- •1) Історія медицини як наука і предмет викладання. Періодизація історії медицини і джерела її вивчення.
- •2) Методи і принципи історико-медичних досліджень. Значення історії медицини у підготовці лікаря
- •4)-5) Періодизація і основні етапи становлення первісного суспільства та первісного лікування. На якому етапі розвитку людства зародилась медицина, і які чинники спонукали появу лікувальної справи?
- •6) Зародження культів і релігійних вірувань: тотемізм, фетишизм, анімізм, магія. Використання культових методів лікування. Чи можна віднести культові методи лікування до медицини?
- •7) Народна медицина як джерело традиційної і наукової медицини. Особливості української народної медицини
- •8) Коротка характеристика епохи Стародавнього Світу. 10 ознак цивілізації і як вони могли вплинути на розвиток медицини у країнах Стародавнього Світу (5 тис. До н. Е. – 5 ст. Н. Е.).
- •Колапс[
- •15) Давньокитайська медицина, особливості розвитку і досягнення. Організація медичної справи в країні. Профілактичний напрямок.
- •16. Принципи тібетської медицини (сім сходинок), їх актуальність для сучасного суспільства. Традиційні методи діагностики і лікування давньокитайської медицини.
- •17. Храмова медицина Стародавньої Греції. Грецька міфологія про лікарську діяльність і міфічних героїв-лікарів (Аполлон, Асклепій, інші).
- •18. Медичні школи Греції (Коська, Кротонська, Кнідська та інші) і їх роль у розвитку медицини й медичної науки.
- •19. Гіппократ, його діяльність і значення в історії медицини. Чому Гіппократа називають батьком медицини? Вчення Гіппократа.
- •20-21. «Гіппократів збірник» як перша медична енциклопедія: його структура, зміст і значення в історії медицини.
- •24. Медична система Асклепіада і його принципи лікування. Корнелій Цельс і значення його праці «Про медицину».
- •25. Гален із Пергама як найвидатніший представник медицини Римської імперії та його значення в історії подальшого розвитку медицини.
- •26. Становлення християнства і його вплив на розвиток медицини й медичної науки. Благочинність, догляд за хворими і немічними, притулки і перші лікарні при храмах і монастирях.
- •28-29 Медицина Візантії: основні напрямки розвитку, досягнення. Поява монастирської медицини.
- •32. «Канон лікарської науки» Авіценни, його структура і короткий зміст та значення для розвитку медицини.
- •33. Аль – Біруні, його праця «Фармакогнозія» і її значення в історії медицини й фармації.
- •37. Падуанський університет і роль його науковців (Везалій, Коломбо, Гарвей, Батіста Монтано, Фракасторо Джованні Морганьї, Рамацціні) у розвитку медичної науки й в підготовці лікарів. Cт. 70, 77
- •38. Розвиток медичної науки в період Відродження. Становлення анатомії, фізіології, ембріології як наук. Початок мікроскопії і її значення в медицині.
- •39. Розвиток хірургії в епоху Середньовіччя. Довгополі і короткополі цирульники. Цехова організація хірургів – ремісників. Амбруаз Паре і його значення в історії хірургії та медицини.
- •40. Медична система Парацельса. Роль Парацельса у розвитку клінічної медицини, фармації, медичної хімії, токсикології, деонтології.
- •42. Які великі наукові відкриття кінця 18 та першої половини 19 століть і як вплинули на розвиток медичних теорій та медицину в цілому?
- •43. Які найважливіші відкриття та нові теорії появились у Новочасну добу в анатомії, фізіології, гігієні, біології, хімії, мікробіології? Що вони дали для подальшого розвитку клінічної медицини?
- •45. Розвиток терапевтичних дисциплін і досягнення терапії у Новочасний період. Які причини породили нігілізм в терапії наприкінці хіх століття?
- •46 . Історія появи медичної емблеми. Трактування найвідоміших символів медичних емблем.
- •47. Медицина хх століття. Найважливіші фактори, що суттєво вплинули на розвиток медицини у хх столітті.
- •48Подальша диференціація і інтеграція медичних наук у хх столітті. Причини виникнення понять «екологія людини», «соціальна екологія», «хвороби адаптації», «хвороби цивілізації», «соціальна медицина».
- •49. Основні досягнення у хх столітті терапії, хірургії, мікробіології, імунології, загальної та соціальної гігієни.
- •50 Сучасні науково-практичні досягнення у медичній галузі України
- •51. Історія появи медичної емблеми. Трактування найвідоміших символів медичних емблем.
- •52. Історія створення Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та його призначення. Найважливіші завдання цього товариства.
- •54. Медична етика, медичний етикет і деонтологія. Історія їх виникнення та значення у підготовці та наступній повсякденній діяльності медичних працівників різного профілю
- •55 Історія медицини України: періодизація, хронологія. Із яких джерел пізнаємо історію медицини України? Врачування в період Трипільського періоду.
- •56. Медицина на теренах України в родово-племінні часи. Медицина скіфів. Впливи античної медицини й медицини Сходу на народну медицину України
- •57. Медицина на теренах України в княжий період. Медицина Київської Русі та впливи на її розвиток медицини Візантії і Арабських Халіфатів
- •58. Монастирська і світська медицина Русі. Санітарна справа. Медична література. Спеціалізація руських лікарів. Регламентація медичної діяльності в Русі.
- •59. Розвиток медицини у Галицько-Волинському князівстві. Реміснича (цехова) медицина. Стан громадської та монастирської медицини і фармації. Гігієна та санітарний стан міст.
