Міністерство охорони здоров`я україни

Запорізький державний медичний університет

Кафедра фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров`я

Збірник тестових завдань

Для студентів з фізичної реабілітації і спортивної медицини

Запоріжжя

2012

61:796/799]:378.147

Михалюк є.Л., Черепок о.О., Малахова с.М. Збірник тестових завдань для студентів з фізичної реабілітації і спортивної медицини. Навчально-методичний посібник.-здму, 2012. – 126 с.

Укладачі:

Михалюк Є.Л., д.мед.н., професор, завідувач кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізвиховання і здоров`я Запорізького державного медичного університету.

Черепок О.О., к.мед.н., асистент кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізвиховання і здоров`я Запорізького державного медичного університету.

Малахова С.М., к.мед.н., асистент кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізвиховання і здоров`я Запорізького державного медичного університету.

Рецензенти:

Філімонов В.І., д.мед.н., професор, завідувач кафедри нормальної фізіології Запорізького державного медичного університету,

Клименко В.І. д.мед.н., завідувач кафедри охорони здоров`я, соціальної медицини та лікарсько-трудової експертизи Запорізького державного медичного університету.

Збірник тестових завдань складено у відповідності до програми навчальної дисципліни “Фізична реабілітація, спортивна медицина“ для студентів вищих медичних навчальних закладів України III-IV рівнів акредитації з напрямку підготовки “Медицина” зі спеціальностей “Лікувальна справа”, “Педіатрія”, “Медико-профілактична справа”, відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики і освітньо-професійної програми підготовки фахівців, а також згідно з новим навчальним планом, який затверджено наказом МОЗ України від 19.10.2009 р., №749 та експериментального навчального плану МОЗ України, розробленого на принципах Європейської кредитно-трансферної системи.

Навчально-методичний посібник дає можливість студентам полегшити вивчення важливих розділів фізичної реабілітації та спортивної медицини і сприятиме підвищенню фахового рівня майбутніх лікарів.

Посібник призначено для самостійної роботи студентів IV курсу медичних факультетів при підготовці до підсумкового модульного контролю з навчальної дисципліни «Фізична реабілітація та спортивна медицина».

Навчально-методичний посібник обговорено та затверджено на засіданні циклової методичної комісії ЗДМУ з терапевтичних дисциплін та рекомендовано до видання Центральною методичною радою ЗДМУ (протокол № від р.)

При складанні тестів використані рекомендації Національної Ради Медичних екзаменаторів (США).

Застосована категорія питань з однією кращою відповіддю. Вони дозволяють здійснити підсумковий модульний контроль засвоєння студентами навчального матеріалу, а також самоконтроль при підготовці студентів до заліку.

Тестові завдання

1. Спортивна медицина – це наука, що вивчає:

1. Вплив занять спортом на організм спортсмена,

2. Вплив занять фізичною культурою на організм людини,

3. Позитивний і негативний вплив фізичних навантажень різної інтенсивності на організм здорової й хворої людини,

4. Вплив гіподинамії на організм здорової людини,

5. Вплив гіпердинамії на організм здорової людини.

2. Основна мета спортивної медицини:

1. Оптимізація режиму праці й відпочинку,

2. Оптимізація рухової активності людини для збереження й зміцнення його здоров'я,

3. Правильна організація тренувань і змагань,

4. Диспансеризація населення,

5. Підвищення працездатності спортсменів.

3. Основними завданнями лікарського контролю є:

1. Оцінка фізичного розвитку, функціональних здібностей і стану здоров'я в осіб, що займаються різними видами фізичних вправ,

2. Вивчення процесів адаптації до фізичних навантажень,

3. Оцінка умов проведення тренувань і змагань,

4. Оцінка ступеня стомлення під час занять спортом,

5. Вивчення психофізіологічного стану в процесі тренувань і змагань.

4. Функціональний систолічний шум після зміни положення тіла (у положенні лежачи на лівому боці):

1. Посилюється,

2. Не змінюється,

3. Не вислухується,

4. Змінює тембр,

5. Слабшає.

5. При скаргах на болі в області серця в першу чергу повинна бути проведена:

1. Полікардіографія,

2. Електрокардіографія,

3. Фонокардіографія,

4. Реовазографія,

5. Ехокардіографія.

6. Органічний систолічний шум після проби з фізичним навантаженням

1. Слабшає,

2. Не змінюється,

3. Посилюється,

4. Не вислухується,

5. Змінює тембр.

7. Комплексна методика лікарського обстеження осіб, що займаються різними видами фізичних вправ, включає наступні розділи:

1. Загальний і спортивний анамнез, соматоскопія, антропометрія, функціональне тестування,

2. Лікарсько-педагогічний контроль під час тренувань і змагань,

3. Зовнішній огляд, спірометрія, велоергометрія,

4. Санітарно-гігієнічне обстеження місць проведення тренувань і змагань,

5. Медичне забезпечення спортивних змагань.

8. Основними ознаками довгострокової адаптації до систематичних фізичних навантажень є:

1. Різко виражена брадикардія й гіпотонія, значна гіпертрофія міокарда,

2. Помірна брадикардія й гіпотонія, незначна гіпертрофія міокарда,

3. Незначна брадикардія й гіпотонія, помірна гіпертрофія переважно лівих відділів серця,

4. Фізіологічна брадикардія, фізіологічна гіпотонія, помірна гіпертрофія міокарда, сполучена з адекватним розвитком капілярної сітки,

5. Незначна брадикардія й гіпотонія, помірна гіпертрофія переважно правих відділів серця.

9. Функціональний систолічний шум після проби з фізичним навантаженням:

1. Посилюється,

2. Не змінюється,

3. Слабшає,

4. Не вислухується,

5. Змінює тембр.

10. Органічний систолічний шум після зміни положення тіла (у положенні лежачи на лівому боці):

1. Посилюється,

2. Слабшає,

3. Не змінюється,

4. Не вислухується,

5. Змінює тембр.

11. Виражена гіпертрофія шлуночків серця є ознакою:

1. Адаптації до оптимальних фізичних навантажень,

2. Органічної патології серця,

3. Впливу неадекватних (надмірних) фізичних навантажень,

4. Фізіологічного збільшення серця,

5. Адаптації до тренувального й змагального навантаження.

12. Брадикардія менше 40 уд/хв. у високотренованих спортсменів є:

1. Зміною, що вимагає додаткового обстеження для виключення блокади серця,

2. Важкою патологічною зміною, що загрожує для життя,

3. Фізіологічним критерієм тренованості,

4. Предпатологічним станом,

5. Ознакою, що завжди свідчить про порушення функції провідності.

13. Методи дослідження фізичного розвитку:

1. Пальпація, перкусія, аускультація,

2. Методи стандартів, антропометричного профілю, індексів, кореляції,

3. Соматоскопія і антропометрія,

4. Загальний та спортивний анамнез, лікарське обстеження органів і систем,

5. Функціональні проби.

14. При соматоскопії ступінь розвитку мускулатури оцінюється, як:

1. Добрий, задовільний, незадовільний,

2. Добрий, середній, слабкий,

3. Нормальний, задовільний, незадовільний,

4. Гіпертрофічний, нормальний, гіпотрофічний,

5. Гіпертонічний, нормальний, гіпотонічний.

15. При соматоскопії ступінь жировідкладень оцінюється, як:

1. Добрий, середній, слабкий,

2. Добрий, задовільний, незадовільний,

3. Нормальний, задовільний, незадовільний,

4. Рівномірний, нерівномірний,

5. Слабкий, помірний, рясний.

16. Нормальні форми грудної клітки:

1. Циліндро-конічна, лійкоподібна,

2. Кругла, плоска, круглозапала,

3. Циліндрична, конічна, сплощена, перехідні форми,

4. Циліндрична, конічна, запала, куряча,

5. Нормостенічна, астенічна, гіперстенічна.

17. Розрізняють наступні форми спини:

1. Нормальна, кругла, кругло-випукла, плоска,

2. Фізіологічна, патологічна,

3. Нормальна, сколіотична, кіфотична,

4. Нормальна, кругла, кругло-випукла,

5. Нормальна, кругла, плоска.

18. Основні характеристики нормальної форми спини:

1. Наявність шийного та поперекового лордозу, грудного та крижово-куприкового кіфозу в фронтальній площині, відсутність викривлень в сагітальній площині,

2. Наявність шийного та поперекового лордозу, грудного та крижово-куприкового кіфозу в сагітальній площині, відсутність викривлень в фронтальній площині,

3. Наявність шийного та поперекового кіфозу, грудного та крижово-куприкового лордозу в сагітальній площині, відсутність викривлень в фронтальній площині,

4. Наявність шийного та поперекового кіфозу, грудного та крижово-куприкового лордозу в фронтальній площині, відсутність викривлень в сагітальній площині,

5. Наявність 4-х фізіологічних вигинів хребта.

19. Основні характеристики круглої форми спини:

1. Збільшення сагітального вигину хребта в грудній області у дорсальному напрямку, в шийно-грудному відділі хребта,

2. Збільшення сагітального вигину хребта в грудній області у дорсальному напрямку, від шийних до поперекових хребців,

3. Збільшення грудного кіфозу та поперекового лордозу,

4. Величиною грудного кіфозу 3-4 см,

5. Збільшення всіх вигинів хребта.

20. Основні характеристики кругло-впуклої форми спини:

1. Збільшення грудного кіфозу й поперекового лордозу до 3-4 см,

2. Збільшення всіх вигинів хребта,

3. Збільшення грудного кіфозу й поперекового лордозу більш 4 см,

4. Збільшення сагітального вигину хребта в грудній області у дорсальному напрямку, від шийних до поперекових хребців,

5. Збільшення сагітального вигину хребта в грудній області у дорсальному напрямку, в шийно-грудному відділі хребта.

21. Основні характеристики плоскої форми спини:

1. Зменшення кривизни всіх фізіологічних вигинів до 3-4см,

2. Збільшення всіх вигинів хребта,

3. Зменшення сагітального вигину хребта в грудній області у дорсальному напрямку, від шийних до поперекових хребців,

4. Зменшення кривизни всіх фізіологічних вигинів,

5. Зменшення сагітального вигину хребта в грудній області у дорсальному напрямку, в шийно-грудному відділі хребта.

22. Сколіотичною осанкою називають:

1. Викривлення хребта у сагітальній площині,

2. Викривлення хребта у фронтальній площині,

3. Викривлення хребта у фронтальній та сагітальній площинах,

4. Наявність рентгенологічно підтвердженого бокового викривлення хребта,

5. Збільшення грудного кіфозу й поперекового лордозу.

23. При соматоскопії розрізняють наступні форми ніг:

1. Прямі, О-образні, Х-образні,

2. Правильні, О-образні, Х-образні,

3. Фізіологічні, О-образні, Х-образні,

4. Нормальні, неправильні,

5. Вальгусні, варусні, нормальні.

24. При соматоскопії розрізняють наступні форми стоп:

1. Правильна, порожниста, сплощена, плоска,

2. Нормальна, порожниста, сплощена, плоска,

3. Фізіологічна, патологічна,

4. Нормальна, вальгусна, варусна,

5. Правильна, порожниста, плоска.

25. Які основні показники фізичного розвитку досліджують методом антропометрії:

1. Зріст (стоячи та сидячи), вагу тіла, окружності та екскурсія грудної клітки, ЖЄЛ, силу м’язів кисті та спини, ступінь жировідкладень,

2. Масу та довжину тіла, окружності шиї, грудної клітки, талії, товщину жировідкладень, тип тілобудови, рухомість у суглобах,

3. Тип тілобудови, окружності шиї, грудної клітки, талії, ЖЄЛ, поставу хребта, форму ніг, стан склепіння стопи,

4. Рельєф та силу мускулатури, форми грудної клітки, спини і хребта, форму ніг, рухомість у суглобах,

5. Стан шкіри, ступінь розвитку м’язів та жировідкладень, поставу, форми грудної клітки, спини, хребта, форму ніг, стан склепіння стопи, тип тілобудови.

26. В нормі товщина підшкірної жирової клітковини у чоловіків складає:

1. 1,5-2,0 см,

2. 0,8-1,0 см,

3. 0-0,5 см,

4. 2,0-2,5 см,

5. 2,5-3,0 см.

27. При дослідженні зросту стоячи досліджуваний повинен торкатися ростоміра наступними точками:

1. П’ятками, сідницями, міжлопатковим простором, потилицею,

2. П’ятками, сідницями, потилицею,

3. П’ятками, сідницями, міжлопатковим простором,

4. П’ятками, міжлопатковим простором, потилицею,

5. П’ятками, грудним відділом хребта, потилицею.

28. При дослідженні зросту сидячи досліджуваний повинен торкатися ростоміра наступними точками:

1. Крижовою кісткою, міжлопатковим простором,

2. Міжлопатковим простором, потилицею,

3. Крижовою кісткою, потилицею,

4. Спиною, потилицею,

5. Крижовою кісткою, грудним відділом хребта, потилицею.

29. При дослідженні зросту стоячи положення голови досліджуваного:

1. Торкається ростоміра, зовнішній кут ока та козелок вуха знаходяться на одній лінії, паралельно полу,

2. Не торкається ростоміра, верхній край зовнішнього слухового проходу й нижній край очниці знаходиться на одній лінії, паралельно полу,

3. Паралельно полу,

4. Немає значення,

5. Очі паралельно полу.

30. Типи тілобудови людини:

1. Нормостенічний, астенічний, гіперстенічний,

2. Нормотонічний, дістонічний, гіпертонічний,

3. Астенічний, гіпертонічний,

4. Нормотонічний, гіпотонічний, гіпертонічний,

5. Нормотонічний, атонічний гіпертонічний.

31. При динамометрії кистей динамометр стискується:

1. В піднятій руці, рвучко,

2. У відведеній вбік зігнутій у лікті руці, тричі,

3. У відведеній вбік прямій руці, тричі,

4. В опущеній вниз руці, тричі,

5. В опущеній вниз руці, одноразово.

32. При дослідженні окружності грудної клітини сантиметрова стрічка повинна накладатися наступним чином:

1. Позаду – під нижніми кутами лопаток, спереду – над місцем прикріплення 4 ребра до груднини,

2. Позаду – під нижніми кутами лопаток, спереду – над місцем прикріплення 3 ребра до груднини,

3. Позаду – під нижніми кутами лопаток, спереду – над місцем прикріплення 5 ребра до груднини,

4. Позаду – під нижніми кутами лопаток, спереду – над місцем прикріплення 4 ребра до груднини, над молочною залозою,

5. Позаду – під нижніми кутами лопаток, спереду – над місцем прикріплення 5 ребра до груднини у чоловіків, під молочною залозою.

33. При дослідженні окружності грудної клітини лікар отримує наступні показники:

1. Окружності грудної клітини в стані спокою, повного вдиху та максимального видиху,

2. Окружності грудної клітини в стані спокою, звичайного вдиху та видиху,

3. Окружності грудної клітини в стані спокою, повного вдиху, максимального видиху та екскурсію грудної клітини,

4. Окружності грудної клітини в стані спокою, звичайного вдиху й видиху та екскурсію грудної клітини,

5. Окружності грудної клітини в стані спокою.

34. Методи оцінки фізичного розвитку:

1. Соматоскопія, антропометрія,

2. Зовнішній огляд, пальпація, перкусія, аускультація,

3. Методи стандартів, антропометричного профілю, індексів, кореляції,

4. Збір загального та спортивного анамнезу, соматоскопія, антропометрія,

5. Загальне лікарське обстеження органів і систем.

35. Антропометричний профіль креслять на основі методу:

1. Антропометричних стандартів,

2. Кореляції,

3. Антропометричних індексів,

4. Перцентилів,

5. Індексу Кетле.

36. У спортсменів у межах фізіологічних закономірностей в стані спокою часто вислуховують:

1. Аритмічні тони серця,

2. Органічні систолічні шуми,

3. Посилені або приглушені тони серця,

4. Акцент ІІ тону на аорті,

5. Посилення І тону над верхівкою серця.

37. Під час комбінованої функціональної проби С.П. Летунова застосовують наступні фізичні навантаження:

1. 20 присідань за 30 сек., біг на місці в максимальному темпі з високим підніманням стегон протягом 15 сек., біг на місці 3 хв. у темпі 180 кроків за 1 хв.,

2. Біг на місці 15 сек. з високим підніманням стегон, 20 присідань за 30 сек., біг на місці 3 хв. у темпі 180 кроків за 1 хв.,

3. Біг на місці 3 хв. у темпі 180 кроків за1 хв., 20 присідань за 30 сек., біг на місці протягом 15 сек. з високим підніманням стегон,

4. 20 присідань за 30 сек., 60 підскоків за 30 сек., біг на місці 3 хв. у темпі 150 кроків за 1 хв,

5. 60 підскоків за 30 сек., біг на місці 3 хв. у темпі 120 кроків за 1 хв.

38. Для дистонічної реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження характерним є:

1. На фоні значного прискорення пульсу систолічний тиск різко знижується, діастолічний тиск досягає “0”,

2. На фоні незначного прискорення пульсу та підвищення систолічного тиску діастолічний тиск знижується до “0”,

3. На фоні значного прискорення пульсу і підвищення систолічного тиску діастолічний тиск знижується до “0” протягом 2 хв. і більше,

4. Всі показники збільшуються,

5. Всі показники зменшуються.

39. Функціональний систолічний шум після проби з фізичним навантаженням:

1. Не змінюється,

2. Слабшає або зникає,

3. Посилюється або слабшає,

4. Посилюється,

5. Змінює тембр.

40. У здорових нетренованих чоловіків час затримки дихання на вдиху (проба Штанге) коливається у межах:

1. 40-60 сек,

2. 50-60 сек,

3. 20-30 сек,

4. 40-50 сек,

5. 20-40 сек.

41. Ортостатична проба дозволяє оцінити функціональний стан:

1. Симпатичний відділ вегетативної нервової системи,

2. Вегетативної нервової системи,

3. Центральної нервової системи,

4. Серцево-судинної системи,

5. Парасимпатичний відділ вегетативної нервової системи.

42. Типи реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження:

1. Нормотонічний, гіпотонічний, гіпертонічний, діскінетичний,

2. Нормостенічний, астенічний, гіперстенічний, дістонічний, атонічний,

3. Нормотонічний, гіпотонічний, гіпертонічний, дістонічний, східчастий,

4. Нормостенічний, астенічний, гіпертонічний, східчастий, діскінетичний,

5. Нормотонічний, астенічний, гіпертонічний, діскінетичний, східчастий.

43. Основні завдання, що вирішуються при проведенні більшості функціональних проб:

1. Всі відповіді вірні,

2. Дослідження механізмів адаптації організму до умов, що змінилися,

3. Виявлення прихованих порушень функцій органів і систем,

4. Оцінка характеру реакції органів і систем на функціональну пробу,

5. Є невірні відповіді.

44. Після проби 20 присідань за 30 сек. у обстежуваного збільшився пульс з 12 уд. за 10 сек. до 20 уд. за 10 сек., артеріальний тиск змінився з 120/80 до 140/60 мм рт.ст. Визначте тип реакції серцево-судинної системи:

1. Гіпотонічний,

2. Гіпертонічний,

3. Дістонічний,

4. Східчастий,

5. Нормотонічний.

45. Під час проведення проби Генчі обстежуваний робить:

1. Звичайний вдих,

2. Максимальний вдих,

3. Звичайний видих,

4. Максимальний видих,

5. Субмаксимальний видих.

46. Головний прояв економізації фізіологічних функцій в стані спокою у тренованих осіб це:

1. Синусова брадикардія,

2. Скорочення фази діастоли,

3. Прискорення та поглиблення дихання,

4. Синусова тахікардія,

5. Збільшення хвилинного обсягу серця.

47. Основними ознаками довгострокової адаптації серцево-судинної системи до оптимальних фізичних навантажень (особливо на розвиток витривалості) є:

1. Синусова брадикардія, помірна гіпертонія, гіпертрофія переважно лівих відділів міокарда,

2. Синусова брадикардія, фізіологічна гіпотонія, значно виражена гіпертрофія міокарда,

3. Синусова брадикардія, гіпотонія, гіпертрофія переважно правих відділів міокарда,

4. Синусова тахікардія, фізіологічна гіпертонія, помірна гіпертрофія міокарду з відповідним розвитком коронарного кровоточу,

5. Синусова брадикардія, фізіологічна гіпотонія, помірна гіпертрофія міокарду з відповідним розвитком коронарного кровоточу,

48. Проби з затримкою дихання характеризують переважно стан:

1. Системи зовнішнього дихання,

2. Серцево-судинної системи,

3. Вегетативної нервової системи,

4. Центральної нервової системи,

5. Дихального центру.

49. Нормальний період відновлення пульсу і артеріального тиску під час проби 20 присідань за 30с.:

1. До кінця 1-ої хв,

2. У чоловіків 4 хв., у жінок – 5 хв,

3. Від 3-х до10 хв,

4. До 3 хв,

5. Не обов’язково відновлюються.

50. Органічний систолічний шум після проби з фізичним навантаженням:

1. Слабшає,

2. Не змінюється,

3. Змінює тембр,

4. Посилюється,

5. Зникає.

51. Яке дозоване фізичне навантаження слід використовувати під час масового профілактичного огляду для визначення функціонального стану серцево-судинної системи у осіб, що не займаються спортом:

1. 20 присідань за 30 сек,

2. Комбіновану пробу С.П.Летунова,

3. Сходження на сходинку висотою 33 см протягом 5 хв,

4. Сходження на сходинку висотою 40 см протягом 5 хв,

5. Гарвардський степ-тест.

52. У здорових чоловіків, що не займаються спортом час затримки дихання на видиху (проба Генчі) складає:

1. 15-25 сек,

2. 25-40 сек,

3. 10-20 сек,

4. 15-30 сек,

5. 20-30 сек.

53. За якими параметрами визначається тип реакції серцево-судинної системи на стандартне фізичне навантаження:

1. Зміни систолічного та діастолічного артеріального тиску,

2. Зміни частоти серцевих скорочень,

3. Збудливість пульсу, характер змін систолічного, діастолічного та пульсового АТ,

4. Зміни частоти пульсу та дихання,

5. Зміни частоти серцевих скорочень та пульсового АТ.

54. Для нормотонічного типу реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження характерним є:

1. Збільшення пульсу до 60-80%, помірне підвищення систолічного АТ, деяке (до 10%) зниження діастолічного АТ, збільшення пульсового АТ до 60-80%,

2. Збільшення пульсу до 60-80%, помірне зниження систолічного, діастолічного і пульсового АТ,

3. Збільшення пульсу до 60-80%, значне підвищення систолічного, діастолічного і пульсового АТ,

4. Збільшення пульсу понад 100%, незначне підвищення систолічного, діастолічного, зменшення пульсового АТ,

5. Збільшення пульсу понад 100%, значне підвищення систолічного АТ, значне зниження діастолічного АТ.

55. Після проби 20 присідань за 30 сек. у обстежуваного збільшився пульс з 12 уд. за 10 сек. до 25 уд. за 10 сек., артеріальний тиск змінився з 120/80 до 180/95 мм рт.ст. Визначте тип реакції серцево-судинної системи:

1. Нормотонічний,

2. Гіпотонічний,

3. Дістонічний,

4. Гіпертонічний,

5. Східчастий.

56. Кліностатична проба дозволяє оцінити функціональний стан:

1. Центральної нервової системи,

2. Парасимпатичний відділ вегетативної нервової системи,

3. Вегетативної нервової системи,

4. Симпатичний відділ вегетативної нервової системи,

5. Серцево-судинної системи.

57. У здорових жінок, що не займаються спортом час затримки дихання на вдиху (проба Штанге) коливається у межах:

1. 50-60 сек.,

2. 15-30 сек,

3. 40-60 сек,

4. 30-40 сек,

5. 20-40 сек.

58. Про нормальну реактивність симпатичного відділу вегетативної нервової системи після зміни положення тіла з горизонтального у вертикальне свідчать зміни:

1. Збільшення частоти пульсу на 10-16 уд/хв,

2. Збільшення частоти пульсу на 0-8 уд/хв,

3. Збільшення частоти пульсу на 20-25 уд/хв,

4. Зменшення частоти пульсу на 10-16 уд/хв,

5. Зменшення частоти пульсу на 8-14 уд/хв.

59. Під час проведення проби Штанге обстежуваний робить:

1. Звичний видих,

2. Максимальний вдих,

3. Субмаксимальний вдих,

4. Максимальний видих,

5. Звичний вдих.

60. Функціональні проби це:

1. Вплив на організм негативних факторів зовнішнього середовища для вивчення стійкості до них організму,

2. Точно дозований вплив на організм різних факторів для вивчення реакції основних фізіологічних систем на той чи інший вплив,

3. Вплив на організм різноманітних екстремальних факторів для вивчення змін в основних фізіологічних системах,

4. Вплив на організм будь-яких фізичних навантажень для оцінки механізмів пристосування функціональних систем,

5. Вплив на організм різних стресових факторів для вивчення змін в основних фізіологічних системах.

61. Про нормальну реактивність парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи після зміни положення тіла з вертикального у горизонтальне свідчать зміни:

1. Збільшення частоти пульсу на 10-16 уд/хв,

2. Зменшення частоти пульсу на 20-25 уд/хв,

3. Збільшення частоти пульсу на 0-8 уд/хв,

4. Зменшення частоти пульсу на 8-14 уд/хв,

5. Зменшення частоти пульсу на 10-16 уд/хв.

62. Під час проведення більшості функціональних проб оцінюють:

1. Вихідні дані показників, їх зміни під впливом проби, час відновлення,

2. Час відновлення показників до вихідного рівня,

3. Зміни показників під впливом чинника, що впливає,

4. Вихідні дані показників та час їх відновлення після проби,

5. Вихідні дані показників.

63. Патологічними типами реакції серцево-судинної системи на стандартне фізичне навантаження є:

1. Нормотонічний, гіпертонічний, гіпотонічний, дістонічний,

2. Гіпертонічний, гіпотонічний, східчастий, дістонічний,

3. Нормотонічний, гіпотонічний (астенічний),

4. Гіперстенічний, астенічний,

5. Нормотонічний, астенічний, дістонічний.

64. Для гіпертонічного типу реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження характерним є:

1. Збільшення пульсу до 60-80%, помірне зниження систолічного, діастолічного і пульсового АТ,

2. Збільшення пульсу до 60-80%, помірне підвищення систолічного АТ, зменшення діастолічного і пульсового АТ,

3. Збільшення пульсу понад 100%, значне підвищення систолічного і діастолічного АТ,

4. Збільшення пульсу понад 100%, незначне підвищення систолічного, діастолічного, зменшення пульсового АТ,

5. Збільшення пульсу до 60-80%, помірне підвищення систолічного АТ, деяке (до 10%) зниження діастолічного АТ, збільшення пульсового АТ.

65. Пробу 20 присідань за 30 хв. проводять після відпочинку протягом:

1. 1,5 – 2 хв,

2. 1 хв,

3. 30 хв,

4. 1 год,

5. 1 доби.

66. З якого віку діти можуть займатися фігурним катанням:

1. 10-12 років,

2. 12-14 років,

3. 7-8 років,

4. 14-15 років,

5. 8-10 років.

67. На скільки часу звільняються особи, що перехворіли пневмонією від заняття фізкультури:

1. 1-2 місяціі,

2. 2-4 тижні,

3. 1-2 тижні,

4. 8-12 місяців,

5. 2-8 місці.

68. Основним розділом спортивної медицини є лікарський контроль, який має такі цілі:

1. Зниження спортивної майстерності спортсменів в умовах максимальних і надмаксимальних навантажень,

2. Зниження реабілітації спортсменів,

3. Медичне забезпечення високих спортивних досягнень, оздоровчої фізичної культури, а також організації та проведення відновних лікувальних заходів,

4. Визначення стану та рівня здоров’я,

5. Проведення відновного лікування спортсменів.

70. Лікарсько – фізкультурний диспансер це:

1. Санітарно – культурний заклад,

2. Кабінет функціональної діагностики,

3. Медико – профілактичний заклад,

4. Кабінет масажу і фізіотерапії,

5. Лікувально профілактичний заклад.

71. У спортивній медицині виділяють такі основні напрями:

1. Лікарський контроль за тими хто займається фізкультурою та спортом,

2. Спортивна кардіологія,

3. Підвищення кваліфікації медичного персоналу з питань спортивної медицини,

4. Консультація лікаря з питань фізкультури і спорту,

5. Спортивна гінекологія.

