- •1.2. Завдання екології
- •1.3. Людське суспільство та середовище його існування
- •1.3.1. Поняття про середовище існування
- •1.3.2. Уявлення давніх українців про природу
- •1.3.3. Еволюція взаємовідносин людини й природного середовища
- •1.4. Структура природного середовища
- •1.4.1. Географічна оболонка
- •1.4.2. Атмосфера
- •1.4.3. Літосфера
- •1.4.4. Гідросфера
- •1.4.5. Природні ресурси
- •1.5. Поняття про біосферу
- •1.5.1. Коло життя
- •1.5.2. Роль в.І. Вернадського у вивченні біосфери та ноосфери
- •1.5.3. Загальні властивості біосфери
- •1.5.4. Кругообіг речовин у біосфері
- •1.5.5. Трансформація енергії у біосфері
- •1.6. Екосистеми та їх місце в організації біосфери
- •1.6.1. Рівні організації органічного світу
- •1.6.2. Поняття про екосистеми
- •1.6.3. Ланцюги живлення та піраміди мас, чисел і енергії
- •1.6.4. Класифікація екосистем
- •1.6.5. Основні екосистеми світу
- •1.7. Екологія популяцій
- •1.7.1. Ознаки популяцій
- •1.7.2. Етологічна структура популяцій
- •1.7.3. Популяційні аспекти розвитку людства
- •1.8. Екологічні фактори та їхній вплив на життєдіяльність організмів
- •1.8.1. Поняття про екологічні фактори
- •1.8.2. Класифікація екологічних факторів
- •1.9. Основні екологічні закони
- •2. Вплив діяльності людини на довкілля
- •2.1. Демографічні проблеми і можливості біосфери
- •2.1.1. Демографічні проблеми України
- •2.1.2. Урбанізація та її негативні наслідки
- •2.2. Основні джерела антропогенного забруднення довкілля
- •2.2.1. Радіоактивне забруднення
- •2.2.2. Шумове забруднення
- •2.2.3. Електромагнітне забруднення
- •2.2.4. Основні методи визначення забруднень
- •2.3. Соціоекологічні проблеми літосфери
- •2.3.1. Вплив діяльності людського суспільства на геологічне середовище
- •2.3.2. Ґрунт — важливий компонент біосфери
- •2.3.4. Сучасний стан ґрунтів України та шляхи його поліпшення
- •2.4.2. Сталий розвиток і вода
- •2.4.3. Джерела забруднення гідросфери
- •2.4.4. Антропогенний вплив на води Світового океану
- •2.4.5. Забруднення природних вод України
- •2.5.2. Стан повітряного середовища України
- •2.6. Правові та міжнародні аспекти охорони природи
- •2.6.1. Міжнародні природні ресурси та співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •2.6.1.1. Міжнародні природні ресурси
- •2.6.1.2. Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи
- •3. Охорона навколишнього природного середовища
- •3.1. Контроль і моніторинг природного середовища в Україні
- •3.1.1. Стан навколишнього природного середовища в Україні
- •3.1.2. Правові аспекти охорони навколишнього природного середовища
- •3.1.3. Організація служб охорони навколишнього природного середовища
- •3.2. Види забруднення навколишнього природного середовища та напрямки його охорони
- •3.3 Природоохоронна діяльність підприємств
- •3.3.1. Інженерно-екологічна експертиза проектів підприємств
- •3.3.2. Екологічна паспортизація підприємств
- •3.4. Економічні аспекти охорони навколишнього природного середовища
- •3.4.1. Методи управління природоохоронною діяльністю
- •3.4.2. Економічний механізм охорони навколишнього природного середовища
- •3.4.3. Еколого-економічні показники оцінки виробничих процесів
- •3.4.4. Визначення збитків, що завдаються навколишньому середовищу господарською діяльністю промислових підприємств
- •3.4.5. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовища
- •3.5. Оцінка забруднення земель та ґрунтів
- •3.5.1. Загальні положення
- •3.6. Раціональне використання та охорона водних ресурсів
- •3.6.1. Загальні положення
- •3.6.2. Водокористування та водоспоживання
- •3.6.3. Джерела забруднення води
- •3.6.4. Контроль якості води
- •3.6.5. Умови скидання стічних вод в каналізацію та водоймища
- •3.6.6. Способи очищення стічних вод
- •3.7. Визначення антропогенного впливу на повітряне середовище
- •3.7.1. Вплив промислових викидів в атмосферу на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, ґрунт та водоймища
- •3.7.2. Визначення ступеня забрудненості атмосфери
- •3.7.3. Визначення категорії небезпечності підприємств залежно від маси, виду та складу забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу
- •3.7.4. Розрахунок викидів шкідливих речовин автомобільним транспортом
- •3.7.4.1. Розрахунок аерозольного виносу електроліту з акумуляторів
- •3.7.5. Розрахунок гранично допустимих викидів для одиночного джерела або близько розташованих одиночних джерел
- •3.7.6.1. Нагріті газоповітряні суміші
- •3.7.6.4. Максимальні приземні концентрації для близько розташованих точкових джерел з рівними висотами, діаметрами устів, швидкостями виходу та перегріванням газоповітряної суміші
- •3.7.6.5. Максимальна концентрація для аераційного ліхтаря
- •3.7.6.6. Визначення гдв та тпв для окремого джерела
- •8.7.6.7. Визначення максимальної концентрації суміші при викиді через багатоствольну трубу
- •3.7.8.2. Зниження забруднення атмосфери вихлопними газами від двигунів внутрішнього згоряння
1.7.2. Етологічна структура популяцій
Характерною особливістю популяцій є система взаємовідносин між її членами. Закономірності поведінки організмів вивчає наука етологія. Залежно від способу життя виду форми спільного існування особин у популяції надзвичайно різноманітні. Розрізняють одинокий спосіб життя, при якому особини популяції незалежні й відокремлені один від одного, але лише тимчасово, на певних стадіях життєвого циклу.
