1. лытопис Коли значення Києва як культурно-політітчного центру підупало, важливу

роль у духовному житті почали відігравати окремі князівства, в тому числі й

Галицько-волинське. Воно успадкувало і продовжило культурні традиції

Київської Князівство Джерела дігя написання літопису, як засвідчують дослідження

використовувались різні, У ньому наводились документи, окремі літописні

записи, що були складені у містах Володимирі, 1 аличі, Холмі, ІПнську.

. Основна ідея літопису виражається в обгрунтуванні права князя

1 алгщько-Волинської держави володіти Києвом і всією Південною Руссю. В

літописі відображені найголовніші події' виникнення, розвитку і занепаду

Галицько-волинського князівства. Літопис є важливимджерелом вивчення історії і культури Галицько-Волинського князівства таУкраїни взагалі.

2. Архітектура та образотворче мистецтво Галицько-в Князівство.

В І алицько-Волинському князівстві розвивались архітектура, живопис,художні ремесла. Кріпосні, оборонні і культові споруди в головних містахвиконувались у традиціях візантійської та місцевої народної архітектури. Вкінці XI століття в архітектурі спостерігаються значні романські виливи,особ.'шво в Галичі і Володимирі на Волині. Напргтклад, звггчайиий тип

церков (так званих тринефних), видовжується в напрямку схід-захід черезприбудову третьої пари стовпів. Такі церкви в середгпгі мають шість ггілонів, сюди належать церкви Володимира, Галича, Холма та ігшшх міст. Вони складені переважно з тесаного каміння, їх покриття, обробка фасадів з двома вежами, портали, капітелі, поліхромне різьблення, вітражі мають виразний романський стиль. Такою, наприклад, є церква святого Пантелеймона в Галичі (1200), яка має розкішний романський портал та інші різьблені з каменю деталі

Яскраву картину спорудження Данилом церкви у Холмі подає літопис,

розповідаючи, що церква була "гарна і гожа". Церква мала чотири склешння і

"стояли вони на чотирьох головах людських, вирізьблених одним умільцем;

троє вікон прикрашені стеклами римськими".

Кам'яне зодчество у Галицько-волинському князівстві було дуже

поширеним. Міські забудови, оборонні і церковні споруда виконувались

досвідченими будівничими. Літопис повідомляє, що, наприклад, міські

укріплення на Волині зводив "муж хитрий" Олекса. Археологічні розкопки

відкрили багато нових і цікавих матеріалів про архітектуру й мистецтво в

Галицьке- волинській державі.

У Галнцько-Волинському князівстві високою рівня розвитку набув

живопис. Християнський живопис порвав з реаліє гіршими традиціями і перейшов до

стилізованої декоративності, замість жгптєдіяльності стверджував аскетизм.

розпис нашими живописцямибув названий фресками. Отже, монументальне мистецтво ділиться на мозаїку і фрески.

У Галицько-Волинському князівстві оздоблення інтер'єрів

давньоруських палаців, храмів, княжих дворів здійснювалось мозаїками,

фресками, різьбленим каменем, іконами. Видатною пам'яткою живопису тих

часів є мініатюри в літописах і художнє оздоблення книг

3. Роль Галицько-волинської Князівства у збереженні та розвитку української культури.Галицько-волинське князівство мало тісні культурні взаємозв'язки з

країнами Західної Європи, що виявлялися в активній торгівлі, дипломатичних

стосунках, різних політичних переговорах та взаємних візитах. Західні князі

неодноразово відвідували Володимир, Холм, Галич, а галицькі та волинські

князі в свою чергу не раз бували в столицях західних держав. Літопис розповідає про візит Данила до угорського князівства.

Між державами відбувався обмін мистецькими цінностями. Події культурного і політичного життя у Галицько-волинськомукнязівстві знаходили широкий відгук у хроніках західних держав.

У той же час в Галицько-волинському літописі розповідається про події в країнах Західної Європи. Взаємовпливи культур формували атмосферу

міжнародної довіри та мирних взаємовідносин у жорстоку феодальну епоху воєн

і розбою.

Па заході Галицько-волинська Русь була форпостом східнослов'янської

духовності. Різні сфери її культури, зокрема такі як освіта, мистецтво,

філософія, література, розвивалися під впливом західної та східної культур.

^ Через такі культурні центри, як Володимир, Холм, Галич і Львів культурні

впливи давньоруських земель надходили до східних слов'ян в Уіорщину і

держави Центральної Європи. У той же час Галіщько-Волинські землі зазнава;ш

істотних культурних виливів своїх західних сусідів; засвоєнл духовні і

матеріальні цінності передавались іншим землям Стародавньої Русі. Але

основа культури І алицько-волинського князівства була українська, спільна з

іншими князівствами Стародавньої Русі.

Держава - спадкоємиця київської русі

Наприкінці XII — у першій половині XIII ст. князівства Середнього

Подніпров'я — Київське, Чернігово-Сіверське та Переяславське через низку

обставин (нескінченні князівські усобиці, певну зміну світових торговельних

шляхів, активізацію нападів кочівників, відтік населення з південних

районів тощо) економічно та політичне занепадають і втрачають свої колишні

роль та значення.

Кардинально іншою була сиутація у південно-західній частині Русі, де 1199

р. з'явилося нове державне об'єднання — Га-лицько-Волинське князівство, яке

надалі майже впродовж півтора сторіччя відігравало надзвичайно важливу роль

у житті східних слов'ян.

Виникненню та піднесенню Галицько-волинської держави сприяло:

1. Вдале географічне положення (віддаленість від Києва послаблювала вплив

центральної влади, природні умови робили ці землі важкодоступними для

степових кочівників, крім того, князівство розташовувалося-на перехресті

стратегічно важливих торгових шляхів).

2. Необхідність спільної боротьби двох князівств проти агресії з боку

Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя та іга.

3. Енергійна об'єднавча політика князів Романа Мстислави-ча (1199—1205

рр.) та Данила Романовича Галицького (1238— 1264 рр.).

4. Існування на території князівства багатих родовищ солі, що сприяло

економічному зростанню та інтенсифікації торгівлі.

Державний розвиток Галицько-волинського князівства відбувався у кілька

етапів: Князівства Галичини і Волині

На середину 11 століття землі Галичини і Волині остаточно закріпилися у складі Руської держави. Серед них провідне місце посідала Волинь — багатолюдна земля з розвинутими містами і торговий шлях на захід. Столицею усіх західноруських земель було місто Володимир, де знаходився княжий престол і єпископія. Київські монархи довгий час утримували ці стратегічно важливі території, уберігаючи їх від дроблення на удільні князівства. [7]