72. Завдання первинного лікарського обстеження:

А. Оцінка фізичного розвитку організму,

В. Оцінка життєвої ємності легень,

С. Оцінка функціонального стану організму,

Д. Вимірювання антропометричних рамках,

Е. Виявлення захворювань на ранніх стадіях.

73. Як називаються нормальні виправлення хребта у сагітальній площині:

1. Грудний кіфоз і лордоз,

2. Кіфоз і лордоз,

3. Сколіоз і кіфоз,

4. Кіфоз та лордо-сколіоз,

5. Сколіоз і лордоз.

74. Що оцінюють за допомогою соматоскопії:

1. Шкіру, підшкірно – жирову складку, розвиток м’язів, форми грудної клітки, спини, ніг, порушення постави,

2. Форму стопи та склепіння стопи,

3. Шкіру, розвиток м’язів, стан склепіння стопи,

4. Шкіру, товщину підшкірно – жирової складки, розвиток м’язів,

5. Форму грудної клітки і форму спини.

75. Ступінь сплощення стопи можна визначити кількісно за методом:

1. Образцова-Стражеско,

2. Блюмберга,

3. Мікуліча,

4. Чижіна,

5. Під’ямпольської.

76. „ Висока” ознака фізичного розвитку знаходиться в межах:

1. +2,0 σ,

2. +1,0…+2,0 σ.

3. + 0,5 σ,

4. <- 2,0 σ,

5. -1,0 б до - 2,0 σ.

77. Які індекси рекомендують для швидкої але орієнтовної оцінки фізичного розвитку:

1. Індекс Кетле, зросто-масовий показник,

2. Життєвий показник і силовий показник,

3. Індекс Кетле, зросто-масовий показник, життєвий показник, індекс Ерісмана, силовий показник,

4. Індекс Ерісмана,

5. Силовий показник, індекс Кетле.

79. Види медичних груп:

1. Основна,

2. Додаткова,

3. Особлива,

4. Кількісна,

5. Якісна.

81. На пробу Мартіне-Кушелевського з 20 присіданнями за 30 с пульс збільшився від 72 до 96 ударів за хв, артеріальний тиск – від 120/70 до 130/80 мм рт. ст., відновлення показників відбулося на 2 хв відпочинку. Таку реакцію слід вважати:

1. Нормотонічною,

2. Гіпертонічною,

3. Дистонічною,

4. Гіпотонічною,

5. Зразковою.

82. Якщо при ортостатичній пробі пульс змінився від 62 до 98 за хв., то таку реакцію ВНС слід вважати:

1. Підвищеною,

2. Нормальною,

3. Зниженою,

4. Зразковою,

5. Негативною.

83. Якщо при кліностатичній пробі пульс змінився від 82 до 64 за хв., то таку реакцію ВНС слід вважати:

1. Підвищеною,

2. Нормальною,

3. Зниженою,

4. Зразковою,

5. Негативною.

84. Не раніше якого періоду від моменту одужання від скарлатини можна брати участь у заняттях з фізвиховання:

1. 3 тижні,

2. 1 тиждень,

3. 1 місяць,

4. 1,5 місяці,

5. 3 місяці.

85. Не раніше якого періоду від моменту одужання від корі можна брати участь у заняттях з фізвиховання

1. 1 місяць,

2. 3 тижні,

3. 1 тиждень,

4. 1,5 місяці,

5. 3 місяці.

86. Не раніше якого періоду від моменту одужання від вітряної віспи можна брати участь у заняттях з фізвиховання:

1. 3 тижні,

2. 1 тиждень,

3. 1 місяць,

4. 1,5 місяці,

5. 3 місяці.

87. Не раніше якого періоду від моменту одужання від інфекційного мононуклеозу можна брати участь у заняттях з фізвиховання:

1. 3 тижні,

2. 1 місяць,

3. 1 тиждень,

4. 1,5 місяці,

5. 3 місяці.

88. Не раніше якого періоду від моменту одужання від краснухи можна брати участь у заняттях з фізвиховання:

1. 1 місяць,

2. 3 тижні,

3. 1 тиждень,

4. 1,5 місяці,

5. 3 місяці.

89. Не раніше якого періоду від моменту одужання від епідемічного паротиту можна брати участь у заняттях з фізвиховання:

1. 3 тижні,

2. 1 тиждень,

3. 1,5 місяці,

4. 3 місяці,

5. 6 місяців.

90. Не раніше якого періоду від моменту одужання від конюктивіту можна брати участь у заняттях з фізвиховання:

1. 1 місяць,

2. 3 тижні,

3. 1 тиждень,

4. 1,5 місяці,

5. 3 місяці.

91. Не раніше якого періоду від моменту одужання від гострого гнійного перфоративного отиту можна брати участь у заняттях з фізвиховання:

1. 3 місяці,

2. 1 рік,

3. 1,5 місяці,

4. 1 місяць,

5. 2 місяці.

93. Не раніше якого періоду від моменту одужання від ревматизму, якщо не сформувалась вада серця, можна брати участь у заняттях з фізвиховання:

1. 3 роки,

2. 1 рік,

3. 2 роки,

4. 5 років,

5. 10 років.

95. Не раніше якого періоду від моменту одужання від ГРВІ можна брати участь у заняттях з фізвиховання:

1. 3 тижні,

2. 1 тиждень,

3. 1 місяць,

4. 1,5 місяці,

5. 3 місяці.

96.Особам, що не займаються спортом притаманна:

1. Менше за нормальне зниження пульсу після кліностатичної проби, що свідчить про знижену реактивність парасимпатичної частини ВНС,

2. Більше за нормальне зниження пульсу після кліностатичної проби, що свідчить про підвищену реактивність парасимпатичної частини ВНС,

3. Час затримки дихання на вдосі коливається в межах 60-70 с,

4. Усі відповіді вірні,

5. Усі відповіді невірні.

97. Причини раптової смерті спортсменів, це:

1. Неправильна методика лікарсько-педагогічних спостережень,

2. Нерозпізнані та недооцінені лікарем захворювання спортсменів,

3. Надмірні навантаження,

4. Недоліки фізичного розвитку,

5. Тренування та змагання в хворобливому стані.

98. До підготовчої медичної групи зараховують:

1. Осіб, що мають відхилення в стані здоров’я постійного або тимчасового характеру, які потребують значного обмеження фізичного навантаження,

2. Осіб, які мають значні відхилення в стані здоров’я, за умови достатнього фізичного розвитку,

3. Здорових,

4. Осіб з неврологічними захворюваннями,

5. Осіб з недостатнім фізичним розвитком без відхилень в стані здоров’я.

100. Абсолютним протипоказанням до проведення навантажувального тестування є:

1. Коронарна недостатність із частими нападами стенокардії, погроза інфаркту міокарда,

2. Компенсована легенево-серцева недостатність,

3. Одиночні екстрасистоли,

4. Артеріальна гіпертензія з артеріальним тиском 160/100 мм рт. ст,

5. Низький вольтаж ЕКГ.

101. Фізіологічною передумовою для тесту PWC170 є:

1. Безперервне збільшення ЧСС у процесі виконання тестового навантаження,

2. Прямопропорційна залежність між потужністю навантаження й ЧСС,

3. Досягнення ЧСС максимально припустимої величини,

4. Стабілізація ЧСС при виконанні навантаження,

5. Зворотньопропорційна залежність між потужністю навантаження й ЧСС.

102. За допомогою якої функціональної проби можна найбільше точно визначити фізичну працездатність:

1. Проба 20 присідань за 30 сек,

2. Комбінована проба С.П. Летунова,

3. Субмаксимальний тест РWC170,

4. Проба Мартіне-Кушелевського,

5. Тест Руф`є.

103. Функціональною ознакою досягнення порога толерантності до фізичних навантажень є:

1. Підвищення систолічного АД до 180 мм рт ст,

2. Зниження ЧСС у момент виконання навантаження,

3. Підвищення ЧСС до 160 уд/хв,

4. Зниження діастолічного АД до 55 мм рт ст,

5. Синусова аритмія.

104. Показаннями до проведення навантажувального тестування в клініці є всі, крім одного:

1. Диференціальна діагностика захворювань опорно-рухового апарата,

2. Вибір і корекція рухового режиму,

3. Оцінка функціонального стану й функціональних можливостей організму,

4. Оптимізація індивідуальних програм фізичної реабілітації й оцінка їхньої ефективності,

5. Визначення придатності до трудової діяльності.

105. Функціональною ознакою досягнення порога толерантності до фізичних навантажень у осіб, що не займаються спортом є:

1. Підвищення пульсове АД на 80% від вихідної величини,

2. Зниження діастолічного АД на 10%,

3. Підвищення АД до рівня 200/110 мм рт. ст,

4. Підвищення ЧСС на 80% від вихідної величини,

5. Підвищення систолічного АД на 25% від вихідної величини.

106. Середній рівень фізичної працездатності чоловіка, що не займається спортом характеризує здатність виконати роботу потужністю:

1. 4,2 Вт/кг,

2. 2,4 Вт/кг,

3. 1,7 Вт/кг,

4. 1,0 Вт/кг,

5. 0,5 Вт/кг.

107. Клінічною ознакою досягнення порога толерантності до фізичних навантажень є:

1. Поява болю за грудиною,

2. Прискорений і глибокий подих,

3. Підвищена пітливість,

4. Незначна гіперемія особи,

5. Серцебиття.

108. При розрахунку потужності фізичного навантаження при степергометрії використовуються всі показники, крім одного:

1. Ріст стоячи,

2. Маса тіла,

3. Висота сходи,

4. Темп сходжень,

5. Поправочний коефіцієнт.

109. PWC170 означає:

1. Роботу при сходженні на сходинку,

2. Роботу, виконану за 170 секунд,

3. Потужність фізичного навантаження при ЧСС 170 уд/хв,

4. Роботу при навантаженні на велоергометрі,

5. Темп педалювання під час виконання велоергометрії.

110. Показаннями для проведення навантажувального тестування в спортсменів є всі, крім одного:

1. Уточнення режиму праці й відпочинку,

2. Спортивний відбір,

3. Визначення функціональних здатностей організму,

4. Побудова тренувальних програм,

5. Прогнозування спортивних результатів у видах спорту, що розвивають витривалість.

111. До клінічних ознак досягнення порога толерантності при проведенні навантажувального тестування ставляться всі, крім одного:

1. Виражена задишка,

2. Приступ стенокардії,

3. Пітливість й гіперемія обличчя,

4. Запаморочення, різка слабість,

5. Відмова обстежуваного від подальшого тестування.

112. ЕКГ-критерієм припинення проби з фізичним навантаженням є:

1. Серповидне зниження сегмента ST більше 0,1 мв нижче ізолінії,

2. Підвищення ЧСС до 160 уд/хв.,

3. Підвищення сегмента ST над ізолінією на 0,1 мв,

4. Зниження вольтажу зубця R у стандартних відведеннях на 25%,

5. Підвищення вольтажу зубця Т у грудних відведеннях в 1,5 рази.

113. До методів визначення фізичної працездатності ставляться всі, крім одного:

1. Тест Навакі,

2. Тест РWС170,

3. Тест Руф`є,

4. 12-хвилинний тест Купера,

5. 1,5-мильний тест Купера.

114. Оптимальні величини підвищення ЧСС наприкінці 1-го й 2-го навантаження при проведенні тесту РWС170:

1. 110-120 й 160-170 уд/хв,

2. 145-160 й 170-190 уд/хв,

3. 170-190 й 220-260 уд/хв,

4. 90-100 й 120-140 уд/хв,

5. 120-170 й 120-170 уд/хв.

115. При проведенні тесту Навакі потужність вихідного навантаження на 1 кг маси тіла обстежуваного становить:

1. 3 Вт/кг,

2. 0,75 Вт/кг,

3. 1,0 Вт/кг,

4. 0,5 Вт/кг,

5. 2 Вт/кг.

116. Абсолютним протипоказанням до проведення навантажувального тестування є:

1. Синусова аритмія,

2. Одиничні екстрасистоли,

3. Артеріальна гіпертензія з артеріальним тиском 170/100 мм рт. ст,

4. Стабільна стенокардія,

5. Аневризма серця і судин.

117. Тести на зусилля (навантажувальні тести) передбачають реєстрацію показників:

1. Після виконання навантаження,

2. У відновлювальному періоді,

3. Безпосередньо в момент виконання навантаження,

4. Через годину після виконання навантаження,

5. Через 24 години після виконання навантаження.

118. Функціональною ознакою досягнення порога толерантності до фізичних навантажень є:

1. Підвищення АД на 25% від вихідного рівня,

2. Підвищення ЧСС на 80% від вихідного рівня,

3. Зниження АД більше 25% від вихідного рівня,

4. Підвищення ЧСС до 170 уд/хв,

5. Підвищення пульсове АД на 80% від вихідного рівня.

119. При проведенні навантажувального тестування максимально припустима ЧСС у людини, що не займається спортом визначається по формулі:

1. 200 мінус вік,

2. 220 мінус вік,

3. 170 мінус вік,

4. 120 мінус вік,

5. 270 мінус вік.

120. Відносними протипоказаннями до проведення навантажувального тестування є всі, крім одного:

1. Цукровий діабет,

2. Початковий період реконвалесценції після інфаркту міокарда (до 3-х міс.),

3. Важка форма артеріальної гіпертензії,

4. Ожиріння ІІ-ІІІ степеня,

5. Виражена дилятація серця.

121. Поява в грудних відведеннях загострених високих зубців Т, з амплітудою більш ніж в 3 рази перевищуючу вихідну величину свідчить про:

1. Гіпоксії міокарда,

2. Високої фізичної працездатності,

3. Нормальної адаптації до фізичного навантаження,

4. Зниженні фізичної працездатності обстежуваного,

5. Порушенні функції збудливості міокарда.

122. Середній рівень фізичної працездатності жінки, яка не займається спортом характеризує здатність виконати роботу потужністю:

1. 2,7 Вт/кг.

2. 1,0 Вт/кг,

3. 1,7 Вт/кг,

4. 0,5 Вт/кг,

5. 2,5 Вт/кг.

123. Функціональною ознакою досягнення порога толерантності до фізичних навантажень є:

1. Зниження вольтажу зубця R у стандартних відведеннях більше 50%,

2. Підвищення вольтажу зубця Т у грудних відведеннях в 1,5 рази,

3. Укорочення інтервалу РQ,

4. Підйом сегмента ST над ізолінією на 0,1 мв,

5. Укорочення інтервалів R-R.

124. При проведенні тесту Навакі час виконання кожної ступені навантаження становить:

1. 3 хв,

2. 5 хв,

3. 2 хв,

4. 4 хв,

5. 1 хв.

125. Клінічними ознаками досягнення порога толерантності до фізичних навантажень є всі, крім одного:

1. Прискорене серцебиття,

2. Різко виражена блідість шкірних покривів,

3. Порушення координації рухів,

4. Скарги на утруднений подих,

5. Запаморочення, потемніння в очах.

126. При проведенні навантажувального тестування максимально припустима ЧСС у спортсмена визначається по формулі:

1. 200 мінус вік,

2. 170 мінус вік,

3. 120 мінус вік,

4. 270 мінус вік,

5. 220 мінус вік.

127. Показаннями для проведення навантажувального тестування в клініці є всі, крім одного:

1. Уточнення даних фізичного розвитку,

2. Виявлення прихованих і латентних форм захворювань,

3. Уточнення рухового режиму,

4. Побудова індивідуальних програм фізичної реабілітації,

5. Оцінка ефективності курсу реабілітаційного лікування.

128. З появою одного з ознак порога толерантності навантажувальне тестування необхідно:

1. Припинити після виконання даної ступені навантаження,

2. Зробити перерву на відпочинок,

3. Припинити негайно,

4. Продовжити,

5. Припинити тільки з появою ще хоча б однієї ознаки.

129. ЕКГ-критерієм припинення проби з фізичним навантаженням є:

1. Зменшення вольтажу зубця Т більш, ніж на 25% від вихідної величини,

2. Підвищення ЧСС до 160 уд/хв.,

3. Підвищення сегмента ST над ізолінією на 0,1 мв,

4. Зниження вольтажу зубця R у стандартних відведеннях на 25%,

5. Укорочення інтервалу PQ.

130. Складовий компонент, який у найбільшому ступені робить внесок у формування здоров’я:

1. Спосіб життя,

2. Умови життя,

3. Діяльність закладів охорони здоров’я,

4. Навколишнє середовище,

5. Спадковість.

131. Індекс Кетле – це:

1. Відношення динамометрії кисті до маси тіла,

2. Відношення длини тіла до маси тіла,

3. Відношення маси тіла до длини тіла,

4. ЧСС на 1 хв. після навантаження,

5. Все перераховане невірно.

132. Показник, який характеризує кінцевий результат профілактичної роботи:

1. Летальність,

2. Смертність,

3. Рівень соматичного здоров’я,

4. Рівень фізичної працездатності,

5. Захворюваність.

133. Середнє значення життєвого індексу у чоловіків складає (мл/кг):

1. 45-50,

2. 50-55,

3. 55-60,

4. 35-40,

5. Немає правильної відповіді.

134. Загальноприйнятому поняттю “індивідуальне” здоров’я (за ВООЗ) відповідає наступне визначення:

1. Стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб,

2. Стан, що характеризується відсутністю хвороб, фізичних дефектів і преморбідних станів,

3. Стан благополуччя, обумовлений відсутністю хвороб і патологічних станів,

4. Стан, що характеризується відсутністю хвороб,

5. Відсутність патологічних станів організму при збереженні благополуччя.

135. Середнє значення життєвого індексу у жінок складає (мл\кг):

1. 35-40,

2. 45-50,

3. 50-55,

4. 55-60,

5. Немає правильної відповіді.

136. Після дослідження чоловіка 40 років встановили величину адаптаційного потенціалу системи кровообігу на рівні 3,0 за Р.М. Баєвським. Дайте оцінку цьому результату:

1. Напруження механізмів адаптації,

2. Задовільна адаптація,

3. Нормальна адаптація,

4. Зрив адаптації,

5. Недостатньо даних для висновку.

137. Зазначте найбільш характерні тенденції в динаміці основних показників, що характеризують здоров’я населення України (за останні 10 років):

1. Зменшення народжуваності, ріст загальної смертності, низькі показники очікуваної тривалості життя,

2. Ріст загальної смертності і високі рівні дитячої смертності,

3. Ріст смертності осіб працездатного віку,

4. Стабільна структура захворюваності, причин смертності та інвалідності,

5. Зниження рівня інфекційної захворюваності.

138. Ведуча причина смерті при наявності надлишкової ваги тіла є:

1. Травми та нещасні випадки,

2. Хвороби органів дихання,

3. Серцево-судинні захворювання,

4. Онкологічні захворювання,

5. Ендокринні захворювання.

139. До нозологічних методів оцінки індивідуального здоров’я відносять:

1. Оцінка рівня фізичного здоров’я за Г.Л. Апанасенко,

2. Діагноз на основі існуючої номенклатури хвороб,

3. Визначення індексу напруження міокарда,

4. Визначення біологічного віку,

5. Визначення ендогенних факторів ризику ІХС.

140. В основу кількісної оцінки рівня соматичного здоров’я покладено опосередковану характеристику:

1. Максимальну аеробну здатність,

2. Максимум кисневого боргу,

3. Максимальну здатність витримувати нервову напругу,

4. Величину лактатного порогу,

5. Максимальну анаеробну здатність.

141. До прямих методів оцінки індивідуального здоров’я відносять:

1. Визначення адаптаційного потенціалу за Р.М. Баєвським,

2. Визначення індексу напруження міокарда,

3. Діагноз на основі існуючої номенклатури хвороб,

4. Оцінка рівня фізичного здоров’я за Г.Л. Апанасенко,

5. Вивчення причин та структури захворюваності.

142. Складовий компонент, який у найменшому ступені робить внесок у формування здоров’я:

1. Діяльність закладів охорони здоров’я,

2. Спосіб життя,

3. Умови життя,

4. Навколишнє середовище,

5. Спадковість.

143. Найважливіший показник, на який слід орієнтуватися при розробці заходів первинної профілактики:

1. Стан навколишнього середовища,

2. Середня тривалість майбутнього життя,

3. Рівень соматичного здоров’я,

4. Захворюваність,

5. Показник якості медичної допомоги.

146. Життєвий індекс – це:

1. Відношення ЖЄЛ до маси тіла,

2. 20 присідань за 30 сек.,

3. Відношення маси тіла до длини тіла,

4. Відношення сили кисті до маси тіла,

5. Добуток ЧСС на АТ систолічний.

147. Тестування фізичної працездатності необхідно проводити після прийому їжі через:

1. 15 хв,

2. 20-30 хв,

3. 1-1,5 год,

4. 10 хв,

5. 6-8 год.

148. “Безпечний рівень” соматичного здоров’я для чоловіків за Апанасенко Г.Л. складає не менш ніж (мл/хв/кг):

1. 42,

2. 35,

3. 31,

4. 46,

5. Немає правильної відповіді.

149. Середнє значення силового індексу у чоловіків складає (%):

1. Немає правильної відповіді,

2. 45-50,

3. 50-55,

4. 55-60,

5. 35-40.

150. Час відновлення ЧСС після проби з 20 присіданнями за 30 секунд у нормі складає до (хв.):

1. 3,

2. 1,

3. 2,

4. 0,5,

5. 5.

151. Середнє значення силового індексу у жінок складає (%):

1. 45-50,

2. 50-55,

3. 35-40,

4. 55-60,

5. Немає правильної відповіді.

152. “Безпечний рівень” соматичного здоров’я для жінок за Апанасенко Г.Л. складає не менш ніж (мл/хв/кг):

1. 31,

2. 42,

3. 46,

4. 35,

5. Немає правильної відповіді.

153. Рухова якість, від якої в найбільшому ступені залежить фізичне здоров’я людини:

1. Спритність,

2. Гнучкість,

3. Швидкість,

4. Витривалість,

5. Сила.

154. До комплексних методів оцінки фізичного здоров`я відносять:

1. Експрес-систему за Г.Л. Апанасенком,

2. Фінський тест,

3. Тест Руф’є,

4. Гарвардський степ-тест,

5. Клінічна велоергометрія.

155. Після дослідження жінки 30 років встановлено величину адаптаційного потенціалу системи кровообігу на рівні 2,0 за Р.М. Баєвським. Дайте оцінку цьому результату:

1. Недостатньо даних для висновку,

2. Напруження механізмів адаптації,

3. Задовільна адаптація,

4. Зрив адаптації,

5. Нестабільна адаптація.

156. Індекс Робінсона – це:

1. Відношення ЖЄЛ до маси тіла,

2. Добуток ЧСС на АТ систолічний та поділений на 100,

3. Добуток ЧСС на систолічний АТ,

4. Відношення маси тіла до росту,

5. Все перераховане невірно.

157. Середнє значення індексу Робінсона у здорової людини складає:

1. 60-40,

2. 100-110,

3. 85-94,

4. 120-80,

5. Немає правильної відповіді.

158. Які з перерахованих комплексів показників досить повно характеризують суспільне здоров’я:

1. Демографічні показники, фізичний розвиток, захворюваність, інвалідність,

2. Дитяча смертність, середня тривалість життя, індекс здоров’я, інвалідність,

3. Смертність, народжуваність, природний приріст, захворюваність, мертвонароджуваність,

4. Демографічні показники, фізичний розвиток, захворюваність, смертність, інвалідність,

5. Демографічні показники, фізичний розвиток, захворюваність з тимчасовою втратою працездатності.

160. До причин передпатологічних станів і захворювань у спортсменів, не пов'язаним із заняттями спортом стосуються всі, крім однієї:

1. Хронічна фізична перенапруга,

2. Переохолодження,

3. Наявність вогнищ хронічної інфекції,

4. Перегрівання,

5. Наявність схованої або латентної патології.

161. Найбільш частою причиною раптової смерті під час занять фізичними вправами є:

1. Неправильна методика лікарсько-педагогічних спостережень,

2. Нерозпізнані й недооцінені лікарем захворювання, наявні до початку занять,

3. Травми опорно-рухового апарата,

4. Недоліки фізичного розвитку, слабкість м'язів,

5. Недостатнє відновлення після тренувань.

162. Печінковий больовий синдром у спортсменів є:

1. Фізіологічним станом,

2. Патологічним станом,

3. Зустрічається тільки в спортсменів, що перехворіли вірусним гепатитом,

4. Зустрічається тільки в спортсменів-підлітків,

5. Зустрічається тільки в спортсменів, що порушують режим харчування.

163. До хроничного фізичного перенапруження відносять нижчеперелічені стани, крім одного:

1. Спазм судин головного мозку,

2. Міоглобінурія,

3. Порушення реполярізації міокарда,

4. Ортостатичний колапс,

5. ДВС-синдром.

164. До допінгових засобів відносять наступні групи препаратів, крім однієї:

1. Діуретики,

2. Анаболічні стероїди,

3. Адаптогени,

4. Бетаблокатори,

5. Стимулятори.

165. До «граничних» станів у практиці спортивної медицини відносять нижче перераховані стани, крім одного:

1. Передгіпертонічні стани,

2. Остеопенію і остеопороз,

3. Вегетосудинну дистонію,

4. Вади серця,

5. Дисбактеріоз кишечнику.

166. Основні елементи електрокардіограми, які свідчать про хронічне перенапруження серця при фізичних навантаженнях:

1. Зубець Р и сегмент РQ,

2. Інтервали R-R,

3. Зубець Q і сегмент РQ,

4. Зубець S і сегмент ST,

5. Зубець R, зубець Т и сегмент ST.

167. До фізіологічних явищ після занять фізичними вправами відносять:

1. Порушення координації рухів,

2. Перевтома,

3. Короткочасне зниження фізичної працездатності,

4. Хронічна фізична перенапруга,

5. Ретроградна амнезія.

168. Гостра судинна недостатність при фізичній перенапрузі може проявлятися у вигляді нижчеперелічених станів, крім одного:

1. Непритомність,

2. Запаморочення,

3. Збільшення пульсового тиску на 80%,

4. Ортостатичний колапс,

5. Гравітаційний шок.

169. При скаргах спортсмена на біль в області серця в першу чергу необхідно провести:

1. Електрокардіографію,

2. Полікардіографію,

3. Ехокардіографію,

4. Реовазографію,

5. Фонокардіографію.

170. До причин передпатологічних станів і захворювань у фізкультурників і спортсменів, пов'язаним із заняттями фізичними вправами відносяться всі, крім однієї:

1. Наявність вогнищ хронічної інфекції,

2. Невідповідність фізичного навантаження функціональним можливостям організму,

3. Недостатнє використання засобів відновлення після тренувань,

4. Зневага лікарськими рекомендаціями,

5. Несприятливі санітарно-гігієнічні умови місць занять і змагань.

171. До «граничних» станів у практиці спортивної медицини відносять нижче перераховані стани, крім одного:

1. Передгіпертонічні стани,

2. Бронхіальна астма фізичного зусилля,

3. Слабкий фізичний розвиток,

4. Дисплазії сполучної тканини,

5. Дефіцит вітамінів і макроелементів.

172. До фізіологічних явищ після занять фізичними вправами відносять:

1. Перевтома,

2. Порушення координації рухів,

3. Гостре фізичне перенапруження,

4. Хронічне фізичне перенапруження,

5. Стомлення.

173. До допінгових засобів відносять наступну групу препаратів:

1. Вітаміни,

2. Адаптогени,

3. Діуретики,

4. Мікроелементи,

5. Гепатопротектори.

174. До причин захворювань під час занять фізичними вправами з вини спортсмена відносять всі, крім однієї:

1. Виконання надмірних фізичних навантажень,

2. Порушення режиму тренувань і відпочинку,

3. Шкідливі звички (паління, вживання алкоголю),

4. Диссимуляція (приховання скарг) спортсменом симптомів захворювання,

5. Сполучення тренувань із напруженою роботою або навчанням.

175. До хронічного фізичного перенапруження відносять нижче перераховані стани, крім одного:

1. Міофібрози,

2. Артрозо-артрити,

3. Спонтанний пневмоторакс,

4. Порушення реполярізації міокарда,

5. Переломи стомлення.

