4. Недосконалість нормативно–правової бази забезпечення рекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування.

Нормальний розвиток рекреаційної галузі може відбуватись за умови створення якісно нової системи господарювання. Базою для цього є економічна зацікавленість як безпосередніх власників закладів, так і їх трудових колективів, тобто отримання ними реальних прибутків, що можуть використовуватись на власний розсуд. Однак слід відмітити, що діючі норми державно – правового регулювання і особливо податкова система , не стимулює рекреаційної діяльності. Зокрема, гостро стоять питання щодо зменшення податкового тиску, а саме :

звільнення від сплати ПДВ на продаж путівок ;

звільнення від оподаткування земельних ділянок, на яких діє рекреаційна інфраструктура;

зменшення ставок податку на прибуток для туристичних підприємств, що надають пріоритет в’їзду туристів;

встановлення протекційної податкової політики на здійснення туристичних подорожей дітей та молоді в межах України ;

звільнення від податку на прибуток частини прибутку тур. організацій, що використовується для розвитку їх матеріальної бази та реклами;

зменшення ставок готельного збору.

Крім того, суперечливість українських законів служить відштовхуючим фактором для іноземних інвесторів, участь яких у рекреаційних процесах є обов’язковою складовою відродження галузі.

В умовах сьогодення, при усвідомленні факту неможливості створення відразу всіх необхідних європейських умов відпочинку і оздоровлення, ми повинні зосередитись на тих особливостях Закарпаття, які дозволять привабити іноземного і внутрішнього туриста вже сьогодні.

Зокрема при плануванні подальшого розвитку рекреаційного комплексу в основу повинна бути покладена ідея природно – історично – етнографічної рекреації, що базується на найбільш раціональному використанні територіального поєднання природних умов, ресурсів та історичних, архітектурних пам’яток краю.

3 Туристичний потенціал одещини

Одеська область знаходиться на крайньому південному заході України. Межує з Вінницькою, Кіровоградською, Миколаївською областями. По суші та на морі межує із низкою закордонних країн: Республікою Молдова, Румунією, Болгарією, Туреччиною (рис. 3.1.).

Площа – 33 тис. км.кв. Населення – близько 2 млн. чоловік. 19 міст, з них 6 – обласного підпорядкування. 1136 сіл.

Рис. 3.1 Територіальне розміщення Одеської області

Систематичне заселення і господарське освоєння території, на якій розташована Одеська область, почалося на початку XІ столітті. До середини 30-х років переселенський рух носив в основному землеробський характер, однак, швидкий ріст міст і зменшення вільних резервів державних земель підсилили роль неземлеробського міграційного руху до міст.

Необхідність господарського освоєння багатого на агрокліматичні ресурси і вигідно розміщеного в економіко-географічному відношенні краю сприяла тому, що уряд початок роздавати величезні земельні ділянки також і іноземним поселенцям (німцям, болгарам). Їхні поселення розташовувалися в приморських районах (дійсні Комінтернівський, Овідіопольский, Беляевський), а також на Ізмаїльщині. Переселенці створювали цілі округи, вони дістали права "іноземних колоністів" і пільгові умови заселення.

У першій половині XІ ст. Північно-Західне Причорномор'я виконувало функції транзитної території, через яку проходив на експорт український хліб. Завдяки своєму унікальному економіко-географічному положенню Одеса стала головним українським портом вивозу зерна. Вже в середині XІ століття обсяги вантажообігу перевищили відповідні показники Петербурзького порту.

Надзвичайно важливим фактором, що сприяв господарському освоєнню і заселенню краю, було будівництво залізниць. Цей фактор значно поліпшив транспортно-географічне положення Одеси і разом з наявністю різних видів сільськогосподарської сировини мала вирішальний вплив на швидкий розвиток обробної промисловості міста. Наприкінці XІ ст. в Одесі було майже 500 промислових підприємств, на яких працювало 16 тис. робітників. Будувалися вовняні фабрики, було налагоджене виробництво канатів, розвивався рибний промисел, виноробство, борошномельне виробництво, сільськогосподарське машинобудування. Швидкими темпами розвивався морський порт.

Приплив робочої сили мав вирішальний вплив на зростання міських поселень і портових центрів. Уздовж торговельних трактів виникали невеликі міські поселення, що здобували функції місцевих центрів торгівлі зерном. У них також починають розвиватися різні ремесла, а в деяких будуються фабрично-заводські підприємства (Балта, Ананьєв і ін.). На початок XX ст. Одещина характеризувалася суцільним заселенням з відносно рідкою мережею міських і сільських населених пунктів.