Тема 1. Негативні фактори природного, техногенного, соціально-політичного і військового характеру в житті людей

На мозок людини діють різноманітні за кількістю і якістю численні подразники з внутрішнього і навколишнього середовища. Вони викликають утворення безумовних і умовних рефлексів в організмі людини, що систематизується і приводить до динамічної рівноваги. Вироблення умовних рефлексів є біологічним актом, який створює основу для правильного обміну речовин та енергії між організмом і навколишнім середовищем.

Навколишнє середовище, в якому живе людина, характеризується умовами, що сприяють нормальним фізіологічним функціям. Людина не може жити без повітря, яке є одним з найважливіших елементів навколишнього середовища. Атмосферне повітря є постійним джерелом кисню, необхідного для оксидаційних процесів і збереження життя. Важливі й інші компоненти атмосферного повітря, наприклад, вуглекислота. З другого боку, в атмосферне повітря поступають газоподібні продукти обміну речовин людини. Велике значення мають температура повітря, його вологість, барометричний тиск, рух повітря, сонячна радіація, процеси теплообміну організму з навколишнім середовищем, кліматотворчі фактори. Вода і харчові продукти також є компонентами навколишнього середовища, без яких неможливе життя людини. Ці компоненти входять до складу організму, вони є джерелом мінеральних речовин, вітамінів, білків, жирів, вуглеводів, що постійно беруть участь в обміні між організмом і навколишнім середовищем.

Не менш важливим є значення грунту для організму людини. Він є джерелом мінеральних, органічних і органо-мінеральних речовин і унікальною лабораторією, в якій відбуваються процеси розкладу та синтезу органічних речовин, а також фотохімічні процеси. Грунт впливає на формування здоров’я людини, є основним фактором, що формує геохімічні процеси, від яких залежить хімічний комплекс організму. Грунт також є джерелом мінеральних речовин, необхідних для циклу обміну речовин, для росту рослин, які вживає людина і тварина.

Фактори навколишнього природного середовища по своїй комплексній дії впливають як ефективно, так і неефективно на стан здоров’я.

Серед факторів, які можуть несприятливо впливати, розрізняють етіологічні, тобто причинні фактори, які безпосередньо обумовлюють розвиток і вираженість патологічного процесу (хвороби), і фактори ризику, які не є причиною захворювання, але сприяють, посилюють дію етіологічних факторів. Наприклад, інфекційні збудники, токсичні речовини, вібрація є причиною певних захворювань - грипу, туберкульозу, отруєння ртуттю, вібраційної хвороби, а зайва маса тіла, паління, малорухливий спосіб життя можуть як збільшити імовірність захворювань (гіпертонія, ішемічна хвороба серця), тобто впливати на частоту захворювань серцево-судинної системи, так і негативно впливати на їх перебіг, робити менш сприятливий прогноз цих та інших захворювань, які обумовлені дією етіологічних факторів. Алкоголь також може служити фактором ризику, який посилює несприятливу дію хімічних речовин, що діють на нервову систему, а паління - речовин, що вражають переважно легені та дихальні шляхи. Неповноцінне харчування (обмаль білків, вітамінів тощо) може служити етіологічним фактором елементарних розладів і фактором ризику інтоксикацій важкими металами або радіаційного ураження осіб, які стикаються з ними у виробничих умовах.

Негативний вплив факторів навколишнього середовища на організм людини може проявлятись у вигляді запалення, дистрофічних змін, алергічного стану, порушення у розвитку плоду і пошкодження спадкового апарату клітини. 70-80% усіх випадків раку викликані дією хімічних канцерогенів. Вже тепер близько 4% новонароджених відрізняється генетичними дефектами, які ведуть далі до виражених спадкових захворювань.

Небезпека хімічного та радіаційного забруднення полягає в тому, що вплив цих забруднень на організм людини проявлятиметься протягом багатьох поколінь. Від атомної енергетики смертність у світі складає 20%, а від хімічних сполук гербицидів та пестицидів - 80%.

Діти, які проживають у районах, забруднених атмосферними викидами, часто мають малу масу тіла і рівень фізичного розвитку, а також функціональні відхилення сердцево-судинної і дихальної систем. Захворюваність хворобами органів дихання становить в середньому 73,5% від їх загальної кількості.

Пестициди і мінеральні добрива є причиною багатьох забруднень і отруєнь. Потрапляючи у питну воду і продукти харчування, вони сприяють порушенню діяльності центральної нервової, серцево-судинної та інших систем організму, аномалій новонароджених та зниження діяльності імунної системи. Вони можуть викликати ріст злоякісних пухлин та бути причиною зниження тривалості життя.