176. Печінковий больовий синдром у спортсменів є:

1. Фізіологічним станом,

2. Зустрічається тільки в спортсменів, що перехворіли вірусним гепатитом,

3. Патологічним станом,

4. Зустрічається тільки у спортсменів-підлітків,

5. Зустрічається тільки у спортсменів, що порушують режим харчування.

177. У нормі протеїнурія після інтенсивного фізичного навантаження повинна проходити не пізніше, ніж:

1. 24-48 годин,

2. 6- 12 годин,

3. 13-23 години,

4. До 6 годин,

5. 49- 72 години.

178. Найчастіше гостра кардіоміопатія розвивається в спортсменів, які тренуються переважно на:

1. Силу,

2. Витривалість,

3. Швидкісно-силові якості,

4. Координацію,

5. Спритність.

179. Гіпертонічні стани в спортсменів частіше виникають:

1. При фізичних навантаженнях статичного характеру,

2. При фізичних навантаженнях динамічного характеру,

3. При фізичних навантаженнях на витривалість,

4. Ніколи не виникають,

5. Незалежно від фізичних навантажень.

180. Якій фазі відновлювального процесу відповідає перший період ЛФК:

1. Виразним ознакам клінічного одужання,

2. Повному клінічному одужанню,

3. Раннім ознакам клінічного одужання,

4. Частковому клінічному одужанню,

5. Ніякій фазі не відповідає.

181. Якій фазі відновлювального процесу відповідає другий період ЛФК:

1. Раннім ознакам клінічного одужання,

2. Повному клінічному одужанню,

3. Частковому клінічному одужанню,

4. Виразним ознакам клінічного одужання,

5. Ніякій фазі не відповідає.

182. Якій фазі відновлювального процесу відповідає третій період ЛФК:

1. Повному клінічному одужанню,

2. Виразним ознакам клінічного одужання,

3. Раннім ознакам клінічного одужання,

4. Частковому клінічному одужанню,

5. Ніякій фазі не відповідає.

183. Дайте вірне визначення фізичної реабілітації як методу відновлювальної терапії:

1. Активна, неспецифічна, патогенетична, функціональна та відновлювальна терапія,

2. Активна, біомеханічна, нейрогуморальна, сегментарно-рефлекторна та профілактична терапія,

3. Пасивна, симптоматична, специфічна, імунокорекційна та відновлювальна терапія,

4. Механічна, неспецифічна, патогенетична, функціональна та загально-профілактична терапія,

5. Активна, специфічна, сегментарно-рефлекторна та загально-тренуюча терапія.

184. Призначення ЛФК і контроль за її проведенням здійснює:

1. Палатний лікар,

2. Лікар-фахівець з ЛФК,

3. Медична сестра,

4. Завідувач відділення,

5. Методист ЛФК.

185. Лікувальну гімнастику виконують:

1. 3-4 рази на день,

2. 5-6 рази на день,

3. 1-2 рази на день,

4. Кожні 1-2 години,

5. 2 рази на тиждень.

186. Фізичні вправи, як засіб фізичної реабілітації, визначаються так:

1. Скорочення м’язів з різними фізичними навантаженнями,

2. Рухи різноманітними частками тіла,

3. Цілеспрямовані дозовані рухи тіла,

4. Рухова діяльність на тренажерах, тредбанах,

5. Різноманітна рухова діяльність.

187. Визначте засоби фізичної реабілітації:

1. Ходьба, теренкур, біг підтюпцем, плавання,

2. Гімнастичні вправи, спортивно-прикладні, ігрові, спеціальні,

3. Заняття оздоровчою фізичною культурою, масаж,

4. Фізичні вправи, масаж, трудотерапія,

5. Фізичні вправи, руховий режим, натуральні чинники природи, масаж, механотерапія,

188. Лікувальна гімнастика, як основна форма фізичної реабілітації, складається з вправ:

1. Ізометричних, ізотонічних, ідеомоторних,

2. З предметами, на снарядах, на тренажерах,

3. Загально-зміцнюючих, дихальних, спеціальних,

4. На розвиток сили, швидкості, спритності,

5. На розвиток витривалості і координації рухів.

189. Лікувальна гімнастика на організм хворого здійснює:

1. Загально-тонізуючий, функціонально-стимулюючий, нормалізуючий, функціонально-відновлювальний, компенсаторно-розвиваючий, профілактичний вплив,

2. Загально-розвиваючий, активізуючий, спеціально-направлений, патогенетичний, симптоматичний вплив,

3. Загально-тонізуючий, функціонально-стимулюючий, нормалізуючий, спеціально-направлений вплив,

4. Загально-зміцнюючий, спеціально-направлений, активізуючий, заспокійливий вплив,

5. Загально-тренуючий, тонізуючий, трофічний, спеціально-направлений, нормалізуючий вплив.

190. Ранкова гігієнічна гімнастика направлена на:

1. Стимуляцію діяльності всього організму,

2. Стимуляцію функції серцево-судинної системи,

3. Стимуляцію функції системи дихання,

4. Стимуляцію функції зубо-щелепної системи,

5. Стимуляцію функції нервової системи.

191. Фізіологічні механізми лікувальної дії фізичних вправ:

1. Гуморальний, трофічний, формування компенсацій, симптоматичний,

2. Нервово-рефлекторний, формування компенсацій та нормалізація функцій,

3. Тонізуючий, трофічний, формування компенсацій та нормалізація функцій,

4. Механічний, тонізуючий, трофічний, формування компенсацій,

5. Стимулюючий, відновний, трофічний, нормалізація функцій.

192. Основні форми фізичної реабілітації це:

1. Фізичні вправи, руховий режим, природні чинники, лікувальний масаж, механотерапія,

2. Ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна гімнастика, самостійні заняття за завданням лікаря,

3. Фізичні вправи, дозоване плавання, прогулянки, біг підтюпцем,

4. Фізичні вправи, дозована ходьба, гімнастика у воді, трудотерапія,

5. Фізичні вправи, дозована ходьба, теренкур, елементи спорту.

193. Методами проведення занять з фізичної реабілітації є:

1. Лікувальна гімнастика, самостійні заняття, масаж,

2. Гімнастичний, спортивно-прикладний, ігровий,

3. Ранкова гімнастика, лікувальна гімнастика, дозований біг,

4. Індивідуальний, малогруповий, груповий, самостійний,

5. Груповий, самостійний.

194. Методами проведення процедури лікувальної фізкультури є:

1. Ранкова гігієнічна гімнастика, теренкур, біг підтюпцем,

2. Гімнастичний, спортивно-прикладний, ігровий, факультативний,

3. Індивідуальний, малогруповий, груповий, самостійний,

4. Лікувальна гімнастика, лікувальний масаж, механотерапія,

5. Комплексний, груповий, самостійний, індивідуальний.

195. З якою метою використовуються засоби фізичної реабілітації:

1. Всі наведені відповіді вірні,

2. Для більш швидкого відновлення здоров’я і працездатності хворого,

3. Ліквідації наслідків патологічного процесу,

4. Лікувально-профілактичною,

5. Є невірні відповіді.

196. Руховий режим хворому призначається з урахуванням:

1. Статі, віку, фізичної підготовленості,

2. Є невірні відповіді,

3. Стійкості до гіпоксії, перегрівання та переохолодження,

4. Усі відповіді вірні,

5. Індивідуальних особливостей клінічного перебігу захворювання.

197. Призначте руховий режим хворому з протипоказаннями до занять фізичної реабілітації у клініці:

1. Розширений, ліжковий,

2. Суворий, ліжковий,

3. Ліжковий,

4. Палатний,

5. Вільний.

198. Призначте руховий режим хворому із значними обмеженнями резервних можливостей функціональних систем організму на амбулаторно-поліклінічному етапі реабілітації:

1. Щадно-тренуючий,

2. Тренуючий,

3. Щадний,

4. Інтенсивно-тренуючий,

5. Інтенсивний.

199. Призначте руховий режим хворому із незначними обмеженнями резервних можливостей функціональних систем організму на амбулаторно-поліклінічному етапі реабілітації:

1. Щадний,

2. Тренуючий,

3. Інтенсивно-тренуючий,

4. Інтенсивний,

5. Щадно-тренуючий.

200. Призначте руховий режим хворому без обмежень функціональних можливостей організму на амбулаторно-поліклінічному етапі реабілітації:

1. Щадно-тренуючий,

2. Щадний,

3. Тренуючий,

4. Інтенсивно-тренуючий,

5. Інтенсивний.

201. Виберіть руховий режим амбулаторно-поліклінічного етапу реабілітації пацієнту, який не має суттєвих відхилень функціональних резервів організму і хоче розширити їх рівень:

1. Інтенсивно-тренуючий,

2. Щадно-тренуючий,

3. Тренуючий,

4. Щадний,

5. Інтенсивний.

202. Фізичні вправи — це:

1. Засіб,

2. Метод,

3. Форма ФР,

4. Технологія ФР,

5. Організаційна форма ФР.

203. Ідеомоторні фізичні вправи використовуються для:

1. Збереження умовно-рефлекторних зв'язків,

2. Профілактики м'язових гіпотрофій,

3. Відновлення рухливості в суглобах,

4. Відновлення умовно-рефлекторних зв'язків,

5. Збереження рухливості в суглобах.

204. Клас важкості інфаркту міокарда (ІМ) на стаціонарному етапі реабілітації залежить від:

1. Глибини і обширності ураження, віку хворого, коронарної недостатності,

2. Глибини і обширності ураження, супутніх захворювань, віку хворого,

3. Глибини і обширності ураження, ускладнень, коронарної недостатності,

4. Ускладнень коронарної недостатності, віку хворого, супутніх захворювань,

5. Суб’єктивного стану хворого.

205. Хворий І., 56 років поступив в кардіологічне відділення лікарні з діагнозом ішемічна хвороба серця, гострий не Q-інфаркт міокарда лівого шлуночка. При обстеженні встановлено І клас важкості ІМ і призначена 3 – тижнева програма реабілітації. В який термін призначається поворот на бік?

1. В перший-другий день,

2. В перший день,

3. В третій день,

4. Індивідуально,

5. В другий-третій день.

206. Хворий В., 49 років поступив в кардіологічне відділення лікарні з діагнозом: Q-ІМ бокової стінки лівого шлуночка. При обстеженні встановлено третій клас важкості ІМ і призначена 5-тижнева програма реабілітації. В який термін слід виходити хворому на вулицю для опанування маршруту дозованої ходьби?

1. На 22-24 день,

2. На 14-15 день,

3. На 26-28 день,

4. Індивідуально,

5. На 15-22 день.

207. Основні спеціальні вправи для хворих із гіпотонічною хворобою:

1. Швидкісно-силові вправи та вправи з невеликим обтяженням (гантелі),

2. Є невірні відповіді,

3. Вправи на розслаблення м’язових груп та з затримкою дихання на видиху,

4. Статичні вправи, вправи з елементами пружності,

5. Всі попередні відповіді вірні,

208. Протипоказаннями до призначення ЛФК є наступні стани, крім одного:

1. Синусова брадикардія менше ніж 50 уд/хв.,

2. Негативна динаміка ЕКГ,

3. Поодинокі екстрасистоли,

4. Синусова тахікардія понад 100 уд/хв.,

5. Наростання недостатності кровообігу.

209. Хворий С., 51 рік, поступив в кардіологічне відділення лікарні з діагнозом ішемічна хвороба серця, Q-інфаркт міокарда бокової стінки лівого шлуночка. При обстеженні встановлено ІІІ клас важкості і призначена 5-тижнева програма реабілітації. В який термін хворому дозволяється сідати у ліжку?

1. На 8-10 день,

2. На 3-й день,

3. На 7-8 день,

4. Індивідуально,

5. На 5-7 день.

210. На ліжковому режимі при інфаркті міокарду ЛГ спрямована на:

1. Поліпшення коронарного та периферичного кровообігу, стимуляція обміну речовин,

2. Тренування в підніманні по сходах,

3. Підвищення толерантності організму до фізичних навантажень,

4. Поодинокі екстрасистоли,

5. Заняття теренкуром,

6. Підвищення рівня фізичного стану хворого.

211. Протипоказанням для призначення ЛФК при гіпертонічній хворобі є артеріальний тиск не більш ніж:

1. 200/100 мм рт.ст.,

2. 210/110 мм рт.ст.,

3. 180/100 мм рт.ст.,

4. 210/95 мм рт.ст.,

5. 210/120 мм рт.ст.

212. Основні спеціальні вправи при гіпертонічній хворобі це:

1. Циклічні рухи у повільному та середньому темпі, вправи на розслаблення, на рівновагу, дихальні вправи із затримкою на видиху,

2. Ациклічні рухи у швидкому темпі, вправи з обтяженням, дихальні вправи із затримкою на вдиху,

3. Циклічні рухи у швидкому темпі, вправи на розслаблення, дихальні вправи із затримкою на вдиху, вправи на рівновагу,

4. Циклічні рухи у повільному та середньому темпі, вправи з тривалими статичними зусиллями, вправи на рівновагу,

5. Вправи із статичними навантаженнями, тонізуючі дихальні вправи, вправи з елементами спортивних ігор.

213. Протипоказаннями до призначення ЛФК є наступні стани, крім одного:

1. Негативна динаміка ЕКГ,

2. Стабільна стенокардія,

3. Недостатність кровообігу ІІБ-ІІІ ст.,

4. Передінфарктний стан, гострий інфаркт міокарду,

5. Тромбоемболічні ускладнення.

214. Основними завданнями ЛФК для хворих з ішемічною хворобою є:

1. Підвищення толерантності до фізичних навантажень,

2. Відновлення нормального стереотипу дихання,

3. Поліпшення коронарного та периферичного кровообігу, зменшення потреби міокарду у кисні,

4. Всі попередні відповіді вірні,

5. Є невірні відповіді,

215. Періоди ЛФК в клініці серцево-судинних захворювань на стаціонарному етапі лікування:

1. Ліжковий, палатний, вільний,

2. Стабілізуючий, підтримуючий,

3. Підготовчий, період одужання, підтримуючий,

4. Щадний, щадно-тренуючий, тренуючий,

5. Вступний, основний, заключний.

216. Особливість дихальних вправ для хворих з гіпертонічною хворобою це:

1. Форсоване дихання,

2. Дихальні вправи із затримкою дихання на вдиху,

3. Дихальні вправи із затримкою дихання на видиху,

4. Звукова гімнастика,

5. Динамічні дихальні вправи з частим поверхневим диханням.

217. У хворих на інфаркт міокарда виділяють наступну кількість класів важкості:

1. 4,

2. 2,

3. 3,

4. 1,

5. 5.

218. Найбільш оптимальні форми ЛФК у хворих зі стабільною стенокардією на стаціонарному етапі лікування (режим вільний):

1. Дозований біг по рівній місцевості у швидкому темпі,

2. Процедура ЛГ з вправами статичного і швидкісно-силового характеру,

3. Дозована ходьба по рівній місцевості у повільному або середньому темпі, заняття на тренажерах, масаж,

4. Ранкова гігієнічна гімнастика, процедура ЛГ з вправами на розслаблення,

5. Спортивні ігри, їзда на велосипеді, загартування водними процедурами.

219. Хворий І., 49 років, поступив в кардіологічне відділення лікарні з діагнозом ішемічна хвороба серця, гострий Q-інфаркт міокарда бокової стінки лівого шлуночка. При обстеженні встановлено ІІІ клас важкості ІМ. Яку програму фізичної реабілітації слід призначити?

1. 2-тижневу,

2. 3-тижневу,

3. 5-тижневу,

4. 4-тижневу,

5. Індивідуальну.

220. Тривалість заняття ЛГ на розширеному ліжковому режимі при інфаркті міокарда:

1. 5-10 хв.,

2. 20-30 хв.,

3. 10-15 хв.,

4. 30-50 хв.,

5. До 60 хв.

221. Основні завдання ЛФК при реабілітації хворого на інфаркт міокарда (ІМ) на суворому ліжковому руховому режимі:

1. Запобігання ускладненням, поліпшення периферичного кровообігу, стимуляція екстракардіальних факторів кровообігу і обміну у міокарді,

2. Стимуляція екстракардіальних факторів кровообігу, посилення репаративних процесів у міокарді, поступове розширення рухової активності,

3. Виявлення та розвиток компенсаторних можливостей серцево-судинної системи, вторинна профілактика загострень ішемічної хвороби серця (ІХС),

4. Поліпшення периферичного кровообігу, підвищення адаптації до зростаючих фізичних навантажень,

5. Посилення репаративних процесів у міокарді, поступове розширення рухової активності, підвищення адаптації до зростаючих навантажень побутового характеру.

222. Хворий С., 51 рік поступив в кардіологічне відділення з діагнозом: ІХС, Q-інфаркт міокарда передньої і бокової стінки лівого шлуночка. При обстеженні встановлено ІІІ клас важкості ІМ і призначена 5-тижнева програма реабілітації. В який термін слід призначити хворому ходьбу по коридору?

1. На 22-24 день,

2. На 18-20 день,

3. На 8-10 день,

4. На 10-18 день,

5. Індивідуально.

223. Головним тренуючим засобом на палатному режимі при ІМ є:

1. Повільна ходьба по палаті,

2. Заняття ЛГ в положенні лежачи,

3. Заняття ЛГ в кабінеті ЛФК,

4. Заняття на тренажерах,

5. Дихальна гімнастика.

224. Хворому на бронхіальну астму при наближенні приступу ядухи необхідно:

1. Робити посилений форсований видих напружуючи м’язи,

2. Збільшити об’єм вдиху та видиху водночас із збільшенням частоти дихання,

3. Розслабити м’язи і робити короткий поверхневий вдих носом та подовжений видих через рот,

4. Зробити динамічні дихальні вправи з акцентом на вдих,

5. ЛФК протипоказана.

225. Після завершення бронхоспазму хворому слід використовувати:

1. Глибоке дихання з паузами на вдиху і видиху,

2. Дихання з подовженим видихом,

3. Звукову гімнастику та дренажні вправи,

4. Дихання з подовженим вдихом,

5. Повільне дихання без вольового керування.

226. Основні завдання ЛФК при пневмонії:

1. Протидіяти утворенню ателектазів і плевральних зрощень, підвищити неспецифічний опір організму,

2. Збільшити рухливість грудної клітки та діафрагми, збільшити ЖЄЛ, збільшити силу дихальних м’язів, запобігти розвитку емфіземи легень,

3. Посилити крово- та лімфообіг у легенях для розсмоктування ексудату, відновити нормальний стереотип дихання, прискорити дезинтоксикацію організму,

4. Є невірні відповіді,

5. Всі відповіді вірні.

227. Спеціальні вправи при спланхноптозі:

1. Вправи для передньої черевної стінки, спини, тазового дна, вправи на розслаблення, вправи зі спружуванням тіла,

2. Вправи на тренування м’язів живота, діафрагми, промежини, на розслаблення,

3. Вправи на зміцнення м’язів живота, тазового дна в вихідному положенні лежачи на нахиленій дошці з піднятим нижнім кінцем і в колінно-ліктьовому та колінно-кистьовому положенні,

4. Вправи для м’язів спини, статичного характеру з вихідного положення стоячи і сидячи,

5. Лікувальна хода, теренкури, рухливі ігри.

228. В комплекс ЛГ при пневмонії включають наступні вправи, крім одного:

1. Вправи для нижніх і верхніх кінцівок,

2. Регламентоване форсоване часте дихання з акцентом на вдих,

3. Динамічні дихальні вправи з промовою звуків та звукосполучень,

4. Дихальні вправи з подовженим видихом через губи, складені в трубочку, діафрагмальне дихання,

5. Вправи з нахилами і поворотами тулуба.

229. Протипоказаннями до призначення ЛФК при виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки є всі, крім одного:

1. Підвищення температури тіла понад 38,0⁰ С у зв’язку із запальними явищами у легенях,

2. Парез кишечника,

3. Багаторазове блювання,

4. Пенетрація, кровотеча,

5. Виражений больовий синдром.

230. Спеціальні вправи при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки на 2-5 день після затухання гострого болю та інших клінічних симптомів захворювання:

1. Статичні дихальні вправи з акцентом на нижньогрудне і діафрагмальне дихання в положенні лежачи на спині, вправи на розслаблення,

2. Вправи на зміцнення м’язів живота, тазового дна в вихідному положенні лежачи на нахиленій дошці з піднятим ніжним кінцем і в колінно-ліктьовому положенні,

3. Вправи для м’язів живота, діафрагми, промежини, вправи на розслаблення, дихальні вправи з акцентом на діафрагмальне дихання, дозована ходьба та інші циклічні навантаження,

4. Вправи для верхніх кінцівок з підніманням їх вище рівня плечей, підйом та відведення прямих ніг, вправи на координацію рухів,

5. Вправи, спрямовані на підвищення внутрішньочеревного тиску, загально-зміцнюючі вправи для всіх м’язових груп у швидкому темпі.

231. Періоди ЛФК в клініці внутрішніх хвороб на стаціонарному етапі лікування:

1. Ліжковий, палатний, вільний,

2. Стабілізуючий, підтримуючий,

3. Підготовчий, період одужання, підтримуючий,

4. Щадний, щадно-тренуючий, тренуючий,

5. Вступний, основний, заключний.

232. Протипоказаннями до призначення ЛФК при плевритах є наступні стани, крім одного:

1. Велика кількість ексудату,

2. Значна болючість в грудній клітці при виконанні фізичних вправ,

3. Субфебрильна температура,

4. Відсутність шуму від тертя плеври,

5. Гострий запальний процес.

233. Особливістю спеціальних дихальних вправ при плевритах є:

1. Регламентоване дихання із затримкою на видиху і з одночасними нахилами тулуба в уражений бік,

2. Регламентоване дихання з подовженим видихом і паузою на видиху,

3. Форсоване дихання,

4. Регламентоване дихання із промовою звуків та звукосполучень,

5. Регламентоване дихання із затримкою на вдиху і з одночасними нахилами тулуба у здоровий бік,

234. Визначте найбільш оптимальні вихідні положення для виконання спеціальних вправ хворому з дискінезією жовчовивідних шляхів по гіпокінетичному типу:

1. Лежачи на животі,

2. Лежачи на спині,

3. Лежачи на спині з трохи піднятим ніжним кінцем кушетки,

4. Лежачи на спині з трохи піднятим головним кінцем кушетки,

5. Стоячи.

235. Спеціальні вправи при захворюваннях жовчовивідних шляхів:

1. Вправи для м’язів живота з періодичним підвищенням і зниженням внутрішньо-черевного тиску, для м’язів тулуба (нахили, повороти, обертання),

2. Виси на гімнастичній стінці, глибоке діафрагмальне дихання, вправи на розслаблення, різні види ходьби,

3. Загально-зміцнюючі вправи, вправи для передньої черевної стінки, спини, тазового дна, вправи на розслаблення, вправи зі струшуванням тіла,

4. Є невірні відповіді,

5. Всі відповіді вірні.

236. З метою запобігти застійним явищам у черевній порожнині призначають:

1. Дихальні вправи статичні і динамічні,

2. Вправи для напруження м’язів живота,

3. Вправи для дистальних відділів кінцівок,

4. Загально-зміцнюючі вправи,

5. Рефлекторні та ідеомоторні вправи.

237. Для вирішення питання про можливість розширення рухового режиму:

1. Проводять антропометричне дослідження,

2. Вивчають пульс і суб’єктивні дані до і після занять ЛФК,

3. Проводять стандартні функціональні проби або навантажувальні тести,

4. Враховують результати соматоскопії,

5. Проводять лікарсько-педагогічне спостереження.

237. Основні завдання ЛФК при туберкульозі легень:

1. Поліпшення крово- і лімфообігу у легенях, протидія плевральним зрощенням, збільшення ЖЕЛ і вентиляційної здатності легень, сприяння дезинтоксикації, поліпшення газообміну,

2. Ліквідація бронхоспазму, запобігання розвитку емфіземи легень, відновлення рівноваги між симпатичною та парасимпатичною частинами вегетативної нервової системи,

3. Поліпшення крово- і лімфообігу у легенях, прискорення розсмоктування ексудату, активізація рухливості діафрагми, відновлення нормального стереотипу дихання,

4. Збільшення рухливості грудної клітки та діафрагми, підвищення сили дихальних м’язів, запобігання утворення ателектазів та плевральних зрощень,

5. Запобігання розвитку емфіземи легень, підвищення сили дихальних м’язів, відновлення нормального стереотипу дихання, поліпшення газообміну.

238. Які спеціальні вправи призначаються при плевритах:

1. Вправи з затримкою дихання на вдиху з одночасним розгинанням, обертанням,

2. Вправи, які зміцнюють м’язи черевного пресу,

3. Нахили тулуба в хворий бік на видиху,

4. Нахили тулуба в здоровий бік на видиху,

5. Вправи, які подовжують видих.

239. Коли у хворого діагностується затяжний приступ ядухи з наростаючою вентиляційною недостатністю:

1. Призначають метод вольового обмеження об’єму легеневої вентиляції,

2. Призначають дихальні вправи з подовженим видихом і вимовою звуків,

3. Призначають вправи для м’язів плечового поясу,

4. Використовують дренажні вправи,

5. Лікувальну фізкультуру не призначають.

240. Протипоказання до занять ЛФК при захворюваннях жовчовивідних шляхів:

1. Дискінезія жовчовивідних шляхів,

2. Неускладнена жовчнокам’яна хвороба,

3. Гострі прояви захворювання, значний больовий синдром, часті приступи жовчнокам’яної хвороби,

4. Хронічний холецистит по гіпотонічному типу,

5. Хронічний гепатит у фазі ремісії.

241. Дівчинка 9 років з діагнозом гостра правобічна нижньодольова пневмонія. знаходиться на стаціонарному лікуванні. За показаннями призначена ЛГ за палатним режимом. Як проводити гімнастику?

1. Індивідуально в положенні лежачи і сидячи, темп виконання вправ повільний, тривалість процедур 12-15 хв., фізичне навантаження слабке і нижче середнього,

2. Малогруповим методом, в.п. лежачи, сидячи, стоячи, темп виконання вправ повільний і середній, тривалість процедур 20-25 хв., фізичне навантаження середнє,

3. Груповим методом, в.п. лежачи, сидячи, темп виконання вправ повільний, середній, швидкий, тривалість 35-40 хв., фізичне навантаження середнє і вище середнього,

4. Малогруповим методом, в.п. лежачи, стоячи, темп швидкий, тривалість 30-35 хв., фізичне навантаження вище середнього,

5. Груповим методом з використанням рухливих ігор, всі вихідні положення, тривалість 40-45 хв., фізичне навантаження вище середнього.

242. Які з перерахованих засобів ЛФК піддаються найбільш точному дозуванню:

1. Фізичні вправи,

2. Загартувальні процедури,

3. Природні чинники природи,

4. Масаж,

5. Прогулянки.

243. Хворий Н., 46 років, знаходиться на лікуванні в санаторії легеневого профілю з діагнозом: хронічний бронхіт з бронхоспастичним компонентом в стадії ремісії. Проведена діагностична велоергометрія. Порогове навантаження склало 90 Вт. Який руховий режим призначили хворому?

1. Щадний,

2. Тренуючий,

3. Щадно-тренуючий,

4. Інтенсивно-тренуючий,

5. Вільний.

244. До основних завдань ЛФК при плевриті не відносять:

1. Поліпшення крово- і лімфообігу у легенях і плеврі, збільшення ЖЄЛ,

2. Активізація рухливості грудної клітки та діафрагми,

3. Запобігання утворення ателектазів та плевральних зрощень,

4. Прискорення розсмоктування ексудату,

5. Запобігання розвитку емфіземи легень.

245. Спеціальні вправи при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки на палатному руховому режимі:

1. Дихальні вправи статичного характеру, з акцентом на нижньогрудне та діафрагмальне дихання в положенні лежачі на спині, із розслабленням всіх м’язових груп,

2. Вправи для всіх м’язових груп та м’язів передньої черевної стінки із наростаючим зусиллям,

3. Вправи на зміцнення м’язів живота, тазового дна в вихідному положенні лежачи на нахиленій дошці з піднятим ніжним кінцем і в колінно-ліктьовому та колінно-кистьовому положенні,

4. Вправи для верхніх та нижніх кінцівок, вправи на координацію рухів, дозована ходьба,

5. Вправи, спрямовані на підвищення внутрішньо-черевного тиску.

