Етіологія та Патогенез
Збудник - мікобактерія туберкульозу (паличка Коха). Інфікування відбувається за первинної чи вторинної генералізації туберкульозного процесу з основного осередку в легенях, лімфатичних вузлах, кістках, м'язах. Туберкульозна інфекція може попасти в нирки 3 шляхами:
гематогенним (з будь якого туберкульозного осередку в організмі);
уріногенним шляхом (через сечовий міхур із протилежної нирки);
із сусідніх органів (при туберкульозі наднирника, хребта) - дуже рідко.
Основний шлях інфікування є гематогенний. Туберкульозний процес в сечовій системі завжди починається з нирок, далі інфекція по кровоносних судинах потрапляє в сечовий міхур, сечовід. Хоча туберкульозні осередки розвиваються в обох нирках, процес прогресує у 70 % випадків лише в одній. Тільки за несприятливих умов до клінічних проявів туберкульозу однієї нирки приєднуються симптоми ураження і другої, яка досі вважалася здоровою.
Мікобактерії вражають кіркову й мозкову речовини нирки. Туберкульозні осередки, які локалізуються в кірковій речовині, загоюються відносно швидко, а у мозковій речовині найчастіше утворюють каверни.
Виділяють гостру (міліарну) й хронічну (казеозну) форми туберкульозу сечостатевої системи. Гостра форма є проявом загального туберкульозного процесу і самостійного клінічного перебігу немає. Лише хронічна форма має клінічні прояви.
За гострої форми туберкульозу нирок у кірковій речовині виникають міліарні висипки туберкульозних горбиків. За хронічної форми горбики розташовуються спочатку в кірковій речовині, переважно у ділянці ниркових сосочків і пірамід. Поступово вони вкриваються виразками, піддаються казеозному розпаданню й утворюють каверни, які сполучаються з нирковою мискою, чашечкою або бувають ізольованими.
В одних випадках може відбуватися петрифікація казеозних осередків або заміщення їх фіброзною тканиною, в інших — утворюються множинні каверни, що часто сполучаються між собою. Навколо каверн виникають запальні зміни й з'являються горбики. Ці зміни можуть завершитись повною деструкцією нирки з розвитком піонефрозу. Поступово туберкульозний процес охоплює волокнисту, а потім - жирову капсулу нирки з розвитком склерозуючого або гнійного паранефриту.
Внаслідок поширення туберкульозної інфекції вниз за ходом сечових шляхів на слизовій оболонці ниркової миски й сечоводу утворюються горбики, а згодом - виразки. З часом виразки рубцюються і в мисці та сечоводі з'являються звуження (стриктури), які утруднюють відтік сечі та викликають гідронефроз. Інколи сечовід облітерується, що призводить до закритого піонефрозу.
В сечовому міхурі туберкульозний процес розпочинається близько отвору сечоводу. На слизовій оболонці з'являються типові туберкульозні горбики. У разі їх злиття і некротизації утворюються виразки, а потім рубці. Виразки неправильної форми, з підритими гіперемованими краями, сірувато-брудним дном та висипками бугорків по периферії. Тотальне ураження сечового міхура може призвести до його зморщення та різкого зменшення об’єму - мікроцистісу.
Дуже рідко процес поширюється і на сечівник. При цьому в різних його відділах утворюються множинні звуження і сечові нориці.
Класифікація. Розрізняють три форми туберкульозу: горбково-інфільтративну, виразкову і рубцеву. Існує клініко-рентгенологічна класифікація туберкульозу нирок (залежно від ступеня деструкції тканини нирки) за М. О. Лопаткіним (1977):
1 стадія - недеструктивний (інфільтративний) туберкульоз нирки;
II стадія - початкова деструкція (деструктивний папіліт або невеликі, діаметром до 1 см поодинокі каверни);
III стадія - обмежена деструкція (одна каверна великих розмірів або полікавернозний туберкульоз не більше одного сегмента нирки);
ІУ стадія - тотальна чи субтотальна деструкція (полікавернозний туберкульоз двох і більше сегментів, туберкульозний піонефроз, обвапнування нирки).