Важко переоцінити трагічні наслідки Чорнобильської катастрофи, що стала для України фатальним фактором, який спричинив загрозу генетичному здоров’ю нації. Радіоактивні продукти створили високий радіаційний фон і сприяли зовнішньому і внутрішньому опроміненню людей. Багато з них потрапило в організм через органи дихання, травлення, шкіру.

Визначення впливу на організм цілого ряду інкорпорованих радіонуклідів не дає права встановити допустиму дозу опромінення для людини, що відповідає 35 бер. Ця величина науково не обгрунтована і загрозлива для здоров’я. Ця норма може бути причиною 250 випадків генетичних аномалій на 1 млн. людей. Вже тисячі мешканців заражених районів стали її жертвою. В 1986 р. було констатовано опромінення щитовидної залози, яке підвищує ризик захворювання на рак у 5,8 тис. дітей і 7 тис. дорослих. Професор Ю. Щербак стверджує, що в Україні на території, насиченій атомною радіацією, живе понад 4 млн. осіб. Майже 100 тис. людей живе там, де рівень радіації все ще загрожує здоров’ю людини. Підрахунки демографів показали, що протягом одного-двох поколінь в Україні основна частина молодого населення може бути психічно і фізично неповноцінною з огляду на те, що з’являються мільйони психічно хворих і недорозвинених людей.

Значно збільшилась кількість серцево-судинних захворювань, особливо інфаркту міокарда та ішемічної хвороби серця, судинних уражень мозку, захворювань на рак, бронхіальну астму, цукровий діабет, алергічних захворювань та захворювань травного каналу. У Чернівецькій області спостерігається у дітей випадання волосся і неврози. В місті Калуші майже вдвічі частіше, ніж у країні в цілому, народжуються тяжкохворі діти.

Внаслідок катастрофічного погіршення стану навколишнього середовища загальний рівень здоров’я населення України в останні роки різко знизився. Смертність перевищила народжуваність. Порушились генетичні процеси, народження дітей з різними спадковими хворобами збільшилось у 2...4 рази. Україна посіла перше місце в світі з рівнем дитячої смертності. Зменшилась тривалість життя людей на 8 років, виріс показник первинної інвалідізації.

Енергетичними забруднювачами навколишнього середовища вважають такі види енергії антропогенного походження, які або взагалі не характерні для природного середовища, або їх інтенсивності значно перевищують фонові (природні) величини та шкідливо діють на людей, рослинні та тваринні організми і можуть викликати порушення нормального функціонування різних екологічних систем.

Вплив на біосферу енергетичних забруднювачів антропогенного походження складається з теплового, радіоактивного (іонізуючого), електромагнітного та акустичного забруднювачів (шум, вібрація). Кожний з цих видів забруднювачів характеризується різними властивостями, параметрами, ступенем небезпечності для людини та інших живих організмів.

Теплове забруднення навколишнього середовища пов’язане з роботою теплоенергетичних агрегатів та теплообмінних технологічних установок. До першої групи відноситься обладнання теплових електростанцій, різноманітні теплові двигуни, включаючи двигуни транспортних засобів. В цих агрегатах призводиться перетворення тепла в механічну або електричну енергію. До другої групи відносяться різноманітні установки для нагріву, сушки, плавлення, випарки, спікання різних матеріалів в процесі їх технологічної переробки. Сюди ж відносяться й пристрої для опалення приміщень та других об’єктів.

Основними джерелами шуму в містах та других населених пунктах є автотранспорт, залізничний та повітряний транспорт та промислові підприємства. Автотранспорт створює рівні шумів на вулицях від 82 до 95 дБА. Рівень вуличного шуму визначається інтенсивністю, швидкістю та характером (складом) транспортного потоку, а також залежить від планових факторів (профіль вулиць, висота та щільність забудівлі), покриття проїзної частини та наявністю зелених насаджень. Автомобілі створюють на території промислових міст значні рівні шуму, які розповсюджуються на примагістральній території та проникають в середину жилої забудівлі. Рекомендуються наступні методи ослаблення шумового впливу на навколишнє середовище: зменшення швидкості руху транспорту та заборона руху окремих видів автомобілів по деяким трасам в визначений час доби; удосконалення транспортних засобів; покращення звукоізоляції будинків та споруда протишумових екранів повздовж швидкісних автотрас.

