1. Відомості про господарство

Мальовниче село Чорна Кам`янка лежить по обидва боки річки Гірський Тікич. Вона протікає вздовж села з Північного Заходу на Південь, має дві ліві протоки. Якщо брати географічне розташування, то господарство знаходиться на 49⁰01^'48'' північної широти та 30⁰30'22'' східної довготи.

Поверхня села горбиста, спускається до берегів річки і утворює невеличку впадину. Більша частина населення мешкає на лівому боці.

Межує з селом Юрпіль – з півдня, з селом Лісовим зі сходу, з селом Іваньки і Крачківкою – з заходу, з селом Березівкою – з північного заходу. Знаходиться на відстані 20 км від районного центру с.м.т. Маньківка і 168 км до обласного центу, від залізничної станції Поташ – 25 км.

На околицях села виявлено сліди трипільської культури, на північ від поселення числяться три кургани мідно-скифсько-сарматської епохи.

Земельні угіддя ТОВ "Чорна Кам’янка" є досить сприятливими для посіву та вирощування зернових, технічних, кормових та овочевих культур, плодоягідних насаджень також мають вигідне розташування по відношенню до основних пунктів збуту сільськогосподарської продукції. Продукцію господарство здає на Маньківський молокозавод, Поташський елеватор та Жашківський цукровий завод. На території господарства розташовані свинотоварна ферма, ремонтна майстерня пилорама, млин.

Одним із принципів раціональної організації виробництва на сільськогосподарських підприємствах є поглиблення спеціалізації. Під спеціалізацією аграрного формування слід розуміти зосередження його діяльності на виробництві певного виду продукції або декілька її видів, які в найбільшій мірі відповідають конкретним природним і економічним умовам та потребам споживачів даної продукції. Поглиблення спеціалізації створює умови для збільшення прибутку, досягнення більш високої продуктивності праці, збільшення виробництва продукції, підвищення її якості.

ТОВ «Чорна Кам’янка» являється спеціалізованим підприємством, яке має два напрямки спеціалізації: промисловий та зерно-бурякововий. Підприємство має середній рівень спеціалізації, самостійно визначає напрями своєї діяльності, організовує виробництво сільськогосподарської продукції її переробку та реалізацію, на власний розсуд підбирає партнерів з економічних зв’язків у всіх сферах діяльності.

2. Природні умови ґрунтоутворення

КЛІМАТ

Клімат Маньківського району помірно континентальний. Для нього ха­рактерні тривале, нежарке літо з достатньою кількістю вологи, порівняно коро­тка, несувора зима.

За своїм географічним положенням територія району перебуває в сфері впливу насичених вологою повітряних мас, що йдуть з Атлантичного океану, і периферичної частини сибірського (азіатського) антициклону, для якого типовими є сухі, холодні континентальні повітряні маси.

Найхолоднішим місяцем є січень, найтеплішим - липень. Середні амплі­туди коливань температури протягом року не перевищують 23°. Під дією кон­тинентальних повітряних мас іноді буває, що взимку температура повітря в окремі дні знижується навіть до -31°...-34°. Влітку температура підвищується іноді до +45°.

Максимум опадів припадає на травень - липень (130-170 мм).

Найменш вологими є зимові місяці. В грудні - лютому випадає від 65 до 80 мм опадів. Середньорічні суми опадів на території району становлять 430-490 мм. На холодний період року припадає 20-25 % річної суми опадів. Перехід від однієї пори року до другої відбувається поступово. Зима починається при переході середньодобової температури 0^оС, що, як правило, спостерігається в кінці листопада. Вона переважно тепла з частими відлигами і хмарною погодою. В такі періоди температура повітря може підвищуватися до 8-10^оС тепла, а тому грунт часто повністю відтає, що сприяє доброму вбиранню зимових опадів. Загалом грунт взимку промерзає на 60-65см.

Відносна вологість повітря часто змінюється на протязі року від середньої 77-78% до максимальної 88-89% в грудні.

