2. Які показники економічної ефективності характеризують: діяльність підприємства, використання основних і оборотних коштів, використання трудових ресурсів і ефективність поточних витрат?
Показники економічної ефективності, що характеризують діяльність підприємства є прибуток і збиток.
Прибуток — це перевищення виторгу над сукупними витратами на виробництво і реалізацію продукції, вона характеризує діяльність підприємства в якості позитивного кінцевого фінансового показника.
Таким чином, прибуток — це частина виторгу, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробництво і збут продукції. В умовах ринкової економіки прибуток є одним з основних джерел нагромадження і поповнення дохідної частини державного і місцевого бюджетів; основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, його інвестиційної й інноваційної діяльності, а також джерелом задоволення матеріальних інтересів членів трудового колективу і власника підприємства.
Збиток — це перевищення сукупних витрат по виробництву продукції над виторгом від її реалізації, він характеризує діяльність підприємства в якості негативного кінцевого фінансового показника.
На відміну від прибутку, що показує абсолютний ефект діяльності, існує відносний показник ефективності роботи підприємства — рентабельність. У загальному виді він обчислюється як відношення прибутку до витрат і виражається у відсотках.
Рентабельність характеризує результативність діяльності підприємства. З метою оцінки ефективності окремих сторін виробничо-господарської діяльності підприємства використовується ряд показників рентабельності (прибутковості):
Рентабельність
витрат
на виробництво і реалізацію продукції:
, де П — прибуток (балансовий або чистий
в залежності від цілей аналізу) від
реалізації продукції, грн.; с — повна
собівартість даної продукції, грн.
Рентабельність
виторгу
від реалізації:
,
де ВР – повний виторг від реалізації
продукції, грн.
Рентабельність
власного капіталу:
,
де
- середня величина власного капіталу
(за відповідний період), величина якого
приймається за даними балансу.
Рентабельність
сукупних активів
— характеризує ефективність використання
всього наявного майна підприємства:
,
де
- середня сума активів підприємства;
Під час аналізу також може застосовуватися показник рентабельності стосовно витрат на оплату праці й інші часткові показники прибутковості використання виробничих ресурсів.
Показники економічної ефективності, що характеризують використання основних коштів, умовно розділяють на 3 групи: узагальнюючі, часткові показники та показники руху.
Узагальнюючі показники:
Фондовіддача – показує об’єм товарної продукції у вартісному вираженні, який приходиться на одну гривню основних коштів.
![]()
де Qт – річний обсяг товарної продукції у вартісному вираженні;
Фср – середньорічна величина основних засобів;
Фондомісткість – величина, зворотна показнику фондовіддачі; іноді визначається як відношення середньорічної вартості основних засобів до обсягу виробництва в натуральному вираженні.
Фондоозброєність – відношення вартості основних засобів до чисельності виробничого персоналу; в окремому випадку становить інтерес, як відношення вартості активної частини основних засобів до чисельності зайнятих основних робітників.
Часткові показники звичайно служать для характеристики використання окремих груп основних засобів:
коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (машин), являє собою відношення фактично відпрацьованих машино-годин (апарато-годин) до добутку фонду номінального часу і кількості однотипних одиниць встановленого устаткування;
коефіцієнт інтенсивного використання устаткування (машин) – характеризує рівень використання машин і устаткування по потужності, по використанню геометричної місткості окремих апаратів чи установленій годинній продуктивності машин, по пропускній здатності технологічних ліній тощо;
інтегральний коефіцієнт використання устаткування (машин) – представляє добуток коефіцієнтів екстенсивного й інтенсивного використання;
коефіцієнт змінності використання устаткування (машин) – відношення суми однотипних одиниць устаткування, що відпрацювали в кожній зміні, до встановленої їхньої кількості;
Показники руху основних засобів:
коефіцієнт відновлення основних засобів – відношення вартості введених протягом року основних засобів до вартості основних засобів на кінець року;
коефіцієнт вибуття основних засобів – відношення вартості вибулих протягом року основних засобів до вартості основних засобів на початок року.
Показники економічної ефективності, що характеризують використання оборотних коштів: наявність власних ОБК; співвідношення власних і позикових ОБК; платоспроможність підприємства; ліквідність підприємства; оборотність ОБК; тривалість одного обороту ОБК;
Наявність власних ОБК (чистий робочій капітал) і співвідношення між ними і позиковими характеризує ступінь фінансової стійкості підприємства.
