ПЛАН

ПРОЦЕДУРНО-ОРІЄНТОВАНЕ ПРОГРАМУВАННЯ 1

Організація підпрограм 1

Поняття підпрограми 1

Організація підпрограм 2

Механізм передачі параметрів 6

Принцип локалізації 9

Концепція розподілу пам’яті 10

Способи передачі параметрів 11

Вказівники на функції 17

Розширені можливості використання підпрограм 19

Функції з аргументами за замовчуванням 19

Перевантаження функцій 21

Шаблони функцій 22

Вбудовані функції 24

Рекурсія 24

Процедурно-орієнтоване програмування Організація підпрограм Поняття підпрограми

У програмуванні типової є ситуація, коли в різних місцях програми необхідно виконати одну й ту ж саму логічно завершену послідовність дій, наприклад, обчислити відстані між точками площини, вивести на друк елементи послідовності чисел, розв’язати систему лінійних рівнянь тощо. Ці дії можуть бути достатньо складними і представлятися великими фрагментами програми.

Для забезпечення компактності і підвищення наочності програм, мови програмування дозволяють не повторювати в програмі ідентичні блоки коду, а одноразово описувати їх, спеціальним чином оформлюючи, і потім викликати для виконання в міру необхідності. Такі фрагменти програм називають підпрограмами.

Підпрограма - це іменований, спеціальним чином оформлений фрагмент програми, який реалізує певний алгоритм і може викликатися для виконання будь-яку кількість разів із різних місць програми.

Хоча підпрограми з'явились як засіб оптимізації програм за обсягом займаної пам'яті, однак натепер ця їх функція стала допоміжною. Головне ж призначення підпрограм - структуризація програми з метою зручності її розуміння і супроводу. Тому сучасний підхід до розробки програм заохочує явне оформлення у вигляді підпрограми кожного логічно завершеного програмного фрагмента, який не обов'язково повторюється. Окрім того, хороший стиль програмування передбачає, що кожна підпрограма виконує тільки одну задачу, наприклад, окремо введення або виведення послідовності даних.

Підпрограми, які використовуватимуться в програмі, повинні бути попередньо визначені (описані). При цьому кожній підпрограмі дається своє ім'я, а також описуються дії, які вона буде виконувати. РБНФ визначення підпрограми має вид:

опис_підпрограми = заголовок блок.

Як видно, структурна організація підпрограм передбачає, що будь-яка підпрограма складається із заголовка і блока (тіла підпрограми). Заголовок підпрограми містить її ім'я і деяку додаткову інформацію, що уточнює використання цієї підпрограми. Тіло підпрограми є тим програмним фрагментом, який описує виконувані підпрограмою дії.

Виклик підпрограми здійснюється за її іменем спеціальною конструкцією виклику. При активізації підпрограми запам'ятовується так звана точка повернення в основну програму і керування передається підпрограмі (її першому оператору). Точка повернення – це місце в програмі, що описує дію, якою програма продовжується після завершення виконання підпрограми. Це може бути наступний за викликом підпрограми оператор, умова завершення чи продовження циклу, якщо виклик записаний останнім у тілі циклу, тощо. Після завершення виконання підпрограми відбувається автоматичне повернення в основну програму, яка продовжує своє виконання з дії, що була позначена як точка повернення. Схема взаємодії програми і підпрограми наведена на рис.1.

Рис. 1. Схема взаємодії програми і підпрограми

Використання підпрограм втілює загальний принцип «розділяй і пануй», дозволяє створювати добре структуровані й зрозумілі програми, суттєво полегшує їх проектування та розробку.