Аналізуючи природно-кліматичні умови господарства, можна з впевненістю стверджувати, що земельні угіддя ТОВ «Чорна Кам'янка» є придатними для посіву та вирощування зернових, технічних, кормових та овочевих культур.

Таблиця 1

Землекористування господарства

№	УГІДДЯ	Площа, га
	Площа землекористування, всього	3271
	Сільськогосподарські угіддя	3211
	з них: орної землі	3211
	Сади	-
	Ягідники	-
	Виноградники	-
	Інші угіддя	-
	Площа ріллі в усіх сівозмінах В тому числі у польовій №1	2569
	№2
	У кормовій сівозміні	642
	В овочевій	-
	У грунтозахисній	-

Таблиця 2

Характеристика погодніх умов

(за даними ____________________________ метеорологічної станції)

Роки	М і с я ц і													За рік
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Кількість опадів, мм
2009
2010
2011
Середнє багаторічне
Середньорічна температура повітря, оС
2009
2010
2011
Середнє багаторічне

Час останніх весняних заморозків ________________________________

Час перших осінніх заморозків________________________________

Приблизний запас продуктивної вологи весною перед початком вегетації в шарі ґрунту 0-100 см, мм _________________________________________

РЕЛЬЄФ

Територія с. Чорна Камянка, де знаходиться ТОВ «Чорна Камянка» відноситься до центральної області Придніпровської височини. Його рельєф мало хвилястої форми, крутизна схилів від 2 до 6 градусів.

Докембрійські породи відслоюються в річкових долинах і на схилах балок. На них залягають палеогенові і неогенові відклади, антропогенові валунні суглинки й піски, лесові породи грубизною від 3-4 м на межиріччях до 25-30 м в улоговинах. Хвилястий і горбистий рельєф відбиває нерівності поверхні докембрійських порід.Відносна висота досягає 160 м. У минулому тут панували лучні й остепнені луки з кострицею, мітлицею на глибоких мало гумусних чорноземах. В ландшафті переважають розчленовані лесові рівнини з досить різноманітним грунтовим покривом, які розорані. Поширені горбисті лесові й моренно-зандрові рівнини з чорноземами опідзоленими і темно-сірими опідзоленими грунтами.

Балки відносно широкі, глибокі, що призвело до виходу на поверхню не тільки материнських, але і підстилаючи порід на крутих схилах. Густота ерозійно-балкової мережі складає 0,50-0,75 км/км².

Спостерігаються потужні виходи гранітів. Гранітні породи на цій території представлені неоархейськими гранітами тетіївського комплексу. У пониззі річки відслонення гранітних порід представлені палеопротерозойськими гранітами і мігматитами побузького комплексу

Територія багата на поклади високоякісної глини-каоліну. Тут є червоний та сірий граніт, бутове каміння.

ГРУНТИ

Загальна земельна площа господарства складає 3271 га, в тому числі сільськогосподарські угіддя – 3211 га з них 3211 га рілля. Розораність грунтів складає 100%. Основними грунтовими групами є сірі чорноземи, темно-сірі опідзолені чорноземи та чорноземи реградовані. Домінуючою ґрунтотворною породою зони є лесоподібні суглинки. Гранулометричний склад плакору середньо суглинковий.

Сірі опідзолені грунти становлять 14,7% ріллі господарства Сформувались вони під широколистяними лісами, тому їх називають також сірими та світло-сірими лісовими грунтами.

Загальною рисою морфології цих грунтів є чітка диференціація їх профілю та фізично і хімічно різні генетичні горизонти, що зумовлено вимиванням глинисто-колоїдних часток з верхнього і вмиванням їх у нижній горизонти. Світло-сірі опідзолені грунти відрізняються від сірих ще більш виявленим перерозподілом колоїдної частини по профілю та наявністю підзолистого горизонту товщиною 10-15 см.

Глибина окремих генетичних горизонтів і профілю у цілому та інші зовнішні ознаки грунтів залежать від абсолютної висоти місцевості та умов залягання за рельєфом. За механічним складом вони грубопилувато-легкосуглинкові. Лише зрідка трапляються їх пилувато-супіскові відміни.