Значні рівні шумів створює залізничний транспорт: електропоїзд - 93 дБА, пасажирський - 91 дБА, вантажний - 92 дБА на відстані 7,5 м від поїзда, який рухається. Рівні шуму при русі поїздів на відкритих лініях метрополітену складає 70...80 дБА. Найбільш шумним з всіх видів міського транспорту є трамвай. Трамвай створює шумові навантаження при русі (на 10 дБА вищі, ніж колеса автомобіля), при роботі двигуна та відкриванні дверей. Зниженню рівня трамвайного шуму сприяє покращання стану трамвайних колій, а також зміна конструкції вагону.

Повітряний транспорт створює еквівалентні рівні звуку до 80 дБА, а максимальні рівні досягають 108 дБА. Для зменшення шуму використовують спеціальні прийоми пілотування при злеті та посадці, більш круті траєкторії, низькі режими роботи двигуна, раціональна організація повітряного руху (вибір направлення полос, які минають населені пункти), раціональне планування та ін.

Нормування шумів для умов міської забудівлі проводиться в відповідності зі СНиП «Захист від шуму». Наприклад, для квартир та жилих кімнат норми встановлюють 30 дБА, класних кімнат - 40 дБА. Ці норми наведені для нічного часу доби (від 23 до 7 годин), а в денні часи норми слід збільшити на 10 дБА.

До містобудівних заходів щодо зменшення шуму відносяться: збільшення відстані між захищаємим об’єктом та джерелом шуму; використання акустичних екранів - відкосів, стін, споруд-екранів; раціональне розміщення шумних та захищаємих об’єктів; використовування рельєфу місцевості, заглиблення трас магістральних вулиць; використання вільної забудівлі (зі сторони вулиці розташовують екрануючі будинки тимчасового перебування людей - магазини, столові, ательє, а за ними - житлові будинки); насадження дерев.

Електромагнітні випромінювання довгохвильового, середньохвильового, короткохвильового та ультрахвильового діапазону широко використовуються у радіозв’язку, а також в промислових установках високочастотного нагріву. В телебаченні використовують ультракороткі та дециметрові радіохвилі, в радіолокації - сантиметрові. В електричних мережах високої напруги (більш 1000 В) використовуються електромагнітні поля звукових частот (50 Гц). Електромагнітні випромінювання антропогенного походження можна розглядати як один з різновидів енергетичних забруднювачів, тому що вони негативно впливають на організм людини, на другі живі організми та оказують шкідливий вплив на екологічні системи.

При опромінюванні людини значна частина електромагнітного випромінювання поглинається організмом. Енергія, що поглинається, перетворюється в теплову, що викликає інтенсивний нагрів різних тканин та рідини. Найбільшій небезпеці при цьому підвергаються такі внутрішні органи, які слабо орошаються кров’ю та другими рідинами організму, внаслідок чого відвід тепла від них утруднений. Це може призвести до необоротних наслідків (зміни структури кліток, омертвляння тканин, крововиливи та інші). Небезпечні для людини рівні інтенсивності електромагнітних випромінювань встановлені ГОСТ 12.1.006-84. Електромагнітні поля впливають на ендокринну, нервову та серцево-судинну системи, репродуктивну функцію, морфологічний склад крові та обмін речовин.

Нині людство досягло такого рівня науково-технічного розвитку, що може вирішувати глобальні проблеми між державами, між людиною і природою не допускаючи щоб вони переростали у конфліктні ситуації і становили загрозу для існування цивілізації.

В системі глобальних проблем однією з ключових та визна­чальних в наш час стала проблема війни і миру.

Військові дії— це феномен виключно людського суспільства, що не відомий іншим живим істотам. Війни стали можливими з часу появи приватної власності на засоби виробництва, коли виник­ла держава, а суспільство розділилося на антагоністичні класи. Поділ суспільства на класи перетворив збройні зіткнення первісних племен у війну як політичне і соціальне явище. Великі і малі війни на планеті забрали вже понад чотири міліарди людських життів. Кількість загиблих стала різко зростати в міру розвитку засобів знищення людей і розширення масштабів військових дій.

На перших етапах історії суспільства війни мали локальний чи регіональний характер. В епоху імперіалізму вони набули глобаль­ного і світового характеру. В них втягувалися десятки країн і брали участь десятки мільйонів людей. У нинішньому столітті людство пережило дві світові війни. Загальні людські витрати у першій світовій війні становили понад 10 млн.. у другій понад 60 млн. Ха­рактерною особливістю сучасних воєн є те, що кожен раз під час бойових дій зростав процент загиблих серед цивільного населення.

