19. Політичний процес його зміст та структура

Політи́чний проце́с — це форма функціонування політичної системи суспільства, що змінюється у просторі і часі; сукупна діяльність суб'єктів політики, завдяки чому забезпечується функціонування та розвиток політичної системи.

Зміст [сховати]

1 Характер і зміст політичного процесу

2 Стадії політичного процесу

3 Контроль та результат в політичному процесі

4 Типологія політичного процесу

5 Основні види політичних процесів

6 Див. також

7 Джерела та література

Характер і зміст політичного процесу[ред. • ред. код]

Характер і конкретний зміст політичного процесу визначається особливостями політичної системи і існуючого режиму. Демократичній системі відповідає тип політичного процесу, відмінний широтою участі громадян в управлінні державою, забезпеченні прав і свобод особи. Тоталітарна система припускає інший тип політичного процесу, що виключає реальне політичній участь і свободу соціального і політичного вибору.

По своїй структурі політичний процес складається з суб'єктів, носіїв політичної дії і об'єкту — мети, яка повинна бути досягнута. Політичний процес включає також засоби, методи, ресурси та виконавців.

Політичний процес складається як з цілеспрямованих свідомих зусиль суб'єктів політичної діяльності (індивідів, соціальних груп, політичних партій, державних органів і ін.), так і в результаті взаємодій, які виникають спонтанно, незалежно від волі і свідомості учасників процесу. Така сукупність цілеспрямованих і спонтанних дій суб'єктів і учасників політичного процесу виключає яку-небудь чітку заданість або приреченість політичного процесу в розвитку подій і явищ. В результаті може вийти по відомій приказці: «Хотіли як краще, вийшло як завжди».

В ході реалізації своїх ролевих функцій і позицій суб'єкти і учасники політичного процесу демонструють свою функціональну значущість, здатність відтворювати, розвивати, змінювати або руйнувати елементи політичної системи. Таким чином, політичний процес розкриває як поверхневі, так і глибинні зміни, що відбуваються в політичній системі, характеризує її перехід від одного стану до іншого.

З погляду структури політичний процес складається з ряду стадій, що послідовно втілюються в життя (але завжди залишаються внутрішньо пов'язаними один з одним) і циклічно повторюються.

20.Суб*єкти та об*єкти політичного процесу їх політична поведінка

Політичний процес, його основні суб`єкти та стадії розвитку.

У сучасній політичній науці виділяють два основних рівня досліджень: теоретичний і прикладний. При такій побудові відображається орієнтація цієї галузі знань на рішення практичних політичних завдань.

Істотною відмінністю прикладних політологічних досліджень є те, що основним продуктом їх проведення є практичні поради та рекомендації конкретним учасникам політичного процесу.

Предмет прикладної політології - система методів, процедур, технологій, аналізу, прогнозування та практичного впливу на політичний процес.

Політичний процес - це послідовна зміна політичних явищ, станів і подій, сукупність цілеспрямованих дій суб`єктів політики з досягнення певних політичних целей1. Сутність політичного процесу становлять різноманітні взаємозв`язки і взаємодії соціальних інститутів, організацій, утворень і груп, окремих індивідів у сфері політики, їх свідомі дії по завоюванню, розподілу, перерозподілу, утримання та використання політичної влади. Політичний процес як феномен забезпечує формування, функціонування, розвиток і зміна, деградацію і розпад структур та інститутів політичного владарювання і панування, політичної системи, певного соціально-політичного устрою.

Політичний процес включає всі реально відбуваються явища, події та трансформації в сфері політики, як санкціоновані, так і несанкціоновані політичною системою дії суб`єктів суспільних відносин.

Це узагальнений результат збігу, консенсусу, боротьби інтересів різних соціально-політичних сил і окремих громадян, їх поведінки і уявлень про те, щоб вони хотіли отримати від держави і політичного режиму.