Збіднення верхнього горизонту на глинисто-колоїдні частки та відносне збагачення грубим пилом зумовлюють низький ступінь структурності та водостійкості цих грунтів. Кількість водотривких агрегатів у орному шарі рідко перевищує 15%. Тому вони швидко ущільнюються після обробітку, запливають після дощів, утворюючи під час висихання поверхневу кірку. Особливо незадовільні фізичні властивості мають поверхнево-оглеєні їх відміни.

Темно-сірі опідзолені грунти становлять 12,6% ріллі господарства залягають на вододільних просторах і схилах з меншими абсолютними відмітками, ніж сірі опідзолені, а чорноземи опідзолені здебільшого займають ще нижчі елементи рельєфу.

Чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені грунти мають вторинне походження; вони утворилися з колишніх чорноземів у результаті опідзолення останніх під пологом лісу. Вони поєднують у собі ознаки чорноземів і підзолистих грунтів. Від перших ці грунти успадкували значну гумусованість та кротовинність профілю — релікт життєдіяльності степових землерийних тварин, переважно ховрахів. Наступний підзолистий процес ґрунтоутворення, який розвивався під впливом лісу, зумовив вилуженість цих грунтів від карбонатів, їхню кислотність і значну диференціацію профілю на горизонти вимивання і вмивання колоїдів.

Чорноземи опідзолені порівняно з темно-сірими опідзоленими грунтами характерні інтенсивнішою і глибшою гумусованістю і менш виявленими ознаками опідзолення. Їхній однорідний гумусовий горизонт (Не) здебільшого сягає глибини 40 см, а перехідний (Нрі) — 60-70 см.

Ці грунти найбільш глибокі, добре гумусовані і вилужені від карбонатів (200 см і більше) на вододілах. Тут вони часто поверхнево слабо оглеєні.

За механічним складом грунти цієї групи є грубопилувато-легкосуглинковими, але дещо важчими, піж сірі опідзолені. Серед чорноземів опідзолених трапляються зрідка пилувато-середньосуглинкові різновиди; їхні фізичні властивості, зокрема структурність, кращі, ніж у сірих опідзолених.

Порівняно з останніми вони багатші на гумус, особливо чорноземи опідзолені. У них більша ємність вбирання, здебільшого вищий ступінь насиченості основами.

ЧОРНОЗЕМИ ОПІДЗОЛЕНІ займають найбільшу питому частку в структурі земель господарства. За своїми ознаками і властивостями є є проміжними між темно-сірими лісовими грунтами і чорноземами типовими. Тому на цих грунтах чітко видно сліди як дернового, так і підзолистого ґрунтоутворювального процесу. Це глибока і рівномірна гумусованість, сліди землериїв на глибину до 2м, чітко виражений елювіальний з крем'янковою присипкою в нижній частині та горіхуватою структурою в ілювіальному горизонті, сліди коренів деревних порід. Карбонати в них промиті на 50-70 см нижче гумусного горизонту.

Ці грунти мають досить глибокий (65-110см) гумусовий горизонт. Вміст гумусу – 5,04%. Реакція грунтового розчину слабо кисла (рН_сол = 5,7)

ЧОРНОЗЕМИ РЕГРАДОВАНІ розкидані по окраїнах масивів чорноземів опідзолених. Сформувались чорноземи реградовані в автоморфних умовах на багатих карбонатами незасолених лесах. Ці грунти утворились з чорноземів опідзолених в результаті тривалого перебування їх під травяною рослинністю або в обробітку. Внаслідок заміни деревної рослинності травяною змінюється гідрологічний режим грунтів, посилюються висхідні течії води, які сприяють підняттю карбонатів до верхніх горизонтів. Вбирний комплекс збагатився до нейтральної, що в цілому призвело до глибоких змін агрохімічних властивостей цього грунту.

Проте набуті раніше ознаки опідзолених грунтів залишилися, зокрема помітка диференціація профілю на елювіальний та ілювіальний горизонти, бурий відтінок, залишки від призматичної та горохуватої структури, перерозподіл мулистої фракції та полуторних оксидів алюмінія і заліза. Поряд з цим через процес реградації опідзолені грунти набули і нових ознак – зменшилась щільність ілювіального горизонту, видозмінилася структура в цих грунтах 5,09%.

