ><медицина >ґрунтуються на< >< ><досягненнях ><сучасної ><біомеханіки.>

<Великі ><швидкості, ><прискорення, ><вібрації ><і ><удари, ><інші ><види ><механічних ><впливів ><при ><освоєнні ><космосу ><і ><глибин ><світового ><океану ><поставили ><перед ><людством ><питання ><про ><можливості ><людського ><організму ><і ><можливості його адаптації (пристосування) >до екстремальних умов. <Досягнення ><біомеханіки ><за ><останні ><20-30 ><років ><(час ><її ><бурхливого ><розвитку) ><><дали ><можливість ><значно ><поглибити ><знання ><тих ><процесів, ><які ><відбуваються ><в ><організмі ><людини, ><вдосконалити ><і ><запропонувати ><нові ><методи ><діагностики, ><розробити ><нові ><штучні ><біоматеріали, ><модифікувати ><багато ><видів ><пристроїв ><ортопедії, ><створити ><основи ><біомеханіки ><спорту ><тощо.>

<Біомеханіка ><як ><навчальна ><дисципліна ><в ><наведеному ><викладі ><має ><за ><мету ><закласти ><підвалини ><медикобіологічних ><знань, ><необхідних ><для ><розроблення ><та ><експлуатації ><біотехнічного ><та ><медичного ><обладнання.>

<I;>

>

<<1.2. ><Історія ><розвитку>

<Оскільки ><з ><механікою ><був ><пов'язаний ><початок ><розвитку ><фізики ><взагалі, ><тому ><й ><не ><дивно, ><що ><біомеханічні ><дослідження ><почалися ><ще ><на ><ранньому ><етапі ><розвитку ><наук. ><Ці ><дослідження ><були ><нероздільними ><від ><перших ><кроків ><фізіології ><і ><анатомії.>

<Перші ><ідеї ><про ><біомеханіку ><можна ><знайти ><в ><роботах ><Аристотеля ><(384-370 ><pp. ><до ><н.е.) ><і ><Галена ><(210-130 ><pp. ><до ><н.е.)>

<Леонардо ><да ><Вінчі ><(1452-1519) ><зробив ><перші ><кроки ><у ><дослідженні ><людського ><тіла ><в ><русі, ><нотатки ><по ><механіці ><><рухів літаючих біооб’єктів – комах, птахів, кажанів ><під ><кутом ><зору ><можливості ><технічного ><застосування.>

<Вивчення ><фізичних ><властивостей ><біологічних ><об'єктів ><і ><процесів, ><які ><в ><них ><відбуваються, ><почалося ><з ><того ><часу, ><коли ><були ><закладені ><основи ><першої ><фізичної ><науки ><– ><механіки. ><Це ><було ><зроблено ><в ><роботах ><Г. Галілея ><(1564-1642) ><і ><Р. Декарта ><(1596-1650). ><Засновник ><механіки ><Г. Галілей ><вивчав ><спочатку ><медицину, ><а ><потім ><– ><фізику. ><На ><той ><час ><фізики ><використовували ><свої ><теоретичні ><пізнання ><і ><експериментальну ><техніку ><для ><вивчення ><біологічних ><об'єктів ><і ><раціонального ><пояснення ><життєдіяльності ><(Галілей ><вимірював ><пульс ><серця). ><Французький ><філософ, ><математик, ><фізик ><і ><фізіолог ><Декарт ><вперше ><зробив ><спробу ><надати ><процесам ><життєдіяльності ><фізичне ><(механічне) ><пояснення. ><Він ><стверджував, ><що ><людина ><і ><тварини ><– ><це ><механічні ><машини ><і ><складаються ><з ><тих ><же ><матеріальних ><елементів, ><що ><і ><тіла ><неорганічної ><природи. ><Значний ><вклад ><у ><фізичне ><розуміння ><функціонування ><ока ><як ><оптичного ><приладу ><зробив ><Декарт ><у ><своєму ><трактаті ><"Діоптрика", ><опублікованому ><у ><1637 ><році.>

