- •1. Поняття «культура», її сутність, структура, функції
- •2. Культура первісного суспільства на теріторії України
- •3. Трипільська культура
- •4. Культура населення ранньої залізної доби (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •5. Культура античних держав Північного Причорномор'я
- •6.Дохристиянська культура східних слов’ян
- •7.Давньоруська мова та її особливості
- •8.Виникнення слов’янської писемності. Просвытительство на Русі
- •10. Архітектура та містобудівництво Київської Русі
- •11. Науково-технічні досягнення Київської Русі та ГалицькоВолинського
- •12. Літературні жанри Київської Русі
- •13. Особливості культури Галицько -Волинської Русі
- •14. Книгодрукування в Україні та його вплив на розвиток культури
- •15. Образотворче мистецтво і архітектура України у XVI – першій
- •16. Народні думи й пісні XV – початку xviIст. Та їх особливості.
- •17. Науково-технічні знання в Україні у XIV – першій половині XVII ст.
- •18.Діяльність братства та їх роль у розвитку культури
- •19. Полемічна література в Україні
- •20. Роль козацтва у розвитку української культури 17-18 ст.
- •21. Розвиток освіти на Лівобережній та Правобережній Україні в 2 пол. XVII
- •22. Діяльність Києво-Могилянської колегії
- •23. Меценатська діяльність гетьмаана Івана Мазепи
- •24. Прикладне мистецтво та традиційна культура України у XVIII ст.
- •25. Історичний епос та козацькі літописи другої половини XVII століття
- •26. Україно-російські культурні відносини після приєднання українських земель до Росії
- •27. Розвиток музики в другій половині XVII століття
- •28.Українське образотворче мистецтво у 2й пол. XVII ст
- •29. Розвиток культури на західноукраїнських землях у 17-18 ст.
- •30. Українське бароко в архітектурі 18 ст.
- •31. Просвітництво та розвиток суспільно-політичної та філософської думки в Україні у 17-18ст.
- •32. Жанри українського живопису у 18ст.
- •33. Українське музичне мистецтво у хviii ст.
- •34. Український театр у другій половині XV-XVIII ст.
- •35.Напрямки образотворчого мистецтва першої половини XIX ст.
- •36.Українська література першої половини XIX ст.
- •37.Музична культура України в I половині XIX століття.
- •38.Драматургія і розвиток аматорського й професійного театру в Україні XIX століття.
- •39. Українська культура в умовах національного Відродження XIX століття.
- •40. Політика царського уряду щодо укр мови
- •41. Розвиток музичної культури в другій половині 19 ст.
- •42.Розвиток літератури і театру в другій половині 19 ст.
- •43. Система освіти в Україні хіх ст.
- •44. Розвиток наукових і науково-технічних товариств в Україні хіх ст.
- •45. Книгодрукування в Україні хіх ст.
- •46. Фольклор та професійне мистецтво у хіх ст.
- •48. Архітектура та образотворче мистецтво України в кінці хіХст. – на початку хх ст.
- •49. Нові стилі в архітектурі України у кінці хіх ст.. – на початку хх ст.
- •50. Літературне життя в Україні в кінці хіх -на початку хх ст.
- •51. Розвиток українського живопису в другій половині хіх -на початку хх ст.
- •52. Національно культурне відродження кінця хіх -початку хх ст.
- •53. Розвиток історичної науки в другій половині хіх -на початку хх ст.
- •55.Вплив революційних подій(1917-1920) на розвиток укр.Літ-ри та видав.Справи
- •56.Політика українізації,її суть та значення для розвитку культурного процесу в Україні
- •57. Мистецькі об’єднання в Україні у 20 – 30 рокахXx ст.
- •59. Становлення української радянської літератури.
- •60. «Розстріляне відродження», його наслідки для подальшого розвитку української культури.
- •61.Культура західноукраїнських земель у 20-х р. Хх століття
- •62.Культурне життя західноукраїнських земель після включення її до Радянської
- •63.Українська культура під час другої світової війни та її значення
- •64. Розвиток освіти й науки України в повоєнний час.
- •65. Розвиток освіти в Україні в умовах адміністративно-командної системи управління.
- •66. Літературно-мистецькі процеси в Україні середини 40-60 років 20 ст.
- •67. Шістдесятники та їх плив на національні культурні здобутки.
- •68.Відновлення репресій у 60-70-х рр. Хх ст. Їх наслідки для розвитку культури.
- •69.Розвиток науки в Україні у 60-70-з рр. Хх ст. Особливості розвитку гуманітарних наук.
- •70.Театр 60-80-х рр. Хх ст.
- •71.Культурне життя України в умовах соціально – економічних трансформацій 90-х років хх ст.
- •72. Закони про державність української мови та їх впровадження у життя наприкінці xXстоліття.
- •73.Діяльність культурно-просвітницьких та мистецьких об’єднань у сучасній Україні.
- •74.Політика держави щодо релігії та церкви у роки незалежності.
- •75.Наука в незалежній Україні.
- •76. Сучасна література та театральне мистецтво України.
- •77. Сучасне образотворче мистецтво України.