Політичний процес, що розглядається як послідовна зміна явищ, станів і подій, становлять взаємопереходів таких феноменів політичного життя, як революція і контрреволюція, застій і реформа, стабільність і криза. У відповідності з цими феноменами політичний процес може функціонувати і розвиватися в революційній, реакційною, деградаційної, модернізаційної, стабілізаційної і дестабілізаційних формах.

Політичний процес як сукупність послідовних дій учасників політичного життя відображає функціонально діяльнісну сторону політики. Його складають дії, операції, що їх суб`єктами політики в інтересах досягнення певної політичної мети.), Тобто відбувається з ініціативи та при організуючою ролі суб`єктів

Такий процес, як правило є суб`єктивно ініційованим (свідомо-організованим), здійснюється послідовно, в різних форма

Так, наприклад, процес завоювання, утримання і використання політичної влади здійснюється поетапно . Першочерговість та пріоритетність кожного із завдань (завоювання, утримання, використання) для різних суб`єктів політики відрізняються в залежності від їх місця і ролі в системі владних відносин. Для одних завданням є завоювання політичної влади, а для інших (в цей же самий час) - її утримання, зміцнення і використання.

Самі ж дії суб`єктів політики щодо завоювання, утримання, зміцнення та використання політичної влади можуть здійснюватися в різних формах: як мирних, конституційних, так і насильницьких, нелегальних. Зміст діяльності при цьому також буде різним. Однак незалежно від завдань суб`єктів політики, варіантів і форм їх дій вони завжди слідують певним алгоритмом поведінки, виконують ланцюжок послідовних операцій, що забезпечують досягнення конкретних політичних цілей. Це забезпечує організованість і впорядкованість їх діяльності, її адекватність змісту і тенденціям розвитку політичного життя. Разом з творчим ставленням до політики як до мистецтва, що дозволяє уникати багатьох, в тому числі «технічних» помилок, надає політичному процесу необхідну спрямованість і характер функціонування і розвитку.

Політичний процес має певною структурою. Співвідношення і субординація елементів структури політичного промесса визначають його функціонування і розвиток, ту чи іншу послідовність політичних явищ, станів, подій і дій, їх особливості та динаміку перебігу. У сучасній вітчизняній науковій та навчальній літературі в структурі політичного процесу прийнято виділяти: суб`єкти політичного процесу, політичні відносини між ними, їх політичну поведінку.

Суб`єкти політичного процесу - це практично всі реально діючі учасники політичного життя. Вони є носіями політичних відносин, рушійною силою їх змін.

Суб`єкти політичного процесу в залежності від місця і ролі в політиці, ступеня і характеру впливу на політичне життя поділяються на соціальні та інституційні.

До соціальних суб`єктів відносяться різні соціальні групи і освіти (клас, нація, професійна група, політична еліта, групи інтересів тощо), окремі індивіди. А до інституційних - інституціоналізовані групи людей (держава та її органи, політичні партії, громадські організації та інші формалізовані об`єднання).

Суб`єкти політичного процесу прагнуть реалізувати у сфері політики ті чи інші різнорівневі, часто неспівпадаючі інтереси. Від ступеня усвідомлення цих інтересів залежать мотивація та спрямованість політичної поведінки суб`єктів, його форми і активність. Серед суб`єктів політичного процесу пріоритетна роль належить тим, які володіють політичною владою, можуть використовувати і розподіляти її ресурси. Це перш за все держава, яка покликана представляти та реалізовувати інтереси всього суспільства, а не тільки інтереси його окремих груп, забезпечувати стабільне функціонування і розвиток політичного процесу. Співвідношення і переплетення інтересів суб`єктів політичного процесу визначають їхні політичні взаємини, які можуть бути антагоністичними, союзницькими, партнерськими, різними за змістом і динаміці.