<Найбільш ><відомим ><послідовником ><декартівського ><підходу ><(про ><причинну ><єдність ><руху ><в ><живій ><і ><неживій ><природі) ><був ><Італійській ><фізик ><Дж. Бореллі ><(1608–><1679). ><У ><своїй ><основній ><праці, ><яка ><вийшла ><в ><світ ><у ><1680 ><році ><(за ><10 ><років ><до ><знаменитих ><"Принципів" ><І .Ньютона), ><"Про ><рух ><тварин", ><Бореллі ><з ><фізичної ><точки ><зору ><описує ><механіку ><ходіння, ><бігу, ><плавання ><і ><літання. ><Він ><також ><вивчав ><механіку ><дихальних ><рухів. ><Від ><Бореллі ><веде ><свою ><історію ><біомеханіка ><.>

<Одним ><з ><найважливіших ><наукових ><досягнень ><XVII ><століття ><є ><вчення ><англійського ><лікаря ><і ><анатома ><У. ><Гарвея ><(1578–1657) ><про ><кровообіг. ><Вчення ><суттєво ><вплинуло ><на ><розвиток ><фізичних ><пояснень ><життєдіяльності ><людини ><І ><теплокровних ><тварин. ><У ><своїй ><праці ><"Ананмічне ><дослідження ><руху ><серця ><у ><тварин" ><(1628) ><він, ><як ><писав ><Н. Г. Шавлов, ><"підглянув ><одну ><з ><найважливіших ><функцій ><організму ><– ><кровообіг".>

<Створення ><оптичної ><лінзи ><А. ><ван ><Левенгуком ><(1652–1723) ><стало ><суттєвим ><поштовхом, ><який ><дав ><змогу ><значно ><поглибити ><знання ><в ><області ><мікросвіту ><живої ><природи ><і ><життєдіяльності ><організмів ><на ><мікрорівні ><(відкриття ><капілярів ><М.Мальпігі, ><клітинної ><будови ><рослин ><Р.Гуком).>

<Біомеханіка, ><родоначальником ><якої ><вважається ><Бореллі, ><отримала ><подальший ><розвиток ><у ><XVIII ><столітті ><у ><зв'язку ><з ><успіхами ><фізичних ><уявлень ><про ><механічний ><рух. ><В ><XVIII ><ст. ><поряд ><із ><суто ><кінетичними ><принципами ><фізики ><(Декарт) ><і ><динамічним ><напрямом, ><в ><основі ><якого ><є ><сила ><(Ньютон), ><з'явився ><третій ><напрям, ><пов'язаний ><з ><іменами ><Гюйгенса ><і ><Лейбніца. ><Цей ><напрям ><характерний ><тим, ><що ><центральним ><поняттям ><механіки ><розглядається ><половина>

>

<<добутку ><маси ><на ><квадрат ><швидкості – кінетична енергія. ><Ця ><величина ><називається ><живою ><силою. ><Жива ><сила ><суттєво ><відрізняється ><від ><ньютонівської ><сили ><і ><дала ><змогу ><описувати ><рух ><не ><лише ><твердих, ><але ><і ><рідких ><тіл ><(закони ><цього ><руху ><знайдені ><Д.Бернуллі).>

<Досягнення ><механіки ><для ><описання ><біологічних ><об'єктів ><використовував ><Л. Ейлер ><(1707–1783). ><Він ><заклав ><основу ><ще ><однієї ><ланки ><біомеханіки ><– ><руху ><біологічних ><рідин, ><центральною ><проблемою ><якої ><є ><гемодинаміка.>

