История украинs / Uniyi

Городельська унія (1413) 1410 року об'єднані війська Польщі та Литви за підтримки українців, білорусів, чехів здобули велику перемогу під Грюнвальдом над лицарями Тевтонського ордену. Грюнвальдська перемога дала новий поштовх для оформлення державно-правових відносин між Польщею та Литвою. У жовтні 1413 року в замку Городель (на Західному Бузі) була підписана Городельська унія, яка передбачала: • рух Польщі та Литви до об'єднання в єдину державу; • широкі довічні повноваження Вітовта як великого князя литовського; • постійну автономію Литви у відносинах з Польщею. Однак так само в унії зафіксовано: • зверхність польського короля над Литвою; • запровадження в Литві сейму, призначення посадових осіб, вибір адміністративно-територіального устрою, вигідних Польщі; • зрівняння в правах польських феодалів-католиків та литовських можновладців, які приймуть католицьку віру. Це знову ж таки викликало незадоволення православної частини населення й уже немолодий Вітовт, відчуваючи небезпеку, вирішив відстоювати незалежність Литви. Проте задумане не вдалося — князь Вітовт помер 1430 року. Нехтуючи умовами Городельської унії, за якою великий князь мав би обиратися лише за згоди Ягайла, литовська та українська шляхта призначила великим князем Литви Свидригайла Ольгердовича (Ягайлового брата). Унаслідок цього в 1432 році вкотре спалахнула війна між Польщею і Литвою.

Кревська унія була підписана 14 серпня 1385 в замку Крево (територія сучасної Білорусі). Внаслідок чого Ягайло взяв на себе ряд зобов'язань: перевести Литву на латинський алфавіт; використовувати всі можливі засоби і сприяти, щоб повернути втрачені Польщею Землі; збільшити кількість полонених; повернути Польські землі, відібрані у неї ким завгодно; перейти в католицизм і звернути до нього всіх своїх братів, бояр, народ; приєднати до Польського Королівства руські землі; виплатити колишньому нареченому Ядвіги ( Вільгельм (герцог Австрії)) 200 тис. як компенсацію за порушення шлюбної угоди.

Війська, законодавство і судова система, а також скарбниця (включаючи грошову емісію) залишалися роздільними, зберігалася і кордон між державами з справлянням митних зборів.

Люблінська унія 1569 р.

Велике князівство Литовське поступово занепадало. Унаслідок Лівонської війни з Московією (1558—1583 pp.) воно опинилося на межі воєнної катастрофи й змушене було піти на поступки Польщі, яка прагнула приєднання Литви. Злиття Польщі й Литви в одну державу відбулося на об'єднаному засіданні сейму в Любліні, що тривав з 10 січня до 12 серпня 1569 р. 1 липня 1569 р. посли Великого князівства Литовського підписали акт про унію. Польща і Литва об'єдналися в одну державу, яка дістала назву Річ Посполита (республіка). Основні умови Люблінської унії · Об'єднання Польщі й Литви у федеративну державу, очолювану виборним монархом, який одночасно є польським королем і великим князем литовським. Він мав обиратися на спільному польсько-литовському сеймі й коронуватися в Кракові. · Створення єдиного сейму, грошової системи і ведення спільної зовнішньої політики. Збереження Польщею і Литвою свого державного статусу: окреме законодавство, судова система, центральний і територіальний уряди, військо і фінанси. Проте в Литві власний сейм ліквідувався. · Перехід до складу Польщі українських земель — Підляшшя, Волині, Київщини та Брацлавщини. Литовське князівство отримало статус автономії. Українські землі, що раніше належали Литві, переходили під владу безпосередньо Польщі й поділялися на шість воєводств: Белзьке, Брацлавське, Волинське, Київське, Подільське, Руське.