Тема 7. Виробничий травматизм і профзахворювання – причини і профілактика

Необхідно знати, що цілковито безпечних та нешкідливих умов праці немає. Реальним виробничим умовам притаманна, як правило, наявність певних шкідливостей та небезпеки, наслідком яких є профзахворювання та травматизм.

Травматизм на виробництві не випадково почали прирівнюва­ти до національного лиха. Він завдає не лише багато горя і страж­дань конкретним людям, їхнім рідним та близьким, а й безпосе­редньо впливає на економіку країни, бо ці особисті трагедії зливаються в чималі суспільні втрати, негативно позначаються на рівні життя народу.

За даними Міжнародної Організації Праці (МОП), щороку в світі фіксується близько 125 млн нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом, у тому числі 10 млн з тяжкими і 220 тис. зі смертельними наслідками. На сьогоднішній день зареєстровано близько 60—150млн випадків захворювань, пов'язаних з пра­цею, 60 млн працівників піддаються впливу канцерогенних речо­вин, 500 млн працівників непрацездатні з причин невідповідності умов і стану безпеки праці санітарним вимогам.

Під виробничою травмою розуміють порушення анатомічної цілісності або фізіологічних функцій тканин чи органів людини внаслідок механічного, теплового, хімічного чи іншого впливу факторів виробничого середовища на організм людини в зв'язку з виконанням професійної праці, будь-якого виробничого завдання та громадського доручення.

Слід знати, що відповідно до впливу чинників виробничого середовища травми поділяють на механічні (забиті місця, пере­ломи, рани та ін.), теплові (опіки, обмороження, теплові удари), хімічні (хімічні опіки, гостре отруєння, ядуха), електричні, ком­біновані й ін. (наприклад, викликані яким-небудь випромінюван­ням). Відповідно до «Схеми розподілу виробничих травм за сту­пенем їх серйозності ушкоджень» і «Схеми розподілу гострих профотруєнь за ступенем їх серйозності», травми підрозділяють­ся на легкі, тяжкі і смертельні. Крім того, травми можуть бути груповими (якщо травмовано двох і більше працівників).

Сукупність виробничих травм називають виробничим трав­матизмом.

Подію, яка викликала травму, називають нещасним (нещасли­вим) випадком.

Рис. 4.1. Класифікація нещасних випадків

Нещасні випадки класифікуються за видами.

Рис. 4.2. Видова класифікація нещасних випадків

Тривалий період роботи в шкідливих умовах сприяє виник­ненню професійних захворювань.

Професійне захворювання вважається виявленим з того момен­ту, коли працівник, який захворів, змушений був уперше пройти курс лікування або втратив здатність працювати.

Крім професійних виділяють групу так званих виробничо-обумовлених захворювань. До них відносять хвороби, що в принципі не відрізняються від звичайних хвороб, однак несприят­ливі умови праці стимулюють виникнення деяких із них або за­гострюють їхній плин. Наприклад, в осіб, що виконують фізичну роботу в поганих умовах, частіше виникають такі захворювання, як радикуліт, варикозне розширення вен, виразкова хвороба шлунку і т. ін. Якщо ж робота вимагає великого нервово-психіч­ного навантаження, то частіше виникають неврози і хвороби сер­цево-судинної системи.

Необхідно зазначити, що до гострих професійних захворю­вань належать захворювання, викликані впливом: хімічних чин­ників — гострий бронхіт, трахеїт, анемія тощо; іонізуючих ви­промінювань — гостра променева хвороба, гострі променеві ураження; фізичними — перенавантаженнями та перенапружен­ням органів і систем — радикуліт, міофасцит тощо.

Дослідження свідчать, що основне місце в структурі профе­сійної захворюваності в Україні (70%) належить пиловим захво­рюванням легень, зокрема, пневмоконіозу, та хронічним бронхі­там (основна частина з них припадає на підприємства вугільної промисловості); вібраційно-шумовій патології — вібраційній хво­робі та невритам (до 10%), захворюванням опорно-рухового апа­рата. (до 15%): значно менше поширена хімічна етіологія (3—5%).

Слід зазначити, що на долю жінок у всій профпатології, що ви­являється в Україні, припадає 5—6% (700—750 випадків щорічно).

В останні роки ВООЗ розглядає як пріоритетну проблему не лише чисто професійні захворювання, а й так звані виробничо-обумовлені або парапрофесійні захворювання, такі як гіпертонія, ішемічна хвороба серця, хвороби опорно-рухового апарата. Фак­торами ризику їх розвитку є шкідливі професійні чинники, фізичні чи нервово-психічні перевантаження.