<Найбільш ><видатною ><фігурою ><другої ><половини ><XVIII ><століття ><в ><області ><розвитку ><біофізики ><був ><французький ><фізик ><і ><хімік ><А. Лавуазьє ><(1743–1794). ><Він ><зробив ><передбачення, ><а ><потім ><разом ><з ><видатним ><французьким ><фізиком ><і ><математиком ><П. Лапласом ><(1749–1827) ><експериментально ><довів, ><що ><дихання ><є ><мехнізмом ><постачання ><кисню ><– ><необхідної ><складової ><теплоутворення. ><Фізіологічні ><дослідження ><Лавуазьє >та його учня< ><Ж. Сегена ><стосувалися ><процесів ><забезпечення ><постійності ><температури ><тіла, ><а ><також ><вивчався ><зв'язок ><між ><кількістю ><кисню ><у ><видиху, ><частотою ><пульсу ><і ><виконуваною ><механічною ><роботою. ><Отримані ><в ><цих ><експериментах ><результати ><і ><висновки ><залишаються ><актуальним ><й ><сьогодні.>

<У ><XIX ><столітті ><класична ><фізика ><вступила ><у ><пору ><своєї ><зрілості. ><В ><цей ><період ><були ><відкриті ><І ><сформульовані ><два ><принципи ><термодинаміки. ><Причому ><характерним ><є ><те, ><що ><пріоритетом ><відкриття ><першого ><принципу ><термодинаміки ><належить ><німецькому ><лікарю ><Р. Майеру ><(1814–1878), ><який ><зробив ><висновок ><про ><еквівалентність ><тепла ><і ><механічної ><роботи ><не ><з ><логіки ><експериментальних ><відкриттів, ><а ><на ><основі ><спостережень ><за ><фізіологічними ><змінами ><крові ><під ><час ><своєї ><лікарської ><практики. ><Експериментальні ><доведення ><справедливості ><цього ><закону ><для ><організмів ><тварин ><і ><людини ><були ><отримані ><лише ><в ><кінці ><XIX ><століття.>

<Одним ><Із ><найвидатніших ><вчених ><природознавців ><XIX ><століття ><можна ><назвати ><німецького ><фізика, ><математика ><і ><фізіолога ><Г. Гельмгольца ><(1821–1894). ><Основними ><досягненнями ><його ><наукової ><діяльності ><були: ><визначення ><швидкості ><розповсюдження ><нервового ><імпульсу ><та ><кількості ><тепла, ><яке ><виробляє ><м'яз ><при ><скороченні; ><він ><є ><основоположником ><фізіологічної ><оптики ><та ><фізіологічної ><акустики ><– ><нових ><напрямів ><біофізичної ><науки ><того ><часу.>

<Важливим ><здобутком ><XIX ><століття ><є ><зародження ><біофізики ><клітини. ><Основою ><цього ><вчення ><є ><клітинна ><теорія, ><створена ><Т. Шванном ><(1810–1882). ><Фізична ><модель ><клітини, ><яка ><отримала ><назву ><мембранної ><теорії ><і ><була ><започаткована ><В. Пфеффером ><(1887) ><і ><Х. де ><Фрізом ><(1884), ><дала ><загальне ><уявлення ><про ><будову ><і ><властивості ><клітини. ><Значний ><вклад ><у ><вирішення ><проблеми ><проникливості ><клітинних ><мембран ><вніс ><Р. Овертон ><(роботи ><1895–1902 ><pp.).>

<Відкриття ><у ><1896 ><році ><Х-променів ><К. Рентгеном ><та ><І. Пулюєм ><давали ><можливість ><досліджувати ><внутрішню ><структуру ><оптично-непрозорих ><матеріалів ><без ><їх ><пошкодження. ><Пріоритет ><використання ><Х-променів ><в ><аспекті ><дослідження ><внутрішньої ><будови ><біологічних ><об'єктів ><належить ><українському ><вченому, ><професору ><Німецької ><політехніки ><у ><Празі ><Івану ><Пулюю, ><ім'я ><і ><наукові ><здобутки ><якого ><незаслужено ><замовчуються ><в ><історії ><світової ><науки.>