- •78. Державна політика в освіті та культурі Незалежної України
- •79. Видатні діячі української діаспори та їх внесок
- •80. Культура української діаспори
43. Система освіти в Україні хіх ст.
Царський уряд робив усе, щоб народні маси залишалися неписьменними. До того ж
царський уряд, проводячи великодержавницьку політику і придушуючи українську культуру, не
допускав в Україні викладання в школах українською мовою. Однак формування капіталістичних відносин, і насамперед, розвиток промисловості, торгівлі, міст вимагали дедалі більшого числа освічених, кваліфікованих працівників і зумовлювали збільшення кількості навчальних закладів і учнів у них. Міністерство народної освіти, яке почало діяти в 1802 р., вирішило провести реформу
системи освіти і у 1803 р. затвердило "Попередні правила народної освіти", а в 1804 р. статут
навчальних закладів. У парафіяльних школах, які створювалися при церковних парафіях і які були початковими, навчання продовжувалося 4-6 місяців в селах і до одного року в містах. Дітей навчали (російською мовою) читати, писати, перших дій арифметики, основ православної віри.
Повітові школи, що були другим ступенем у системі початкової школи (спочатку
двокласні), за статутом 1828 р. стали трикласними. У них вивчали російську мову, географію,
історію, арифметику, природознавство, фізику, малювання. У повітових школах навчалися
здебільшого діти дворян і чиновників. гімназії -середні школи, куди приймали майже виключно дітей дворян і чиновників. Спочатку в гімназіях навчання тривало 4 роки, а за статутом 1828 р. -7 років. У гімназіяхвикладали латинську, німецьку і французьку мови, історію, географію, початковий курс філософії і словесних наук, математику, фізику, природознавство, політичну економію, малювання. За статутом 1828 р., що посилював реакцію в галузі освіти, з навчальних планів гімназій було виключено природознавство, філософію і політекономію, а введено викладання "закону божого", "священної й церковної історії", грецької мови.
Ще менше була розвинута середня освіта, її здобувати дітям недворянського походження
царський уряд не дозволяв. Гімназії існували лише в губернських і окремих повітових містах. На
кінець 50-х років в Україні їх було 18.
Крім державних, у ряді сіл, особливо на Полтавщині і Чернігівщині, продовжували
існувати дяківські школи, які утримувалися на кошти батьків і в яких дяки навчали дітей,
переважно українською мовою, читати буквар, часослов і псалтир, а також церковних співів. Були
також приватні пансіони (в Чернігові, Ніжині, Полтаві, Херсоні, а потім у кожній губернії), що
працювали за програмою середніх навчальних закладів. Для навчання середньої освіти і виховання
дочок дворян були засновані інститути шляхетних дівчат: у Харкові (1812), Полтаві (1817),
Одесі (1829), Керчі (1836) і Києві (1838).
Проміжне місце між гімназіями й університетами займали ліцеї, яких в Україні було три:
Рішельєвський в Одесі (заснований у 1817 р.), Кременецький на Волині, створений у 1819 р., і Ніжинський, в який було у 1832 р. перетворено Гімназію вищих наук, засновану в 1820 р. на кошти братів О.А. і І.А. Безбородьків.
Поряд з загальноосвітніми в Україні діяли й нечисленні професійні навчальні заклади. У кадетських корпусах у Полтаві (з 1840 р.) і Києві (з 1852 р.) із дворянських синків виховували офіцерів. У Єлисаветграді продовжувала працювати медична школа, заснована ще в 1787 р., у Києві в 1842 р. була створена фельдшерська школа, у Миколаєві -артилерійське (з 1794 р.) і штурманське (з 1798 р.) училища, засновані морським відомством. У Херсоні в 30-ті роки було відкрито училище торговельного мореплавства, в Севастополі -морську школу. У 1855 р. біля Харкова почала працювати землеробська школа, яка готувала агрономів.
У першій половині XIX ст. в Україні було два університети. Це були Харківський (1805 р.) і
Київський (1834 р.). Головним завданням університетів, як це визначав університетський статут 1804 р., була підготовка "юнацтва для вступу у різні звання державної служби", тобто підготовка державних чиновників. Крім навчальної й наукової роботи, університети контролювали роботу шкіл своїх навчальних округів і здійснювали цензурний нагляд за літературою, що видавалася в межах цих округів.
У тяжкому стані перебувала освіта в західноукраїнських землях. Австрійська монархія й панівні
класи всіма силами гальмували розвиток освіти, не допускали в школи української мови, закривали трудящим шлях до знань. Призначених для нижчих верств населення трикласних тривіальних (початкових), чотирикласних головних і нормальних (неповносередніх) шкіл було дуже мало, при цьому майже всі школи Галичини й Буковини були підпорядковані римо-католицькій церкві. У 1813 р. уряд утримання шкіл переклав на плечі селянства. В усіх школах було введено німецьку мову. А поряд з німецькою в Галичині в школу проникала польська, на Буковині -румунська, в Закарпатті -угорська мови. І тільки в українських парафіяльних школах, що існували в ряді сіл завдяки піклуванню населення, навчання велося українською мовою.