Співвідношення між величиною заборгованості підприємства й обсягом ліквідних засобів (кошти, цінні папери і легко реалізовані елементи ОБК) характеризують його ліквідність.
Оборотність ОБК характеризує інтенсивність їхнього використання.
До показників оборотності відносяться:
тривалість
одного обороту
(Тоб),
у днях – яка
показує, протягом якого часу ОБК проходять
усі стадії операційного циклу:
![]()
де Тр – тривалість розрахункового періоду, днів (для року приймають Тр = 365 дн); Qр - обсяг реалізації за розрахунковий період;
число
оборотів ОБК
(коефіцієнт
оборотності):
![]()
Зіставлення числа оборотів по різних періодах часу дозволяє зробити висновок про ритмічність роботи підприємства. Якщо воно залишається незмінним чи незначно коливається, то підприємство працює стабільно. Зниження числа оборотів говорить про падіння темпів розвитку підприємства і його неблагополучне фінансове положення. Прискорення оборотності ОБК сприяє їх абсолютному і відносному вивільненню.
Абсолютне вивільнення ОБК — це зниження суми ОБК у поточному році в порівнянні з попереднім при збільшенні обсягу реалізації.
Відносне вивільнення ОБК — це випередження темпами росту обсягу продажів темпів росту ОБК.
У цьому випадку меншим обсягом ОБК забезпечується більший обсяг продажів. Відносне вивільнення відбиває як зміну величини оборотних коштів, так і зміну обсягу реалізованої продукції.
Крім того, на практиці для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовуються кілька видів показників матеріаломісткості: абсолютна, питома, загальна.
Абсолютна матеріаломісткість показує витрати сировини і матеріалів за абсолютним значенням на фізичну одиницю виготовленої продукції.
Питома матеріаломісткість — це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції (одиницю потужності, обсягу, довжини тощо).
Загальна матеріаломісткість (Мм) відбиває вартість усіх матеріальних витрат на грошову одиницю чи на одиницю виготовленої продукції.
Показники економічної ефективності, що характеризують використання трудових ресурсів є продуктивність праці та показник трудомісткості.
Продуктивність праці характеризує здатність виробляти в одиницю часу більшу чи меншу кількість продукції. Розрізняють індивідуальну, враховуючу тільки витрати живої праці при виготовленні продукції, і продуктивність суспільної праці, тобто витрат живої і минулої праці, упредметненої у виробництві сировини, матеріалів і енергоресурсів, придбаних з боку напівфабрикатів, виготовленні машин і устаткування тощо.
На підприємствах оперують поняттям продуктивності живої праці, тобто витратами праці працівників підприємства. При цьому використовують натуральні, вартісні і трудові методи її виміру.
Натуральний
метод
– визначає кількість виробленої одним
працівником продукції в натуральному
вимірі за визначений період:
![]()
Застосовується для порівняння показників одного чи декількох технологічно суміжних виробництв. У залежності від мети порівняння показник чисельності (N) може відбивати загальну чисельність персоналу чи окремої його групи.
Вартісний метод – визначає виробіток у вартісному вираженні на 1 працівника.
Трудовий
метод
– визначає кількість продукції, зроблену
в одиницю робочого часу:
![]()
і
,
де Тр
- кількість витрат праці (звичайно в
чол.-годинах).
У практиці більш часто використовується показник трудомісткості (τ), як величина, зворотна продуктивності праці :
і
![]()
В аналізі використовують декілька показників трудомісткості:
технологічна трудомісткість відбиває витрати праці основних робітників, зайнятих виробництвом даної продукції;
виробнича трудомісткість – те ж з відображенням витрат основних і допоміжних робітників; витрати праці допоміжних робітників враховуються в долі, що приходиться на даний продукт;
повна трудомісткість – враховує витрати праці усього виробничого персоналу з урахуванням часткового розподілу між різною продукцією.
Показник трудомісткості має переваги перед показником продуктивності праці:
він відбиває прямий зв'язок між обсягом виробництва і трудовитратами;
погоджує проблему виміру продуктивності праці з факторами і резервами її росту;
дозволяє зіставити витрати праці на однакові вироби в різних цехах і на різних виробничих ділянках підприємства.
Показники, що характеризують ефективність поточних витрат є економічний ефект і економічна ефективність.