Протягом останніх десятиліть світова історична обстановка докорінним чином змінилася, людство вступило в ядерно-космічну епоху. Тому від вирішення проблеми війни і миру нині залежить доля цілих держав та народів і усього людства. Реальність існування ядерної зброї поставило фундаментальне завдання, як теоретично та практично вберегти мир, відвернути ядерну загрозу, як навчити­ся жити цивілізовано в умовах міжнародного спілкування та співро­бітництва.

Світова статистика свідчить про те, що гонка озброєння заби­рає значну частину світових природних і трудових ресурсів які можна було б спрямувати на вирішення таких глобальних проблем, як по­долання голоду, хвороб, збереження навколишнього природного середовища та інше.

В наш час для вирішення ключових проблем безпеки життєд­іяльності сучасного міжнародного життя необхідно мати нове пол­ітичне мислення. Політика нині не може бути сумісною з силою, вона повинна стати сферою вирішення глобальних питань шляхом колективної комунікації. Які б суперечності не розділяли Схід і Захід, Північ та Південь держави і народи Світу на перший план повинні поставити одне єдине питання як найкраще вирішувати загально­людські інтереси. Розбіжності та конфлікти сучасного світу необ­хідно вирішувати не воєнною силою, а тільки політичним шляхом.

Однак, було б помилково думати, що з новим політичним мис­ленням в державах світу настане епоха "досконалої" людини, що насильство щезне з життя народів назавжди. Як свідчить дійсність насильство існує на екранах телевізорів у щоденних інформаційних новинах, на сторінках книжок та стрічках кінофільмів.

Крах європейського комунізму порушив рівновагу, що трима­лася на протистоянні Сходу і Заходу. Зіткнувшись з багатьма про­блемами сучасності окремі нації, деякі меншини та групи людей почали відокремлюватися, не сприймати інші народи і ті зміни, що сталися у міжнародному житті, що призвело до напруження, непо­розуміння та збройних конфліктів.

Однак конфлікти та спалахи насильства притаманні не тільки народам посткомуністичних держав. Спалахи насильства мають місце в цивілізованих розвинутих країнах світу (Англія, США і ін.). Уряди цих держав не можуть або не хочуть вжити заходів щодо окремих економічних негараздів, зупинити зростання етнічної не­рівноправності, маргіналізації та дискримінації там де населення постійно мігрує або має різне громадянство.

Нагнітання несправедливості та дискримінації по відношенню до етнічних груп і меншин може проявлятися у будь якій формі. Це залежить від тих політичних сил, які здатні конфліктам придавати організаційну форму та ідеологічну основу. Поки у суспільстві та­ких сил немає або вони не займають провідного становища, конфл­ікти можуть проявлятися лише у формі раптового насильства, те­рористичних актів та вибухів, що навіть не пов'язані один з одним.

Коли у суспільстві з'являються такі сили, і створюють політичну організацію, то конфліктам вони придають вже впорядковану форму і послідовний методичний характер. Насильство для таких партій стає стратегічною політикою і частиною політичних інтриг. Нена­висть і ворожі почуття окремих людей ними спрямовуються на якусь незначну подію не стихійно, атак щоб будь-який акт насильства відпо­відав меті та намірам даної політичної сили чи організації.

Намагання групи людей відстоювати етнічну чи релігійну са­мобутність може призвести до збройних конфліктів, безмежного насильства та негативних наслідків. Сюди можна віднести стверд­ження панівного положення однієї нації, що хоче подолати все, що чинить їй опір, а також опір всьому новому, що сталося у суспільстві. В таких випадках починається з'ясовування відносин між групами людей з позиції сили, що закінчуються вибухом насильства і пол­ітичними конфліктами. Громадянська війна в Лівані або розпад Югославії дає приклад конфліктів, де заклик до національної, куль­турної, релігійної та історичної єдності призвів до масових жертв мирного населення, руйнування матеріальних цінностей, повного знищення цілих населених пунктів.

Таким чином, історія людства знає багато фактів тиранії, безлюдяності, знущання сильного над слабшим, групи над одиноким, озброєних над неозброєними, багатих над бідними. І навіть нині, на зламі третього тисячоліття в самих гуманних і багатих країнах світу насильство зустрічається дуже часто.

В наш час у "гарячих точках" розваленої комуністичної імперії протягом десятиліття чиниться жорстоке воєнне насильство (Чечня, Сумгаіт, Фергана і ін.). Такий масштабний спалах міжнаціональних конфліктів на територіях деяких країн посткомуністичного про­стору пояснюється жадобою влади, політичними амбіціями або економічною заінтересованістю окремих політичних сил чи груп людей. Вказані мотиви призводять до того. що народи високої куль­тури впадають у стан агресії, дикості та ненависті до тих людей з якими поколіннями жили у добрих стосунках.

