Таблиця 5.1 – Похибка вимірювання частоти обертання

Частота кварцового резонатора	Частота обертання, про/хв				Характеристики
	5	15	1000	9999
32768 Гц	0.00002	0.0002	1.01	104.48	, об/хв
	0.0005	0.0015	0.1	1.04	, %
	19	18	11	8	Розрядність лічильника
3.6864 МГц	0.2 10-6	0.2 10-5	0.009	0.9	, об/хв
	0.4 10-5	0.00001	0.0009	0.009	, %
	26	24	18	15	Розрядність лічильника
8 МГц	0.1 10-6	0.910-6	0.004	0.41	, об/хв
	0.2 10-5	0.6 10-5	0.0004	0.004	, %
	27	25	19	16	Розрядність лічильника

Слід зазначити, що використання кварцевого резонатору з частотою 8 МГц у нашому випадку неможливе, тому як використаний мікроконтролер AT90S2313 не має лічильника з розрядністю, необхідною для забезпечення вимірювання низкої частоти обертання.

У розробленому приладі визначення частоти обертання відбувається шляхом усереднення десяти результатів вимірювання, тому фактична похибка вимірювання буде ще нижче розрахованої.

Висновки

В даному курсовому проекті розроблено безконтактний тахометр з індуктивним первинним вимірювальним перетворювачем, який дозволяє оперативно вимірювати кутову швидкість об’єктів при відсутності їх безпосереднього контакту з датчиком.

Принцип дії пристрою полягає в наступному. На валу об’єкту вимірювання, як правило, завжди виконується зубець або отвір, який необхідний для кріплення до привідних частин інших механізмів. Внаслідок цього, під час обертання валу, відбувається зміна магнітного опору магнітопровода, який утворений індуктивним первинним вимірювальним перетворювачем та валом об’єкту вимірювання. Дана обставина приводить до виникнення імпульсної е.р.с. самоіндукціїї у котушці індуктивності індуктивного первинного вимірювального перетворювача. Таким чином, при обертанні валу об’єкту вимірювання на виході первинного перетворювача формується послідовність імпульсів, частота якої дорівнює частоті обертання. Часовий проміжок між двома сусідніми імпульсами дорівнює часу, за який здійснюється один оберт вала. Вихідні імпульси первинного індуктивного тахометричного перетворювача поступають на вторинний перетворювач, який трансформує їх у імпульси з каліброваною амплітудою та тривалістю фронтів. Ці імпульси поступають на один з дискретних входів мікроконтролера. Мікроконтролер, при наявності на виході вторинного перетворювача імпульсів належного рівню, розраховує частоту обертання і виводить її значення на чотирьохрозрядний світлодіодний індикатор.

Усі технічні характеристики розробленого у курсовому проекті пристрою відповідають умовам технічного завдання.

У курсовому проекті розроблена електрична структурна і принципова схеми приладу, розраховано похибку вимірювання частоти обертання.

Література

1. Василенко Г.И.. Теория восстановления сигналов: О редукции к идеальному прибору в физике и технике. – М.: Сов.радио, 1979. – 272 с.

2. Шрюфер Е. Обробка сигналів: цифрова обробка дискретизованих сигналів / За ред В.П.Бабака. – К.: Либідь, 1992. – 296 с.

3. Андрощук В.В. Анализ погрешностей цифровых тахометров // Измерительная техника. – 1979. – №7. – С. 32-34.

4 Поджаренко В.О., Кулаков П.І., Поджаренко А.В Цифровий тахометричний перетворювач із змінною розрізнювальною здатністю // Вимірювальна техніка та метрологія. – 1998. – Випуск 53. – С. 84-90.

5 В.И.Зубчук, В.П.Сигорский, А.Н.Шкуро Справочник по цифровой схемотехнике. – К.: Техніка, 1990. – 448 с.

6 Федорков Б.Г., Телец В.А. Микросхемы ЦАП и АЦП: функционирование, параметры, применение. – М.: Энергоатомиздат, 1990. – 320 с.

7 Гутников В.С. Фильтрация измерительных сигналов. – Л.: Энергоатомиздат, 1990. – 192 с.

8 Чмых М.К. Весовой метод повышения точности и помехоустойчивости цифровых измерителей частоты // Автометрия. – 1979. – №4. – С.135-137.

9 Патюков В.Г., Чмых М.К. Оптимальный алгоритм измерения частоты // Изв. высш. учеб. заведений. Приборостроение. – 1976. – №3. – С. 21-24.

10. Манзон. Б.М. Maple V Power Edition – М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 1998. – 240 с.

11 Monagan M.B., Geddes K.O., Heal K.M., Labahn G., Vorkoetter S.M., Maple V. Programming Guide, Springer Verlag, 1996.

12 Гитис Э.И., Пискулов Е.А. Аналого-цифровые преобразователи: Учеб. пособие для вузов. – М.: Энергоиздат, 1981. – 360 с.