84. Дайте оцінку участі української діаспори в культурному житті незалежної України.

З незалежністю України, українці переселяються, зокрема в Португалію, Іспанію, Чехію, Італію через непевний економічний стан в Україні.

Станом на 2010 рік за межами України мешкало до 10 млн українців.

Значним здобутком української діаспори стало відродження діяльності Наукового товариства ім. Т. Шевченка як спадкоємця заснованої 1873 р. у Львові дослідницької установи з тією самою назвою. У 1947 -1951 рр. президія товариства перебувала у Мюнхені, а потім переїхала в Сарсель, поблизу Парижа, де розташовується й дотепер.

Українська діаспора зробила все можливе для збереження вітчизняної культури і збагачення її спадщини. У сучасному світі з його глобалізацією, інтеграцією, стандартизацією культурного життя переважна частина українських громад за кордоном намагається зберігати самобутні традиції, багатовікові культурні надбання українського народу, використовувати в громадському житті ті переваги, що їм надає їх належність до українства.

Розвиток українських діаспорних мереж сприяє посиленню впливу діаспори на прийняття політичних рішень в країнах проживання. Прикладом активної політичної діяльності, потенціал української діаспори проявився під час т.з. помаранчевої революції, визнання рядом країн Голодомору в Україні в 1932-1933 рр. Лобіювання інтересів українства є характерним для традиції діяльності українських діаспорних громад Європейського Союзу. Враховуючи, що досягнення високих критеріїв ЄС у сфері демократизації суспільства є однією з головних умов євроінтеграції, поширення європейської практики у цій сфері завдяки представникам української діаспори позитивно впливає на утвердження демократії в Україні, відповідність держави критеріям цінностей та вимогам ЄС.

86.Виділіть позитивні та негативні сторони історії освіти в незалежній Україні.

У галузі освіти відбувалася децентралізація передусім по лінії Міністерства освіти, а також науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів.планують і проводять науково-дослідну та навчальну роботу з орієнтацією на державні та національні інтереси України. Це визначає зміст теоретичних і прикладних досліджень у галузі освіти, зміст і напрями роботи у ВНЗ, школі та дошкільному закладі.

Принципові зміни в освітянську справу України цих років внесли закони про освіту, про мову, концепції дошкільного виховання, загальноосвітньої та вищої школи, оригінальні навчальні програ-ми, підручники, посібники.

В час демократичних змін постає завдання виховувати громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, розвинених інтелектуально, культурно, висококваліфікованих.

плюси

• доступність для кожного громадянина усіх державних освітніх послуг;

• рівність умов для реалізації здібностей, таланту, всебічного розвитку кожної людини;

• зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями, з освітою інших країн;

• незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

• поєднання державного управління і громадського самоврядування. орієнтація на розвиток індивідуальності;

Структурні компоненти освіти: дошкільна, загальна середня, поза-шкільна, професійно-технічна, вища, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура, самоосвіта.

Так, вихованці, учні, студенти, курсанти, стажисти, аспіранти, докторанти мають право на вибір профілю, форми, програм навчання, доступ до інформації, навчально-виробничої бази тощо.

Закон містить статті, якими регламентовано умови міжнародного співробітництва. Це саме на часі, адже Україна стає відкритою для світу і прагне налагодити творчу співпрацю в усіх ланках системи освіти.

З 1 січня 1990 р. введено в дію Закон УРСР «Про мови в Українській PCP» (1989), яким визначається життєздатність та суспільна цінність усіх національних мов і всім громадянам країни гарантуються національно-культурні та мовні права. Українська мова розглядається як один з вирішальних аспектів національної самобутності українського народу, їй надано статус державної і забезпечується всебічний розвиток та функціонування в усіх сферах суспільного життя.

мiнуси

• нівелювання особистості учня, відчуження учня від школи, учителя від учня, і як наслідок — погіршення якості навчальної під-готовки та падіння престижу знань;

• жорстку централізацію змісту, організації, технологій освіти, що призвела до відчуження школи від суспільства і національної культури, до втрати національних традицій, дискредитації рідної мови, культури, історії народу;

• занедбаність сільської школи, ліквідацію малокомплектних шкіл, брак висококваліфікованих учителів на селі.

Отже, наприкінці XX ст. стан освіти визначали два основні чинники: перехідний період розвитку українського суспільства і системна криза в ньому. Перехідний період зумовив творення нових форм, методів і засобів навчання. Системна криза (соціальна, і особливо фінансова) гальмувала розвиток нововведень у освітній справі.

Залишковий принцип фінансування та нестабільність асигнувань на розвиток освіти призвели до звуження мережі навчальних закладів, вивільнення педагогів, значної заборгованості із виплати зарплатні.

Лише протягом 1998 р. кількість загальноосвітніх шкіл в Україні зменшилась на 140, професійно-технічних училищ — на 150. Реформування загальної середньої освіти відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» (1999) передбачає реалізацію принципів гуманізації та демократизації, методологічну пере-орієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетентностей.