
-
Побудова та спрощення релейно-контактної схеми
-
Побудова релейно-контактної схеми що відповідає заданій структурній формулі
Релейно-контактною схемою називають графічне зображення пристрою, в склад якого входять електромагнітні реле, багатократні координатні з’єднувачі, а також інші ручні чи автоматичні перемикачі з механічними контактами (ключі, кнопки і т. д.). Теорія контактних схем оперує поняттями і закономірностями алгебри логіки. В алгебрі логіки кожний окремо взятий елемент може приймати тільки два значеня: «істинно», умовно позначається 1, і «хибно», умовно позначається 0.
Структурна формула релейно-контактної схеми:
Рисунок 1.1 – Релейно-контактна схема, що відповідає заданій
структурній формулі
У відповідності до релейно-контактної логіки логічне множення двох елементів зображується як послідовне включення контактів, а логічне додавання – паралельне включення. Реле К вмикається послідовно в коло після всіх контактів, а також подаємо полюси (+ та -) на виводи схеми.
-
Спрощення заданої структурної формули
Для спрощення схеми використовуються відомі перетворення алгебри логіки:
Спрощена релейно-контактна схема будується відповідно до спрощеної структурної формули (1.2):
Рисунок
1.2 – Спрощена релейно-контактна схема,
що відповідає спрощеній структурній
формулі
Для зображення спрощеної формули на
логічних елементах необхідно використати
два інвертори (логічні елементи
заперечення) та один елемент «І» (логічна
кон’юнкція) з чотирма входами.
Рисунок 1.3 - Спрощена схема на логічних елементах
Для виконання схеми тільки з використанням фронтових контактів, підключаються інверсні (тилові) контакти не послідовно з реле К, а паралельно. А також, використовуючи закон Де Моргана виконується часткове інвертування:
Додатковий опір r вмикається в коло послідовно для запобігання короткого замикання при протіканні струму в обхід реле, по низькому опору контактів.
Рисунок 1.4 - Схема з використанням замикаючих контактів
Для виконання схеми з використанням тільки тилових контактів виконуються аналогічні перетворення по відношенню до фронтових контактів.
Рисунок
1.5 - Схема з використанням
розмикаючих контактів