- •61 Медична освіта в Україні. Роль Острозької, Києво-Могилянської та Замойської академій у підготовці медичних кадрів для України.
- •63 Медицина України в період гетьманського правління (Козацької держави). Медичне обслуговування населення й забезпечення походів козаків.
- •65 Медична освіта на теренах України у 18-19століттях. Становлення наукових медичних шкіл при університетах, наукових товариств медиків. Медичне просвітництво в Україні.
- •66 Медичне забезпечення населення в Російській імперії у 18-19 століттях. Земська медицина
- •67 Основні принципи державної системи охорони здоров'я. Досягнення системи охорони здоров'я України за радянський період (1917-1991).
- •68 Внесок вчених України в розвиток медичної науки у дорадянський період
- •69 Видатні лікарі-науковці вихідці із Буковини і.Мікулич-Радецький, н.Монастирський та їх внесок у розвиток медичної науки.
- •70 Історія заснування, розвиток і здобутки Буковинського державного медичного університету. Славнозвісні випускники університету.
- •72 Сучасні видатні вчені-медики, керівники нді намн та моз України.
- •73 Сучасні видатні вчені-медики, меценати які за вагомі заслуги нагороджені Орденом Св. Пантелеймона.
- •74 Історія медицини Північної Бессарабії та Північної Буковини.
- •75 Сучасні новітні технології та досягнення наукової медицини в Україні.
69 Видатні лікарі-науковці вихідці із Буковини і.Мікулич-Радецький, н.Монастирський та їх внесок у розвиток медичної науки.
Ян (Йоханн) фон Мікулич - Радецький (Іван Мікулич) народився в Чернівцях 1850 року. Похований 1905 року у Вроцлаві (Польща). І. Мікулич з відзнакою закінчив класичну гімназію в рідних Чернівцях. В жовтні 1869 року поступає до медичного факультету Віденського університету та одночасно до Віденської консерваторії.
Після закінчення навчання 1875 року працював у цьому ж університеті асистентом клініки Теодора Більрота. Надалі, від 1882 року, професор хірургії та директор хірургічної клініки Краковського університету, професор університету Кенінгсберга (Калінінград).
Створив свою, кращу в світі хірургічну клініку у Бреславському університеті. Ввів пластичну операцію стопи, запропонував прийом тампонування при лапаротомії, розробив пілоропластику, описав хворобу слинних та сльозових залоз. Немає жодного відомого за його життя розділу хірургії, в якому він не полишив би щось нове.
Іоганн А. фон Мікулич - Радецький опублікував 146 наукових праць. Найбільшого значення набули: «Атлас захворювань ротової порожнини й гортані» (у співавторстві з Міхельсоном. Берлін, 1892 р.); «Захворювання ротової порожнини» (у співавторстві з В. Кюбель. Відень, 1892 р.); «Ортопедична гімнастика при викривленнях хребта» (у співавторстві з В. Томашевською. Відень, 1904 р.); «Керівництво із практичної хірургії» у 4-х томах (у співавторстві з У. Бергманом і П. фон Брунс. Штутгарт, 1899-1901 рр.); «Зв'язки граничних розділів медицини і хірургії» у 14-ти томах (у співавторстві з Науніном. Штутгарт, 1895 р.).
Був обраний почесним членом університетів Кракова, Вільнюса, Риму, Хельсінкі, Кенігсберга, Мінська, Лондона, Нью-Йорка, Відня та інших.
Як пам’ять про знаменитого науковця й лікаря залишилися усім добре відомі терміни: «клітина Мікулича», «тампонада за Мікуличем», «хвороба Мікулича», «синдром Мікулича», «затискач Мікулича», «маска Мікулича», «кут Мікулича».
Буковина та Україна можуть пишатися своїм сином І. Мікуличем – Радецьким, знаним і шанованим в усьому світі лікарем-хірургом та науковцем.
Монастирський Іван (Ян) гербу Абданк (*р.н.н. – †біля 1471/бл.1492[3]) - польський шляхтич.
Третий син старости генерального подільського Теодора Язловецького з Бучача — дідича Язлівця, засновника гілки роду Бучацьких - Язловецьких, та, вірогідно, його дружини Катажини з Мартинова, у віно якої входили Язловець, Мартинів (ймовірно, тепер Старий Мартинів, Монастирище, розташоване за 18 км від головної резиденції роду – міста Бучач.
Після смерти батька, загибелі найстаршого брата Бартоша успадкував частину маєтностей родини (разом з старшим братом Міхалом). В багатьох документах тих часів (зокрема, в найдавніших записах галицьких судів) записано: Міхал та Ян на Бучачі та Язловці, рідні брати нероздільні.[4]
Власність[ред. • ред. код]
У власності мав:
села Порохова, якому надав права містечка (або маґдебурґію),[5] Коростятин,[6] Ляцьке,[7]
міста Язловець, Бариш (разом з братом Міхалом), Монастириська.
Меценат[ред. • ред. код]
Заклав у Монастириськах (Монастирищі) свою резиденцію, став підписуватись Монастирський.
1467 року в Язловці, разом з братом Михайлом, в присутності шляхтичів та ксьондзів, підтвердив привілей батька для язловецького костелу, примножив його утримання.[8]
У шлюбі з Барбарою з Олеська (ймовірно, з Сєннінських - тодішніх власників) народився єдиний відомий син Миколай Язловецький-Монастирський (*р.н.н. – †1555) - каштелян кам'янецький.