246. Хлопчик, 13 років, хворий на бронхіальну астму інфекційно-алергійного генезу. Які спеціальні вправи слід виконати після ліквідації бронхоспазму?

1. Дренажні вправи, динамічні дихальні вправи з акцентом на вдих, загально-зміцнюючі вправи, коригуючі вправи,

2. Статичні дихальні вправи з вимовою свистячих, дзижчачих звуків на подовженому видиху, вправи на розслаблення м'язів грудної клітки,

3. Дренажні вправи, постуральний дренаж, загально-зміцнюючі вправи,

4. Статичні і динамічні дихальні вправи, вправи прикладного характеру,

5. Динамічні дихальні вправи, дренажні вправи, статичні дихальні вправи з вимовою під час видиху звуків.

247. Протипоказанням до призначення ЛФК є:

1. Брадикардія з ЧСС 45 уд/хв,

2. Збільшення ШОЕ до 15 мм/год,

3. Артеріальний тиск 100/60 мм рт.ст.,

4. Синусова тахікардія 95 уд/хв,

5. Недостатність кровообігу І ступеню.

248. Завдання ЛФК при бронхіальній астмі:

1. Збільшити рухливість грудної клітки, діафрагми, запобігти розвитку емфіземи легень, збільшити силу дихальних м’язів,

2. Протидіяти утворенню ателектазів і плевральних зрощень, прискорити розсмоктування інфільтратів, прискорити дезинтоксикацію організму,

3. Зняти бронхоспазм, відновити нормальний стереотип дихання, сприяти відновленню рівноваги між симпатичним та парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи,

4. Всі відповіді вірні,

5. Є невірні відповіді.

249. Протипоказанням проведення ЛГ при пневмонії є наступні стани, крім одного:

1. Дихальна недостатність 3 ст.,

2. Температура тіла вища 38º С,

3. ШОЕ до 15мм/год,

4. Значна інтоксикація,

5. Тахікардія понад 100 скорочень за хвилину.

250. Найбільш оптимальні вихідні положення для виконання лікувальної гімнастики при спланхноптозі:

1. Сидячи і поклавши голову на руки, спираючись на стіл,

2. Лежачи на животі, на похилій площині з опущеним нижнім кінцем, колінно-ліктьове, колінно-кистьове,

3. Лежачи на спині на похилій площині з трохи піднятим нижнім кінцем, колінно-ліктьове, колінно-кистьове,

4. Стоячи і сидячи,

5. Лежачі на спині, на лівому та правому боці.

251. З метою запобігти застійним явищам у черевній порожнині призначають:

1. Вправи для напруження м’язів живота,

2. Вправи для дистальних відділів кінцівок,

3. Загально-зміцнюючі вправи,

4. Рефлекторні та ідеомоторні вправи,

5. Дихальні вправи статичні і динамічні.

252. Які вправи слід виключити з комплексу ЛГ у хворого з гіперкінетичною дискінезією жовчовивідних шляхів:

1. Вправи для м’язів живота з періодичним підвищенням і зниженням внутрішньо-черевного тиску, для м’язів тулуба (нахили, повороти, обертання),

2. Махові рухи, вправи зі снарядами,

3. Вправи розслаблення,

4. Вправи із значним статичним напруженням, особливо передньої черевної стінки,

5. Глибоке діафрагмальне дихання.

253. Протипоказаннями до призначення ЛФК в абдомінальній хірургії є:

1. Важкий стан хворого, загроза кровотечі,

2. Атонія сечового міхура,

3. Підвищення температури тіла до 37,5º С,

4. Парез кишечнику,

5. Незначний больовий синдром.

254. Які з перерахованих методів дослідження дозволяють визначити рухомість хребта, силу і витривалість м’язів спини і черевного пресу при сколіотичній хворобі?

1. Динамометрія кисті, станова сила,

2. Проба Генчі, станова сила, ортостатична проба,

3. Проба Штанге, станова сила,

4. Нахили тулуба з дотиканням підлоги долонями, станова сила, утримання ніг у вихідному положенні (в.п.) на спині під кутом 45º 1,5-2 хв.,

5. Кліностатична проба, утримання ніг у в.п. на спині під кутом 90º 3 хв.

255. Протипоказаннями до призначення ЛФК в травматології є всі, крім одного:

1. Наявність виразного больового синдрому,

2. Небезпека вторинних кровотеч, гості запальні процеси,

3. Підвищення ШОЕ до 20 мм/г,

4. Підвищення температура тіла понад 38,0º С, важкий стан хворого,

5. Наявність сторонніх тіл біля крупних судинних і нервових стволів.

256. Основні завдання ЛФК в першому іммобілізаційному періоді при переломах кісток:

1. Профілактика атрофії м’язів і тугорухомості у вільних від іммобілізації суглобах,

2. Ліквідація залишкових порушень і контрактур, м’язової слабкості,

3. Стимуляція ЦНС, профілактика застійних явищ в легенях та малому тазі,

4. Є невірні відповіді,

5. Всі відповіді вірні.

257. Коли хворому з компресійним переломом хребта призначають ЛГ?:

1. З 3-5 доби при відсутності протипоказань,

2. Через 2-2,5 тижня після травми,

3. Через 10-14 днів після травми,

4. ЛФК протипоказана,

5. Наприкінці 1 міс. після травми при відсутності протипоказань.

258. Рухові режими в клініці хірургічних хвороб на санаторно-курортному етапі лікування:

1. Стабілізуючий, підтримуючий,

2. Щадний, щадно-тренуючий, тренуючий,

3. Підготовчий, період одужання, підтримуючий,

4. Ліжковий, палатний, вільний,

5. Вступний, основний, заключний.

259. Завданнями ЛФК в другому (постіммобілізаційному) періоді при переломах є всі, крім одного:

1. Відновлення втрачених або порушених функцій,

2. Адаптація до фізичних навантажень побутового та виробничого характеру,

3. Ліквідація пізніх ускладнень (контрактур, тугорухомості у суглобах та ін.),

4. Відновлення об’єму рухів, зміцнення атрофованих м’язових груп,

5. Сприяння швидкому завершенню регенераторних процесів.

260. Хворий 25 років, знаходиться на лікуванні в травматологічному відділенні з переломом правої ключиці. Проведена репозиція відламків і накладена фіксуюча пов’язка. На який день в комплексному відновному лікуванні можливо призначити ЛГ?

1. 1-2 день,

2. 3-4 день,

3. 4-5 день,

4. 2-3 день,

5. 5-6 день.

261. Які спеціальні вправи проводять при плоскостопості, щоб досягнути виправлення деформації стопи?

1. Спеціальні види ходьби, коригуючи вправи для стопи і постави, загально-зміцнюючі вправи,

2. Рефлекторні вправи, дихальні вправи,

3. Дихальні вправи, вправи на розтягування,

4. Ідеомоторні вправи, загально-зміцнюючі вправи,

5. Вправи з предметами, загально-зміцнюючі вправи.

262. Лікувальна гімнастика, як основна форма ЛФК, складається із вправ:

1. Ізометричних, ізотонічних, ідеомоторних,

2. З предметами, на снарядах, на тренажерах,

3. Загально-зміцнюючих, дихальних, спеціальних,

4. На розвиток сили, швидкості, спритності,

5. На розвиток витривалості і координації рухів.

263. З метою запобігти застійним явищам у черевній порожнині призначають:

1. Вправи для напруження м’язів живота,

2. Вправи для дистальних відділів кінцівок,

3. Дихальні вправи статичні і динамічні,

4. Загально-зміцнюючі вправи,

5. Рефлекторні та ідеомоторні вправи.

264. Другий період ЛФК при переломах трубчастих кісток починається:

1. Після відновлення анатомічної цілісності ушкоджених кісток,

2. При появі пролежнів,

3. При формуванні контрактур, м’язових атрофій та м’язової слабкості,

4. Після накладання циркулярної гіпсової пов’язки,

5. При формуванні тугорухомості у вільних від іммобілізації суглобах.

265. Хворий 39 років, знаходиться на лікуванні в травматологічному відділенні з компресійним переломом 1-го поперекового хребця на протязі 1-го місяця. Який період призначити хворому, якщо при обстеженні він піднімає прямі ноги до кута 45⁰, не відчуваючи при цьому дискомфорту і болю в ушкодженому відділі хребта?

1. 2 період,

2. 1 період,

3. 3 період,

4. 4 період,

5. 5 період.

266. Основні спеціальні вправи, які використовуються під час компресійного перелому хребта в першому періоді:

1. Дихальна гімнастика, масаж,

2. Вправи на розтягування, вправи на рівновагу,

3. Дихальні вправи, загально-розвиваючі вправи для дрібних та середніх м’язових груп у полегшених умовах,

4. Активні рухи ногами з відривом від площини ліжка, дихальні вправи,

5. Пасивні рухи верхніми і нижніми кінцівками.

267. У перші години після торакальних операцій рекомендують дихальні вправи:

1. Динамічні дихальні вправи,

2. Загально-зміцнюючі вправи,

3. Пасивні вправи для нижніх кінцівок,

4. Статичне діафрагмальне дихання,

5. Рефлекторні вправи.

268. Хворий 39 років, знаходиться в торакальному відділенні після операції з приводу туберкуломи легень, післяопераційні ускладнення відсутні. Який руховий режим призначити хворому, якщо після операції пройшло 4 доби?

1. Напівліжковий,

2. Розширений ліжковий,

3. Суворий ліжковий,

4. Вільний,

5. Щадний.

269. Навчання травматологічного хворого правильного стереотипу ходьби починають з режиму:

1. Розширеного ліжкового,

2. Палатного,

3. Суворого ліжкового,

4. Вільного,

5. Після виписки із стаціонару.

270. Другий (постіммобілізаційний) період клінічно характеризується:

1. Відсутністю болю в ділянці ураження при статичному напруженні м’язів,

2. Відновленням м’язової сили ураженої кінцівки,

3. Відновленням анатомічної цілості кістки, формуванням первинної кісткової мозолі,

4. Зникненням набряку в ураженій кінцівці,

5. Відновленням рухливості в іммобілізованих суглобах.

271. Головними завданнями ЛФК в першому іммобілізаційному періоді при переломах кісток гомілки є всі, крім одного:

1. Профілактика тугорухомості у вільних від іммобілізації суглобах,

2. Профілактика застійних явищ в легенях,

3. Нормалізація функції серцево-судинної дихальної системи,

4. Тренування вестибулярного апарату,

5. Запобігання пролежням і атрофії м’язів.

272. Які спеціальні вправи проводять при плоскостопості, щоб досягнути виправлення деформації стопи?

1. Спеціальні види ходи, коригуючі вправи,

2. Рефлекторні вправи, дихальні вправи,

3. Дихальні вправи, вправи на розтягування,

4. Ідеомоторні вправи, загально-зміцнюючі вправи,

5. Вправи з предметами, загально-зміцнюючі вправи.

273. Протипоказання до призначення ЛФК в абдомінальній хірургії:

1. Атонія сечового міхура,

2. Загальний важкий стан, зумовлений загрозою кровотечі,

3. Субфебрильна температура,

4. Парез кишечнику,

5. Наявність дренажу у черевній порожнині.

274. Які спеціальні вправи виконують при ушкодженнях ахіллового сухожилля у 2-му (постіммобілізаційному) періоді?

1. Дихальну гімнастику, ритмопластичні вправи, загальнорозвиваючі вправи,

2. Ідеомоторні вправи, ідеомоторні вправи, ізометричне напруження м’язів стегна,

3. Активні рухи пальцями стопи, пронація і супінація стопи, тильне і підошовне згинання стопи, колові рухи стопою,

4. Вправи на закріплення правильної постави, рефлекторні вправи,

5. Активні рухи в колінному суглобі, ротаційні рухи стопою.

275. Абсолютними протипоказаннями до призначення ЛФК в торакальній хірургії є всі, крім одного:

1. Атонія кишечнику та сечового міхура,

2. Гострий період розвитку післяопераційної пневмонії,

3. Внутрішньо-грудні кровотечі,

4. Виникнення флеботромбозу,

5. Спонтанний пневмоторакс.

276. Спеціальні завдання ЛФК при сколіозах:

1. Підвищення фізичної працездатності шляхом загального тренування організму,

2. Поліпшення функціонального стану серцево-судинної системи, органів дихання, нервово-м’язового апарату,

3. Розвантаження хребта, корекція сколіотичної деформації, формування м’язового корсета, виховання навички правильної постави,

4. Розвантаження хребта, підвищення адаптації до фізичних навантажень,

5. Корекція сколіотичної деформації, підвищення фізичної працездатності.

277. Основні види вправ, які використовуються під час ЛГ при компресійних переломах хребта в 3-му періоді:

1. Вправи з опором і обтяженням, ізометричне напруження м’язів, вправи на координацію, пересування вперед, назад і в сторони,

2. Вправи на розтягування, вправи на рівновагу, нахили тулуба,

3. Дихальні вправи, загально-розвиваючі вправи для дрібних та середніх м’язових груп,

4. Пасивні рухи верхніми і нижніми кінцівками,

5. Напівприсідання з прямою спиною, почергове відведення і приведення ніг, вправи з гімнастичними предметами, ходьба.

278. Види коригуючих вправ при сколіозі:

1. Симетричні та асиметричні,

2. Активні та пасивні,

3. Ізометричні,

4. Ідеомоторні,

5. Статичні та динамічні.

279. Тривалість занять ЛГ для хворих з травмою хребта за індивідуальною методикою у першому періоді:

1. 10-15 хв.,

2. 25-35 хв.,

3. 35-45 хв.,

4. 5-10 хв.,

5. 45-50 хв.

280. Основні завдання ЛФК у першому (іммобілізаційному) періоді при переломах кісток:

1. Поліпшення крово- і лімфообігу у іммобілізованій кінцівці, поліпшення нервової регуляції,

2. Профілактика м’язових гіпотрофій і тугорухомості у вільних від іммобілізації суглобах, профілактика контрактур,

3. Підвищення загального життєвого тонусу, профілактика застійних явищ у легенях і малому тазі,

4. Є невірні відповіді,

5. Всі відповіді вірні.

281. Хворий 25 років, знаходиться на лікуванні в травматологічному відділенні з переломом правої ключиці. Проведена репозиція відламків і накладена фіксуюча пов’язка. На який день в комплексному відновленому лікуванні хворому можливо призначити ЛГ?:

1. 1-2 день,

2. 3-4 день,

3. 2-3 день,

4. 4-5 день,

5. 5-6 день.

282. Які спеціальні вправи проводять при плоскостопості, щоб досягнути виправлення деформації стопи?

1. Рефлекторні вправи,

2. Дихальні вправи, вправи на розтягування,

3. Ідеомоторні вправи, загально-зміцнюючі вправи,

4. Спеціальні види ходи, коригуючі вправи,

5. Вправи з предметами, загально-зміцнюючі вправи.

283. Ортостатична проба дозволяє оцінити функціональний стан:

1. Симпатичний відділ вегетативної нервової системи,

2. Вегетативної нервової системи,

3. Центральної нервової системи,

4. Серцево-судинної системи,

5. Парасимпатичний відділ вегетативної нервової системи.

284. Лікування положенням при інсульті, це надання в положенні лежачи для верхньої кінцівки:

1. Пози, що відповідає позі Верніке-Манна,

2. Положення на здоровому боці,

3. Пози, протилежній позі Верніке-Манна,

4. Положення на ураженому боці,

5. Положення з високо піднятою верхньою половиною тулуба.

285. При лікуванні положенням інсультних хворих укладку на спині і боці слід змінювати кожні:

1. 20 хв.,

2. 4-6 годин,

3. 8-10 годин,

4. 2 години,

5. Півдоби.

286. Засоби ЛФК, що використовують у хворих на інсульт під час розширеного ліжкового періоду:

1. Лікування положенням, дихальні вправи, активні вправи для здорових кінцівок, вольові посилання імпульсів до рухів та пасивні рухи в паретичних кінцівках,

2. Дихальні вправи з активізацією вдиху, вправи на координацію, рівновагу, статичні вправи, вправи із навантаженням,

3. Дихальні вправи, відновлення навичок ходіння, вправи на координацію та рівновагу, прогулянки на свіжому повітрі, вправи із закритими очима на місці та пересуванням, елементи ігор,

4. Лікування положенням, дихальні вправи, активні вправи для здорових та паретичних кінцівок,

5. Лікування положенням, дихальні вправи, пасивні вправи для здорових та паретичних кінцівок.

287. Основні завдання ЛФК у палатному та вільному рухових режимах хворому з інсультом:

1. Протидія геміплегічним контрактурам та синкінезіям,

2. Відновлення навичок самообслуговування та прикладно-побутових рухів,

3. Подальше відновлення активних рухів, перехід у положення стоячи, навчання ходити,

4. Є невірні відповіді,

5. Всі відповіді вірні.

288. Тривалість процедури ЛФК за індивідуальною методикою для неврологічних хворих становить:

1. 30 хв.,

2. 20 хв.,

3. 10 хв.,

4. 40 хв.,

5. 50 хв.

289. Хворим з черепно-мозковими травмами в 1-ому періоді призначають ФР у вигляді:

1. Пасивних вправ для верхніх та нижніх кінцівок,

2. Вправи на зміцнення м’язів живота, тазового дна,

3. Лікування положенням,

4. Вправи для верхніх кінцівок з підніманням їх вище рівня плечей, вправи на координацію рухів,

5. Вправи, спрямовані на підвищення внутрішньо-черевного тиску, загально-зміцнюючі вправи для всіх м’язових груп у швидкому темпі.

290. Основними розвантажувальними вихідними положеннями у хворих з поперековим радикулітом є:

1. Лежачи на животі,

2. Лежачи, сидячи,

3. Коліно-ліктьове, коліно-кистьове,

4. Стоячи,

5. Стоячи з опорою на руки.

291. Лікувальну гімнастику при невриті лицевого нерву призначають з:

1. 6-10 дня,

2. 3-6 дня,

3. 1-2 дня,

4. 10-12 дня,

5. ЛФК протипоказана.

292. Комплексне лікування ускладнень невриту лицевого нерву – контрактури паретичних м’язів та синкінезій – включає:

1. Спеціальне положення (лейкопластичну маску), лікувальну мімічну та звукову гімнастику, масаж, фізіотерапевтичні процедури,

2. Загартування, масаж, лікувальну гімнастику, теплові процедури,

3. Масаж, фізіотерапевтичні процедури,

4. Лікувальну мімічну гімнастику, масаж, бальнеотерапію,

5. Медикаментозну терапію, фізіотерапевтичні процедури, масаж.

293. Навчання хворого правильного стереотипу ходьби починають з:

1. Ліжкового режиму,

2. Суворого ліжкового режиму,

3. Палатного режиму,

4. Вільного режиму,

5. Після виписування із стаціонару.

294. Комплексне лікування ускладнень невриту лицевого нерву – контрактури паретичних м’язів та синкінезій – включає:

1. Загартування, масаж, лікувальну гімнастику, теплові процедури,

2. Масаж, фізіотерапевтичні процедури,

3. Спеціальне положення (лейкопластичну маску), лікувальну мімічну та звукову гімнастику, масаж, фізіотерапевтичні процедури,

4. Лікувальну мімічну гімнастику, масаж, бальнеотерапію,

5. Медикаментозну терапію, фізіотерапевтичні процедури, масаж.

295. Інсультному хворому на 2 б ліжковому режимі призначають наступні спеціальні вправи, крім:

1. Пасивні вправи для паретичної кінцівки,

2. Активні вправи для паретичної кінцівки із полегшених положень,

3. Активні вправи з навантаженням для паретичної кінцівки,

4. Вправи для здорових кінцівок,

5. Дихальні вправи.

296. Для вирішення питання про можливість розширення рухового режиму:

1. Проводять антропометричне дослідження,

2. Вивчають пульс і суб’єктивні дані до і після занять ЛФК,

3. Проводять стандартні функціональні проби або навантажувальні тести,

4. Враховують результати соматоскопії,

5. Проводять лікарсько-педагогічне спостереження.

297. Інсультному хворому на суворому ліжковому режимі призначають:

1. Рефлекторні рухи,

2. Лікування положенням,

3. Активні вправи з навантаженням для паретичної кінцівки та ідеомоторні вправи,

4. Динамічне дихання та вправи на координацію,

5. Пасивні вправи для паретичних і здорових кінцівок.

298. Тривалість процедури ЛФК за груповою методикою для неврологічних хворих становить:

1. 45 хв.,

2. 25 хв.,

3. 35 хв.,

4. 15 хв.,

5. 55 хв.

299. Хворим з черепно-мозковими травмами в 2-ому періоді призначають ФР з вихідного положення:

1. Сидячи,

2. Лежачи та сидячи,

3. Стоячи,

4. Лежачи,

5. Лежачи, стоячи, сидячи.

300. Основними розвантажувальними вихідними положеннями у хворих з шийно-грудним радикулітом є:

1. Лежачи на животі,

2. Лежачи, сидячи,

3. Стоячи з опорою на руки, сидячи,

4. Стоячи,

5. Коліно-ліктьове, коліно-кистьове.

301. Темп виконання лікувальних вправ у пацієнтів з парезом лицевого нерву переважно:

1. Повільний чи середній,

2. Повільний,

3. Наростаючий,

4. Швидкий,

5. Інтервальний.

302. При лікуванні положенням інсультних хворих наприкінці другого тиждня реабілітації, укладку на спині і боці слід змінювати кожні:

1. 20 хв.,

2. 4-6 годин,

3. 2 години,

4. 8-10 годин,

5. Півдоби.

303. Протипоказанням до ЛФК у хворих дітей раннього віку є:

1. Токсикоз,

2. Висока температура тіла,

3. Захворювання крові,

4. Важкий загальний стан дитини,

5. Усе перераховане.

304. Гімнастика для дітей грудного віку передбачає:

1. Рефлекторні, пасивні, активні вправи й масаж,

2. Повзання,

3. Плавання,

4. Гімнастика не проводиться,

5. Гімнастика проводиться після 1 місяця.

305. Головне завдання ЛФК при пневмоніях у дітей раннього віку:

1. Нормалізація емоційного тонусу дитини,

2. Підвищення реактивності організму,

3. Усунення астенічного стану,

4. Сприяти бронхообструкції,

5. Сприяти відходженню мокротиння.

306. Коли призначають ЛФК при пневмонії?:

1. На 5-10 день перебування в стаціонарі,

2. На 10-15 день перебування в стаціонарі,

3. На 3-4 день перебування в стаціонарі (при зниженні температури тіла),

4. З першого дня перебування в стаціонарі,

5. Після виписки зі стаціонару.

307. Які з перерахованих методів дослідження дозволяють визначити рухливість хребта, силу м'язів спини й черевного преса при сколіотичної хвороби у дітей?:

1. Нахили тулуба з торканням підлоги долонями, станова сила, утримання ніг у вихідному положенні на спині під кутом 45 градусів протягом 1,5-2 хвилин,

2. Динамометрія кисті, станова сила,

3. Проба Генчі, станова сила, ортостатична проба,

4. Проба Штанге, станова сила,

5. Кліностатична проба, утримання ніг у вихідному положенні на спині під кутом 90 градусів 3 хвилини.

308. Завдання ЛФК у період залишкових явищ рахіту всі, крім:

1. Нормалізація психомоторного розвитку,

2. Корекція деформацій опорно-рухового апарата,

3. Нормалізація початкових проявів вегетативної нервової системи,

4. Підвищення неспецифічних захисних сил організму,

5. Нормалізація функції органів і систем, уражених рахітом.

309. При пневмонії у дітей шкільного віку, що перебувають на палатному руховому режимі, ЛФК включає:

1. Пасивні вправи для кінцівок, лікувальний масаж,

2. Активні вправи для кінцівок, рефлекторні вправи, лікувальний масаж,

3. Масаж грудної клітки, що загальзміцнюючі і дренажні вправи, динамічні дихальні вправи, подих з опорою,

4. Рефлекторні й активні вправи,

5. Активні дихальні вправи.

310. У якому віці варто призначити масаж, що погладжує, новонародженій дитині із кривошиєю?:

1. 2 тижня,

2. 1 місяць,

3. 2 місяці,

4. 6 місяців,

5. 10-12 місяців.

311. Завдання ЛФК при гіпотрофії:

1. Поліпшення обміну речовин,

2. Поліпшення захисних сил організму,

3. Нормалізація функцій органів травлення й інших систем,

4. Поліпшення й нормалізація основних нервових процесів,

5. Усе перераховане.

312. Які періоди включає курс ЛФК в умовах стаціонару в дітей із бронхіальною астмою?:

1. Підготовчий, основний,

2. Підготовчий, заключний,

3. Підготовчий, основний і заключний,

4. Тільки основний,

5. Жоден з перерахованих.

313. Протипоказанням до ЛФК у хворих дітей раннього віку відносять:

1. Усе перераховане,

2. Вади серця в стадії декомпенсації,

3. Запальні процеси на шкірі,

4. Порушення свідомості дитини,

5. Гострі шлунково-кишкові порушення.

314. Що не є протипоказанням до ЛФК для дітей із захворюваннями органів подиху?:

1. Збільшення ШОЕ й висока температура тіла,

2. Гострий запальний процес із важким плином,

3. Поліпшення функції зовнішнього подиху,

4. Гостре виснаження хворого,

5. Напад бронхіальної астми.

315. Гімнастика для дітей грудного віку передбачає:

1. Усе перераховане,

2. Рефлекторні вправи,

3. Пасивні вправи,

4. Активні вправи,

5. Масаж.

316. Основні завдання ЛФК при проведенні лікувальної гімнастики в дитини із кривошиєю?:

1. Збільшення рухливості хребта, попередження розвитку асиметрії хребта,

2. Відновлення рухових навичок, корекція деформацій опорно-рухового апарата,

3. Попередження розвитку м'язової гіпотонії, нормалізація порушень психомоторного розвитку,

4. Поліпшення трофіки ураженого м'яза, сприяти зменшенню м'язової контрактури, попередження розвитку асиметрії черепа,

5. Нормалізація функції органів і систем, попередження деформацій опорно-рухового апарата.

317. У немовляти в родильному будинку виявлена кривошия. У якому віці варто призначити погладжувальний масаж?:

1. 2 тижня,

2. 2 місяці,

3. 6 місяців,

4. 1 місяць,

5. 10-12 місяців.

318. Завдання ЛФК при пневмоніях у дітей раннього віку:

1. Поступове відновлення функції зовнішнього подиху,

2. Стимуляція захисних сил організму,

3. Усунення метеоризму й поліпшення функції кишечнику,

4. Попередження рецидиву,

5. Усе перераховане.

319. Хлопчик 13 років хворий бронхіальною астмою. Які вправи необхідно виконувати після ліквідації бронхоспазму?:

1. Дренажні вправи, динамічні дихальні вправи з акцентом на вдих, загальзміцнюючі вправи,

2. Динамічні дихальні вправи й дренажні вправи,

3. Статичні дихальні вправи з вимовою свистячих, що дзижчать звуків на подовженому видиху, вправи на розслаблення м'язів грудної клітки,

4. Статичні й динамічні дихальні вправи,

5. Дренажні вправи, постуральний дренаж, загальзміцнюючі вправи.

320. Завдання ЛФК при гіпотрофії:

1. Усе перераховане,

2. Поліпшення обміну речовин,

3. Поліпшення захисних сил організму,

4. Нормалізація функцій органів травлення й інших систем,

5. Поліпшення й нормалізація основних нервових процесів.

321. Які спеціальні вправи проводять при плоскостопості для виправлення деформації стопи?:

1. Рефлекторні вправи, дихальні вправи,

2. Дихальні вправи, вправи на розтягання,

3. Спеціальні види ходьби, що коригують вправи для стопи, загальзміцнюючі вправи,

4. Загальзміцнювальні вправи,

5. Вправи із предметами, загальзміцнюючі вправи.

322. Спеціальні завдання ЛФК при сколіозах:

1. Поліпшення функціонального стану серцево-судинної системи, органів подиху, нервово-м'язового апарата,

2. Розвантаження хребта, корекція сколіотичної деформації, формування м'язового корсета, виховання навичок правильної постави,

3. Підвищення фізичної працездатності шляхом загального тренування організму,

4. Розвантаження хребта, підвищення адаптації до фізичних навантажень,

5. Корекція сколіотичної деформації, підвищення фізичної працездатності.

