Основні параметри тиристорів

1. Напруга включення – напруга на тиристорі у прямому напрямку, при якому він переходить із закритого стану у відкритий при нульовому струмі керування;

2. _{Струм вмикання – струм через тиристор, при якому він переходить у ввімкнений стан при нульовому струмі керування;}

3. Максимально припустимий постій струм у відкритому стані

4. Максимально припустима зворотна напруга

5. Залишкова напруга на тиристорі – напруга, обумовлена струмом

6. Час вмикання - проміжок часу, за який тиристор переходить з вимкнутого стану у ввімкнутий.

7. Час вимикання - навпаки до.

8. Динамічний опір у відкритому стані .

9. Максимально припустима середня потужність розсіювання .

10. Постійний струм, що відмикає керуючий електрод .

Диністор

Диністор складається з чотирьох p- та n-областей, що чергуються, та між якими утворюються електронно-діркові переходи. Контакт крайньої p-області називають анодом диністора, контакт крайньої n-області – катодом.

Рис.44

На ВАХ деністора (рис.44) можна виділити чотири ділянки:

1. від 0 до а – відповідає закритому стану диністора: велике падіння напруги при малому пропускному струмі;

2. від а до б – диністор з закритого стану переходить у відкритий і має від’ємний диференціальний опір;

3. від б до в – відповідає відкритому стан: через диністор протікає великий струм при малому падінні напруги;

4. від 0 до г – відповідає зворотній вітці ВАХ діода.

Триністор

Триністори відрізняються від диністорів наявністю третього виводу, що називають керуючим електродом. Функціональне призначення триністору полягає у наступному: коли на керуючий електрод подають напругу, можна керувати напругою ввімкнення триністора.

Рис.45

Подаючи через керуючий електрод пряму напругу на перехід, що працює в прямому напрямку, можна регулювати значення . Чим більший струм через такий керований перехід, тим нижче.

Ці основні властивості тріодного тиристора наочно відображає його вольт-амперна характеристика, наведена на рис. 45 для різних струмів керуючого електрода . Чим більше цей струм, тим сильніше інжекція носіїв від відповідного емітера до середнього колекторного переходу і тим менша потрібна напруга на тиристорі для того, щоб почався процес відпирання приладу. Найбільш високаутворюється за відсутності струму керуючого електрода, коли тріодний тиристор перетворюється на діодний. І навпаки, при значному струміхарактеристика тріодного тиристора наближається до характеристики прямого струму звичайного діода.

Тиристори використовуються у імпульсних схемах зв’язку, потужних випрямлячах, інверторах, пристроях керування електродвигунами тощо.

Тунельний діод

Тунельний діод – це напівпровідниковий діод, в якому використовується тунельний механізм переносу носіїв заряду через p-n-перехід і в ВАХ якого при прямій напрузі є ділянка від’ємного диференційного опору. Для виготовлення використовують кремній, арсенід галію, германій.

Умовне графічне позначення

Рис.46

За призначенням тунельні діоди поділяються на підсилювальні, генераторні й перемикаючі.

Переваги тунельних діодів:

• працюють на високих частотах (до сотень ГГц), верхня межа визначається бар’єрною ємністю та індуктивністю виводів й корпусу тунельного діода;

• мають більш широкий діапазон робочих температур (до );

• споживають низьку потужність (1% від споживаних потужностей звичайних p-n-діодів).

ВАХ тунельного діоду має наступний вигляд:

Рис.47

Ділянка від А до Б відповідає від’ємному диференційному опору – тобто у цьому випадку тунельний діод може бути представлений еквівалентним від’ємним опором, що не має фізичного змісту, але є зручною математичною моделлю.