Метою дослідження виробничого травматизму є розробка за­ходів по запобіганню нещасних випадків на підприємстві. Для цьо­го необхідно систематично аналізувати і узагальнювати їх причи­ни. Аналіз причин травматизму дозволяє поділяти їх на органі­заційні, технічні, психофізіологічні та санітарно-гігієнічні.

Організаційні: порушення законодавчих актів з охорони праці, вимог інструкцій, правил і норм, відсутність або неякісне прове­дення інструктажу і навчання, невиконання заходів щодо охорони праці, невідповідність норм санітарно-гігієнічних факторів, несвоє­часний ремонт або заміна несправного і застарілого обладнання.

Технічні: невідповідність вимогам безпеки або несправність ви­робничого обладнання, інструменту і засобів захисту; конструк­тивні недоліки обладнання.

Психофізіологічні: помилкові дії працівника внаслідок втоми, надмірної важкості і напруженості роботи, монотонності праці, хво­робливого стану, необережності.

Санітарно-гігієнічні: надмірні рівні шуму, вібрації; несприятливі метеорологічні умови; підвищений вміст у повітрі робочих зон шкідливих речовин; наявність різних випромінювань вище допу­стимих значень; недостатнє або нераціональне освітлення; пору­шення правил особистої гігієни та інше.

Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами до­слідження виробничого травматизму є статистичний і монографіч­ний. Але сьогодні все більше уваги приділяють економічному, ерго­номічному та психофізіологічному методам.

Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріа­лу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька років. Дані для цього аналізу містяться в актах за формою Н-1 і в звітах по формі 7ТНВ. Статистичний метод дозволяє всі не­щасні випадки і причини травматизму групувати по статі, віку, про­фесії, стажу роботи потерпілих, часу, місцю, типу нещасних випадків, характеру отриманих травм, виду обладнання. Цей метод дозволяє встановити найбільш поширені види травм по окремим підприєм­ствам, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провес­ти необхідні організаційно-технічні заходи.

При проведенні статистичного аналізу для характеристики рівня виробничого травматизму на підприємстві і в галузі використовують кількісні і якісні відносні показники, засновані на вивченні первин­них документів про травматизм (актів за формою Н-1 і звітів по формі 7ТНВ). Кількісний показник частоти травматизму К_ч або коефіцієнт частоти травматизму розраховується на 1000 працюючих:

К_ч = Н · 1000/С.

де Н - число нещасних випадків та професійних захворювань, що сталися на підприємстві за звітний період і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше;

С - середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за той самий звітний період часу.

Тобто коефіцієнт частоти травматизму К_ч - це кількість нещас­них випадків або профзахворювань, які сталися у відповідний пе­ріод часу (півріччя, рік), на 1000 працюючих.

Якісний показник травматизму К_т або коефіцієнт тяжкості травматизму (нещасних випадків) характеризує середню втрату працездатності в днях, що припадають на одного потерпілого за звітний період:

К_т = Д/Н,

де Д - сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на добу і більше під час звітного періоду,

До цього показника не включаються випадки стійкої втрати пра­цездатності, що не закінчилася за звітний період, і тому він по­вністю не характеризує тяжкості травматизму. Тобто, коефіцієнт тяжкості нещасних випадків - це середня довготривалість непра­цездатності одного потерпілого, яка виражена в робочих днях за відповідний звітний період (півріччя, рік).

Крім цих показників, застосовується показник, за яким ви­значається кількість втрачених через травми робочих днів, що при­падають на 1000 працюючих. Його називають коефіцієнтом мі­німальних матеріальних збитків або коефіцієнтом трудових втрат. Він підраховується як добуток двох вищенаведених показників:

К_тв = К_ч · К_т = 1000 Д/С

Різновидами статистичного методу є груповий і топографічний методи. При груповому методі травми групуються за окремими однорідними ознаками: часу травмування, кваліфікації; спеціаль­ності і віку потерпілого; видам робіт; причинам нещасних випадків та інші. Це дозволяє визначити найбільш несприятливі ділянки в організації робіт та фактичний стан умов праці в цеху, на підприємстві.

При топографічному методі всі нещасні випадки систематич­но наносять умовними знаками на плані розташування обладнан­ня у цеху або на ділянці. Накопичення таких знаків на позначці робочого місця або обладнання характеризує його підвищену не­безпечність і потребує відповідних профілактичних заходів.

Монографічний метод представляє собою аналіз небезпеч­них і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологіч­ному процесу, обладнанню, ділянці виробництва. За цим мето­дом поглиблено аналізуються всі обставини нещасних випадків і, за необхідності, виконуються відповідні дослідження та ви­пробування. Цей метод дозволяє не тільки проаналізувати не­щасні випадки що сталися, а й виявити потенційні небезпечні фактори, які існують на ділянці технологічного процесу або об­ладнання, що вивчається, а також використати отримані резуль­тати при проектуванні виробництва та для розробки заходів з охорони праці.