У чорноземах реградованих на відміну від опідзолених в гумусних кислотах переважають гумінові, причому вміст їх з глибиною зменшується поступово без збільшення їх в нижній частині гумусного горизонту. В процесі реградації поліпшились і водні властивості цих грунтів, знизилась гідролітична і обмінна кислотність, помітно підвищилась сума ввібраних основ і ступінь насичення основами.

За ступенем реградованості ці грунти діляться на слабо-, середньо- та сильно реградовані. В господарстві переважають середньо реградовані грунти. У середньо реградованих чорноземах лінія скипання карбонатів знаходиться на глибині 60-70 см, ілювіальний горизонт дещо змінюється, призматичні окремності втратили гострі грані, стали більш округлими, пухкішими.

За морфологічною будовою чорноземи реградовані подібні до чорноземів опідзолених та вилугуваних, від яких вони походять внаслідок процесів реградації. Дерновий тип ґрунтоутворення на їх останньому етапі формування сприяв деякому розущільненою ілювіального горизонту, втраті структурними окремностями своїх чітких граней.

РОСЛИННІСТЬ

Лісостепові ландшафти почали формуватись в неогені. У цей період посилювалась континентальність клімату, що зумовило зміну тропічних і субтропічних лісів, які панували раніше, на савани. Під час дніпровського зледеніння площа лісів на півдні Східноєвропейської рівнини значно скоротилася, а на їх місці утворився Лісостеп. У післяльодовиковий період почалося різке зростання лісистості на півдні рівнини. Лісова рослинність наступала на степові простори. Пізніше, навпаки, степова рослинність наступала на лісові масиви. Вирішальну роль у спрямуванні процесів відіграли тепловий і водний режими території.

Територія с.Чорна Камянка відзначається надзвичайно низьким відсотком лісистості, майже суцільною розораністю. Природна та напівприродна рослинність збереглася лише в долинах річок. Особливо цінним з природоохоронної точки зору є річково-долинний ландшафт річки Гірский Тікич, який характеризується своєрідною геоморфологічною будовою, зумовленою виходами кристалічних порід Українського кристалічного щита, різноманітним рослинним покривом з поєднанням степової, лісової, лучної, болотної, водної, петрофітної рослинності, а також численними локалітетами видів рослин і тварин, що підлягають охороні різного рівня.

Грунтовий покрив відзначається значною строкатістю, пов’язаною з досить складною стрктурою ландшафту на всіх етапах ґрунтотворних процесів, оскільки періодичні зміни клімату, пересічний рельєф місцевості й антропогенний фактор зумовлювали значну гаму рослинних формацій. Він представлений залишками остепнених лук і степів на плакорах, масивів дубово-кленових лісів. В лісах переважає дуб (до 70%) ясен, клен, горіх волоський, граб. В чагарниковому ярусі ростуть клен бородавчатий, акація жовта, малина, ожина, чорна смородина, шипшина, терен. Ліси з таких порід світлі, через їх крону добре проникає сонячне проміння, а тому поверхня грунту вкривається добре розвинутою травяною рослинністю: деревій дудник лісовий, амброзія, блекота чорна, чабрець, череда, чистотіл, проліска дволиста, подорожник. Рослинність ділянки представлена степовими достатньо трансформованими через ерозію угрупованнями на стрімких схилах лівого берега. В складі угруповань відмічено велику популяцію занесеного до Червоної книги України шафрану сітчастого, а також регіонально рідкісних пустельниці довголистого і цибулі Пачоського .

Аналізуючи вище викладене можна зробити висновок, що саме така багата різноманітність рослинного покриву відіграє важливу роль у створенні гумусу, одного з основних ґрунтоутворювальних факторів відновлювання грунтів. Специфічним процесом при утворенні грунтів є накопичення великої кількості перегною, що має нейтральну реакцію, його розподіл серед мінеральної маси, з якою він в достатній мірі перемішаний, його глибоке поширення по профілю грунтів. У зв’язку з цим чорнозем при «нормальному» його заляганні має профіль, що чітко розчленовується на генетичні горизонти.

