62.Культурне життя західноукраїнських земель після включення її до Радянської

України

Почалася "радянізація" -насильницьке насаджування у Західній Україні норм

економічного, суспільно-політичного, культурного життя, що були характерними для

тоталітарного Радянського Союзу.

Об’єднання українських земель в єдиній державі означало для українців суттєві

трансформації в сфері культурного життя. Західноукраїнська культура змушена була

адаптуватися до ідеологічних постулатів більшовизму і не могла розвиватись з

урахуванням національно-етнічних особливостей. Відмінялися одні усталені норми

культурного буття і запроваджувалися інші

У Західній Україні вже наприкінці вересня -на початку жовтня 1939 р. у містах

відновили роботу школи, а впродовж жовтня і в селах. Усі школи переведено на державне

утримання, навчання стало безплатним. Реорганізовувалися старі, відкривалися нові вузи і

середні спеціальні навчальні заклади. До початку 1940/1941 н. р. в західних областях діяло

9 вищих навчальних закладів, при вишах створювалися вечірні та заочні відділення.

У нових організаційних формах розвивалась наукова діяльність. Постановою

Раднаркому УРСР від 2 січня 1940 р. у Львові на основі НТШ створено філіали інститутів

АН УРСР -літератури, мовознавства, фольклору, археології, історії України та економіки.

Вони об’єднали кращих вчених НТШ, завдяки чому було збережено традиції наукових

шкіл.

Закриттям уряду ряду краєзнавчих, етнографічних товариств та громадських організацій

національного спрямування. Як і те, що новостворені культурно-освітні установи були

орієнтовані на поширення в краї комуністичної ідеології.

Радянська влада проводила політику «подвійних стандартів» щодо церкви. Формально

враховувалась особлива прихильність до релігії західних українців. Болісно сприймалася

західноукраїнським населенням і офіційно дозволена атеїстична пропаганда, не говорячи

вже про переслідування священослужителів як православних, так і греко-католицьких

церков.

Влада перш за все не бажала миритися з діяльністю неконтрольованих об’єднань

громадян. Заборона діяльності політичних партій стала лише початком згортання й

придушення осередків інакомислення. уже в перші місяці були ліквідовані як українська

“Просвіта”, так і польська “Мацеж школьна”, єврейська організація “Тарбут” та багато

інших культурних, освітніх та громадських організацій і установ

В краю була заборонена діяльність українських і польських політичних

партій,громадських організацій, наукових, торговельних, промислових товариств і

установ. Як і в усьому СРСР мали право діяти тільки ВКП (б), комсомол, піонерська та

жовтенятська організації, підконтрольні більшовикам громадські об'єднання. Єдина

організація, що чинила опір новій владі, -Організація Українських Націоналістів (ОУН) діяла

у підпіллі.

63.Українська культура під час другої світової війни та її значення

Освіта

У роки війни понад 30 українських вузів працювали в евакуації. У лютому 1942 р.

поновив роботу у Кзил-Орді (Казахстан) університет, що утворився з об'єднаних в один

Київського та Харківського університетів, Одеський перебував у Байрам-Алі (Туркменія),

Харківський хіміко-технологічний — у Чугчику (Узбекистан), Київський індустріальний

— у Ташкенті, Миколаївський суднобудівний — у Пржевальську.

Великим був внесок літераторів у мобілізацію людей на боротьбу з фашизмом. Близько

80 письменників, майже третина членів Спілки письменників України, пішли в діючу

армію. Серед них М. Бажан, С. Голованівський, І. Гончаренко, Л. Дмитерко, А. Малишко.

Смертю хоробрих загинули 25 письменників.

Від побіжних зарисовок і нарисів перших днів війни літератори перейшли до широкого

висвітлення подій, поглибленого показу героїки війни. Зокрема, П. Тичина "Похорон

друга".У 1942—1943 pp. М. Рильський видав збірки "Слово про рідну матір", "Світова

зоря", поему "Жага". В. Сосюра написав збірки "В годину гніву" та "Під гул кривавий",

Як і всі жанри літератури, набирає силу сатира, яка шукає свій тон, свої образи, що

успішно слугували викриттю ворога. Поезія антифашистського спрямування стає

покликом до боротьби з ворогом.

Преса. Радіо

Важливу роль у мобілізації народу на боротьбу з фашистськими загарбниками

відігравали засоби масової інформації, що вже наприкінці 1941 р. були евакуйовані у

східні райони Росії. Українські видавництва об'єдналися в одне — Українське державне

видавництво, яке працювало спочатку в Саратові, а пізніше в Москві. Багато творів було

надруковано у громадсько-політичних журналах "Українська література", "Україна" та

"Перець".

У тилу ворога розповсюджувалися газети "Радянська Україна", "Література і мистецтво".

Крім центральних свої газети видавали підпільні організації, партизанські об'єднання і

загони. у Вінницькій області виходила газета "Партизанська правда", у Київській —

"Народний месник", а в партизанському загоні ім. Боженка — "Вільна Україна".

Особливого значення в умовах окупації набуло радіомовлення. Уже в листопаді 1941 р.

розпочали роботу українські радіостанції ім. Т. Шевченка в Саратові та "Радянська

Україна" у Москві

Театр та кіно

Десятки українських театральних колективів, ансамблів, артистичних бригад несли своє

мистецтво фронтовикам, надихаючи їх на боротьбу за свободу і.

Глибокого патріотизму було сповнене українське кіномистецтво. Вже наприкінці 1941 р.

відновили свою роботу студії художніх фільмів: Київська (в Ашхабаді) та Одеська (в

Ташкенті). Українська студія хронікальних фільмів працювала в Москві та Куйбишеві на

базі центральної студії кінохроніки. У Ташкенті діяластудія "Київ-техфільм".

Було знято фільм "Райдуга" М. Донського за сценарієм В. Василевської. фільм у 1946 р.

удостоївся Державної (Сталінської) премії. Провідними темами у творчості композиторів

періоду війни були патріотизм, віра в перемогу над ворогом

Образотворче мистецтво

Підвищеної уваги до агітаційно-масових форм. Найінтенсивніше розвивається графіка.

Тут перше місце посідають агітаційні види — плакат і сатиричний малюнок. У

сатиричних жанрах працювали художники К. Агніт-Скледзевський, В. Гливенко, О.

Козюренко, В. Литвиненко. їхні сатиричні плакати не лише викликали сміх, а й

утверджували впевненість у розгромі фашизму.

Друга світова війна була серйозним екзаменом для української культури. Ніколи до того перед

наукою, освітою, літературою, мистецтвом, культосвітніми закладами, пресою, радіо не стояли

такі складні й відповідальні завдання. В складних умовах війни культура стала могутнім

знаряддям у боротьбі проти фашизму та його людиноненависницької ідеології.