Економічний метод полягає в визначенні економічної шкоди від заподіяного травматизму, визначенні економічної ефектив­ності від затрат на розробку та впровадження заходів з охорони праці. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших методів.

Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище". Відомо, що кожному виду трудової діяльності відповідають визначені фізіологічні, психофізіологічні і психологічні якості людини, а також її антропометричні дані. Тому при комплексній відповід­ності вказаних властивостей людини до конкретної трудової діяльності можлива ефективна і безпечна робота. Порушення відповідності може призвести до нещасного випадку.

При такому аналізі травматизму слід враховувати, що здо­ров'я і працездатність людини залежать від біологічних ритмів функціонування організму під впливом геліогеофізичних явищ. Дія таких явищ, як іонізація атмосфери, магнітне і граві­таційне поле Землі, активність Сонця, гравітація Місяця та інші - викликає відповідні зміни в організмі людини, що змінюють її поведінку. Це може призвести до зниження спри­йняття змін у навколишньому середовищі" і до нещасних ви­падків.

Статистичний, економічний, ергономічний методи аналізу травматизму трудомісткі, тому для більш ефективного викорис­тання інформації необхідно застосовувати ЕОМ.

Основні заходи по запобіганню травматизму передбачені: в системі нормативно-технічної документації з безпеки праці; в організації навчання і забезпечення працюючих безпечними ме­тодами та засобами роботи; в прогнозуванні виробничого трав­матизму; раціональному плануванні коштів і визначенні еконо­мічної ефективності від запланованих заходів. Основне завдан­ня нормативно-технічної документації з безпеки праці - сприя­ти передбаченню небезпеки і прийняттю найбільш ефективних заходів її ліквідації або локалізації при проектуванні виробни­чих процесів, обладнання, будівель і споруд. Нормативно-техніч­на документація щодо безпеки праці розробляється з урахуван­ням характеру потенційно небезпечних факторів, рівня їх небез­печності і зони поширення, психофізіологічних і антропометрич­них особливостей людини.

Всі заходи по запобіганню виробничого травматизму можна по­ділити на організаційні та технічні.

Організаційні заходи, які сприяють запобіганню травматизму:

якісне проведення інструктажу та навчання робітників, залучен­ня їх до роботи за спеціальністю, здійснення постійного керів­ництва та нагляду за роботою; організація раціонального режи­му праці і відпочинку; забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям, особистими засобами захисту; виконання правил екс­плуатації обладнання.

Технічні заходи: раціональне архітектурно-планувальне рішен­ня при проектуванні і будівництві виробничих будівель згідно санітарних, будівельних і протипожежних нормам і правилам;

створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання;

правильний вибір і компонування обладнання у виробничих при­міщеннях відповідно до норм і правил безпеки та виробничої са­нітарії; проведення комплексної механізації і автоматизації ви­робничих процесів, створення надійних технічних засобів запо­біганню аварій, вибухів і пожеж на виробництві; розробка нових технологій, що виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів та інше.

Важливим в забезпеченні безпечної праці і запобіганні травма­тизму на виробництві є фактори особистого характеру - знання керівником робіт особистості кожного працівника, його психіки і особливостей характеру, медичних показників і їх відповідності параметрам роботи, ставлення до праці, дисциплінованості, задо­воленості працею, засвоєння навичок безпечних методів роботи, знання норм і правил з охорони праці і пожежної безпеки, його ставлення до інших робітників і всього колективу.

Важливим в забезпеченні безпечної праці і запобіганні травма­тизму на виробництві є фактори особистого характеру - знання керівником робіт особистості кожного працівника, його психіки і особливостей характеру, медичних показників і їх відповідності параметрам роботи, ставлення до праці, дисциплінованості, задо­воленості працею, засвоєння навичок безпечних методів роботи, знання норм і правил з охорони праці і пожежної безпеки, його ставлення до інших робітників і всього колективу.

За останні роки рівень травматизму на окремих видах буді­вельних робіт не знизився, а навпаки, збільшився. Зросла кількість нещасних випадків при експлуатації будівельних машин, обладнан­ня. Збільшився також травматизм при роботах з монтажу будівель­них конструкцій.

За статистичними даними з загальної кількості нещасних ви­падків в умовах галузі 18% припадає на електротравматизм, який призвів до найбільшої кількості травм з смертельним наслідком. Види робіт і причини, що викликали ураження працюючих елект­ричним струмом, розподіляються таким чином: роботи під напру­гою — 51,5; відсутність огороджуючих пристроїв —10.5; відсутність надійної ізоляції— 20; відсутність заземлення — 9; невикористову­вання засобів індивідуального захисту — 6; відсутність безпечної напруги (36 В і нижче) — 3%.