323. Жінка 26 років, вагітна, перебіг вагітності нормальний, термін вагітності 17 тижнів, в жіночій консультації призначена ЛФК. Які завдання ЛФК в цей період вагітності?

1. Зміцнення м’язів, які беруть участь в пологах, забезпечення нормального кровопостачання плода, постачання його киснем, адаптація серцево-судинної системи до фізичного навантаження,

2. Виробити навички ритмічного дихання з акцентом на діафрагмальне, збільшення постачання організму киснем, нормалізація вегетативної нервової системи,

3. Профілактика венозного застою в судинах малого тазу і нижніх кінцівок, зміцнення м’язів, які беруть участь в пологах,

4. Зміцнення черевного пресу, збільшення сили і витривалості, покращення постави, боротьба з закрепами, профілактика внутрішньоутробної гіпоксії,

5. Зміцнення кістково-м’язової системи, покращення умов, що сприяють повноцінному розвитку плоду.

324. Жінка 22 роки, вагітна, термін 28 тижнів. При дослідженні встановлено тазове передлежання плода. В який термін вагітності слід призначати коригуючу гімнастику для переведення плода в головне передлежання?

1. З 20 до 28 тижнів,

2. З 36 до 40 тижнів,

3. З 29 до35 тижнів,

4. З 33 до 44 тижня,

5. З 17 до 20 тижнів.

325. В третьому періоді вагітності (34 тижні) гімнастика включає:

1. Пасивні вправи для кінцівок, загально-зміцнюючі вправи,

2. Вправи, які підвищують внутрішньо-черевний тиск,

3. Вправи для профілактики варикозного розширення вен та поліпшення кровообігу в ділянці малого тазу,

4. Загально-зміцнюючі вправи, вправи для тренування діафрагмального типу дихання,

5. Динамічні вправи для кінцівок, загально-зміцнюючі вправи.

326. Жінка 20 років, породілля (3 доба після пологів), пологи були нормальні, післяпологовий період протікає гладко. Призначена ЛГ. Які завдання в цей період?

1. Підвищити загальний тонус організму, зменшити прилив крові до ділянки малого тазу,

2. Сприяти прискоренню адаптації організму породіллі до нового стану,

3. Відновити попередню поставу, не допустити опущення та інших аномалій положення матки, підвищити працездатність жінки,

4. Нормалізація процесів збудження і гальмування, покращення функції серцево-судинної системи, збільшення об’єму легеневої вентиляції,

5. Покращення крово- і лімфообігу в органах малого таза, загально-зміцнюючий вплив, підвищення опору організму до інфекції сприяти скороченню розтягнутої черевної стінки.

327. Абсолютні протипоказання до проведення лікувальної гімнастики після кесаревого розтину:

1. Субфебрильна температура, парез кишечнику,

2. Гостра серцево-судинна недостатність,

3. Метеоризм, загострення поперекового остеохондрозу,

4. Гострий бронхіт, субфебрильна температура,

5. Атонія сечового міхура, метеоризм.

328. В останні 3-4 тижні вагітності із лікувальної гімнастики виключають вправи:

1. На розслаблення,

2. Для м’язів тазового дна,

3. Для м’язів черевного пресу у вихідному положенні лежачи на спині,

4. Для дистальних відділів кінцівок у вихідному положенні лежачи на спині,

5. Дихальні вправи.

329. В період вагітності перевага віддається вправам:

1. Статичним,

2. Статико-динамічним,

3. Динамічним,

4. Ізометричним,

5. Ідеомоторним.

330. Виникнення у другій половині вагітності у деяких жінок поступального гіпотонічного синдрому у положенні лежачі на спині зв’язано з:

1. Тиском матки та внутрішніх органів на сонячне сплетіння,

2. Стисненням маткою черевної аорти,

3. Стисненням маткою нижньої порожнистої вени та нервового сплетіння,

4. Стисненням руху діафрагми збільшеною маткою,

5. Правильна відповідь відсутня.

331. Виконання фізичних вправ при вагітності припиняють при:

1. Втомі після заняття,

2. Прискоренні частоти дихальних рухів під час занять,

3. Систематичній появі переймистого болю після заняття,

4. Прискоренні пульсу під час занять на 8 поштовхів за хвилину від вихідного рівня,

5. Правильна відповідь відсутня.

332. При ретрофлексії матки вправи на розслаблення виконують з вихідного положення:

1. Лежачи на животі,

2. Лежачи на спині,

3. Сидячи на стільці,

4. Стоячи,

5. Правильна відповідь відсутня.

333. Жінка 24 років, породілля (15 доба після пологів), пологи були нормальні, післяпологовий період протікає гладко. Призначена ЛГ. Які завдання в цей період?

1. Сприяти прискоренню адаптації організму породіллі до нового стану,

2. Відновити попередню поставу, не допустити опущення та інших аномалій положення матки, підвищити працездатність жінки,

3. Поліпшення крово- і лімфообігу в органах малого таза, сприяти скороченню розтягнутої черевної стінки, запобігти виникненню аномалій положення матки,

4. Підвищити загальний тонус організму, зменшити приплив крові до ділянки малого таза, підвищити опір організму до інфекції,

5. Нормалізація процесів збудження і гальмування, покращення функції серцево-судинної системи, збільшення об’єму легеневої вентиляції.

334. Абсолютні протипоказання до проведення лікувальної гімнастики після кесаревого розтину:

1. Субфебрильна температура, парез кишечнику.

2. Метеоризм, загострення поперекового остеохондрозу,

3. Тромбофлебіт,

4. Гострий бронхіт, субфебрильна температура,

5. Атонія сечового міхура, метеоризм.

335. Протипоказання до ЛФК при запальних захворюваннях жіночих статевих органів:

1. Гострий запальний процес з підвищенням температури і ШОЕ,

2. Вторинна безплідність,

3. Порушення менструального циклу,

4. Сальпінгоофорит,

5. Ендометрит.

336. Основні завдання ЛФК при опущенні матки:

1. Відновити правильне положення матки,

2. Відновити фізіологічну функцію зв’язок матки,

3. Зміцнити м’язи тазового дна, черевної стінки, спини,

4. Є невірні відповіді,

5. Всі відповіді вірні.

337. Жінка 34 років, породілля, після кесаревого розтину знаходиться в пологовому будинку. Післяопераційний період протікає без ускладнень. На який день після операції слід вводити в процедуру ЛГ з вправами для м’язів таза і черевної стінки?

1. З 3-го дня,

2. З 2-го дня,

3. З 4-го дня,

4. З 5-го дня,

5. З 6-го дня.

338. Жінка 23 років, породілля, знаходиться в пологовому будинку, пологи були нормальними, післяпологовий період протікає гладко. В який термін після пологів слід призначати ЛГ?

1. На 1 день.

2. На 3 день,

3. На 4 день,

4. На 2 день,

5. На 5 день.

339. Яке вихідне положення виключають із комплексу ЛГ в ІІІ триместрі вагітності:

1. Лежачи на спині,

2. Лежачи на боку,

3. Сидячи,

4. Стоячи,

5. Правильної відповіді немає.

340. При ретрофлексії матки виключаються із комплексу наступні вихідні положення:

1. Лежачи на спині,

2. Лежачи на боку,

3. Сидячи,

4. Стоячи,

5. Коліно-ліктьове.

341. Спортивная медицина – это наука, которая изучает:

1. Влияние занятий спортом на организм спортсмена.

2. Влияние занятий физической культурой на организм человека,

3. Позитивное и негативное влияние физических нагрузок разной интенсивности на организм здорового и больного человека,

4. Влияние гиподинамии на организм здорового человека,

5. Влияние гипердинамии на организм здорового человека.

342. Основная цель спортивной медицины:

1. Оптимизация режима труда и отдыха,

2. Оптимизация двигательной активности человека для сохранения и укрепления его здоровья,

3. Правильная организация тренировок и соревнований,

4. Диспансеризация населения,

5. Повышение работоспособности спортсменов.

343. Основными задачами врачебного контроля являются:

1. Оценка физического развития, функциональных способностей и состояния здоровья у лиц, которые занимаются разными видами физических упражнений,

2. Изучение процессов адаптации к физическим нагрузкам,

3. Оценка условий проведения тренировок и соревнований,

4. Оценка степени усталости во время занятий спортом,

5. Изучение психофизиологического состояния в процессе тренировок и соревнований.

344. Функциональный систолический шум после изменения положения тела (в положении лежа на левой стороне):

1. Усиливается,

2. Не изменяется,

3. Не выслушивается,

4. Изменяет тембр,

5. Ослабевает.

345. При жалобах на боли в области сердца в первую очередь должна быть проведена:

1. Поликардиография,

2. Электрокардиография,

3. Фонокардиография,

4. Реовазография,

5. Эхокардиография.

346. Органический систолический шум после пробы с физической нагрузкой

1. Ослабевает,

2. Не изменяется,

3. Усиливается,

4. Не выслушивается,

5. Изменяет тембр.

347. Комплексная методика врачебного обследования лиц, которые занимаются разными видами физических упражнений, включает следующие разделы:

1. Общий и спортивный анамнез, соматоскопия, антропометрия, функциональное тестирование,

2. Врачебно-педагогический контроль во время тренировок и соревнований,

3. Внешний осмотр, спирометрия, велоэргометрия,

4. Санитарно-гигиеническое обследование мест проведения тренировок и соревнований,

5. Медицинское обеспечение спортивных соревнований.

348. Основными признаками долгосрочной адаптации к систематическим физическим нагрузкам являются:

1. Резко выраженная брадикардия и гипотония, значительная гипертрофия миокарда,

2. Умеренная брадикардия и гипотония, незначительная гипертрофия миокарда,

3. Незначительная брадикардия и гипотония, умеренная гипертрофия преимущественно левых отделов сердца,

4. Физиологическая брадикардия, физиологическая гипотония, умеренная гипертрофия миокарда, в сочетании с адекватным развитием капиллярной сети,

5. Незначительная брадикардия и гипотония, умеренная гипертрофия преимущественно правых отделов сердца.

349. Функциональный систолический шум после пробы с физической нагрузкой:

1. Усиливается,

2. Не изменяется,

3. Ослабевает,

4. Не выслушивается,

5. Изменяет тембр.

350. Органический систолический шум после изменения положения тела (в положении лежа на левой стороне):

1. Усиливается,

2. Ослабевает,

3. Не изменяется,

4. Не выслушивается,

5. Изменяет тембр.

351. Выраженная гипертрофия желудочков сердца является признаком:

1. Адаптации к оптимальным физическим нагрузкам,

2. Органической патологии сердца,

3. Влияния неадекватных (избыточных) физических нагрузок,

4. Физиологического увеличения сердца,

5. Адаптации к тренировочной и соревновательной нагрузке.

352. Брадикардия меньше 40 уд/мин. у высокотренированных спортсменов есть:

1. Изменением, которое требует дополнительного обследования для исключения блокады сердца,

2. Тяжелым патологическим изменением, которое угрожает жизни,

3. Физиологичным критерием тренированности,

4. Предпатологическим состоянием,

5. Признаком, свидетельствующим о нарушении функции проводимости.

353. Методы исследования физического развития:

1. Пальпация, перкуссия, аускультация,

2. Методы стандартов, антропометрического профиля, индексов, корреляции,

3. Соматоскопия и антропометрия,

4. Общий и спортивный анамнез, врачебное обследование органов и систем,

5. Функциональные пробы.

354. При соматоскопии степень развития мускулатуры оценивается, как:

1. Хорошая, удовлетворительная, неудовлетворительная,

2. Хорошая, средняя, слабая,

3. Нормальная, удовлетворительная, неудовлетворительная,

4. Гипертрофическая, нормальная, гипотрофическая,

5. Гипертоническая, нормальная, гипотоническая.

355. При соматоскопии степень жироотложений оценивается, как:

1. Хорошая, средняя, слабая,

2. Хорошая, удовлетворительная, неудовлетворительная,

3. Нормальная, удовлетворительная, неудовлетворительная,

4. Равномерная, неравномерная,

5. Слабая, умеренная, обильная.

356. Нормальные формы грудной клетки:

1. Цилиндро-коническая, воронкообразная,

2. Круглая, плоская, кругловогнутая,

3. Цилиндрическая, коническая, плоская, переходные формы,

4. Цилиндрическая, коническая, вогнутая, куриная,

5. Нормостеническая, астеническая, гиперстеническая.

357. Различают следующие формы спины:

1. Нормальная, круглая, кругло-выпуклая, плоская,

2. Физиологическая, патологическая,

3. Нормальная, сколиотическая, кифотическая,

4. Нормальная, круглая, кругло-выпуклая,

5. Нормальная, круглая, плоская.

358. Основные характеристики нормальной формы спины:

1. Наличие шейного и поясничного лордоза, грудного и крестцово-копчикового кифоза во фронтальной плоскости, отсутствие искривлений в саггитальной плоскости,

2. Наличие шейного и поясничного лордоза, грудного и крестцово-копчикового кифоза в саггитальной плоскости, отсутствие искривлений во фронтальной плоскости,

3. Наличие шейного и поясничного кифоза, грудного и крестцово-копчикового лордоза в саггитальной плоскости, отсутствие искривлений во фронтальной плоскости,

4. Наличие шейного и поясничного кифоза, грудного и крестцово-копчикового лордоза во фронтальной плоскости, отсутствие искривлений в саггитальной плоскости,

5. Наличие 4-х физиологических изгибов позвоночника.

359. Основные характеристики круглой формы спины:

1. Увеличение саггитального изгиба позвоночника в грудном отделе в дорсальном направлении, в шейно-грудном отделе позвоночника,

2. Увеличение саггитального изгиба позвоночника в грудном отделе в дорсальном направлении, от шейных к поясничным позвонкам,

3. Увеличение грудного кифоза и поясничного лордоза,

4. Величина грудного кифоза 3-4 см,

5. Увеличение всех изгибов позвоночника.

360. Основные характеристики кругло-впуклой формы спины:

1. Увеличение грудного кифоза и поясничного лордоза до 3-4 см,

2. Увеличение всех изгибов позвоночника,

3. Увеличение грудного кифоза и поясничного лордоза более 4 см,

4. Увеличение саггитального изгиба позвоночника в грудном отделе в дорсальном направлении, от шейных к поясничным позвонкам,

5. Увеличение саггитального изгиба позвоночника в грудном отделе в дорсальном направлении, в шейно-грудном отделе позвоночника.

361. Основные характеристики плоской формы спины:

1. Уменьшение кривизны всех физиологических изгибов к 3-4см,

2. Увеличение всех изгибов позвоночника,

3. Уменьшение саггитального изгиба позвоночника в грудном отделе в дорсальном направлении, от шейных к поясничным позвонкам,

4. Уменьшение кривизны всех физиологических изгибов,

5. Уменьшение саггитального изгиба позвоночника в грудном отделе в дорсальном направлении, в шейно-грудном отделе позвоночника.

362. Сколиотичной осанкой называют:

1. Искривление позвоночника в сагиттальной плоскости,

2. Искривление позвоночника во фронтальной плоскости,

3. Искривление позвоночника во фронтальной и сагиттальной плоскостях,

4. Наличие рентгенологически подтвержденного бокового искривления позвоночника,

5. Увеличение грудного кифоза и поясничного лордоза.

363. При соматоскопии различают следующие формы ног:

1. Прямые, О-образные, Х-образные,

2. Правильные, О-образные, Х-образные,

3. Физиологические, О-образные, Х-образные,

4. Нормальные, неправильные,

5. Вальгусные, варусные, нормальные.

364. При соматоскопии различают следующие формы стоп:

1. Правильная, уплощенная, плоская,

2. Нормальная, уплощенная, плоская,

3. Физиологическая, патологическая,

4. Нормальная, вальгусная, варусная,

5. Правильная, плоская.

365. Какие основные показатели физического развития исследуют методом антропометрии:

1. Длину тела (стоя и сидя), вес тела, окружности и экскурсия грудной клетки, ЖЕЛ, силу мышц кисти и спины, степень жироотложений,

2. Массу и длину тела, окружности шеи, грудной клетки, талии, толщину жироотложений, тип телосложения, подвижность в суставах,

3. Тип телосложения, окружности шеи, грудной клетки, талии, ЖЕЛ, осанку, форму ног, состояние свода стопы,

4. Рельеф и силу мускулатуры, формы грудной клетки, спины и позвоночника, форму ног, подвижность в суставах,

5. Состояние кожи, степень развития мышц и жироотложений, осанку, формы грудной клетки, спины, позвоночника, форму ног, состояние свода стопы, тип телосложения.

366. В норме толщина подкожной жировой клетчатки у мужчин составляет:

1. 1,5-2,0 см,

2. 0,8-1,0 см,

3. 0-0,5 см,

4. 2,0-2,5 см,

5. 2,5-3,0 см.

367. При исследовании длины тела стоя исследуемый должен касаться ростомера следующими точками:

1. Пятками, ягодицами, межлопаточным пространством, затылком,

2. Пятками, ягодицами, затылком,

3. Пятками, ягодицами, межлопаточным пространством,

4. Пятками, межлопаточным пространством, затылком,

5. Пятками, грудным отделом позвоночника, затылком.

368. При исследовании длины тела сидя исследуемый должен касаться ростомера следующими точками:

1. Крестцовой костью, межлопаточным пространством,

2. Межлопаточным пространством, затылком,

3. Крестцовой костью, затылком,

4. Спиной, затылком,

5. Крестцовой костью, грудным отделом позвоночника, затылком.

369. При исследовании длины тела стоя положение головы исследуемого:

1. Касается ростомера, наружный угол глаза и козелок уха находятся на одной линии, параллельно полу,

2. Не касается ростомера, козелок уха и наружный угол глаза находится на одной линии, параллельно полу,

3. Параллельно полу,

4. Не имеет значения,

5. Глаза параллельно полу.

370. Типы телосложения человека:

1. Нормостенический, астенический, гиперстенический,

2. Нормотонический, дистонический, гипертонический,

3. Астенический, гипертонический,

4. Нормотонический, гипотонический, гипертонический,

5. Нормотонический, атонический гипертонический.

371. При динамометрии кистей динамометр сжимается:

1. В поднятой руке, порывисто,

2. В отведенной в сторону согнутой в локте руке, трижды,

3. В отведенной в сторону прямой руке, трижды,

4. В опущенной вниз руке, трижды,

5. В опущенной вниз руке, однократно.

372. При исследовании окружности грудной клетки сантиметровая лента накладывается следующим образом:

1. Сзади – под нижними углами лопаток, спереди – у места прикрепления 4 ребра к грудине,

2. Сзади – под нижними углами лопаток, спереди – у места прикрепления 3 ребра к грудине,

3. Сзади – под нижними углами лопаток, спереди – у места прикрепления 5 ребра к грудине,

4. Сзади – под нижними углами лопаток, спереди – у места прикрепления 4 ребра к грудине, над молочной железой,

5. Сзади – под нижними углами лопаток, спереди – у места прикрепления 5 ребра к грудине у мужчин, под молочной железой.

373. При исследовании окружности грудной клетки врач получает следующие показатели:

1. Окружности грудной клетки в состоянии покоя, полного вдоха и максимального выдоха,

2. Окружности грудной клетки в состоянии покоя, обычного вдоха и выдоха,

3. Окружности грудной клетки в состоянии покоя, полного вдоха, максимального выдоха и экскурсию грудной клетки,

4. Окружности грудной клетки в состоянии покоя, обычного вдоха и выдоха и экскурсию грудной клетки,

5. Окружности грудной клетки в состоянии покоя.

374. Методы оценки физического развития:

1. Соматоскопия, антропометрия,

2. Внешний осмотр, пальпация, перкуссия, аускультация,

3. Методы стандартов, антропометрического профиля, индексов, корреляции,

4. Сбор общего и спортивного анамнеза, соматоскопия, антропометрия,

5. Общее врачебное обследование органов и систем.

375. Антропометрический профиль чертят на основе метода:

1. Антропометрических стандартов,

2. Корреляции,

3. Антропометрических индексов,

4. Перцентилей,

5. Индекса Кетле.

376. У спортсменов в пределах физиологических закономерностей в состоянии покоя часто выслушивают:

1. Аритмичные тона сердца,

2. Органические систолические шумы,

3. Усиленные или приглушенные тоны сердца,

4. Акцент ІІ тона на аорте,

5. Усиление ІІ тона над верхушкой сердца.

377. Во время комбинированной функциональной пробы С.П.Летунова применяют следующие физические нагрузки:

1. 20 приседаний за 30 сек., бег на месте в максимальном темпе с высоким подниманием бедер на протяжении 15 сек., бег на месте 3 мин. в темпе 180 шагов за 1 мин.,

2. Бег на месте 15 сек. с высоким подниманием бедер, 20 приседаний за 30 сек., бег на месте 3 мин. в темпе 180 шагов за 1 мин.,

3. Бег на месте 3 мин. в темпе 180 шагов за1 мин., 20 приседаний за 30 сек., бег на месте на протяжении 15 сек. с высоким подниманием бедер,

4. 20 приседаний за 30 сек., 60 подскоков за 30 сек., бег на месте 3 мин. в темпе 150 шагов за 1 мин.,

5. 60 подскоков за 30 сек., бег на месте 3 мин. в темпе 120 шагов за 1 мин.

378. Для дистонической реакции сердечно-сосудистой системы на физическую нагрузку характерно:

1. На фоне значительного ускорения пульса систолическое давление резко снижается, диастолическое давление достигает “0”,

2. На фоне незначительного ускорения пульса и повышения систолического давления диастолическое давление снижается до “0”,

3. На фоне значительного ускорения пульса и повышения систолического давления диастолическое давление снижается до “0” на протяжении 2 мин. и больше,

4. Все показатели увеличиваются,

5. Все показатели уменьшаются.

379. Функциональный систолический шум после пробы с физической нагрузкой:

1. Не изменяется,

2. Ослабевает или исчезает,

3. Усиливается или ослабевает,

4. Усиливается,

5. Изменяет тембр.

380. У здоровых мужчин, не занимающихся спортом время задержки дыхания на вдохе (проба Штанге) колеблется в границах:

1. 40-60 сек,

2. 50-60 сек.

3. 20-30 сек,

4. 40-50 сек,

5. 20-40 сек.

381. Ортостатическая проба позволяет оценить функциональное состояние:

1. Симпатического отдела вегетативной нервной системы,

2. Вегетативной нервной системы,

3. Центральной нервной системы,

4. Сердечно-сосудистой системы,

5. Парасимпатического отдела вегетативной нервной системы.

382. Типы реакции сердечно-сосудистой системы на физическую нагрузку:

1. Нормотонический, гипотонический, гипертонический, дискинетический,

2. Нормотонический, астенический, гиперстенический, дистонический, атонический,

3. Нормотонический, гипотонический, гипертонический, дистонический, ступенчатый,

4. Нормостенический, астенический, гипертонический, ступенчатый, дискинетический,

5. Нормотонический, астенический, гипертонический, дискинетический, ступенчатый.

383. Основные задачи, которые решаются при проведении большинства функциональных проб:

1. Все ответы верны,

2. Исследование механизмов адаптации организма к условиям, внешней среды,

3. Выявление скрытых нарушений функций органов и систем,

4. Оценка характера реакции органов и систем на функциональную пробу,

5. Есть неверные ответы.

384. После пробы 20 приседаний за 30 сек. у обследуемого увеличился пульс с 12 уд. за 10 сек. до 20 уд. за 10 сек., артериальное давление изменилось с 120/80 на 140/60 мм рт.ст. Определите тип реакции сердечно-сосудистой системы:

1. Гипотонический,

2. Гипертонический,

3. Дистонический,

4. Ступенчатый,

5. Нормотонический.

385. Во время проведения пробы Генчи обследуемый делает:

1. Обычный вдох,

2. Максимальный вдох,

3. Обычный выдох,

4. Максимальный выдох,

5. Субмаксимальный выдох.

386. Главное проявление экономизации физиологических функций в состоянии покоя у тренированных спортсменов это:

1. Синусная брадикардия,

2. Сокращение фазы диастолы,

3. Ускорение и углубление дыхания,

4. Синусовая тахикардия,

5. Увеличение минутного объема сердца.

387. Основными признаками долгосрочной адаптации сердечно-сосудистой системы к оптимальным физическим нагрузкам при развитии выносливости, являются:

1. Синусовая брадикардия, умеренная гипертония, гипертрофия преимущественно левых отделов миокарда,

2. Синусовая брадикардия, физиологическая гипотония, значительно выраженная гипертрофия миокарда,

3. Синусовая брадикардия, гипотония, гипертрофия преимущественно правых отделов миокарда,

4. Синусовая тахикардия, физиологическая гипертония, умеренная гипертрофия миокарда с соответствующим развитием коронарного кровотока,

5. Синусовая брадикардия, физиологическая гипотония, умеренная гипертрофия миокарда с соответствующим развитием коронарного кровотока.

388. Пробы с задержкой дыхания характеризуют преимущественно состояние:

1. Системы внешнего дыхания,

2. Сердечно-сосудистой системы,

3. Вегетативной нервной системы,

4. Центральной нервной системы,

5. Дыхательного центра.

389. Нормальный период восстановления пульса и артериального давления во время пробы 20 приседаний за 30с.:

1. До конца 1-ой мин.,

2. У мужчин 4 мин., у женщин – 5 мин.,

3. От 3-х до10 мин.,

4. До 3 мин.,

5. Не обязательно восстанавливаются.

390. Органический систолический шум после пробы с физической нагрузкой:

1. Ослабевает,

2. Не изменяется,

3. Изменяет тембр,

4. Усиливается,

5. Исчезает.

391. Какую дозированную физическую нагрузку следует использовать во время массового профилактического осмотра для определения функционального состояния сердечно-сосудистой системы у лиц, не занимающихся спортом:

1. 20 приседаний за 30 сек,

2. Комбинированную пробу С.П.Летунова,

3. Восхождение на ступеньку высотой 33 см на протяжении 5 мин.,

4. Восхождение на ступеньку высотой 40 см на протяжении 5 мин.,

5. Гарвардский степ-тест.

392. У здоровых мужчин, не занимающихся спортом время задержки дыхания на выдохе (проба Генчи) составляет:

1. 15-25 сек,

2. 25-40 сек,

3. 10-20 сек,

4. 15-30 сек,

5. 20-30 сек.

393. По каким параметрам определяется тип реакции сердечно-сосудистой системы на стандартную физическую нагрузку:

1. Изменения систолического и диастолического артериального давления,

2. Изменения частоты сердечных сокращений,

3. Возбудимость пульса, характер изменений систолического, диастолического и пульсового АД,

4. Изменения частоты пульса и дыхания,

5. Изменения частоты сердечных сокращений и пульсового АД.

394. Для нормотонического типа реакции сердечно-сосудистой системы на физическую нагрузку характерны:

1. Увеличение пульса до 60-80%, умеренное повышение систолического АД, некоторое (до 10%) снижение диастолического АД, увеличение пульсового АД до 60-80%,

2. Увеличение пульса до 60-80%, умеренное снижение систолического, диастолического и пульсового АД,

3. Увеличение пульса до 60-80%, значительное повышение систолического, диастолического и пульсового АД,

4. Увеличение пульса свыше 100%, незначительное повышение систолического, диастолического, уменьшение пульсового АД,

5. Увеличение пульса свыше 100%, значительное повышение систолического АД, значительное снижение диастолического АД.

395. После пробы 20 приседаний за 30 сек. у обследуемого увеличился пульс с 12 уд. за 10 сек. до 25 уд. за 10 сек., артериальное давление изменилось с 120/80 до 180/95 мм рт.ст. Определите тип реакции сердечно-сосудистой системы:

1. Нормотонический,

2. Гипотонический,

3. Дистоничнеский,

4. Гипертонический,

5. Ступенчатый.

396. Клиностатическая проба позволяет оценить функциональное состояние:

1. Центральной нервной системы,

2. Парасимпатический отдел вегетативной нервной системы,

3. Вегетативной нервной системы,

4. Симпатический отдел вегетативной нервной системы,

5. Сердечно-сосудистой системы.

397. У здоровых женщин, не занимающихся спортом время задержки дыхания на вдохе (проба Штанге) колеблется в границах:

1. 50-60 сек,

2. 15-30 сек,

3. 40-60 сек,

4. 30-40 сек,

5. 20-40 сек.

