39. Розвиток хірургії в епоху Середньовіччя. Довгополі і короткополі цирульники. Цехова організація хірургів – ремісників. Амбруаз Паре і його значення в історії хірургії та медицини.

Сторінка 84

40. Медична система Парацельса. Роль Парацельса у розвитку клінічної медицини, фармації, медичної хімії, токсикології, деонтології.

Ст..73-74

Натурфілософія Античне вчення про те, що тіло складається з чотирьох со­ків крові, слизу, чорної і жовтої жовчі, він вважав марно­слів'ям. Людина, за Парацельсом, створена із землі, і тіло її побудоване з тих самих складових частин, що й грунт. Зближуючи хімію і медицину, Парацельс розглядав|розглядував| функціонування живого|жвавого| організму як хімічний процес, а покликання алхіміка знаходив|находив| не в добуванні золота і срібла, а|та| у виготовленні ліків, що дають людям зцілення. Він учив|вчив|, що живі|жваві| організми складаються з тих же речовин ртуть, сірки, солі|соль| які утворюють всі інші тіла природи; коли людина здорова, ці речовини знаходяться|перебувають| в рівновазі один з|із| одним; хвороба означає переважання або, навпаки, недолік|нестача| одного з них.Усі про­цеси в організмі мають хімічний характер. Дотримуючись тако­го погляду, Парацельс почав у медичній практиці широко засто­совувати мідь, залізо, олово, миш'як, сірку, мінеральні води. Парацельс звертав особливу увагу на дозування призначу­ваної хворому лікувальної речовини. «Все є отрута, вчив він, ніщо не позбавлене отруйності. Лише доза робить отруту непомітною». Рівень тогочасних знань не давав змоги навіть бунтівному розумові Парацельса повністю звільнитися від міс­тики.

41. Медицина Нового часу (18 – 19 ст.). Загальна характеристика новочасної доби. Чому лікарні та тюрми стають центральною темою тогочасних салонних дискусій? Які фактори цього періоду найбільше вплинули на розвиток медицини?

Ст.. 89

42. Які великі наукові відкриття кінця 18 та першої половини 19 століть і як вплинули на розвиток медичних теорій та медицину в цілому?

В епоху Відродження в Італії, у період розквіту багатющої Венеціанської республіки, що веде велику торгівлю між сходом і заходом, відкривається медич­ний факультет Падуанского університету. В його стінах А. Ве­залием і його школою вперше був даний точний опис будови людського тіла, створюються передумови для відкриття В. Гарвеем кровообігу. Тут же Морганьи і засно­вує патологічну анатомію, тут же Д. Фракасторо розробляє вчення про контагіозні хвороби. Слідом за тим, у XVII сто­річчі, у Голландії відкривається медичний факультет Лей­денского університе­ту, у стінах якого царить схоластичний, книжковий підхід до вивчен­ня медицини. М. Бургавом проповідується положення, що відроджує стародавній принцип Гіппократа - вчитися в постелі хворого (клініч­ний метод).

Французький матеріалізм XVII-XVII вв. - породження важливих соціально-економічних зрушень. Він був одним з аспектів ідейної підготовки французької буржуазної рево­люції 1789 р. Суттєву роль у його розвитку відіграли лікарі. Лікар Леруа є фундатором цієї школи, в “особі лікаря Каба­ні­са, вона досягає свого кульмінаційного моменту, лікар Ламет­рі є її центром”.

Лікар Леруа дає початок цій школі, в особі лікаря Кабаніса вона досягає своєї кульмаційної точки, лікар Ламетрі є її центром.Декарт був ще живим, коли Леруа переніс декартовську конструкцію тварини на людину (дещо подібне в ХVIII ст. зробив Ламетрі ) і проголосив душу модусом тіла, а ідеї - механічними рухами. Леруа думав навіть, що Декарт приховав свою справжню думку. В кінці ХVIII ст. Кабаніс завершив картезіанський матеріалізм в своїй книзі ’’Співвідношення фізичного та морального в людині’’.