В умовах галузі частіше всього травмуються монтажники, водії, строповщики-вантажники; різноробочі; мотористи-оператори;

машиністи автокранів. За частотою випадків травматизму особ­ливо небезпечними є професії, що пов'язані з обслуговуванням бу­дівельно-дорожніх машин.

Рівень травматизму, пов'язаний з засобами механізації в умо­вах галузі, складає 48% від загальної кількості травм.

В умовах галузі для зниження рівня травматизму особливе значення має правильне і своєчасне розслідування нещасних ви­падків та аналіз виробничого травматизму за причинами і травму­ючими чинниками залежно від специфіки структурних підрозділів.

Аналіз виробничого травматизму ставить перед собою мету встановити закономірності, які спричинили появу нещасних випадків.

Нещасному випадку завжди передує те чи інше відхилення від нормального ходу виробничого процесу. Тому аналіз травматизму дає можливість розробити комплекс профілактичних заходів, що усувають небезпечні і шкідливі умови праці на галузевих об'єктах.

Проблема безпеки праці на галузевих об'єктах розглядається комплексно з врахуванням всіх чинників, що створюють умови не­щасних випадків і захворювань. В процесі аналізу чинників, що впли­вають на виробничий травматизм, необхідно вивчити взаємозв'я­зок людини з елементами системи праці (рис. 2).

Рис. 2 Схема взаємодії з елементами системи праці

Безпека праці і нешкідливість її залежить від параметрів ви­робничого середовища, рівня організації праці, від взаємовідносин людини з трудовим колективом, а також особистих якостей вико­навця трудового процесу. Всі елементи виробничого процесу пере­бувають у взаємозв'язку і утворюють єдину систему.

З аналізу взаємозв'язків людини з елементами системи праці відомо, що безпечність і нешкідливість умов праці визначають дві групи чинників: виробничо-технічні (організаційні, технічні, чинники виробничого середовища) і "людські" або, як їх нині називають, психофізичні чинники.

Технічні чинники включають велику кількість виробничих про­цесів, тому вони можуть бути згруповані у три види: проектні, тех­нологічні і експлуатаційні чинники.

При аналізі виробничого травматизму необхідно враховувати комплекс чинників, що визначають умови праці на виробництві.

В умовах галузевих виробництв аналіз травматизму визначив такі причини.

1. Відсутність проекту робіт; інструкцій з техніки безпеки;

незадовільний нагляд за небезпечними видами робіт; незадовіль­ний режим праці і відпочинку; неправильна організація робочих місць, руху транспортних засобів; відсутність або невідповідність умовам праці спецодягу, індивідуальних засобів захисту і т.ін.

Як видно, всі вище вказані причини носять організаційний ха­рактер, що цілком визначається адміністративними здібностями і можливостями керівника галузевих об'єктів.

2. Проектні і конструктивні причини: проектування будівель і споруд без врахування вимог безпеки; невідповідність вимогам безпеки конструкцій технологічного обладнання, транспортних і енергетичних пристроїв; недосконала конструкція технологічної оснастки, ручного і переносного механізованого інструмента;

відсутність або недосконалість огороджуючих, запобіжних і інших

технічних засобів безпеки; незадовільна компоновка постів управ­ління; незручне проведення огляду, технічного догляду і ремонту.

3. Технологічні причини: неправильний вибір обладнання ос­настки транспортних засобів; відсутність або недостатня механі­зація тяжких і небезпечних операцій; неправильний вибір режимів або порушення технологічних процесів; недосконале планування технологічного обслуговування обладнання.

4. Причини незадовільного технічного обслуговування: від­сутність планових профілактичних оглядів, технічних доглядів і ре­монтів обладнання, оснастки і транспортних засобів; несправність обладнання, оснастки і транспортних засобів, а також огороджую­чих, запобіжних й інших технічних засобів безпеки; відкриті елект­ропровідні частини обладнання; відкриті рухомі деталі машин і ме­ханізмів; несправність ручного і переносного механізованого інстру­мента.

5. Причини незадовільного стану виробничого середовища:

несприятливі санітарно-гігієнічні умови на виробництві; наявність несприятливого мікроклімату; підвищена концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони; наявність променевого тепла, іоні­зуючих випромінювань, електромагнітних полів; незадовільне освіт­лення; високий рівень шуму, вібрації.

6. Психофізіологічні причини (пов'язані з негативною особли­вістю особистого чинника): невідповідність анатомофізіологічних і психологічних особливостей організму людини умовам праці; неза­доволення працею, невикористання огороджень, небезпечних зон, індивідуальних засобів захисту; алкогольне сп'яніння; незадоволення "психологічним кліматом" в колективі і т. ін.