Головні проблеми

Філософське тлумачення свідомості. Як виникла свідомість людини? Якими є її основні властивості, функції та структура? Проблема ідеального у філософії. Свідомість як ідеальна діяльність. Мова як опредметнена свідомість. Мова і мовлення спільне та відмінне. Єдність мови, спілкування і мислення. Поняття духу та духовності. Сутність і структура суспільної свідомості. Відносна самостійність розвитку суспільної свідомості. Духовне життя суспільства. Основні елементи духовної сфери як системи: духовна діяльність, духовне виробництво, духовні відношення, духовні потреби, духовні цінності. Індивідна спрямованість людської духовності. Духовний світ особистості й душа людини. Смисложиттєві проблеми буттєвості.

Ключові терміни

Суб’єктивна реальність. Свідомість. Самосвідомість. Мислення. Свідоме. Несвідоме. Підсвідоме. Надсвідоме. Відображення. Ідеальне. Мова. Мовлення. Символ. Знак. Значення. Смисл. Концепт. Денотат. Дух. Духовність. Форма духовності. Суспільна свідомість. Форма суспільної свідомості. Духовне життя суспільства. Духовна діяльність. Духовне виробництво. Духовні відношення. Духовні потреби. Духовні цінності. Духовний світ особистості. Душа.

Епістемологія і філософія науки Й техніки

Заняття 8.

Епістемологія і наукова раціональність

Мета розгляду теми

Поглибити знання про особливості духовного освоєння людиною світу під оглядом пізнавального відношення до нього, окресливши рівні, принципи і форми пізнання, а також логічні й методологічні засади наукової та науково-технічної раціональності.

План заняття

1. Пізнання як духовне осягнення світу. Єдність чуттєвого і раціонального в пізнанні.

2. Проблема істини у філософії та деконструкція її фундаментальних ідеалізацій.

3. Динаміка наукового і позанаукового знання. Знання як система.

4. Логіка та методологія наукового пізнання.

5. Філософія науки і техніки.

Основні джерела

Гадамер Г. Істина і метод. Кн. 1-2.  К.: Юніверс, 2000. – Т.1. – 464 с. – Т.2. – 478 с.

Делез Ж. Логика смысла. – М.: Академия, 1995. – 298 с.

Кант И. Критика чистого разума // Сочинения: В 6 т. – М.: Мысль, 1964. Т. 3. – С.105-124.

Карнап Р. Философские основания физики: Введение в философию науки. – М.: Прогресс, 1971. – 390 с.

Копнин П. В. Гносеологические и логические основы науки. – М.: Мысль, 1974. – 568 с.

Кун Т. Логика открытия или психология исследования? // Философия науки. Выпуск 3. Проблемы анализа знания.  М. Прогресс, 1997.  С.20-48

Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских программ.  М.: „Медиум”, 1995.  С.78-152.

Новая технократическая волна на Западе / Гуревич П.С. (отв. ред.). – М.: Прогресс, 1986. – 453 с.

Рассел Б. Человеческое познание. – К.: Ника-Центр, 1997. – 560с.

Рорти Р. Философия и зеркало природы. – Новосибирск Наука, 1997. – 320 с.

Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки. – К.: Основи, 1998. – С. 186-370.

Техника в ее историческом развитии / Отв. ред. С.В.Шухардин. – М.: Наука, 1979. – 412 с.

Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. – М. Прогресс, 1986.  С.125-237.

Философия науки: Общие проблемы познания. Методология естественных и гуманитарных наук: хрестоматия / Отв. ред.-сост. Л.А Микешина. – М.: Прогресс-Традиция: МПСИ: Флинта, 2005. – 992 с.