Агресивність та дикість людини має багато проявів: від пошу­ку громадського схвалення до насильницьких дій. заради стверд­ження фізичного панування.

Наміри фізичного панування, без правил, закінчуються бійка­ми між людьми та війнами між державами. Життя показує, що людина має великий ресурс агресії, яка знаходить вихід у часи пе­ребудови та руйнації старих стереотипів. В період нестійкого дер­жавотворення викид агресії у деяких груп людей відбувається рап­тово за дуже короткий проміжок часу, натомість накопичення висо­кої моральної та духовної культури здійснюється протягом трива­лого часу.

Такий швидкий викид агресії призводить до соціально-політич­них. національних, релігійних конфліктів, загострює суперечності між етнічними групами, релігійними конфесіями, суспільством та дер­жавою до критичної межі.

Соціально-політичні конфлікти — це гостра форма вирішення будь-якого протиріччя між державами або в самій державі шляхом застосування сучасних засобів ураження.

Вирішення будь-якого протиріччя глобального, регіонального, міжнаціонального, релігійного характеру з позиції сили супровод­жується насильством. Будь-яке насильство, з точки зору безпеки життєдіяльності, може поєднувати небезпечні та шкідливі чинники, що властиві майже всім стихійним явищам або надзвичайним си­туаціям техногенного походження.

В конфліктних ситуаціях з використанням звичайної зброї ги­нуть люди. знищуються матеріальні цінності, виникають вогнища пожеж. При пошкодженні гідротехнічних споруд, атомних електро­станцій чи хімічних підприємств, можуть бути катастрофічні по­вені, радіоактивне або хімічне забруднення територій. У випадку використання засобів масового ураження наслідки можуть бути надзвичайно катастрофічними.

Події останніх років свідчать про те. що соціальні, міжнаціо­нальні і релігійні конфлікти в багатьох регіонах світу вирішуються. за допомогою різних форм боротьби, а тероризм в деяких регіонах носить надзвичайний характер, що призводить до загибелі людей і порушення умов нормальної життєдіяльності.

Закінчення епохи "холодної війни" ознаменувалося кінцем ідео­логічного протистояння, та появою етнічного, мовного та духовного антагонізму на теренах посткомуністичних країн. Ворожнеча, агре­сія однієї групи людей до іншої є однією з найбільш інстинктивних людських реакцій, що необхідно долати конструктивними шляхами.

Етнічну, мовну та духовну енергію суспільства необхідно спря­мовувати на розвиток культури мирних стосунків між людськими спільнотами, культури терпимості, громадських свобод та мирного міжетнічного співіснування.

Протягом останніх років ускладнилася соціально-економічна та кримінальна ситуація, що призвело до різкого зростання антисо­ціальних злочинів, навмисних вбивств, самогубств та самоушкоджень. Значно зросла кількість людей, що покінчала життя само­губством. Головна причина суїциду — низький соціальний захист населення, особливо одиноких людей похилого віку, багатодітних родин. Тому нині в деяких областях України створюються кабіне­ти соціально-психологічної допомоги населенню, однак, їх кількість має бути значно більшою, а робота результативнішою.

Безпека життєдіяльності людини в значній мірі залежить від соціально-психологічної стійкості нації, що історично склалася на базі територіальної, мовної спільності та економічного способу життя.

Український народ тривалий час не мав своєї державності, що негативно позначилося на деяких рисах характеру нації, призвело до втрати почуття громадянської єдності. Тому важливим завдан­ням є виховання, характеру, гордості за свою державу, волі, пол­ітичної культури, об'єднуючої ідейності, що полягає у готовності виконувати обов'язки громадянина України.

В наш час загальнополітична стратегія України базується на принципі вирішення глобальних проблем сучасності мирним шля­хом. Ставши на цей шлях Україна протягом короткого періоду часу провела і проводить у цьому напрямку величезну роботу, що сприяє значному підвищенню її авторитету на міжнародній арені.

Активна, конструктивна та динамічна політика України стала важливим чинником тих позитивних змін, що відбуваються у суспільстві, де немає етнічного протистояння. Ці зміни дають мож­ливість конструктивним шляхом вирішувати найважливішу глобаль­ну проблему сучасності — проблему мирного співіснування і над­ійної безпеки для суспільства.