Кабаніс писав у кінці ХVIII ст.:’’Все в нинішньому стані медицини передбачає її наближення до великої революції. Швидкі покращення, що мали місце ... в багатьох галузях природничих наук, передбачають нам, що повинно трапитись і що трапиться з медициною’’. Дещо пізніше, в 1804 роціб в творі ’’Революція і реформи медицини’’ Кабаніс писав: сов, 1748 р., А.Лавуаз’є ,1773 р.,). Синтез сечовині (Ф.Велер ,1828р.). Єдина клітинна будова рослинних і тваринних організмів (М.Шлейден, 1838р., Т.Шванн, 1839р.). Еволюційне вчення Ч.Дарвіна і його книжка

’’Про походження видів’’ (1859р.). ’’Пізнання взаємних зв’язків процесів, здійснюючих в природі, рухалось великими кроками вперед...

По-перше, завдячуючи відкриттю клітини... По-друге, завдячуючи відкриттю енергії... По-третє, завдячуючи вперше представленому Дарвіном пов’язаному доказу того, що всі оточуючі нас зараз організми виникли в результаті процесу розвитку. Завдячуючи цим трьом великим відкриттям основні процеси природи пояснені, зведені до природничих причин... Таким чином, матеріалістичне бачення на природу зберігається тепер на ще більш великому фундаменті, ніж в минулому столітті’’ .

Ці відкриття сприяли розвитку діалектичного погляду на природу. В природі був відкритий зв’язок явищ і в природничому знанню міцно увійшла ідея розвитку. Вони багато чого зробили для повалення ідеалізму, закликали до експериментальних методів в дослідженнях, вивченню фізіологічних механіз­мів, критикували пануючу медичну теорію Шталя. Останній під­тверд­жу­вав, що хвороба - прямування душі, лихоманка - допомагає душі, лікування повинно допомагати душі рухатися в потрібному напрямку. Завдання лікаря - зміцнювати душу. Висміюючи його, Ламетри писав: «Говорити ніби «душа» є єдиною причиною всіх наших зрушень, притаманно скоріше фанатику, ніж філософу... Шталь наділяє душу абсолютною володаркою, у нього вона створює усе, аж до геморою». Головний твір Ламетри носить знаменну назву «Людина-машина»(1747 р.)

Ф. Велер у 1828 р. вперше синтезував органічну речовину - сечовину в пробірці, чим перекинув місток через здавалося б непрохідну пропасть між неорганічним і органічним світом.

Т. Шванн остаточно сформулював закон про єдність будови тваринних і рослинних організмів, показав, що елементарною част­кою цієї будови є клітина. У такий спосіб була зруйнована здавалася б непрохідна стіна між тваринним і рослинним світом.

Ч. Дарвін, у розробленії ним еволюційної теорії показав, що людина є ні що інше, як одна з щаблів загального еволю­цій­­ного розвитку тварин на землі, чим зруйнував здавалося б непрохідну стіну між твариною і людиною.

І навіть здавалася б непорушність хімічних речовин була похитнутою. Істотну роль у цьому відіграло відкриття будо­ви атомів, відкриття Д. И. Менделєєвим (1869 р.) закону періодичності будови речовин, що надало можли­вос­ті про­ро­ку­вати властивості невідомих до того часу, речовин, мож­­ливість їхнього переходу з одного в інше.

Ці відкриття не залишали місця для ідеалістичних погля­дів, які змушені були, під тиском неспростовних фактів, від­сту­пити на більш вузькі позиції. Відомий, наприклад, внесок російських вчених –

К.А. Тімірязєва, И.И. Мечникова, А.О. Ковалевского й ін. у розробку, пропаганду і підтримку еволюційного вчення Ч. Дарвіна. Відомо, що в США в 1923 р. відбувся «мавпячий процес», внаслідок якого і до сьогодніш­нього дня у феде­раль­них школах Америки заборонене викладання дарвінізму.

В середині XIX в. ідеалістичні погляди ще твердо гніздилися в уявленнях про процес мислення. Перемога над цими помилками - ще одна блискуча сторінка, що ілюструє продуктивні зв'язки медицини з передовою матеріалістич­ною філософією.