16. Народні думи й пісні XV – початку xviIст. Та їх особливості.

Дума (козацька дума) — жанр суто українського речитативного народного та героїчного ліроепосу,

який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і

Лівобережній Україні.

Жанрові особливості. В думах переважає епічний елемент: чітка побудова сюжету, фабульність,

оповідний характер опису подій, який, як правило, ведеться у хронологічній послідовності. Проте

розповідь майже завжди подається у ліричному освітленні, яке виявляють широкі авторські відступи,

пейзажні замальовки, проникнення у внутрішній світ героїв, оспівування їхніх почуттів та переживань.

Виконувались думи речитативом, що було своєрідною формою декламації в урочистому,

піднесеному стилі. Драматизм виконання підсилювався музичним супроводом — грою на кобзі (рідше

бандурі чи лірі). Віршовою і музичною формою думи репрезентують вищу стадію речитативного

стилю, розвиненого раніше в голосіннях. Довгі рецитації дум наявні в пливкій, мінливій формі. Тому

дуже важко (або й неможливо) вивчити їх напам'ять дослівно. На думку дослідників, кожен кобзар

переймав від свого вчителя зразок рецитації (речитативного виконання) лише в загальних рисах, а тоді

витворював свій варіант мелодії, під який виконував усі думи свого репертуару. Тобто досить гнучка та

вільна щодо словесного та музичного вираження дума ніби завжди народжується заново,

імпровізується. Жоден наступний варіант думи, навіть якщо вона виконується одним і тим самим

виконавцем, не є тотожним з попереднім: у ході відтворення одні елементи мимоволі опускаються,

інші додаються, тому думи належать до найбільш імпровізаційних видів фольклору.

Думи про героїчну боротьбу українського народу проти шляхетсько-польського

поневолення:«Дума про Самійла Кішку», «Маруся Богуславка», «Втеча трьох братів з города Азова, з

турецької неволі», «Буря на Чорному морі», «Дума про козака Голоту» чи «Козак-нетяга»,

Соціально побутові думи:«Козак-нетяга і сестра», «Сестра та брат», «Вдова і три сини»,

«Вітчим»). Основними сюжетами цих дум є від'їзд козака з дому («Прощання козака») або ж і

повернення («Повернення Удовиченка до матері»).

17. Науково-технічні знання в Україні у XIV – першій половині XVII ст.

Науковими центрами в Україні були Острог, Львів і Київ, де зосереджувалися навчальні

заклади. Учені, які групувалися в Острозі, написали ряд наукових праць із філософії, мовознавства,

астрономії тощо. Професори Києво-Могилянського колегіуму сприяли розвитку слов'янського

мовознавства, української мови, розробляли проблеми філософії, логіки, психології й інших наук.

Йосип Кононович-Горбацький створив «Підручник логіки», а Інокентій Гізель написав «Загальний

нарис філософії».

В Україні тривалий час працював військовий інженер із Франції Гійом Левассер де Боплан,

який у 1650 р. склав «Опис України» — першу наукову працю з економічної і фізичної географії

України.

Найважливішою особливістю культури була поява книгодрукування. Здобутками також

можна вважати формування нових рис гуманістичної шляхетської культури, досягнення в галузях

містобудування, архітектури, скульптури, живопису.

З’являється монументальна скульптура. Набув поширення й скульптурний портрет, що

виконував функцію надгробного пам’ятника. Набуває подальшого розвитку іконопис. Виняткової

майстерності досягли українські митці у створенні іконостасів.