История укр культуры / Порівн хар-как скіфи, сармати, кімерійці

Кімерійці

Скіфи

Сармати

Доба

10-7 ст до н.е.

VIII - II ст. до н. е

в II ст. до н.е. – IV ст. н.е

Походження

Походять від племен зрубної культури, з якими змішались вихідці зі східних земель (велике переселення народів)

Більшість вчених вважають їх іраномовним етносом. Щодо місцярозташування батьківщини існує декілька думок: передгір’я Алтаю, Середня Азія, Іран, Північне Причорномор’я, Наддніпрянщина.

Споріднені зі скіфами іраномовні племена сформувались в середині 1 тис до н.е у поволзько- приуральських степах і звідтирозпочали розселення на захід, дійшовши до Дунаю.

Поширення

Від Дону до Дністра

У 7 ст до н.е проживали переважно у степах Прикубання та північного Кавказу, протягом 6 ст до н.е утверджуються у Північ Причорномор’ї, захопл. тер від Дону до Дунаю.

між Доном та Уралом

Значення війн у житті

Війни – спосіб виживання, звична та почесна справа (походи проти Ассирії, Урарту, Фрігійського царства. Створили сильне кінне військо, озброєне крім мечі в, кинджалів, камяним або бронзовим молотком, далекобійними луками.

Скіфи були завзятими воїнами. Вели постійні войни. Основа війська- легкоозброєнна кіннота: лук, спис, короткий меч. Головна ударна сила – важкоозброєнні вершники – захищені панцирями, шоломами, щитами.. Цінували звитягу, хоробрість, мужність. Найбільшої могутності скіфія набула за царя Алтея в 4 ст до н.е. Експансія сскіфів спрямовувалася не лише на Захід, а й далеко на північ, до широти києва. Їм сплачували данинуантичні міста-держави.

Вели постійні войни Зброя сарматів відрізняється від скіфської. їхні мечі довгі й прямі, пристосовані для рубання з коня – сармати були переважно кінними воїнами. Налагодили масове виробництво залізних наконечників стріл. Майстерно володіли луком ,мечем, використовували дротики і аркани. Обладунок – запозичені у римлян кольчугишоломи. Кіннотники заковували у броню коней. Жінки теж воювали. Їх повязують злегендарними амазонками

Суспільна організація

У своєму суспільному розвитку кіммерійці переживали процес виділення військової знаті - вождів, яких Геродот називав царями. Вони часто скликали зібрання воїнів, ради старійшин, союзні племінні ради. Однак утворити повноцінну державу їм так і не вдалося.

Царські скіфи, скіфи-завойовники, скіфи-орачі. Патріархально-родовий лад розкладався. У 6-7 ст до н.е.посилилось розшарування на багатих та бідних (майнова нерівність). Захоплених під час війн бранців перетворювали на рабів. Багатожонство. Вели родовід зо чоловічою лінією. З 7 ст до н.е. розпочалося становлення першої на терит України монархічною за формою правління держави. Влада царів дещо обмежувалась народними зборами.

Дружба скріплювалася звичаєм побратимства.

Царські сарамати, роксолани, аорси та алани. Але на відміну від царських скіфів не згуртували союзи племен у державу.

Племінна знать. Родоплемінний лад. Приватка власність на худобу. Використ працю рабів.Перебували в тісних звязках з грецькими містами-державами в північ Причорноморї, підтримували вдносини з Китаєм, Індією, Іраном, єгиптом.

Матеріальна культура, господарство, побут

Творці першої кочової культури (основа господарства – кочове скотарство, провідна роль належ конярству. Ведучи кочовий спосіб життя, кіммерійці не залишили довготривалих поселень. Над своїми похованнями вони часто ставили кам'яні стели. Ковальство- кіммерійці виробляли як просте крицеве залізо, так і високо вуглецеву сталь, а ковалі добре володіли основними прийомами своєї професії (ковалі). У широкому вжитку були бронзові, рідше золоті та скляні прикраси, глиняний і металевий посуд.

Вели кочовий спосіб життя скотарів. За житло – кибитки. Розведення коней – головне у господарстві. Характер господарства справлялв вирішальний вплив на побут, культуру та реліг вірування скіфів. Не мали постійних поселень. Посуд був преважно деревяний або металевий. Скіфський посуд плоскодонний і різноманітний за формою. Значного поширення набули скіфські бронзові казани висотою до метра, що мали довгу й тонку ніжку та дві вертикальні ручки. Скіфська кераміка зроблена без допомоги гончарного круга.

Вели кочовий спосіб життя скотарів. За житло – кибитки.

Розводили коней, крс, вівчарствол. Сарматська кераміка зроблена без допомоги гончарного круга. Існувало ковальське, шкіряне, деревообробне, бронзоливарне виробництва, але рівня ремесел вони ще не досягли. Прядіння і ткацтво. Бронзові казани на високій ніжці були і в сарматів.

Мистецтво

декоративно-прикладне мистецтво та кам´яне різьбярство. Мистецтво кіммерійців мало ужитковий характер. Гарними орнаментами (комбінуванням спіралей, ромбів, квадратів) вони прикрашали руків'я кинджалів, деталі вуздечок, посуд. Виробляли й скульптури-статуї, що зображували воїнів.