>

<<Це ><далеко ><не повний ><перелік ><наукових ><досягнень, ><які ><були ><базою ><для ><широкого ><проведення ><досліджень ><фізичних ><та ><фізико-хімічних ><явищ ><у ><живій ><природі.>

<Всі ><ці ><дослідження ><мали ><велике ><значення ><для ><пізнання ><життєдіяльності ><живих ><організмів ><з ><фізичної ><точки ><зору, ><допомогли ><поширенню ><ідеї ><про ><можливість ><використання ><принципів ><фізичних ><досліджень ><до ><процесів, ><які ><відбуваються ><у ><живій ><природі.>

<Біомеханіка>

• <допомагає ><розумінню ><><функціонувань ><організмів, ><їх ><підсистем, ><органів ><та ><інших ><структурних ><компонентів ><за ><даних ><умов;>

• <допомагає ><передбаченню ><зміни ><живого ><організму ><при ><зміні ><умов ><і ><віку;>

• <вказує ><на ><можливості ><пересадження ><штучних ><тканин, ><частин ><органів ><і ><цілих ><органів.>

<За ><роботи ><у ><цих ><напрямах ><ряд ><вчених-дослідників ><отримав ><Нобелівські ><премії.>

<Альвар ><Гульстранд, ><як ><і ><його ><великий ><попередник, ><розробник ><теорії ><зору ><Герман ><Гельмгольц, ><був ><спочатку ><лікарем. ><Але ><оптична ><система ><зору ><настільки ><захопила ><молодого ><дослідника ><із ><Стокгольма, ><що ><в ><результаті ><він ><став ><одним ><найкрупніших ><спеціалістів ><в ><галузі ><оптики. ><А ><за ><роботи ><з ><діоптрики ><ока ><в ><1911 ><році ><був ><відзначений ><Нобелівською ><премією.>

<Датський ><фізіолог ><Август ><Крог ><з ><Копенгагенського ><університету ><отримав ><Нобелівську ><премію ><у ><1920 ><році ><за ><дослідження ><капілярного ><кровообігу.>

<Англійський >< >< ><дослідник >< >< ><Арчібалд >< >< ><Вівієн >< >< ><Хілл >< >< ><з >< >< ><Кембриджськог ><університету ><завдяки ><запроектованого ><ним ><прецизійного ><термогальванометр ><провів ><серію ><експериментів ><з ><вивчення ><термодинаміки ><м'язової ><діяльності ><механізмів >< >< ><м'язового >< >< ><скорочення, >< >< ><за >< >< ><які >< >< ><був >< >< ><удостоєний >< >< ><в >< >< ><1922 >< >< ><рої ><Нобелівської ><премії.>

<Американський ><фізик ><(угорець ><за ><національністю) ><Дьйорді ><Бекеши ><у ><1961 ><році >< >< ><отримав >< >< ><Нобелівську >< >< ><премію >< >< ><за >< >< ><великий >< >< ><індивідуальний >< >< ><внесок ><дослідження ><механізмів ><звукового ><сприйняття. ><У ><20-ті ><роки ><він ><працював в ><угорській >< ><фірмі, >< ><де >< ><займався >< ><проблемами >< ><експлуатації ><телефонних ><ліній. ><Вивчаючи ><послідовно ><всі ><елементи ><системи ><телефонного ><зв'язку, ><які ><б ><могли ><бути >< >< ><причиною >< >< ><поганої ><якості >< >< ><передачі >< >< ><інформації >< ><Бекеши >< >< ><прийшов >< >< ><до ><кінцевого >< >< ><приймача >< >< ><сигналів >< >< ><– >< >< ><до >< >< ><органу >< >< ><слуху, >< >< ><з'ясовуючи >< >< ><механізм ><сприйняття ><звуку ><на ><анатомічних ><препаратах, ><він ><використовував ><свої ><великі ><переваги ><перед ><іншими ><дослідниками ><— ><глибокі ><знання ><в ><галузі ><фізики та ><електроніки. ><З ><неймовірною ><винахідливістю ><він ><розробив ><метод ><дослідження ><органа ><слуху, ><створивши ><для ><цього ><прилад ><(аудіометр ><Бекеши) ><і ><механічну ><модель ><внутрішнього ><вуха.>