РОЗДІЛ 2. Визначення потреби грунту у вапнуванні і розрахунок норми вапна.

Вапнування (хімічна меліорація) – необхідна умова підвищення родючості грунтів. Вапнування нейтралізує кислотність грунту, усуває шкідливу дію на рослини рухомих форм марганцю. При цьому підвищується вміст в грунті кальцію засвоюваних форм азоту, фосфору, калію, молібдену, значно поліпшуються умови живлення рослин, підвищується ефективність використання органічних та мінеральних добрив, що в свою чергу поліпшує якість урожаю сільськогосподарських культур.

Вапнування необхідно застосовувати на грунтах з рН від 6,0 і нижче та ступенем насичення основами менше 80%. Нора внесення вапняних добрив залежить від кислотності і механічного складу грунтів.

Строк дії вапняних добрив 8-10 років, тому вносять їх один раз за ротацію сівозміни.

Для вапнування використовують вапнякове та доломітове борошно, крейду, дефекат.

При вапнуванні грунтів та внесення добрив потрібно враховувати дані картограм грунтових досліджень

Таблиця 3

Агрохімічна характеристика ґрунтів, які поширені в господарстві

Тип ґрунту	pH сол	Hr, смоль кг	S, смоль кг
Чорноземи опідзолені середньосуглинкові	6,32	2,33	23,8
Чорноземи опідзолені середньогумусні важкосуглинкові	6,68	2,37	28,0
Ясно-сірі опідзолені середньосуглинкові	5,07	3,09	15,4
Ясно-сірі лісові середньосуглинкові	5,96	3,09	15,0
Ясно-сірі лісові середньосуглинкові	5,46	2,91	12,4
Ясно-сірі опідзолені легкосуглинкові	5,59	3,43	14,0

За даними таблиці ми бачимо, що вапнування потребують ясно-сірі опідзолені середньо суглинкові, потім ясно-сірі лісові середньо суглинкові грунти Трішки в кращому, але все ж таки вимагають вапнування ясно-сірі опідзолені легкосуглинкові та ясно-сірі лісові середньо суглинкові грунти. В непоганому стані перебувають чорноземи опідзолені середньо суглинкові та чорноземи опідзолені середньо гумусні важко суглинкові грунти, але і їх слід провапнувати.

Так, як в даному господарстві в більшому співвідношенні овочева сівозміна, то краще вносити одноразово повну норму вапна.

Повну норму вапна (Н_СаСОз) встановлюють за гідролітичною кислотністю

Н_СаСОз = 0,5 х Н_r х S х h x d , т/га,

1000

де 0,5 – кількість r СаСО₃, необхідних для нейтралізації 1 мг-екв. кислотності в 1 кг грунту;

Нr – величина гідролітичної кислотності, мг-екв. на 100 г грунту;

S - площа 1 га, 10000 м²;

h - глибина орного шару, м;

d – щільність грунту, кг/м³;

1000 – для перерахунку в тонни.

Розрахуємо норму внесення вапна 1 га поля, де вирощується горох

Н_СаСОз = 0,5 х 2,33 х 10000 х 0,25 х 1,1 = 3,20 т/га

1000

Така норма вапна на 1 га поля для чорнозему опідзоленого середньо суглинкового типу грунту. Аналогічно розраховуємо норму внесення вапна на інших типах грунтів, які поширені в господарстві. Хоча ми плануємо вносити вапно раз на сівозміну, для кожного типу грунту вся кількість різна.