Політичні відносини і їх динаміка в структурі політичного процесу характеризують позиції і ролі його суб`єктів у політичному житті, її зміни. Зміст і характер політичних відносин між суб`єктами політичного процесу визначаються їх місцем і роллю в системі політичної влади, що існують у суспільстві політичними правами і свободами. У найзагальнішому вигляді політичні відносини суб`єктів політичного процесу та їх динаміка є форму прихованого механізму виробництва (відтворення), розподілу, перерозподілу, утримання і використання політичної влади, зміни її якості та зародження нових елементів.

Політичні відносини суб`єктів політичного процесу складаються і розвиваються по вертикалі і по горизонталі. Вертикальні політичні відносини - це відносини панування і підпорядкування, управління і виконання. У системі цих відносин структурно-функціональна залежність нижчестоящих суб`єктів від вищестоящих перетворює перших в об`єкти керівництва та управління.

Вертикальні політичні відносини дозволяють панівним соціально-політичним силам нав`язувати іншим суб`єктам політичного процесу, навіть всупереч їх опору, потрібні їм цінності, найважливішими з яких є законослухняність, відповідальність, раціональність поведінки. Ці відносини головним чином зводяться до визначення і практичному) `здійсненню правил «правильного політичної поведінки», досягненню згоди між його суб`єктами, посиленню елементів передбачуваності і конструктивності в політичному житті. Спираючись на найважливіші атрибути влади - ресурси, авторитет, силу, право, при вертикальних політичних відносинах домінуючі в політичному процесі суб`єкти забезпечують відтворення існуючої політичної системи, потрібне їм розподіл статусів і ролей, різних соціально-політичних сил у суспільному житті, реалізацію своїх корінних інтересів.

Горизонтальні політичні відносини складаються між окремими суб`єктами політичного процесу, що володіють приблизно рівним політичним статусом, що діють на одному рівні політичних відносин у встановленому правовому полі. Основою цих відносин є формальна рівність і відносна автономність їх учасників. В системі горизонтальних політичних відносин виникають і розвиваються конфронтаційні і конструктивні зв`язки, відносини конкуренції і співробітництва.

Тут вибір логіки і форм взаємодії як для володіють владою і лояльних до них суб`єктів політичного процесу, так і протистоять політичному режиму сил, визначаються не тільки об`єктивно складаються обставинами, а й симпатіями і антипатіями, амбіціями учасників політичного життя, нестатістской системою цінностей , в якій домінують цінності свободи, справедливості, права, консенсусу. Під впливом цих умов складається не тільки певний баланс сил в політичному житті, але і їх суперництво, протистояння і протиборство на шкоду співпраці та компромісів. Особливо очевидно в горизонтальних політичних відносинах проявляються роз`єднаність правлячих та опозиційних владі політичних сил, відмінності в їх політичних інтересах і цілях.

Політичні відносини суб`єктів політичного процесу, їх взаємопроникнення, зміна та динаміка визначають режими існування політичного процесу. Залежно від їх стану, змісту і характеру політичний процес може існувати в режимах функціонування, розвитку і деградації.

Режим функціонування відображає стабільність політичної системи, здатність політичної влади до управління суспільством.

Режим розвитку характеризує можливості і здатність політичної системи адекватно реагувати на мінливі соціальні умови і вдосконалюватися у відповідності з ними.

Режим деградації свідчить про руйнування цілісності політичної системи, втрати органами влади своєї управлінської здібності і легітимності.

Політичні відносини змінюються і розвиваються під впливом різних факторів, найважливішим серед яких є політична поведінка суб`єктів політичного процесу.

Політична поведінка суб`єктів політичного процесу, як елемент його структури, забезпечує реалізацію їх інтересів, досягнення політичних цілей. Політична поведінка - це дії або сукупність дій тих чи інших суб`єктів політики, які є їхньою реакцією на явища, події, ситуації і факти в суспільно-політичному житті і спрямованих на їх регулювання, вирішення суспільно значущих завдань.

У науковій та навчальній літературі склалися різні підходи до визначення форм політичної поведінки. При цьому загальноприйнято основними формами політичної поведінки суб`єктів політичного процесу вважати політичну участь і політичну діяльність.