<Історичний ><досвід, ><на ><прикладі ><наукових ><досягнень ><Бекеши ><(можливо ><найбільш ><характерному), ><як ><і ><на ><прикладах ><інших ><дослідників, ><про ><які ><вже ><згадувалося, ><наводить ><на ><декілька ><висновків: ><>

по-перше, <будь-які ><суттєві ><досягнення ><в ><пізнанні ><живої ><природи ><є ><тісно ><пов'язані ><із ><знаннями ><в ><галузях ><точних ><наук, ><наприклад, ><фізики, ><механіки, ><і ><з ><розвитком ><технічних ><засобі ><досліджень, ><а ><отже, ><і ><багатоплановістю ><знань ><дослідників;>

<по-друге, ><для ><сучасного ><розвитку ><медико-біологічних ><наук ><характерним ><є ><те, ><що ><над ><окремими ><їх ><проблемами ><працюють ><наукові ><колективи ><і ><ефективність ><їх ><досліджень ><значною ><мірою ><буде ><залежати >< ><від >< ><«взаємопроникнення» ><знань <окремих> <><науковців-фахівців,> <><які> <><працюють> <><на> <><межі> <><наук> <><(біомеханіків, ><біофізиків, ><біохіміків ><тощо).>>

Основні історичні дати становлення біомеханіки як науки нведені в табл. 1.1.

<>>

<Таблиця 1.1. Основні історичні дати становлення біомеханіки як науки.

Дата (часовий період)	Науковці	Зміст відкриття чи предмет вивчення.
IV–I ст. до Р. Х.	Аристотель (384-370 <pp.> до Р. Х.) <Гален ><(210-130 ><pp.> до Р. Х.)	<Перші ><ідеї ><про ><біомеханіку ><можна ><знайти ><в ><роботах ><>
	<Леонардо ><да ><Вінчі >(1452-1519)	<><><Перші ><кроки ><у ><дослідженні ><людського ><тіла ><в ><русі, ><нотатки ><по ><механіці ><><рухів літаючих біооб’єктів – комах, птахів, кажанів ><під ><кутом ><зору ><можливості ><технічного >застосування
	<Г. Галілея >(1564-1642)	Заснував механіку як науку. Вивчав медицину.
<1637 >	<Р. Декарт >(1596-1650)	<><Зробив ><спробу ><надати ><процесам ><життєдіяльності ><фізичне ><(механічне) >пояснення. Зробив з<начний ><вклад ><у ><фізичне ><розуміння ><функціонування ><ока ><як ><оптичного ><приладу ><зробив ><Декарт ><у ><своєму ><трактаті ><"Діоптрика".>
1680	Дж. Бореллі <(1608–>1679)	<У ><своїй ><основній ><праці ><><"Про ><рух ><тварин", ><Бореллі ><з ><фізичної ><точки ><зору ><описав ><механіку ><ходіння, ><бігу, ><плавання ><і >літання. Вважається основоположником біомеханіки.
1628	<У. ><Гарвей >(1578–1657)	<Одним ><з ><найважливіших ><наукових ><досягнень ><XVII ><століття ><є ><вчення ><англійського ><лікаря ><і ><анатома ><><про ><кровообіг викладене ><><у ><><праці ><"Ананмічне ><дослідження ><руху ><серця ><у ><тварин"><.>
	<А. ><ван ><Левенгуком >(1652–1723)	<Створення ><оптичної ><лінзи >< ><стало ><суттєвим ><поштовхом, ><який ><дав ><змогу ><значно ><поглибити ><знання ><в ><області ><мікросвіту ><живої ><природи ><і ><життєдіяльності ><організмів ><на ><мікрорівні ><(відкриття ><капілярів ><М.Мальпігі, ><клітинної ><будови ><рослин ><Р.Гуком).>
<XVIII >ст.	<Гюйгенса ><і >Лейбніца.	<В ><><поряд ><із ><суто ><кінетичними ><принципами ><фізики ><(Декарт) ><і ><динамічним ><напрямом, ><в ><основі ><якого ><є ><сила ><(Ньютон), ><з'явився ><третій ><напрям,> в рамках якого <<><центральним ><поняттям ><механіки ><розглядається >половина <добутку ><маси ><на ><квадрат >швидкості – кінетична енергія (<жива >сила).>
<XVIII >ст.	<Л. Ейлер >(1707–1783)	<><Заклав ><основу ><ще ><однієї ><ланки ><біомеханіки ><– ><руху ><біологічних ><рідин, ><центральною ><проблемою ><якої ><є >гемодинаміка.
<друга ><половина ><VIII >ст	<><А. Лавуазьє >(1743–1794), Ж. Сеген <П. Лаплас >(1749–1827)	<><><Довели, ><що ><дихання ><є ><мехнізмом ><постачання ><кисню ><– ><необхідної ><складової >теплоутворення.
<XІХ >ст.	<Р.Майер >(1814–1878)	<Пріоритет ><відкриття ><першого ><принципу >термодинаміки. <Зробив ><висновок ><про ><еквівалентність ><тепла ><і ><механічної ><роботи ><><на ><основі ><спостережень ><за ><фізіологічними ><змінами ><крові ><під ><час ><своєї ><лікарської >практики.