Для чорнозему опідзоленого середньо гумусного важко суглинкового ця норма ще й буде різнитися від попередньої. Підставивши дані у формулу, ми побачимо, що ця норма буде складати:

Н_СаСОз = 0,5 х 2,37 х 10000 х 0,25 х1,2 = 3,56, т/га,

1000

Для ясно-сірого опідзоленого середньо суглинкового типу грунту буде складати:

Н_СаСОз = 0,5 х 3,09 х 10000 х 0,20 х 1,3 = 4,02 т/га,

1000

Для ясно-сірого лісового середньо суглинкового типу грунту буде складати:

Н_СаСОз = 0,5 х 3,09 х 10000 х 0,21 х 1,3 = 4,22 т/га,

1000

Для ясно-сірого лісового середньо суглинкового типу грунту буде складати:

Н_СаСОз = 0,5 х 2,91 х 10000 х 0,21 х 1,3 = 3,97 т/га,

1000

Для ясно-сірого опідзоленого легкосуглинкового типу грунту буде складати:

Н_СаСОз = 0,5 х 3,43 х 10000 х 0,22 х 1,4 = 5,28 т/га,

1000

Для того, щоб кислотність грунту не змінювалась нейтральною вапнування слід проводити кожних 5-8 років. Так як у сівозміну даного господарства входять 6 культур, то вапнування грунту слід проводити в кінці кожної ротації, тобто кожних 6 років

РОЗДІЛ 3. Розрахунок балансу гумусу у відповідній сівозміні

господарства.

3.1. Статті надходження гумусу.

Урожайність основних сільськогосподарських культур ТОВ «Чорна Камянка» Маньківського району Черкаської області

Таблиця 4

Гумусна характеристика ґрунтів

№ поля	Культура	Урожайність, ц/га	Тип ґрунту	Гумус, %
	Перець	73	Чорноземи опідзолені середньо суглинкові	2,16
	Цибуля	161	Чорноземи опідзолені середньо гумусні важкосуглинкові	2,87
	Ячмінь озимий	28,2	Ясно-сірі опідзолені середньосуглинкові	2,34
	Однорічні трави	62,0	Ясно-сірі лісові середньосуглинкові	1,76
	Огірки	174	Ясно-сірі лісові середньосуглинкові	2,38
	Морква	182	Ясно-сірі опідзолені легкосуглинкові	2,34

3.1.1. Гумуніфікація післяжнивних залишків.

Кількість післяжнивних залишків залежить від вирощуваної культури та її врожайності. Кількість гумусу, який при цьому утворюється із післяжнивних залишків, залежить від їх кількості і ступеня гуміфікації

Кількість утвореного гумусу (Q₁) у т/га розраховують за формулою:

Q₁ = U x k_p x k_q, де

U – урожай сільськогосподарської культури, т/га

k_p- коефіцієнт накопичених післяжнивних залишків відносно врожаю сільськогосподарської культури;

k_q – коефіцієнт гуміфікації залишків

Розрахуємо кількість утвореного гумусу після вирощування перцю на чорноземах опідзолених середньо суглинкових, урожайність якого становить 73 ц/га. Гумус на даному полі дорівнює 2,16%

U = 73 ц/га = 7,3 т/га

К_р = 0,08

k_q = 0,08

Q₁ = 7,3 х 0,08 х 0,08 = 0,05 т/га

Аналогічно розраховуємо кількість утвореного гумусу після вирощування інших сільськогосподарських культур, які входять у сівозміну даного господарства:

Для цибулі

U = 161 ц/га = 16,1 т/га

К_р = 0,12

k_q = 0,08

Q₁ = 16,1 х 0,12 х 0,08 = 0,03 т/га

Для ячменю озимого

U = 28,2 ц/га = 2,82 т/га

К_р = 1,3

k_q = 0,25

Q₁ = 2,82 х 1,3 х 0,25 = 0,92 т/га

Для однорічних трав

U = 62,0 ц/га = 6,2 т/га

К_р = 1,2

k_q = 0,25

Q₁ =6,2 х 1,2 х 0,25 = 1,86 т/га

Для огірків

U = 174 ц/га = 17,4 т/га

К_р = 0,04

k_q = 0,08

Q₁ = 17,4 х 0,04 х 0,08 = 0,06 т/га

Для моркви

U = 182 ц/га = 18,2 т/га

К_р = 0,12

k_q = 0,08

Q₁ = 18,2 х 0,12 х 0,08 = 0,17 т/га