398. О нормальной реактивности симпатического отдела вегетативной нервной системы после изменения положения тела из горизонтального в вертикальное свидетельствуют изменения:

1. Увеличение частоты пульса на 10-16 уд/мин.,

2. Увеличение частоты пульса на 0-8 уд/мин.,

3. Увеличение частоты пульса на 20-25 уд/мин.,

4. Уменьшение частоты пульса на 10-16 уд/мин.,

5. Уменьшение частоты пульса на 8-14 уд/мин.

399. Во время проведения пробы Штанге обследуемый делает:

1. Привычный выдох,

2. Максимальный вдох,

3. Субмаксимальный вдох,

4. Максимальный выдох,

5. Привычный вдох.

400. Функциональные пробы это:

1. Влияние на организм негативных факторов внешней среды для изучения стойкости к ним организма,

2. Точно дозированное влияние на организм разных факторов для изучения реакции основных физиологических систем на то или другое влияние,

3. Влияние на организм разнообразных экстремальных факторов для изучения изменений в основных физиологических системах,

4. Влияние на организм каких-нибудь физических нагрузок для оценки механизмов приспособления функциональных систем,

5. Влияние на организм разных стрессовых факторов для изучения изменений в основных физиологичных системах.

401. О нормальной реактивности парасимпатического отдела вегетативной нервной системы после изменения положения тела из вертикального в горизонтальное свидетельствуют изменения:

1. Увеличение частоты пульса на 10-16 уд/мин.,

2. Уменьшение частоты пульса на 20-25 уд/мин.,

3. Увеличение частоты пульса на 0-8 уд/мин.,

4. Уменьшение частоты пульса на 8-14 уд/мин.,

5. Уменьшение частоты пульса на 10-16 уд/мин.

402. Во время проведения большинства функциональных проб оценивают:

1. Исходные данные показателей, их изменения под воздействием пробы, время восстановления,

2. Время возобновления показателей к исходному уровню,

3. Изменения показателей под воздействием фактора, что влияет,

4. Исходные данные показателей и время их восстановления после пробы,

5. Исходные данные показателей.

403. Патологическими типами реакции сердечно-сосудистой системы на стандартную физическую нагрузку являются:

1. Нормотонический, гипертонический, гипотонический, дистонический,

2. Гипертонический, гипотонический, ступенчатый, дистонический,

3. Нормотонический, гипотонический (астенический),

4. Гиперстенический, астенический,

5. Нормотонический, астенический, дистонический.

404. Для гипертонического типа реакции сердечно-сосудистой системы на физическую нагрузку характерно:

1. Увеличение пульса до 60-80%, умеренное снижение систолического, диастолического и пульсового АД,

2. Увеличение пульса до 60-80%, умеренное повышение систолического АД, уменьшения диастолического и пульсового АД,

3. Увеличение пульса свыше 100%, значительное повышение систолического и диастолического АД,

4. Увеличение пульса свыше 100%, незначительное повышение систолического, диастолического, уменьшение пульсового АД,

5. Увеличение пульса до 60-80%, умеренное повышение систолического АД, некоторое (до 10%) снижение диастолического АД, увеличение пульсового АД.

405. Пробу 20 приседаний за 30 сек. проводят после отдыха на протяжении:

1. 1,5 – 2 мин.,

2. 1 мин.,

3. 30 мин.,

4. 1 год,

5. 1 сутки.

406. С какого возраста дети могут заниматься фигурным катанием:

1. 10-12 лет,

2. 12-14 лет,

3. 7-8 лет,

4. 14-15 лет,

5. 8-10 лет.

407. На какое время освобождаются от занятий физкультурой лица, переболевшие пневмонией:

1. 1-2 месяца,

2. 2-4 недели,

3. 1-2 недели,

4. 8-12 месяцев,

5. 2-8 месяцев.

408. Основным разделом спортивной медицины является врачебный контроль, целями которого являются:

1. Снижение спортивного мастерства спортсменов в условиях максимальных и сверхмаксимальных нагрузок,

2. Снижение реабилитации спортсменов,

3. Медицинское обеспечение высоких спортивных достижений, оздоровительной физической культуры, а также организации и проведения восстановительных лечебных мероприятий,

4. Определение состояния и уровня здоровья,

5. Проведение восстановительного лечения спортсменов.

410. Врачебно – физкультурный диспансер это:

1. Санитарно – культурное заведение,

2. Кабинет функциональной диагностики,

3. Медико – профилактическое заведение,

4. Кабинет массажа и физиотерапии,

5. Лечебно – профилактическое заведение.

411. В спортивной медицине выделяют следующие основные направления:

1. Врачебный контроль за лицами, занимающимися физкультурой и спортом,

2. Спортивная кардиология,

3. Повышение квалификации медицинского персонала по вопросам спортивной медицины,

4. Консультация врача по вопросам физкультуры и спорта,

5. Спортивная гинекология.

412. Задачи первичного врачебного обследования:

1. Оценка физического развития организма,

2. Оценка жизненной емкости легких,

3. Оценка функционального состояния организма,

4. Измерение антропометрических данных,

5. Выявление заболеваний на ранних стадиях.

413. Как называются нормальные искривления позвоночника в саггитальной плоскости:

1. Грудной кифоз и лордоз,

2. Кифоз и лордоз,

3. Сколиоз и кифоз,

4. Кифоз и лордо-сколиоз,

5. Сколиоз и лордоз.

414. Что оценивают с помощью соматоскопии:

1. Кожу, подкожно – жировую складку, развитие мышц, формы грудной клетки, спины, ног, нарушения осанки,

2. Форму стопы и свода стопы,

3. Кожу, развитие мышц, состояние свода стопы,

4. Кожу, толщину подкожно – жировой складки, развитие мышц,

5. Форму грудной клетки и форму спины.

415. Степень уплощения стопы можно определить количественно по методу:

1. Образцова-Стражеско,

2. Блюмберга,

3. Микулича,

4. Чижина,

5. Подъямпольской.

416. „ Высокое” физическое развитие находится в границах:

1. +2,0 σ,

2. +1,0…+2,0 σ .

3. 0,5 σ,

4. <- 2,0 σ,

5. -1,0 б до - 2,0 σ.

417. Какие индексы рекомендуют для ориентировочной оценки физического развития:

1. Индекс Кетле, росто-массовый показатель,

2. Жизненный показатель и силовой показатель,

3. Индекс Кетле, росто-массовый показатель, жизненный показатель, индекс Эрисмана, силовой показатель,

4. Индекс Эрисмана,

5. Силовой показатель, индекс Кетле.

419. Виды медицинских групп:

1. Основная,

2. Дополнительная,

3. Особенная,

4. Количественная,

5. Качественная.

421.При пробе Мартине-Кушелевского с 20 приседаниями за 30 с пульс увеличился от 72 до 96 ударов за мин., артериальное давление – от 120/70 до 130/80 мм рт. ст., восстановление показателей - на 2 мин. отдыха. Такую реакцию следует считать:

1. Нормотонической,

2. Гипертонической,

3. Дистоничной,

4. Гипотонической,

5. Образцовой.

422. Если при ортостатической пробе пульс изменился от 62 до 98 за мин., то такую реакцию ВНС следует считать:

1. Повышенной,

2. Нормальной,

3. Сниженной,

4. Образцовой,

5. Негативной.

423. Если при клиностатической пробе пульс изменился от 82 до 64 за мин., то такую реакцию ВНС следует считать:

1. Повышенной,

2. Нормальной,

3. Сниженной,

4. Образцовой,

5. Негативной.

424. Не раньше какого периода, после перенесенной скарлатины, можно принимать участие в занятиях по физвоспитанию:

1. 3 недели,

2. 1 неделю,

3. 1 месяц,

4. 1,5 месяца,

5. 3 месяца.

425. Не раньше какого периода после перенесенной кори можно принимать участие в занятиях по физвоспитанию:

1. 1 месяц,

2. 3 недели,

3. 1 неделю,

4. 1,5 месяца,

5. 3 месяца.

426. Не раньше какого периода после перенесенной ветряной оспы можно принимать участие в занятиях по физвоспитанию:

1. 3 недели,

2. 1 неделю,

3. 1 месяц,

4. 1,5 месяца,

5. 3 месяца.

427. Не раньше какого периода после перенесенного инфекционного мононуклеоза можно принимать участие в занятиях по физвоспитанию:

1. 3 недели,

2. 1 месяц,

3. 1 неделю,

4. 1,5 месяца,

5. 3 месяца.

428. Не раньше какого периода после перенесенной краснухи можно принимать участие в занятиях по физвоспитанию:

1. 1 месяц,

2. 3 недели,

3. 1 неделю,

4. 1,5 месяца,

5. 3 месяца.

429. Не раньше какого периода после перенесенного эпидемического паротита можно принимать участие в занятиях по физвоспитанию:

1. 3 недели.

2. 1 неделю,

3. 1,5 месяца,

4. 3 месяца,

5. 6 мецев.

430. Не раньше какого периода после перенесенного конъюнктивита можно принимать участие в занятиях по физвоспитанию:

1. 1 месяц,

2. 3 недели.

3. 1 неделю,

4. 1,5 месяца,

5. 3 месяца.

431. Не раньше какого периода после перенесенного острого гнойного перфоративного отита можно принимать участие в занятиях по физвоспитанию:

1. 3 месяца.

2. 1 год,

3. 1,5 месяца,

4. 1 месяц,

5. 2 месяца.

433. Не раньше какого периода после перенесенного ревматизма, если не сформировался порок сердца, можно принимать участие в занятиях по физвоспитанию:

1. 3 года,

2. 1 год,

3. 2 года,

4. 5 лет,

5. 10 лет.

435. Не раньше какого периода после перенесенной ОРВИ можно принимать участие в занятиях по физвоспитанию:

1. 3 недели,

2. 1 неделю,

3. 1 месяц,

4. 1,5 месяца,

5. 3 месяца.

436. Лицам, которые не занимаются спортом, присуще:

1. Менее нормального снижение пульса после клиностатической пробы, что свидетельствует о сниженной реактивности парасимпатического отдела ВНС,

2. Более нормального снижение пульса после клиностатической пробы, что свидетельствует о повышенной реактивности парасимпатического отдела ВНС,

3. Время задержки дыхания на вдохе колеблется в пределах 60-70 с,

4. Все ответы правильные,

5. Все ответы неправильнные.

437. Причины внезапной смерти спортсменов - это:

1. Неправильная методика врачебно-педагогических наблюдений,

2. Нераспознанные и недооцененные врачом заболевания спортсменов,

3. Избыточные нагрузки,

4. Недостаточное физическое развитие,

5. Тренировка и соревнование в болезненном состоянии.

438. К подготовительной медицинской группе относят:

1. Лиц, которые имеют отклонения в состоянии здоровья постоянного или временного характера, которые нуждаются в значительном ограничении физической нагрузки,

2. Лиц, которые имеют значительные отклонения в состоянии здоровья, при условии достаточного физического развития,

3. Здоровых,

4. Лиц с неврологическими заболеваниями,

5. Лиц с недостаточным физическим развитием без отклонений в состоянии здоровья.

440. Абсолютным противопоказанием к проведению нагрузочного тестирования является:

1. Коронарная недостаточность с частыми приступами стенокардии, угроза инфаркта миокарда,

2. Компенсированная легочно-сердечная недостаточность,

3. Одиночные экстрасистолы,

4. Артериальная гипертензия с артериальным давлением 160/100 мм рт. ст,

5. Низкий вольтаж ЭКГ.

441. Физиологичной предпосылкой для теста PWC170 является:

1. Непрерывное увеличение ЧСС в процессе выполнения тестовой нагрузки,

2. Прямопропорциональная зависимость между мощностью нагрузки и ЧСС,

3. Достижение ЧСС максимально допустимой величины,

4. Стабилизация ЧСС при выполнении нагрузки,

5. Обратно пропорциональная зависимость между мощностью нагрузки и ЧСС.

442. С помощью какой функциональной пробы можно точнее всего определить физическую работоспособность:

1. Проба 20 приседаний за 30 сек,

2. Комбинированная проба С.П. Летунова,

3. Субмаксимальный тест РWC170,

4. Проба Кушелевского,

5. Тест Руфье.

443. Функциональным признаком достижения порога толерантности к физической нагрузке является:

1. Повышение систолического АД до 180 мм рт ст.,

2. Снижение ЧСС в момент выполнения нагрузки,

3. Повышение ЧСС до 160 уд/мин.,

4. Снижение диастолического АД до 55 мм рт ст.,

5. Синусовая аритмия.

444. Показаниями к проведению нагрузочного тестирования в клинике являются все, кроме одного:

1. Дифференциальная диагностика заболеваний опорно-двигательного аппарата,

2. Выбор и коррекция двигательного режима,

3. Оценка функционального состояния и функциональных возможностей организма,

4. Оптимизация индивидуальных программ физической реабилитации и оценка их эффективности,

5. Определение пригодности к трудовой деятельности.

445. Функциональным признаком достижения порога толерантности к физическим нагрузкам у лиц, не заниающихся спортом является:

1. Повышение пульсового АД на 80% от исходной величины,

2. Снижение диастолического АД на 10%,

3. Повышение АД до 200/110 мм рт. ст.,

4. Повышение ЧСС на 80% от исходной величины,

5. Повышение систолического АД на 25% от исходной величины.

446. Средний уровень физической работоспособности здорового мужчины, не занимающегося спортом характеризует способность выполнить работу мощностью:

1. 4,2 Вт/кг,

2. 2,4 Вт/кг,

3. 1,7 Вт/кг,

4. 1,0 Вт/кг,

5. 0,5 Вт/кг.

447. Клиническим признаком достижения порога толерантности к физическим нагрузкам является:

1. Появление боли за грудиной,

2. Ускоренное и глубокое дыхание,

3. Повышенная потливость,

4. Незначительная гиперемия лица,

5. Сердцебиение.

448. При расчете мощности физической нагрузки при степэргометрии используются все показатели, кроме одного:

1. Длина тела стоя,

2. Масса тела,

3. Высота ступеньки,

4. Темп восхождений,

5. Поправочный коэффициент.

449. PWC₁₇₀ означает:

1. Работу при восхождении на ступеньку,

2. Работу, выполненную за 170 секунд,

3. Мощность физической нагрузки при ЧСС 170 уд/мин.,

4. Работу при нагрузке на велоэргометре,

5. Темп педалирования во время выполнения велоэргометрии.

450. Показаниями для проведения нагрузочного тестирования у спортсменов являются все, кроме одного:

1. Уточнение режима труда и отдыха,

2. Спортивный отбор,

3. Определение функциональных способностей организма,

4. Построение тренировочных программ,

5. Прогнозирование спортивных результатов в видах спорта, развивающих выносливость.

451. К клиническим признакам достижения порога толерантности при проведении нагрузочного тестирования относятся все, кроме одного:

1. Выраженная одышка,

2. Приступ стенокардии,

3. Потливость и гиперемия лица,

4. Головокружение, резкая слабость,

5. Отказ обследуемого от последующего тестирования.

452. ЭКГ-критерием прекращения пробы с физической нагрузкой является:

1. Косонисходящее снижение сегмента ST более 0,1 мв ниже изолинии,

2. Повышение ЧСС до 160 уд/мин.,

3. Элевация сегмента ST над изолинией на 0,1 мв,

4. Снижение вольтажа зубца R в стандартных отведениях на 25%,

5. Повышение вольтажа зубца Т в грудных отведениях в 1,5 раза.

453. К методам определения физической работоспособности относятся все, кроме одного:

1. Тест Навакки,

2. Тест РWС₁₇₀,

3. Тест Руфье,

4. 12-минутный тест Купера,

5. 1,5-мильный тест Купера.

454. Оптимальные величины повышения ЧСС в конце 1-ой и 2-ой ступени нагрузки при проведении теста РWС₁₇₀:

1. 110-120 и 160-170 уд/мин.,

2. 145-160 и 170-190 уд/мин.,

3. 170-190 и 220-260 уд/мин.,

4. 90-100 и 120-140 уд/мин.,

5. 120-170 и 120-170 уд/мин.

455. При проведении теста Навакки мощность исходной нагрузки на 1 кг массы тела обследуемого составляет:

1. 3 Вт/кг,

2. 0,75 Вт/кг,

3. 1,0 Вт/кг,

4. 0,5 Вт/кг,

5. 2 Вт/кг.

456. Абсолютным противопоказанием к проведению нагрузочного тестирования является:

1. Синусовая аритмия,

2. Единичные экстрасистолы,

3. Артериальная гипертензия с артериальным давлением 170/100 мм рт. ст,

4. Стабильная стенокардия,

5. Аневризма сердца и сосудов.

457. Нагрузочные тесты предусматривают регистрацию показателей:

1. После выполнения нагрузки,

2. В восстановительном периоде,

3. Непосредственно в момент выполнения нагрузки,

4. Через час после выполнения нагрузки,

5. Через 24 часа после выполнения нагрузки.

458. Функциональным признаком достижения порога толерантности к физическим нагрузкам является:

1. Повышение АД на 25% от исходного уровня,

2. Повышение ЧСС на 80% от исходного уровня,

3. Снижение АД более 25% от исходного уровня,

4. Повышение ЧСС до 170 уд/мин.,

5. Повышение пульсового АД на 80% от исходного уровня.

459. При проведении нагрузочного тестирования максимально допустимая ЧСС у лиц, не занимающихся спортом определяется по формуле:

1. 200 минус возраст,

2. 220 минус возраст,

3. 170 минус возраст,

4. 120 минус возраст,

5. 270 минус возраст.

460. Относительными противопоказаниями к проведению нагрузочного тестирования являются все, кроме одного:

1. Сахарный диабет,

2. Начальный период реконвалесценции после инфаркта миокарда (до 3-х мес.),

3. Тяжелая форма артериальной гипертензии,

4. Ожирение II-III степени,

5. Выраженная дилятация сердца.

461. Появление в грудных отведениях высоких зубцов Т, с амплитудой более чем в 3 раза превышающую нормальную величину свидетельствует о:

1. Гипоксии миокарда,

2. Высокой физической работоспособности,

3. Нормальной адаптации к физической нагрузке,

4. Снижении физической работоспособности обследуемого,

5. Нарушении функции возбудимости миокарда.

462. Средний уровень физической работоспособности здоровой женщины, не занимающейся спортом, характеризуется способностью выполнить работу мощностью:

1. 2,7 Вт/кг,

2. 1,0 Вт/кг,

3. 1,7 Вт/кг,

4. 0,5 Вт/кг,

5. 2,5 Вт/кг.

463. Функциональным признаком достижения порога толерантности к физической нагрузке является:

1. Снижение вольтажа зубца R в стандартных отведениях более 50%,

2. Повышение вольтажа зубца Т в грудных отведениях в 1,5 раза,

3. Укорочение интервала РQ,

4. Подъем сегмента ST над изолинией на 0,1 мв,

5. Укорочение интервалов R-R.

464. При проведении теста Навакки время выполнения каждой ступени нагрузки составляет:

1. 3 мин.,

2. 5 мин.,

3. 2 мин.,

4. 4 мин.,

5. 1 мин.

465. Клиническими признаками достижения порога толерантности к физической нагрузке являются все, кроме одного:

1. Ускоренное сердцебиение,

2. Резко выраженная бледность кожных покровов,

3. Нарушение координации движений,

4. Жалобы на затрудненное дыхание,

5. Головокружение, потемнение в глазах.

466. При проведении нагрузочного тестирования максимально допустимая ЧСС у спортсмена определяется по формуле:

1. 200 минус возраст,

2. 170 минус возраст,

3. 120 минус возраст,

4. 270 минус возраст,

5. 220 минус возраст.

467. Показаниями для проведения нагрузочного тестирования в клинике являются все, кроме одного:

1. Уточнение данных физического развития,

2. Выявление скрытых и латентных форм заболеваний,

3. Уточнение двигательного режима,

4. Построение индивидуальных программ физической реабилитации,

5. Оценка эффективности курса реабилитационного лечения.

468. С появлением одного из признаков порога толерантности нагрузочное тестирование необходимо:

1. Прекратить после выполнения данной ступени нагрузки,

2. Сделать перерыв на отдых,

3. Прекратить немедленно,

4. Продолжить,

5. Прекратить только с появлением еще хотя бы одного признака.

469. ЭКГ-критерием прекращения пробы с физической нагрузкой является:

1. Уменьшение вольтажа зубца Т более, чем на 25% от исходной величины,

2. Повышение ЧСС до 160 уд/мин.,

3. Повышение сегмента ST над изолинией на 0,1 мв,

4. Снижение вольтажа зубца R в стандартных отведениях на 25%,

5. Укорочение интервала PQ.

470. Составляющий компонент, который в наибольшей степени определяет здоровье:

1. Образ жизни,

2. Условия жизни,

3. Деятельность заведений охраны здоровья,

4. Окружающая среда,

5. Наследственность.

471. Индекс Кетле – это:

1. Отношение динамометрии кисти к массе тела,

2. Отношение длины тела к массе тела,

3. Отношение массы тела к длине тела,

4. ЧССза 1 мин. после нагрузки,

5. Все перечисленное неверно.

472. Показатель, который характеризует конечный результат профилактической работы:

1. Летальность,

2. Смертность,

3. Уровень соматического здоровья,

4. Уровень физической работоспособности,

5. Заболеваемость.

473. Среднее значение жизненного индекса у мужчин составляет (мл/кг):

1. 45-50,

2. 50-55,

3. 55-60,

4. 35-40,

5. Нет правильного ответа.

474. Общепринятому понятию “индивидуальное” здоровье (по ВОЗ) отвечает следующее определение:

1. Состояние полного физического, психического и социального благополучия, а не только отсутствие болезней,

2. Состояние, которое характеризуется отсутствием болезней, физических дефектов и преморбидных состояний,

3. Состояние благополучия, обусловленное отсутствием болезней и патологических состояний,

4. Состояние, которое характеризуется отсутствием болезней,

5. Отсутствие патологических состояний организма при сохранении благополучия.

475. Среднее значение жизненного индекса у женщин составляет (мл\кг):

1. 35-40,

2. 45-50,

3. 50-55,

4. 55-60,

5. Нет правильного ответа.

476. После исследования мужчины 40 лет установили величину адаптационного потенциала системы кровообращения на уровне 3,0 по Р.М. Баевскому. Дайте оценку этому результату:

1. Напряжение механизмов адаптации,

2. Удовлетворительная адаптация,

3. Нормальная адаптация,

4. Срыв адаптации,

5. Недостаточно данных для вывода.

477. Отметьте наиболее характерные тенденции в динамике основных показателей, которые характеризуют здоровье населения Украины (за последние 10 лет):

1. Уменьшение рождаемости, рост общей смертности, низкие показатели ожидаемой продолжительности жизни,

2. Рост общей смертности и высокие уровни детской смертности,

3. Рост смертности лиц работоспособного возраста,

4. Стабильная структура заболеваемости, причин смертности и инвалидности,

5. Снижение уровня инфекционной заболеваемости.

478. Ведущая причина смерти при наличии избыточной массы тела:

1. Травмы и несчастные случаи,

2. Болезни органов дыхания,

3. Сердечно-сосудистые заболевания,

4. Онкологические заболевания,

5. Эндокринные заболевания.

479. К нозологическим методам оценки индивидуального здоровья относят:

1. Оценка уровня физического здоровья по Г.Л. Апанасенко,

2. Диагноз на основе существующей номенклатуры болезней,

3. Определение индекса напряжения миокарда,

4. Определение биологического возраста,

5. Определение эндогенных факторов риска ИБС.

480. В основу количественной оценки уровня соматического здоровья положена опосредствованная характеристика:

1. Максимальной аэробной способности,

2. Максимального кислородного долга,

3. Максимальной способности выдерживать нервное напряжение,

4. Величины лактатного порога,

5. Максимальной анаэробной способности.

481. К прямым методам оценки индивидуального здоровья относят:

1. Определение адаптационного потенциала по Р.М. Баевскому,

2. Определение индекса напряжения миокарда,

3. Диагноз на основе существующей номенклатуры болезней,

4. Оценка уровня физического здоровья по Г.Л. Апанасенко,

5. Изучение причин и структуры заболеваемости.

482. Составляющий компонент, который в наименьшей степени влияет на формирование здоровья:

1. Деятельность заведений охраны здоровья,

2. Образ жизни,

3. Условия жизни,

4. Окружающая среда,

5. Наследственность.

483. Важнейший показатель, на который следует ориентироваться при разработке мероприятий первичной профилактики:

1. Состояние окружающей среды,

2. Средняя продолжительность будущей жизни,

3. Уровень соматического здоровья,

4. Заболеваемость,

5. Показатель качества медицинской помощи.

486. Жизненный индекс – это:

1. Отношение ЖЕЛ к массе тела,

2. 20 приседаний за 30 сек.,

3. Отношение массы тела к длине тела,

4. Отношение силы кисти к массе тела,

5. Произведение ЧСС на АД систолическое.

487. Тестирование физической работоспособности необходимо проводить после приема пищи через:

1. 15 мин.,

2. 20-30 мин.,

3. 1-1,5 часа,

4. 10 мин.,

5. 6-8 часов.

488. “Безопасный уровень” соматического здоровья для мужчин по Апанасенко Г.Л. составляет не менее чем (мл/мин./кг):

1. 42,

2. 35,

3. 31,

4. 46,

5. Нет правильного ответа.

489. Среднее значение силового индекса у мужчин составляет (%):

1. Нет правильного ответа,

2. 45-50,

3. 50-55,

4. 55-60,

5. 35-40.

490. Время восстановления ЧСС после пробы с 20 приседаниями за 30 секунд в норме составляет (мин.):

1. 3,

2. 1,

3. 2,

4. 0,5,

5. 5.

491. Среднее значение силового индекса у женщин составляет (%):

1. 45-50,

2. 50-55,

3. 35-40,

4. 55-60,

5. Нет правильного ответа.

492. “Безопасный уровень” соматического здоровья для женщин по Апанасенко Г.Л. составляет не менее чем (мл/мин./кг):

1. 31,

2. 42,

3. 46,

4. 35,

5. Нет правильного ответа.

493. Двигательное качество, от которого в наибольшей степени зависит физическое здоровье человека:

1. Ловкость,

2. Гибкость,

3. Скорость,

4. Выносливость,

5. Сила.

494. К комплексным методам оценки физического здоровья относят:

1. Экспресс-оценка по Г.Л. Апанасенко,

2. Финский тест,

3. Тест Руфье,

4. Гарвардская степ-тест,

5. Велоэргометрия.

495. После исследования женщины 30 лет установили величину адаптационного потенциала системы кровообращения на уровне 2,0 по Р.М. Баевскому. Дайте оценку этому результату:

1. Недостаточно данных для вывода,

2. Напряжение механизмов адаптации,

3. Удовлетворительная адаптация,

4. Срыв адаптации,

5. Нестабильная адаптация.

496. Индекс Робинсона – это:

1. Отношение ЖЕЛ к массе тела,

2. Произведение ЧСС и систолического АД, разделенное на 100,

3. Произведение ЧСС и систолического АД,

4. Отношение массы тела к длине тела,

5. Все перечисленное неверно.

497. Среднее значение индекса Робинсона у здорового человека составляет:

1. 60-40,

2. 100-110,

3. 85-94,

4. 120-80,

5. Нет правильного ответа.

498. Какие из перечисленных комплексов показателей достаточно полно характеризуют общественное здоровье:

1. Демографические показатели, физическое развитие, заболеваемость, инвалидность,

2. Детская смертность, средняя продолжительность жизни, индекс здоровья, инвалидность,

3. Смертность, рождаемость, естественный прирост, заболеваемость, мертворожденность,

4. Демографические показатели, физическое развитие, заболеваемость, смертность, инвалидность,

5. Демографические показатели, физическое развитие, заболеваемость с временной потерей работоспособности.

500. К причинам предпатологических состояний и заболеваний у спортсменов, не связанных с занятиями спортом относятся все, кроме одной:

1. Хроническое физическое перенапряжение,

2. Переохлаждение,

3. Наличие очагов хронической инфекции,

4. Перегревание,

5. Наличие скрытой или латентной патологии.

501. Наиболее частой причиной внезапной смерти во время занятий физическими занятиями является:

1. Неправильная методика врачебно-педагогических наблюдений,

2. Нераспознанные и недооцененные врачом заболевания, имеющиеся к началу занятий,

3. Травмы опорно-двигательного аппарата,

4. Недостатки физического развития, слабость мышц,

5. Недостаточное восстановление после тренировок.