Продовження табл. 1.1.

ХІХ	<Г. Гельмгольца >(1821–1894).	<><><Визначення ><швидкості ><розповсюдження ><нервового ><імпульсу ><та ><кількості ><тепла, ><яке ><виробляє ><м'яз ><при ><скороченні;> <><Є ><основоположником ><фізіологічної ><оптики ><та ><фізіологічної ><акустики ><– ><нових ><напрямів ><біофізичної ><науки ><того >часу.
<XIX >ст	<Т. Шванном >(1810–1882).	<><Зародження ><біофізики ><клітини. ><Основою ><цього ><вчення ><є ><клітинна ><теорія.><>
1887, 1884	<В. Пфеффер > <Х.де ><Фріз >	<Фізична ><модель ><клітини, ><яка ><отримала ><назву ><мембранної ><теорії.><>
<1895–1902 >pp.	Р. Овертон	<><Вирішення ><проблеми ><проникливості ><клітинних ><мембран ><>
1896	К. Рентген І. Пулюй	<Відкриття ><><Х-променів ><><та >
1911	<Альвар >Гульстранд	<><За ><роботи ><з ><діоптрики ><ока ><>< ><відзначений ><Нобелівською >премією
1920	<Август >Крог	<><Отримав ><Нобелівську ><премію ><><за ><дослідження ><капілярного >кровообігу
1922	<Арчібалд><>< ><Вівієн ><><>Хілл (<Кембридж. >унів-т)	<><Спроектував >< ><прецизійний ><термогальванометр, ><провів ><серію ><експериментів ><з ><вивчення ><термодинаміки ><м'язової ><діяльності, ><механізмів><>< ><м'язового ><><><скорочення, ><><><за ><><><які ><><><був><>< ><удостоєний><>< ><><Нобелівської >премії
1961	<Дьйорді >Бекеши	<><Отримав><>< ><Нобелівську><>< ><премію><>< ><за><>< ><великий><>< ><індивідуальний ><><><внесок ><дослідження ><механізмів ><звукового >сприйняття.