Повністю ізольоване існування організмів у природі не зустрічається, оскільки було б неможливим здійснення їхньої основної життєвої функції — розмноження. У видів з ізольованим способом життя часто утворюються тимчасові угруповання особин у місцях зимівлі (сонечка, жужелиці) або в період, який передує розмноженню.
При сімейному способі життя помітно посилюються зв'язки і взаємовідносини між батьками і їхнім потомством: турбота про відкладені яйця, пташенят, їх охорона. Розрізняють сім'ї батьківського, материнського і змішаного типів. При сімейному способі життя помітно виявляється територіальна поведінка тварин, коли різноманітними сигналами, маркуванням тощо забезпечується володіння ділянкою, яка необхідна для вирощування потомства. В основі формування більш-менш великих об'єднань тварин (зграя, стадо, колонія) лежить ускладнення поведінки, а отже, і зв'язків у популяції.
Зграя —це тимчасове об'єднання тварин, які виявляють біологічно корисну організованість дій (для захисту від ворогів, добування харчування, міграції і т. ін.), Найбільше зграї поширені серед риб, птахів, рідше зустрічаються у ссавців (собачі зграї).
Стадо — тривале або постійне об'єднання тварин, в якому здійснюються всі основні функції життя виду: добування корму, захист від хижаків, міграції, розмноження, виховання молодняка. Основу групової поведінки в стаді складають взаємовідносини домінування — підпорядкування, які базуються на індивідуальних відмінностях між особинами. Для стада характерна наявність тимчасового або постійного лідера, який зумовлює поведінку інших особин і часто стада в цілому.
Колонія — це групове поселення осілих тварин. Колонії можуть існувати довго або виникати на період розмноження (наприклад, чайки, мідії, ластівки, грачі, альбатроси, терміти, бджоли).
1.7.3. Популяційні аспекти розвитку людства
За останні сто п'ятдесят років населення Землі росло дуже швидкими темпами. З древніх історичних епох до початку минулого століття чисельність населення світу досягла близько декількох сотень мільйонів осіб. Тільки у 1830 р. популяція людини досягла 1 млрд осіб, вже через сто років її чисельність сягнула 2 млрд, а в 1960 р., всього через ЗО років, — З млрд осіб, через 15 років (1975 р.) — 4 млрд, в 1987 р. — б млрд. В 1999 р. чисельність населення планети сягнула 6 млрд осіб. За останні роки темпи збільшення населення Землі почали знижуватися. Та, навіть незважаючи на це, якщо не відбудеться ніяких різких змін, такий приріст популяції швидше всього збережеться і в XXI столітті.
Викликають занепокоєння значення коефіцієнтів народжуваності — 8,5, смертності — 16,0 та скорочення природного приросту населення — 10,5 в Україні. Ці значення наведено за 2003 рік на 1000 наявного населення.
Для нормального щодо соціально-економічних умов індустріально розвинутих країн, тобто мінімально розширеного, відтворення популяції людини в Україні потрібно, щоб кожна жінка народила за своє життя в середньому 2,2—2,4 дитини.
Жінки України фактично до 33-річного віку вже припиняють дітонародження. Народжуваність зменшується через безплідність шлюбних пар, збільшення гінекологічних захворювань, кількості абортів, ранньої дитячої смертності за рахунок змін у період внутрішньоутробного розвитку (стан здоров'я матері, несприятливі екологічні умови, генетичні відхилення).
За останнє десятиріччя серед населення України майже втричі зросла кількість хворих цукровим діабетом, майже в сім разів — гіпертонічними хворобами, в чотири рази — стенокардією, у два рази — інфарктом.
Той факт, що смертність в Україні перевищує народжуваність, — це сумне і вельми тривожне явище для нашого народу, це — національне лихо. Саме тому зараз всі соціально-економічні проблеми в нашій самостійній державі повинні вирішуватися лише через призму збереження нації, збереження генофонду України.