502. Печеночно-болевой синдром у спортсменов -это:

1. Физиологическое состояние,

2. Патологическое состояние,

3. Встречается только у спортсменов, которые переболели вирусным гепатитом,

4. Встречается только у спортсменов-подростков,

5. Встречается только у спортсменов, которые нарушают режим питания.

503. К острому физическому перенапряжению относят нижеперечисленные состояния, кроме одного:

1. Спазм сосудов головного мозга,

2. Миоглобинурия,

3. Нарушение реполяризации миокарда,

4. Ортостатический коллапс,

5. ДВС-синдром.

504. К допинговым средствам относят следующие группы препаратов, кроме одной:

1. Диуретики,

2. Анаболические стероиды,

3. Адаптогены,

4. Бетаблокаторы,

5. Стимуляторы.

505. К «пограничным» состояниям в практике спортивной медицины относят ниже перечисленные состояния, кроме одного:

1. Предгипертонические состояния,

2. Остеопения и остеопороз,

3. Вегето-сосудистая дистония,

4. Пороки сердца,

5. Дисбактериоз кишечника.

506. Основные элементы электрокардиограммы, которые свидетельствуют о хроническом перенапряжении сердца при физических нагрузках:

1. Зубец Р и сегмент РQ,

2. Интервалы R-R,

3. Зубец Q и сегмент РQ,

4. Зубец S и сегмент ST,

5. Зубец R, зубец Т и сегмент ST.

507. К физиологичным явлениям после занятий физическими упражнениями относят:

1. Нарушение координации движений,

2. Переутомление,

3. Кратковременное снижение физической работоспособности,

4. Хроническое физическое перенапряжение,

5. Ретроградная амнезия.

508. Острая сосудистая недостаточность при физическом перенапряжении может проявляться в виде нижеперечисленных состояний, кроме одного:

1. Обморок,

2. Головокружение,

3. Увеличение пульсового давления на 80%,

4. Ортостатический коллапс,

5. Гравитационный шок.

509. При жалобах спортсмена на боль в области сердца в первую очередь необходимо провести:

1. Электрокардиографию,

2. Поликардиографию,

3. Эхокардиографию,

4. Реовазографию,

5. Фонокардиографию.

510. К причинам предпатологических состояний и заболеваний у физкультурников и спортсменов, связанных с занятиями физическими упражнениями относятся все, кроме одной:

1. Наличие очагов хронической инфекции,

2. Несоответствие физической нагрузки функциональным возможностям организма,

3. Недостаточное использование средств восстановления после тренировок,

4. Пренебрежение врачебными рекомендациями,

5. Неблагоприятные санитарно-гигиенические условия мест занятий и соревнований.

511. К «пограничным» состояниям в практике спортивной медицины относят ниже перечисленные состояния, кроме одного:

1. Предгипертонические состояния,

2. Бронхиальная астма физического усилия,

3. Слабое физическое развитие,

4. Дисплазии соединительной ткани,

5. Дефицит витаминов и макроэлементов.

512. К физиологичным явлениям после занятий физическими упражнениями относят:

1. Переутомление,

2. Нарушение координации движений,

3. Острое физическое перенапряжение,

4. Хроническое физическое перенапряжение,

5. Усталость.

513. К допинговым средствам относят следующую группу препаратов:

1. Витамины.

2. Адаптогены,

3. Диуретики,

4. Микроэлементы,

5. Гепатопротекторы.

514. К причинам заболеваний во время занятий физическими упражнениями по вине спортсмена относят все, кроме одной:

1. Выполнение избыточных физических нагрузок,

2. Нарушение режима тренировок и отдыха,

3. Вредные привычки (курение, употребление алкоголя),

4. Диссимуляция (сокрытие жалоб) спортсменом симптомов заболевания,

5. Совмещение тренировок с напряженной работой или учебой.

515. К хроническому физическому перенапряжению относят ниже перечисленные состояния, кроме одного:

1. Миофиброзы,

2. Артрозо-артриты,

3. Спонтанный пневмоторакс,

4. Нарушение реполяризации миокарда,

5. Переломы.

516. Печеночно-болевой синдром у спортсменов - это:

1. Физиологическое состояние,

2. Встречается только у спортсменов, которые переболели вирусным гепатитом,

3. Патологическое состояние,

4. Встречается только у спортсменов-подростков,

5. Встречается только у спортсменов, которые нарушают режим питания.

517. В норме протеинурия после интенсивной физической нагрузки должна проходить не позже, чем через:

1. 24-48 часов,

2. 6- 12 часов.

3. 13-23 часа,

4. До 6 часов,

5. 49- 72 часа.

518. Чаще всего острая кардиомиопатия развивается у спортсменов, которые тренируются преимущественно на:

1. Силу,

2. Выносливость,

3. Скоростно-силовые качества,

4. Координацию,

5. Ловкость.

519. Гипертонические состояния у спортсменов чаще возникают:

1. При физических нагрузках статического характера,

2. При физических нагрузках динамического характера,

3. При физических нагрузках на выносливость,

4. Никогда не возникают,

5. Независимо от физических нагрузок.

520. Какой фазе восстановительного процесса отвечает первый период ЛФК:

1. Выраженным признакам клинического выздоровления,

2. Полному клиническому выздоровлению,

3. Ранним признакам клинического выздоровления,

4. Частичному клиническому выздоровлению,

5. Никакой фазе не отвечает.

521. Какой фазе восстановительного процесса отвечает второй период ЛФК:

1. Ранним признакам клинического выздоровления,

2. Полному клиническому выздоровлению,

3. Частичному клиническому выздоровлению,

4. Выраженным признакам клинического выздоровления,

5. Никакой фазе не отвечает.

522. Какой фазе восстановительного процесса отвечает третий период ЛФК:

1. Полному клиническому выздоровлению,

2. Выраженным признакам клинического выздоровления,

3. Ранним признакам клинического выздоровления,

4. Частичному клиническому выздоровлению,

5. Никакой фазе не отвечает.

523. Дайте верное определение физической реабилитации как метода восстановительной терапии:

1. Активная, неспецифическая, патогенетическая, функциональная и восстановительная терапия,

2. Активная, биомеханическая, нейрогуморальна, сегментарно-рефлекторная и профилактическая терапия,

3. Пассивная, симптоматическая, специфическая и восстановительная терапия,

4. Механическая, неспецифическая, патогенетическая, функциональная и профилактическая терапия,

5. Активная, специфическая, сегментарно-рефлекторная и тренирующая терапия.

524. Назначение ЛФК и контроль за ее проведением осуществляет:

1. Лечащий врач,

2. Врач-специалист ЛФК,

3. Медицинская сестра,

4. Заведующий отделения,

5. Методист ЛФК.

525. Лечебную гимнастику выполняют:

1. 3-4 раза в день,

2. 5-6 разы в день,

3. 1-2 раза в день,

4. Каждые 1-2 часа,

5. 2 раза в неделю.

526. Физические упражнения, как средство физической реабилитации, определяются как:

1. Сокращение мышц с разными физическими нагрузками,

2. Движения разнообразными частями тела,

3. Целеустремленные дозированные движения тела,

4. Двигательная деятельность на тренажерах, тредбанах,

5. Разнообразная двигательная деятельность.

527. Определите средства физической реабилитации:

1. Ходьба, терренкур, бег рысцой, плавание,

2. Гимнастические упражнения, спортивно-прикладные, игровые, специальные,

3. Занятие оздоровительной физической культурой, массаж,

4. Физические упражнения, массаж, трудотерапия,

5. Физические упражнения, двигательный режим, естественные природные факторы, массаж, механотерапия,

528. Лечебная гимнастика, как основная форма физической реабилитации, состоит из упражнений:

1. Изометрических, изотонических, идеомоторных,

2. С предметами, на снарядах, на тренажерах,

3. Общеукрепляющих, дыхательных, специальных,

4. На развитие силы, скорости, ловкости,

5. На развитие выносливости и координации движений.

529. Лечебная гимнастика на организм больного оказывает:

1. Общетонизирующее, функционально-стимулирующее, нормализующее, функционально-восстановительное, компенсаторно-развивающее, профилактическое влияние,

2. Общеразвивающее, активизирующее, специально-направленное, патогенетическое, симптоматическое влияние,

3. Общетонизирующее, функционально-стимулирующее, нормализующее, специально-направленное влияние,

4. Общеукрепляющее, специально-направленное, активизирующее, успокаивающее влияние,

5. Общетренирующее, тонизирующее, трофическое, специально-направленное, нормализующее влияние.

530. Утренняя гигиеническая гимнастика направлена на:

1. Стимуляцию деятельности всего организма,

2. Стимуляцию функции сердечно-сосудистой системы,

3. Стимуляцию функции системы дыхания,

4. Стимуляцию функции зубо-челюстной системы,

5. Стимуляцию функции нервной системы.

531. Физиологические механизмы лечебного действия физических упражнений:

1. Гуморальное, трофическое, формирование компенсаций, симптоматическое,

2. Нервно-рефлекторное, формирование компенсаций и нормализация функций,

3. Тонизирующее, трофическое, формирование компенсаций и нормализация функций,

4. Механическое, тонизирующее, трофическое, формирование компенсаций,

5. Стимулирующее, восстановительное, трофическое, нормализация функций.

532. Основные формы физической реабилитации - это:

1. Физические упражнения, двигательный режим, естественные природные факторы, лечебный массаж, механотерапия,

2. Утренняя гигиеническая гимнастика, лечебная гимнастика, самостоятельные занятия по рекомендации врача,

3. Физические упражнения, дозированное плавание, прогулки, бег трусцой,

4. Физические упражнения, дозированная ходьба, гимнастика в воде, трудотерапия,

5. Физические упражнения, дозированная ходьба, терренкур, элементы спорта.

533. Методами проведения занятий физической реабилитацией являются:

1. Лечебная гимнастика, самостоятельные занятия, массаж,

2. Гимнастический, спортивно-прикладной, игровой,

3. Утренняя гимнастика, лечебная гимнастика, дозированный бег,

4. Индивидуальный, малогрупповой, групповой, самостоятельный,

5. Групповой, самостоятельный.

534. Методами проведения процедуры лечебной физкультуры являются:

1. Утренняя гигиеническая гимнастика, терренкур, бег трусцой,

2. Гимнастический, спортивно-прикладной, игровой, факультативный,

3. Индивидуальный, малогрупповой, групповой, самостоятельный,

4. Лечебная гимнастика, лечебный массаж, механотерапия,

5. Комплексный, групповой, самостоятельный, индивидуальный.

535. С какой целью используются средства физической реабилитации:

1. Все приведенные ответы верны,

2. Для более быстрого возобновления здоровья и работоспособности больного,

3. Ликвидации последствий патологического процесса,

4. Лечебно-профилактической,

5. Есть неверные ответы.

536. Двигательный режим больному назначается с учетом:

1. Пола, возраста, физической подготовленности,

2. Есть неверные ответы,

3. Стойкости к гипоксии, перегревания и переохлаждения,

4. Все ответы верны,

5. Индивидуальных особенностей клинического исхода заболевания.

537. Назначьте двигательный режим больному с противопоказаниями к занятиям физической реабилитацией в клинике:

1. Расширенный постельный,

2. Строгий постельный,

3. Постельный,

4. Палатный,

5. Свободный.

538. Назначьте двигательный режим больному со значительными ограничениями резервных возможностей функциональных систем организма на амбулаторно-поликлиническом этапе реабилитации:

1. Щадяще-тренирующий,

2. Тренирующий,

3. Щадящий,

4. Интенсивно-тренирующий,

5. Интенсивный.

539. Назначьте двигательный режим больному с незначительными ограничениями резервных возможностей функциональных систем организма на амбулаторно-поликлиническом этапе реабилитации:

1. Щадящий,

2. Тренирующий,

3. Интенсивно-тренирующий,

4. Интенсивный,

5. Щадяще-тренирующий.

540. Назначьте двигательный режим больному без ограничений функциональных возможностей организма на амбулаторно-поликлиническом этапе реабилитации:

1. Щадяще-тренирующий,

2. Щадящий,

3. Тренирующий,

4. Интенсивно-тренирующий,

5. Интенсивный.

541. Выберите двигательный режим амбулаторно-поликлинического этапа реабилитации пациенту, который не имеет существенных отклонений функциональных резервов организма и хочет расширить их уровень:

1. Интенсивно-тренирующий,

2. Щадяще-тренирующий,

3. Тренирующий,

4. Щадящий,

5. Интенсивный.

542. Физические упражнения — это:

1. Средство ФР,

2. Метод ФР,

3. Форма ФР,

4. Технология ФР,

5. Организационная форма ФР.

543. Идеомоторные физические упражнения используются для:

1. Сохранения условно-рефлекторных связей,

2. Профилактики мышечных гипотрофий,

3. Восстановления подвижности в суставах.

4. Восстановления условно-рефлекторных связей,

5. Сохранения подвижности в суставах.

544. Класс тяжести инфаркта миокарда на стационарном этапе реабилитации зависит от:

1. Глубины и обширности поражения, возраста больного, коронарной недостаточности,

2. Глубины и обширности поражения, сопутствующих заболеваний, возраста больного,

3. Глубины и обширности поражения, осложнений, коронарной недостаточности,

4. Осложнений коронарной недостаточности, возраста больного, сопутствующих заболеваний,

5. Субъективного состояния больного.

545. Больной И., 56 лет поступил в кардиологическое отделение больницы с диагнозом ишемическая болезнь сердца, острый не Q-инфаркт миокарда левого желудочка. При обследовании установлен II класс тяжести ИМ и назначена 3–х недельная программа реабилитации. В какой срок назначается поворот набок?

1. В первый-второй день,

2. В первый день,

3. На третий день,

4. Индивидуально,

5. На второй-третий день.

546. Больной В., 49 лет поступил в кардиологическое отделение больницы с диагнозом: Q-ИМ боковой стенки левого желудочка. При обследовании установлен третий класс тяжести ИМ и назначена 5-ти недельная программа реабилитации. В какой срок следует выходить больному на улицу для овладения маршрутом дозированной ходьбы?

1. На 22-24 день,

2. На 14-15 день,

3. На 26-28 день,

4. Индивидуально,

5. На 15-22 день.

547. Основные специальные упражнения для больных гипотонической болезнью:

1. Скоростно-силовые упражнения и упражнения с небольшим утяжелением (гантели),

2. Есть неверные ответы,

3. Упражнения на расслабление мышечных групп и с задержкой дыхания на выдохе,

4. Статические упражнения, упражнения с элементами упругости,

5. Все предыдущие ответы верны.

548. Противопоказаниями к назначению ЛФК являются следующие состояния, кроме одного:

1. Синусовая брадикардия менее 50 уд/мин.,

2. Негативная динамика ЭКГ,

3. Одиночные экстрасистолы,

4. Синусовая тахикардия свыше 100 уд/мин.,

5. Нарастание недостаточности кровообращения.

549. Больной С., 51 год, поступил в кардиологическое отделение больницы с диагнозом ишемическая болезнь сердца, Q-инфаркт миокарда боковой стенки левого желудочка. При обследовании установлен ІІІ класс тяжести и назначена 5-недельная программа реабилитации. В какой срок больному позволяется садиться в кровати?

1. На 8-10 день,

2. На 3-й день,

3. На 7-8 день,

4. Индивидуально,

5. На 5-7 день.

550. На постельном режиме при инфаркте миокарда ЛГ направлена на:

1. Улучшение коронарного и периферического кровообращения, стимуляцию обмена веществ,

2. Тренировку в поднятии по ступенькам,

3. Повышение толерантности организма к физическим нагрузкам,

4. Одиночные экстрасистолы,

5. Занятие терренкуром,

6. Повышение уровня физического состояния больного.

551. Противопоказанием для назначения ЛФК при гипертонической болезни является артериальное давление не более чем:

1. 200/100 мм рт.ст.,

2. 210/110 мм рт.ст.,

3. 180/100 мм рт.ст.,

4. 210/95 мм рт.ст.,

5. 210/120 мм рт.ст.

552. Основные специальные упражнения при гипертонической болезни - это:

1. Циклические движения в медленном и среднем темпе, упражнения на расслабление, на равновесие, дыхательные упражнения с задержкой на выдохе,

2. Ациклические движения в быстром темпе, упражнения с утяжелением, дыхательные упражнения с задержкой на вдохе,

3. Циклические движения в быстром темпе, упражнения на расслабление, дыхательные упражнения с задержкой на вдохе, упражнения на равновесие,

4. Циклические движения в медленном и среднем темпе, упражнения с длительными статическими усилиями, упражнения на равновесие,

5. Упражнения со статическими нагрузками, тонизирующие дыхательные упражнения, упражнения с элементами спортивных игр.

553. Противопоказаниями к назначению ЛФК являются следующие состояния, кроме одного:

1. Негативная динамика ЭКГ,

2. Стабильная стенокардия,

3. Недостаточность кровообращения IIБ-III ст.,

4. Прединфарктное состояние, острый инфаркт миокарда,

5. Тромбоэмболические осложнения.

554. Основными задачами ЛФК для больных с ишемической болезнью являются:

1. Повышение толерантности к физическим нагрузкам,

2. Восстановление нормального стереотипа дыхания,

3. Улучшение коронарного и периферического кровообращения, уменьшение потребности миокарда в кислороде,

4. Все предыдущие ответы верны,

5. Есть неверные ответы.

555. Периоды ЛФК в клинике сердечно-сосудистых заболеваний на стационарном этапе лечения:

1. Постельный, палатный, свободный,

2. Стабилизирующий, поддерживающий,

3. Подготовительный, период выздоровления, поддерживающий,

4. Щадящий, щадяще-тренирующий, тренирующий,

5. Подготовительный, основной, заключительный.

556. Особенность дыхательных упражнений для больных с гипертонической болезнью - это:

1. Форсированное дыхание,

2. Дыхательные упражнения с задержкой дыхания на вдохе,

3. Дыхательные упражнения с задержкой дыхания на выдохе,

4. Звуковая гимнастика,

5. Динамические дыхательные упражнения с частым поверхностным дыханием.

557. У больных инфарктом миокарда выделяют следующее количество классов тяжести:

1. 4,

2. 2,

3. 3,

4. 1,

5. 5.

558. Наиболее оптимальные формы ЛФК у больных со стабильной стенокардией на стационарном этапе лечения (режим свободный):

1. Дозированный бег по ровной местности в быстром темпе,

2. Процедуры ЛГ с упражнениями статического и скоростно-силового характера,

3. Дозированная ходьба по ровной местности в медленном или среднем темпе, занятия на тренажерах, массаж,

4. Утренняя гигиеническая гимнастика, процедуры ЛГ с упражнениями на расслабление,

5. Спортивные игры, езда на велосипеде, закаливание водными процедурами.

559. Больной И., 49 лет, поступил в кардиологическое отделение больницы с диагнозом ишемическая болезнь сердца, острый Q-инфаркт миокарда боковой стенки левого желудочка. При обследовании установлен ІІІ класс тяжести ИМ. Какую программу физической реабилитации следует назначить?

1. 2-недельную,

2. 3-недельную,

3. 5-недельную,

4. 4-недельную,

5. Индивидуальную.

560. Длительность занятия ЛГ на расширенном постельном режиме при инфаркте миокарда:

1. 5-10 мин.,

2. 20-30 мин.,

3. 10-15 мин.,

4. 30-50 мин.,

5. До 60 мин.

561. Основные задания ЛФК при реабилитации больного инфарктом миокарда на строгом постельном двигательном режиме:

1. Предотвращение осложнений, улучшение периферического кровообращения, стимуляция экстракардиальных факторов кровообращения,

2. Стимуляция экстракардиальных факторов кровообращения, усиление репаративных процессов в миокарде, постепенное расширение двигательной активности,

3. Выявление и развитие компенсаторных возможностей сердечно-сосудистой системы, вторичная профилактика обострений ишемической болезни сердца,

4. Улучшение периферического кровообращения, повышение адаптации к растущим физическим нагрузкам,

5. Усиление репаративных процессов в миокарде, постепенное расширение двигательной активности, повышение адаптации к растущим нагрузкам бытового характера.

562. Больной С., 51 год поступил в кардиологическое отделение с диагнозом: ИБС, Q-инфаркт миокарда передней и боковой стенки левого желудочка. При обследовании установлено ІІІ класс тяжести ИМ и назначена 5-недельная программа реабилитации. В какой срок следует назначить больному ходьбу по коридору?

1. На 22-24 день,

2. На 18-20 день,

3. На 8-10 день,

4. На 10-18 день,

5. Индивидуально.

563. Главным тренирующим средством на палатном режиме при ИМ является:

1. Медленная ходьба по палате,

2. Занятие ЛГ в положении лежа,

3. Занятие ЛГ в кабинете ЛФК,

4. Занятие на тренажерах,

5. Дыхательная гимнастика.

564. Больному бронхиальной астмой при приближении приступа удушья необходимо:

1. Делать усиленный форсированный выдох напрягая мышцы,

2. Увеличить объем вдоха и выдоха в то же время с увеличением частоты дыхания,

3. Расслабить мышцы и делать короткий поверхностный вдох носом и продленный выдох через рот,

4. Сделать динамические дыхательные упражнения с акцентом на вдох,

5. ЛФК противопоказана.

565. После приступа бронхоспазма больному следует выполнять:

1. Глубокое дыхание с паузами на вдохе и выдохе,

2. Дыхание с удлиненным выдохом,

3. Звуковую гимнастику и дренажные упражнения,

4. Дыхание с удлиненным вдохом,

5. Медленное дыхание без волевого управления.

566. Основные задачи ЛФК при пневмонии:

1. Противодействие образованию ателектазов и плевральных спаек, повышение неспецифического сопротивления организма,

2. Увеличение подвижности грудной клетки и диафрагмы, увеличение ЖЕЛ, увеличение силы дыхательных мышц, предотвращение развития эмфиземы легких,

3. Усиление крово- и лимфообращения в легких для рассасывания экссудата, возобновление нормального стереотипа дыхания, ускорение дезинтоксикации организма,

4. Есть неверные ответы,

5. Все ответы верны.

567. Специальные упражнения при спланхноптозе:

1. Упражнения для передней брюшной стенки, спины, тазового дна, упражнения на расслабление, упражнения в «скручивании» позвоночника,

2. Упражнения на тренировку мышц живота, диафрагмы, промежности, на расслабление,

3. Упражнения на укрепление мышц живота, тазового дна в исходном положении лежа на наклоненной доске с поднятым ножным концом и в коленно-локтевом и коленно-кистевом положении,

4. Упражнения для мышц спины статического характера из исходного положения стоя и сидя,

5. Лечебная ходьба, терренкур, подвижные игры.

568. В комплекс ЛГ при пневмонии включают следующие упражнения, кроме одного:

1. Упражнения для нижних и верхних конечностей,

2. Регламентированное форсированное частое дыхание с акцентом на вдох,

3. Динамические дыхательные упражнения с произнесением звуков и звукосочетаний,

4. Дыхательные упражнения с удлиненным выдохом через губы, сложенные в трубочку, диафрагмальное дыхание,

5. Упражнения с наклонами и поворотами туловища.

569. Противопоказаниями к назначению ЛФК при язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки являются все, кроме одного:

1. Повышение температуры тела свыше 38 °С в связи с воспалительными явлениями в легких,

2. Парез кишечника,

3. Многократная рвота,

4. Пенетрация, кровотечение,

5. Выраженный болевой синдром.

570. Специальные упражнения при язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки на 2-5 день после купирования болевого синдрома и других клинических симптомов заболевания:

1. Статические дыхательные упражнения с акцентом на нижнегрудное и диафрагмальное дыхание в положении лежа на спине, упражнения на расслабление,

2. Упражнения на укрепление мышц живота, тазового дна в исходном положении лежа на наклоненной доске с поднятым ножным концом и в коленно-локтевом положении,

3. Упражнения для мышц живота, диафрагмы, промежности, упражнения на расслабление, дыхательные упражнения с акцентом на диафрагмальное дыхание, дозированная ходьба и другие циклические нагрузки,

4. Упражнения для верхних конечностей с поднятием их выше уровня плеч, подъем и отведение прямых ног, упражнения на координацию движений,

5. Упражнения, направленные на повышение внутрибрюшного давления, общеукрепляющие упражнения для всех мышечных групп в быстром темпе.

571. Периоды ЛФК в клинике внутренних болезней на стационарном этапе лечения:

1. Постельный, палатный, свободный,

2. Стабилизирующий, поддерживающий,

3. Подготовительный, период выздоровления, поддерживающий,

4. Щадящий, щадяще-тренирующий, тренирующий,

5. Вступительный, основной, заключительный.

572. Противопоказаниями к назначению ЛФК при плевритах являются следующие состояния, кроме одного:

1. Большое количество экссудата,

2. Значительная болезненность в грудной клетке при выполнении физических упражнений,

3. Субфебрильна температура,

4. Отсутствие шума трения плевры,

5. Острый воспалительный процесс.

573. Особенностью специальных дыхательных упражнений при плевритах является:

1. Регламентированное дыхание с задержкой на выдохе и одновременными наклонами туловища в пораженную сторону,

2. Регламентированное дыхание с удлиненным выдохом и паузой на выдохе,

3. Форсированное дыхание,

4. Регламентированное дыхание с произношением звуков и звукосочетаний,

5. Регламентированное дыхание с задержкой на вдохе и одновременными наклонами туловища в здоровую сторону,

574. Определите наиболее оптимальные исходные положения для выполнения специальных упражнений больному с дискинезией желчевыводящих путей по гипокинетическому типу:

1. Лежа на животе,

2. Лежа на спине,

3. Лежа на спине с немного поднятым ножным концом кушетки,

4. Лежа на спине с немного поднятым головным концом кушетки,

5. Стоя.

575. Специальные упражнения при заболеваниях желчевыводящих путей:

1. Упражнения для мышц живота с периодическим повышением и снижением внутрибрюшного давления, для мышц туловища (наклоны, повороты, вращения),

2. Вис на гимнастической стенке, глубокое диафрагмальное дыхание, упражнения на расслабление, разные виды ходьбы,

3. Общеукрепляющие упражнения, упражнения для передней брюшной стенки, спины, тазового дна, упражнения на расслабление,

4. Есть неверные ответы,

5. Все ответы верны,

576. С целью предотвратить застойные явления в брюшной полости назначают:

1. Дыхательные упражнения статического и динамического характера,

2. Упражнения для напряжения мышц живота,

3. Упражнения для дистальных отделов конечностей,

4. Общеукрепляющие упражнения,

5. Рефлекторные и идеомоторные упражнения.

577. Для решения вопроса о возможности расширения двигательного режима:

1. Проводят антропометрическое исследование,

2. Изучают пульс и субъективные данные до и после занятий ЛФК,

3. Проводят стандартные функциональные пробы или нагрузочные тесты,

4. Учитывают результаты соматоскопии,

5. Проводят врачебно-педагогическое наблюдение.

577. Основные задачи ЛФК при туберкулезе легких:

1. Улучшение крово- и лимфообращения в легких, предотвращение образования плевральных спаек, увеличение ЖЕЛ и вентиляционной способности легких, содействие дезинтоксикации, улучшение газообмена,

2. Ликвидация бронхоспазма, предотвращение развития эмфиземы легких, восстановление равновесия между симпатической и парасимпатической вегетативной нервной системы,

3. Улучшение крово- и лимфообращения в легких, ускорение рассасывания экссудата, активизация подвижности диафрагмы, возобновление нормального стереотипа дыхания,

4. Увеличение подвижности грудной клетки и диафрагмы, повышение силы дыхательных мышц, предотвращение образования ателектазов и плевральных спаек,

5. Предотвращение развития эмфиземы легких, повышение силы дыхательных мышц, возобновление нормального стереотипа дыхания, улучшение газообмена.

578. Какие специальные упражнения назначаются при плевритах:

1. Упражнения с задержкой дыхания на вдохе с одновременным разгибанием, вращением туловища,

2. Упражнения, которые укрепляют мышцы брюшного пресса,

3. Наклоны туловища в больную сторону на выдохе,

4. Наклоны туловища в здоровую сторону на выдохе,

5. Упражнения, которые продлевают выдох.