Скіфське мистецтво було своєрідним і відіграло важливу роль у формуванні слов'янської культури і житлового будівництва. Художня спадщина скіфів представлена декоративно-прикладним мистецтвом, кам´яною монументалістикою та скіфо-еллінською торевтикою. Скіфська художня творчість, спираючись на давньосхідні традиції, створила свою неповторну символічно-знакову систему образів. Найпопулярнішими стали зображення різних тварин, що послугувало основою створення скіфського звіриного стилю. Для цього мистецтва характерно зображення тварин чи їх символів-міток: ратиць травоїдного чи гострого ікла або пазура хижака, ока птаха тощо. Як правило, тварини показані в певних позах, з перебільшено помітними лапами, очима, кігтями, рогами, вухами тощо. Фігури цих тварин мали охороняти їх володарів від бід. Але стиль був не тільки сакральним, а й декоративним. Ці мотиви використовувались для оздоблення військової зброї, кінської збруї, ритуальних посудин. Вироби в звіриному стилі робили з кістки, рога, бронзи, срібла, золота, заліза. Технологія їх виготовлення також була різноманітною: литво за восковою моделлю, штампування, гравірування, кування, різьблення кістки. Загалом скіфські майстри володіли всіма тонкощами ювелірної справи. Бестіарій (зображення тваринних образів та анімалістичних сюжетів) не був сталим.

Поліхромний (багатобарвний) стиль в ужитковому мистецтві. Їхні вироби прикрашали вставки з коштовного каменя і кольорової емалі. Зобрадення звірів трапляються рідше, ніж у скіфів.

Приклади мистецтва

Яскравою ілюстрацією неповторного кіммерійського мистецтва є золотий фалар з кургану Висока Могила на Запоріжжі та окуття піхв кинджала з кургану біля Білоградця в Болгарській Добруджі, куди доходили кіммерійські кіннотники.

Особливої популярності набув орнаментальний мотив, що передає чотирипроменевий знак із вписаним у нього колом. У свою чергу кругла платівка, на яку він звичайно наноситься, сама утворює навколо нього зовнішнє коло. Цей знак може вважатися справжньою кіммерійською емблемою

Скіфське мистецтво добре відоме в основному завдяки предметам з поховань – скіфських курганів – культових пам´яток VII—III ст. до н.е. У південній Право- і Лівобережній Україні знайдено величезні кургани, де ховали скіфських царів. Це кургани Чортомлик, Куль-Оба, Товста Могила, Солоха, Гайманова Могила, передерієва могила, Братолюбівський курган, могильники скіфів на Полтавщині, Київщині, Поділлі, Херсонщині, в районі Дніпрових порогів та в інших місцях. У царських курганах скіфів знаходять золотий посуд, художні вироби із золота, коштовну зброю. Неперевершеним шедевром елліно-скіфського мистецтва є золота пектораль з Товстої Могили (Дніпропетровська область). Вона масивна, її вага 1 кг, діаметр – понад 30 см. На ній розміщено зображення трьома ярусами, розділеними товстими витими золотими джгутами. На нижньому ярусі символічно-образно показано уявлення скіфів про потойбічний світ. Панування хаосу і сил смерті передано боротьбою тварин. У центрі – три сцени, де зображено коня і грифонів, які напали на нього; лева й леопарда, що нападають на оленя і на кабана; собаку, що женеться за зайцем, а на кінці композиції – коників. Верхній ярус – світ людей, “космос”, що протистоїть хаосу. Середній ярус із чудового сплетіння рослинного орнаменту символізує світове древо, що поєднує два несхожих світи. У центральній частині верхнього фризу представлено ритуальне дійство – шиття одягу з овечої шкури (золоте руно).

Міфологія

Чотирипроменевий знак із вписаним у нього колом символізує солярну ідею, найчастіше пов´язану з предметами спорядження коня –зооморфної іпостасі Сонця в міфологічних уявленнях усіх народів.

Відомі міфи про походження пантеону божеств. Вірили в існування різних божеств. Верховне божество – бог Папай, його дружина Апі- богиня землі, напівжінка-напівзмія, дочка дніпра, котра стала прародителькою скіфів.. Богиня домашнього вогнища – Табіті, бог війни – Арес (особливе місце). Існували священні місця. Культ родючості. Поховальний ритуал. Скіфська космогонія (система уявлень про Всесвіт) становила частину індоіранської. їй притаманні уявлення про впорядкований Всесвіт, що має форму квадрата, відмежованого на півдні океаном, а на півночі – Ріпейськими горами, що сягали небес. За горами, біля північного моря, знаходилась “обитель блаженних”. Деякі вчені вважають, що в основі звіриного стилю лежать магічні уявлення скіфів про намагання оволодіти якостями, які притаманні звіру: прудкість, сила, влучність. Інші ж схильні вбачати зв´язок між звіриним стилем і міфологією, коли скіфські боги мали зооморфний образ. Інколи звіриний стиль розглядають як символічно-знакову систему, що втілювала загальні уявлення про світобудову.

Голорвний обєкт поклоніння- меч, який уособлював бога війни. У великій пошані богиня родючості. Культи коня, вогню, Сонця. Курганний спосіб поховання переважав.

Історична доля.

У другій половині VII ст. до н. е. могутня хвиля численних скіфських племен витиснула кіммерійців із Причорномор'я. Частина з них оселилася в Південному Причорномор'ї, частина мігрувала на Близький Схід. Історики вважають, що певна частина кіммерійців залишилася в Криму під назвою таврів.

З початком грецької колонізації Причорномор'я (VII ст. до н. е.) на скіфів усе більшою мірою впливає антична культура. Традиції скіфського мистецтва продовжували сармати, які витіснили скіфів з південних степів України.Царські скіфи і скіфи-кочівники відходять на південь і створюють у Нижній Наддніпрянщині та Степовому Криму Малу Скіфію.

У 3 ст н.е. внаслідок натиску германських племен готів, а пізніше гунів, сармати зійшли з історичної арени.