Економічний ефект — кінцевий результат застосування нововведення, вимірюваний абсолютними величинами. Ними можуть бути прибуток, зниження матеріальних, трудових витрат і т.д.
Економічна ефективність — показник, що визначає співвідношення економічного ефекту і витрат, що породили цей ефект.
Розрахунок ефекту може бути проведений по варіантах:
Річний
економічний ефект від збільшення
прибутку від виробництва і реалізації
продукції:
,
де р1,
р0
– ціни нової і старої продукції; q1,
q0
– річний обсяг виробництва (реалізації)
нової і старої продукції, відповідно,
у натуральному вираженні.
Річний
економічний ефект від зниження
собівартості:
,
де с1,
с0
– собівартість нової і старої продукції;
Дайте відповідь на тестові запитання:
1. Процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, їх структуризації та побудови певних організаційних форм, задля стабільного розвитку та ефективного відтворення має назву:
а) удосконалення потенціалу підприємства
б) формування потенціалу підприємства
в) стандартизація потенціалу підприємства
г) структуризація потенціалу підприємства
Згідно визначення: формування потенціалу підприємства - це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, їх структуризації та побудови певних організаційних форм, задля стабільного розвитку та ефективного відтворення.
Відповідь: б) формування потенціалу підприємства.
2. Психофізичний потенціал – це:
а) здатність та схильність людини, стан її здоров’я, працездатність, витривалість, тип нервової системи і т. ін.;
б) обсяг, глибина та різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, що обумовлює здатність працівника до праці визначеного змісту і складності;
в) рівень громадської свідомості та соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби і запити у сфері праці, виходячи з ієрархії потреб людини.
Згідно визначення:
Психофізичний потенціал - здатність та схильність людини, стан її здоров’я, працездатність, витривалість, тип нервової системи і т. ін.
Кваліфікаційний потенціал - обсяг, глибина та різнобічність загальних і спеціальних знань, трудових навичок і вмінь, що обумовлює здатність працівника до праці визначеного змісту і складності.
Соціальний потенціал - рівень громадської свідомості та соціальної зрілості, ступінь засвоєння працівником норм ставлення до праці, ціннісні орієнтації, інтереси, потреби і запити у сфері праці, виходячи з ієрархії потреб людини.
Відповідь: а) здатність та схильність людини, стан її здоров’я, працездатність, витривалість, тип нервової системи і т. ін.
Вирішите завдання:
Комплексно оцінити потенціал працівника М.А. Смирнова, Він працює на підприємстві токарем (2-й розряд), має середню спеціальну освіту, працює на підприємстві 2-й рік, пройшов короткострокові курси (2 тижня в минулому році) підвищення професійної майстерності, його ділові якості оцінені на рівні 2-х балів, виконує незначні обсяги роботи, але з високою якістю та ритмічністю, яка відповідає 1 балу.
Рішення.
Для комплексної оцінки потенціалу працівника М.А. Смирнова Який працює на виробництві 2-й рік (будемо вважати 2 роки) використаємо коефіцієнти для визначення індивідуального потенціалу працівника.
Коефіцієнт
освіти:
,
де А – тривалість роботи працівника за спеціалізацією у дипломі (місяців).
60 – максимальна нормативна тривалість роботи за спеціалізацією, визначеною у дипломі про вищу освіту.
![]()
Коефіцієнт
посадового досвіду :
![]()
де В – досвід роботи на певній посаді, місяців;
60 - максимальна нормативна тривалість роботи на певній посаді, місяців.
![]()
Коефіцієнт
підвищення кваліфікації:
,
де Н – фактична тривалість навчання з підвищення кваліфікації за період роботи за спеціальність (місяців).
ПН – нормативна тривалість навчання з підвищення кваліфікації (виходячи з припущення, щодо необхідності щорічного навчання тривалістю 0,5 місяців) (місяців).
![]()
Коефіцієнт
повноти виконаних робіт. Так як ділові
якості працівника оцінені на рівні 2-х
балів, можна зробити висновок, що
![]()
Так як
працівник виконує всі роботи з високою
якістю та ритмічністю, які дорівнюють
1 балу,
;![]()
Інтегрований коефіцієнт професійної компетентності:
![]()
Інтегрований коефіцієнт виконання робіт:
![]()
Трудовий потенціал працівника Смирнова М.А.
![]()
Відповідь: Трудовий потенціал працівника Смирнова М.А. складає 0,8345.