579. Когда у больного диагностируется затяжной приступ удушья с нарастающей вентиляционной недостаточностью:

1. Назначают метод волевого ограничения объема легочной вентиляции,

2. Назначают дыхательные упражнения с удлиненным выдохом и произношением звуков,

3. Назначают упражнения для мышц плечевого пояса,

4. Используют дренажные упражнения,

5. Лечебную физкультуру не назначают.

580. Противопоказания к занятиям ЛФК при заболеваниях желчевыводящих путей:

1. Дискинезия желчевыводящих путей,

2. Неосложненная желчнокаменная болезнь,

3. Острые проявления заболевания, значительный болевой синдром, частые приступы желчнокаменной болезни,

4. Хронический холецистит по гипотоническому типу,

5. Хронический гепатит в фазе ремиссии.

581. Девочка 9 лет с диагнозом острая правосторонняя нижнедолевая пневмония, находится на стационарном лечении. По показаниям назначена ЛГ на палатном режиме. Как проводить гимнастику?

1. Индивидуально в положении лежа и сидя, темп выполнения упражнений медленный, длительность процедуры 12-15 мин., физическая нагрузка слабая и ниже среднего,

2. Малогрупповым методом, в положении лежа, сидя, стоя, темп выполнения упражнений медленный и средний, длительность процедуры 20-25 мин., физическая нагрузка средняя,

3. Групповым методом, в положении лежа, сидя, темп выполнения упражнений медленный, средний, быстрый, длительность 35-40 мин., физическая нагрузка средняя и выше среднего,

4. Малогрупповым методом, в положении лежа, стоя, темп быстрый, длительность 30-35 мин., физическая нагрузка выше среднего,

5. Групповым методом с использованием подвижных игр, все исходные положения, длительность 40-45 мин., физическая нагрузка выше среднего.

582. Какие из перечисленных средств ЛФК поддаются наиболее точному дозированию:

1. Физические упражнения,

2. Процедуры закаливания,

3. Естественные природные факторы,

4. Массаж,

5. Прогулки.

583. Больной Н., 46 лет, находится на лечении в санатории легочного профиля с диагнозом: хронический бронхит с бронхоспастичным компонентом в стадии ремиссии. Проведена диагностическая велоэргометрия. Пороговая нагрузка составила 90 Вт. Какой двигательный режим назначили больному?

1. Щадящий,

2. Тренирующий,

3. Щадяще-тренирующий,

4. Интенсивно-тренирующий,

5. Свободный.

584. К основным задачам ЛФК при плеврите не относят:

1. Улучшение крово- и лимфообращения в легких и плевре, увеличение ЖЕЛ,

2. Активизация подвижности грудной клетки и диафрагмы,

3. Предотвращение образования ателектазов и плевральных спаек,

4. Ускорение рассасывания экссудата,

5. Предотвращение развития эмфиземы легких.

585. Специальные упражнения при язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки на палатном двигательном режиме:

1. Дыхательные упражнения статического характера, с акцентом на нижнегрудное и диафрагмальное дыхание в положении лежа на спине, с расслаблением всех мышечных групп,

2. Упражнения для всех мышечных групп и мышц передней брюшной стенки с нарастающим усилием,

3. Упражнения на укрепление мышц живота, тазового дна в исходном положении лежа на наклоненной доске с поднятым ножным концом и в коленно-локтевом и коленно-кистевом положении,

4. Упражнения для верхних и нижних конечностей, упражнения на координацию движений, дозированная ходьба,

5. Упражнения, направленные на повышение внутрибрюшного давления.

586. Мальчик, 13 лет, болен бронхиальной астмой инфекционно-аллергического генеза. Какие специальные упражнения следует выполнить после ликвидации приступа бронхоспазма?

1. Дренажные упражнения, динамические дыхательные упражнения с акцентом на вдох, общеукрепляющие упражнения, корректирующие упражнения,

2. Статические дыхательные упражнения с произношением свистящих, шипящих звуков на удлиненном выдохе, упражнения на расслабление мышц грудной клетки,

3. Дренажные упражнения, постуральный дренаж, общеукрепляющие упражнения,

4. Статические и динамические дыхательные упражнения, упражнения прикладного характера,

5. Динамические дыхательные упражнения, дренажные упражнения, статические дыхательные упражнения с произношением во время выдоха звуков.

587. Противопоказанием к назначению ЛФК является:

1. Брадикардия с ЧСС 45 уд/мин.,

2. Увеличение СОЭ до 15 мм/ч,

3. Артериальное давление 100/60 мм рт.ст.,

4. Синусная тахикардия 95 уд/мин.,

5. Недостаточность кровообращения I степени.

588. Задания ЛФК при бронхиальной астме:

1. Увеличить подвижность грудной клетки, диафрагмы, предотвратить развитие эмфиземы легких, увеличить силу дыхательных мышц,

2. Противодействовать образованию ателектазов и плевральных спаек, ускорить рассасывание инфильтратов, ускорить дезинтоксикацию организма,

3. Снять бронхоспазм, возобновить нормальный стереотип дыхания, способствовать возобновлению равновесия между симпатичным и парасимпатическим отделами вегетативной нервной системы,

4. Все ответы верны,

5. Есть неверные ответы.

589. Противопоказанием к проведению ЛГ при пневмонии являются следующие состояния, кроме одного:

1. Дыхательная недостаточность 3 ст.,

2. Температура тела более 38º С,

3. СОЭ более 15мм/ч,

4. Значительная интоксикация,

5. Тахикардия свыше 100 сокращений за минуту.

590. Наиболее оптимальные исходные положения для выполнения лечебной гимнастики при спланхноптозе:

1. Сидя, положив голову на руки, опираясь на стол,

2. Лежа на животе, на наклонной плоскости с опущенным нижним концом, коленно-локтевое, коленно-кистевое,

3. Лежа на спине на наклонной плоскости с немного поднятым нижним концом, коленно-локтевое, коленно-кистевое,

4. Стоя и сидя,

5. Лежащие на спине, на левой и правой стороне.

591. С целью предотвратить застойные явления в брюшной полости назначают:

1. Упражнения для напряжения мышц живота,

2. Упражнения для дистальных отделов конечностей,

3. Общеукрепляющие упражнения,

4. Рефлекторные та идеомоторные упражнения,

5. Дыхательные упражнения статические и динамические.

592. Какие упражнения следует исключить из комплекса ЛГ у больного с гиперкинетической дискинезией желчевыводящих путей:

1. Упражнения для мышц живота с периодическим повышением и снижением внутренне-брюшного давления, для мышц туловища (наклоны, повороты, вращения),

2. Маховые движения, упражнения со снарядами,

3. Упражнения расслабления,

4. Упражнения со значительным статическим напряжением, особенно передней брюшной стенки,

5. Глубокое диафрагмальное дыхание.

593. Противопоказаниями к назначению ЛФК в абдоминальной хирургии являются:

1. Тяжелое состояние больного, угроза кровотечения,

2. Атония мочевого пузыря,

3. Повышение температуры тела до 37,5º С,

4. Парез кишечника,

5. Незначительный болевой синдром.

594. Какие из перечисленных методов исследования позволяют определить подвижность позвоночника, силу и выносливость мышц спины и брюшного пресса при сколиотической болезни?

1. Динамометрия кисти, становая сила,

2. Проба Генчи, становая сила, ортостатическая проба,

3. Проба Штанге, становая сила,

4. Наклоны туловища с касанием пола ладонями, становая сила, удержание ног в исходном положении на спине под углом 45º на протяжении 1,5-2 мин.,

5. Клиностатическая проба, удержание ног в исходном положении на спине под углом 90º на протяжении 3 мин.

595. Противопоказаниями к назначению ЛФК в травматологии являются все, кроме одного:

1. Наличие выраженного болевого синдрома,

2. Опасность вторичных кровотечений, острые воспалительные процессы,

3. Повышение СОЭ до 20 мм/ч,

4. Повышение температура тела свыше 38,0º С, тяжелое состояние больного,

5. Наличие посторонних тел возле крупных сосудистых и нервных стволов.

596. Основные задания ЛФК в первом иммобилизационном периоде при переломах костей:

1. Профилактика атрофии мышц и тугоподвижности в свободных от иммобилизации суставах,

2. Ликвидация остаточных нарушений и контрактур, мышечной слабости,

3. Стимуляция ЦНС, профилактика застойных явлений в легких и малом тазе,

4. Есть неверные ответы,

5. Все ответы верны.

597. Когда больному с компрессионным переломом позвоночника назначают ЛГ?:

1. С 3-5 суток при отсутствии противопоказаний,

2. Через 2-2,5 недели после травмы,

3. Через 10-14 дней после травмы,

4. ЛФК противопоказана,

5. В конце 1 мес. после травмы при отсутствии противопоказаний.

598. Двигательные режимы в клинике хирургических болезней на санаторно-курортном этапе лечения:

1. Стабилизирующий, поддерживающий,

2. Щадящий, щадяще-тренирующий, тренирующий,

3. Подготовительный, период выздоровления, поддерживающий,

4. Коечный, палатный, свободный,

5. Вступительный, основной, заключительный.

599. Заданиями ЛФК во втором (постиммобилизационном) периоде при переломах являются все, кроме одного:

1. Восстановление потерянных или нарушенных функций,

2. Адаптация к физическим нагрузкам бытового и производственного характера,

3. Ликвидация поздних осложнений (контрактур, тугоподвижности в суставах и др.),

4. Восстановление объема движений, укрепления атрофированных мышечных групп,

5. Содействие быстрому завершению регенераторных процессов.

600. Больной 25 лет, находится на лечении в травматологическом отделении с переломом правой ключицы. Проведена репозиция обломков и наложена фиксирующая повязка. На какой день в комплексном восстановительном лечении возможно назначить ЛГ?

1. 1-2 день,

2. 3-4 день,

3. 4-5 день,

4. 2-3 день,

5. 5-6 день.

601. Какие специальные упражнения проводят при плоскостопии, чтобы достичь исправления деформации стопы?

1. Специальные виды ходьбы, корректируя упражнения для стопы и осанки, общеукрепляющие упражнения,

2. Рефлекторные упражнения, дыхательные упражнения,

3. Дыхательные упражнения, упражнения на растягивание,

4. Идеомоторные упражнения, общеукрепляющие упражнения,

5. Упражнения с предметами, общеукрепляющие упражнения.

602. Лечебная гимнастика, как основная форма ЛФК, состоит из упражнений:

1. Изометрических, изотонических, идеомоторных,

2. С предметами, на снарядах, на тренажерах,

3. Общеукрепляющих, дыхательных, специальных,

4. На развитие силы, скорости, ловкости,

5. На развитие выносливости и координации движений.

603. С целью предотвратить застойные явления в брюшной полости назначают:

1. Упражнения для напряжения мышц живота.

2. Упражнения для дистальных отделов конечностей,

3. Дыхательные упражнения статические и динамические,

4. Общеукрепляющие упражнения,

5. Рефлекторные та идеомоторные упражнения.

604. Второй период ЛФК при переломах трубчатых костей начинается:

1. После возобновления анатомической целостности поврежденных костей,

2. При появлении пролежней,

3. При формировании контрактур, мышечных атрофий и мышечной слабости,

4. После наложения циркулярной гипсовой повязки,

5. При формировании тугоподвижности в свободных от иммобилизации суставах.

605. Больной 39 лет, находится на лечении в травматологическом отделении с компрессионным переломом 1-го поясничного позвонка в течение 1-го месяца. Какой период назначить больному, если при обследовании он поднимает прямые ноги к углу 45º, не чувствуя при этом дискомфорта и боли в поврежденном отделе позвоночника?

1. 2 период,

2. 1 период,

3. 3 период,

4. 4 период,

5. 5 период.

606. Основные специальные упражнения, которые используются во время компрессионного перелома позвоночника в первом периоде:

1. Дыхательная гимнастика, массаж,

2. Упражнения на растягивание, упражнения на равновесие,

3. Дыхательные упражнения, общеразвивающие упражнения для мелких и средних мускульных групп в облегченных условиях,

4. Активные движения ногами с отрывом от плоскости кровати, дыхательные упражнения,

5. Пассивные движения верхними и нижними конечностями.

607. В первые часы после торакальных операций рекомендуют дыхательные упражнения:

1. Динамические дыхательные упражнения,

2. Общеукрепляющие упражнения,

3. Пассивные упражнения для нижних конечностей,

4. Статическое диафрагмальное дыхание,

5. Рефлекторные упражнения.

608. Больной 39 лет, находится в торакальном отделении после операции по поводу туберкуломы легких, послеоперационные осложнения отсутствуют. Какой двигательный режим назначить больному, если после операции прошло 4 суток?

1. Полупостельный,

2. Расширенный постельный,

3. Строгий постельный,

4. Свободный,

5. Щадящий.

609. Обучение травматологического больного правильному стереотипу ходьбы начинают с режима:

1. Расширенного коечного,

2. Палатного,

3. Строгого коечного,

4. Свободного,

5. После выписки из стационара.

610. Второй (постиммобилизационный) период клинически характеризуется:

1. Отсутствием боли в участке поражения при статическом напряжении мышц,

2. Восстановлением мускульной силы пораженной конечности,

3. Восстановлением анатомической целости кости, формированием первичного костного мозоля,

4. Исчезновением отека в пораженной конечности,

5. Восстановлением подвижности в иммобилизованных суставах.

611. Главными заданиями ЛФК в первом иммобилизационном периоде при переломах костей голени являются все, кроме одного:

1. Профилактика тугоподвижности в свободных от иммобилизации суставах,

2. Профилактика застойных явлений в легких,

3. Нормализация функции сердечно-сосудистой дыхательной системы,

4. Тренировка вестибулярного аппарата,

5. Предотвращение пролежней и атрофии мышц.

612. Какие специальные упражнения проводят при плоскостопии, чтобы достичь исправления деформации стопы?

1. Специальные виды ходьбы, корректирующие упражнения,

2. Рефлекторные упражнения, дыхательные упражнения,

3. Дыхательные упражнения, упражнения на растягивание,

4. Идеомоторные упражнения, общеукрепляющие упражнения,

5. Упражнения с предметами, общеукрепляющие упражнения.

613. Противопоказание к назначению ЛФК в абдоминальной хирургии:

1. Атония мочевого пузыря,

2. Общее тяжелое состояние, обусловленное угрозой кровотечения,

3. Субфебрильная температура,

4. Парез кишечника,

5. Наличие дренажа в брюшной полости.

614. Какие специальные упражнения выполняют при повреждениях ахиллового сухожилия во 2-м (постиммобилизационном) периоде?

1. Дыхательную гимнастику, ритмо-пластичные упражнения, общеразвивающие упражнения,

2. Идеомоторные упражнения, изометрическое напряжение мышц бедра,

3. Активные движения пальцами стопы, пронация и супинация стопы, тыльное и подошвенное сгибание стопы, круговые движения стопой,

4. Упражнения на закрепление правильной осанки, рефлекторные упражнения,

5. Активные движения в коленном суставе, ротационные движения стопой.

615. Абсолютными противопоказаниями к назначению ЛФК в торакальной хирургии являются все, кроме одного:

1. Атония кишечнику и мочевого пузыря,

2. Острый период развития послеоперационной пневмонии,

3. Внутригрудные кровотечения,

4. Возникновение флеботромбоза,

5. Спонтанный пневмоторакс.

616. Специальные задания ЛФК при сколиозах:

1. Повышение физической работоспособности путем общей тренировки организма.

2. Улучшение функционального состояния сердечно-сосудистой системы, органов дыхания, нервно-мышечного аппарата,

3. Разгрузка позвоночника, коррекция сколиотичной деформации, формирования мускульного корсета, развитие навыка правильной осанки,

4. Разгрузка позвоночника, повышения адаптации к физическим нагрузкам,

5. Коррекция сколиотичной деформации, повышения физической работоспособности.

617. Основные виды упражнений, которые используются во время ЛГ при компрессионных переломах позвоночника в 3-м периоде:

1. Упражнения с сопротивлением и обременением, изометрическое напряжение мышц, упражнения на координацию, наклоны вперед, назад и в стороны,

2. Упражнения на растягивание, упражнения на равновесие, наклоны туловища,

3. Дыхательные упражнения, общеразвивающие упражнения для мелких и средних мускульных групп,

4. Пассивные движения верхними и нижними конечностями,

5. Полуприседание с прямой спиной, поочередное отведение и приведение ног, упражнения с гимнастическими предметами, ходьба.

618. Виды корригирующих упражнений при сколиозе:

1. Симметричные и асимметричные,

2. Активные и пассивные,

3. Изометрические,

4. Идеомоторные,

5. Статические и динамические.

619. Длительность занятий ЛГ для больных с травмой позвоночника по индивидуальной методикой в первом периоде:

1. 10-15 мин.,

2. 25-35 мин.,

3. 35-45 мин.,

4. 5-10 мин.,

5. 45-50 мин.

620. Основные задания ЛФК в первом (иммобилизационном) периода при переломах костей:

1. Улучшение крово- и лимфообращения в иммобилизованной конечности, улучшение нервной регуляции,

2. Профилактика мускульных гипотрофий и тугоподвижности в свободных от иммобилизации суставах, профилактика контрактур,

3. Повышение общего жизненного тонуса, профилактика застойных явлений в легких и малом тазе,

4. Есть неверные ответы,

5. Все ответы верны.

621. Больной 25 лет, находится на лечении в травматологическом отделении с переломом правой ключицы. Проведена репозиция обломков и наложенная фиксирующая повязка. На какой день в комплексном восстановительном лечении больному можно назначить ЛГ?:

1. 1-2 день,

2. 3-4 день,

3. 2-3 день,

4. 4-5 день,

5. 5-6 день.

622. Какие специальные упражнения проводят при плоскостопии, чтобы достичь исправления деформации стопы?

1. Рефлекторные упражнения,

2. Дыхательные упражнения, упражнения на растягивание,

3. Идеомоторные упражнения, общеукрепляющие упражнения,

4. Специальные виды ходьбы, корректирующие упражнения,

5. Упражнения с предметами, общеукрепляющие упражнения.

623. Ортостатическая проба позволяет оценить функциональное состояние:

1. Симпатического отдела вегетативной нервной системы,

2. Вегетативной нервной системы,

3. Центральной нервной системы,

4. Сердечно-сосудистой системы,

5. Парасимпатического отдела вегетативной нервной системы.

624. Лечение положением при инсульте, это положение:

1. Позы, что отвечает позе Вернике-Манна,

2. Положение на здоровой стороне,

3. Позы, противоположной позе Вернике-Манна,

4. Положение на пораженной стороне,

5. Положение с высоко поднятой верхней половиной туловища.

625. При лечении положением инсультных больных положение на спине и боку следует изменять каждые:

1. 20 мин.,

2. 4-6 часов,

3. 8-10 часов,

4. 2 часа,

5. Полсуток.

626. Средства ЛФК, которые используют у больных инсультом во время расширенного постельного периода:

1. Лечение положением, дыхательные упражнения, активные упражнения для здоровых конечностей, пассивные движения в паретичных конечностях,

2. Дыхательные упражнения с активизацией вдоха, упражнения на координацию, равновесие, статические упражнения, упражнения с нагрузкой,

3. Дыхательные упражнения, возобновления навыков ходьбы, упражнения на координацию и равновесие, прогулки на свежем воздухе, упражнения с закрытыми глазами на месте и передвижением, элементы игр,

4. Лечение положением, дыхательные упражнения, активные упражнения для здоровых та паретичных конечностей,

5. Лечение положением, дыхательные упражнения, пассивные упражнения для здоровых та паретичных конечностей.

627. Основные задания ЛФК в палатном и свободном двигательных режимах больному с инсультом:

1. Противодействие гемиплегичным контрактурам и синкинезиям,

2. Восстановление навыков самообслуживания и бытовых навыков,

3. Последующее восстановление активных движений, переход в положение стоя, обучение ходьбе,

4. Есть неверные ответы,

5. Все ответы верны.

628. Длительность процедуры ЛФК по индивидуальной методике для неврологических больных составляет:

1. 30 мин.,

2. 20 мин.,

3. 10 мин.,

4. 40 мин.,

5. 50 мин.

629. Больным с черепно-мозговыми травмами в 1-ом периоде назначают ФР в виде:

1. Пассивных упражнений для верхних и нижних конечностей,

2. Упражнения на укрепление мышц живота, тазового дна,

3. Лечение положением,

4. Упражнения для верхних конечностей с поднятием их выше уровня плеч, упражнения на координацию движений,

5. Упражнения, направленные на повышение внутренне-брюшного давления, общеукрепляющие упражнения для всех мускульных групп в быстром темпе.

630. Основными разгрузочными исходными положениями у больных с поясничным радикулитом являются:

1. Лежа на животе,

2. Лежа, сидя,

3. Коленно-локтевое, коленно-кистевое,

4. Стоя,

5. Стоя с опорой на руки.

631. Лечебную гимнастику при неврите лицевого нерва назначают с:

1. 6-10 дня,

2. 3-6 дня,

3. 1-2 дня,

4. 10-12 дня,

5. ЛФК противопоказана.

632. Комплексное лечение осложнений неврита лицевого нерва – контрактуры паретичных мышц – включает:

1. Специальное положение (лейкопластырная маска), лечебную мимическую и звуковую гимнастику, массаж, физиотерапевтические процедуры,

2. Закаливание, массаж, лечебную гимнастику, тепловые процедуры,

3. Массаж, физиотерапевтические процедуры,

4. Лечебную мимическую гимнастику, массаж, бальнеотерапию,

5. Медикаментозную терапию, физиотерапевтические процедуры, массаж.

633. Обучение больного правильному стереотипу ходьбы начинают с:

1. Постельного режима,

2. Строгого постельного режима,

3. Палатного режима,

4. Свободного режима,

5. После выписки из стационара.

634. Комплексное лечение осложнений неврита лицевого нерву - синкинезий – включает:

1. Закаливание, массаж, лечебную гимнастику, тепловые процедуры,

2. Массаж, физиотерапевтические процедуры,

3. Специальное положение (лейкопластырная маска), лечебную мимическую и звуковую гимнастику, массаж, физиотерапевтические процедуры,

4. Лечебную мимическую гимнастику, массаж, бальнеотерапию,

5. Медикаментозную терапию, физиотерапевтические процедуры, массаж.

635. Инсультному больному на 2-м постельном режиме назначают следующие специальные упражнения, кроме:

1. Пассивные упражнения для паретичной конечности,

2. Активные упражнения для паретичной конечности из облегченных положений,

3. Активные упражнения с нагрузкой для паретичной конечности,

4. Упражнения для здоровых конечностей,

5. Дыхательные упражнения.

636. Для решения вопроса о возможности расширения двигательного режима:

1. Проводят антропометрическое исследование,

2. Изучают пульс и субъективные данные до и после занятий ЛФК,

3. Проводят стандартные функциональные пробы или нагрузочные тесты,

4. Учитывают результаты соматоскопии,

5. Проводят врачебно-педагогическое наблюдение.

637. Инсультному больному на строгом коечном режиме назначают:

1. Рефлекторные движения,

2. Лечение положением,

3. Активные упражнения с нагрузкой для паретичной конечности и идеомоторные упражнения,

4. Динамическое дыхание и упражнения на координацию,

5. Пассивные упражнения для паретичных и здоровых конечностей.

638. Длительность процедуры ЛФК по групповой методике для неврологических больных составляет:

1. 45 мин.,

2. 25 мин.,

3. 35 мин.,

4. 15 мин.,

5. 55 мин.

639. Больным с черепно-мозговыми травмами во 2-ом периоде назначают ФР из исходного положения::

1. Сидя,

2. Лежа и сидя,

3. Стоя,

4. Лежа,

5. Лежа, стоя, сидя.

640. Основными разгрузочными исходными положениями у больных с шейно-грудным радикулитом являются:

1. Лежа на животе,

2. Лежа, сидя,

3. Стоя с опорой на руки, сидя,

4. Стоя,

5. Коленно-локтевое, коленно-кистевое.

641. Темп выполнения лечебных упражнений у пациентов с парезом лицевого нерва преимущественно:

1. Медленный или средний,

2. Медленный,

3. Нарастающий,

4. Быстрый,

5. Интервальный.

642. При лечении положением инсультных больных положение на спине и боку в конце второй недели реабилитации, следует изменять каждые:

1. 20 мин.,

2. 4-6 часов,

3. 2 часа,

4. 8-10 часов,

5. Половину суток.

643. Противопоказанием к ЛФК у больных детей раннего возраста является:

1. Интоксикация,

2. Высокая температура тела,

3. Заболевание крови,

4. Тяжелое общее состояние ребенка,

5. Все перечисленное.

644. Гимнастика для детей грудного возраста предусматривает:

1. Рефлекторные, пассивные, активные упражнения и массаж,

2. Ползание,

3. Плавание,

4. Гимнастика не проводится,

5. Гимнастика проводится после 1 месяца.

645. Главное задание ЛФК при пневмониях у детей раннего возраста:

1. Нормализация эмоционального тонуса ребенка,

2. Повышение реактивности организма,

3. Устранение астенического состояния,

4. Способствовать бронхообструкции,

5. Способствовать отхождению мокроты.

646. Когда назначают ЛФК при пневмонии?:

1. На 5-10 день пребывания в стационаре,

2. На 10-15 день пребывания в стационаре,

3. На 3-4 день пребывания в стационаре (при снижении температуры тела),

4. С первого дня пребывания в стационаре,

5. После выписки из стационара.

647. Какие из перечисленных методов исследования позволяют определить подвижность позвоночника, силу мышц спины и брюшного пресса при сколиотичной болезни у детей?:

1. Наклоны туловища с касанием пола ладонями, становая сила, удержание ног в исходном положении на спине под углом 45 градусов на протяжении 1,5-2 минут,

2. Динамометрия кисти, становая сила,

3. Проба Генчи, становая сила, ортостатическая проба,

4. Проба Штанге, становая сила,

5. Клиностатичная проба, удержание ног в исходном положении на спине под углом 90 градусов 3 минуты.

648. Задания ЛФК в период остаточных явлений рахита все, кроме:

1. Нормализация психомоторного развития,

2. Коррекция деформаций опорно-двигательного аппарата,

3. Нормализация начальных проявлений вегетативной нервной системы,

4. Повышение неспецифических защитных сил организма,

5. Нормализация функции органов и систем, пораженных рахитом.

649. При пневмонии у детей школьного возраста, которые находятся на палатном двигательном режиме, ЛФК включает:

1. Пассивные упражнения для конечностей, лечебный массаж,

2. Активные упражнения для конечностей, рефлекторные упражнения, лечебный массаж,

3. Массаж грудной клетки, что общеукрепляющие и дренажные упражнения, динамические дыхательные упражнения, дыхание с сопротивлением,

4. Рефлекторные и активные упражнения,

5. Активные дыхательные упражнения.

650. В каком возрасте стоит назначить поглаживающий массаж новорожденному ребенку с кривошеей?:

1. 2 недели,

2. 1 месяц.

3. 2 месяца,

4. 6 месяцев,

5. 10-12 месяцев.

651. Задание ЛФК при гипотрофии:

1. Улучшение обмена веществ,

2. Улучшение защитных сил организма,

3. Нормализация функций органов пищеварения и других систем,

4. Улучшение и нормализация основных нервных процессов,

5. Все перечисленное.

652. Какие периоды включает курс ЛФК в условиях стационара у детей с бронхиальной астмой?:

1. Подготовительный, основной,

2. Подготовительный, заключительный,

3. Подготовительный, основной и заключительный,

4. Только основной,

5. Ни один из перечисленных.

653. Противопоказанием к ЛФК у больных детей раннего возраста относят:

1. Все перечисленное,

2. Пороки сердца в стадии декомпенсации,

3. Воспалительные процессы на коже,

4. Нарушение сознания ребенка,

5. Острые желудочно-кишечные нарушения.

654. Что не является противопоказанием к ЛФК для детей с заболеваниями органов дыхания?:

1. Увеличение СОЭ и высокая температура тела,

2. Острый воспалительный процесс с тяжелым течением,

3. Улучшение функции внешнего дыхания,

4. Острое истощение больного,

5. Приступ бронхиальной астмы.

655. Гимнастика для детей грудного возраста предусматривает:

1. Все перечисленное,

2. Рефлекторные упражнения,

3. Пассивные упражнения,

4. Активные упражнения,

5. Массаж.

656. Основные задания ЛФК при проведении лечебной гимнастики у ребенка с кривошеей?:

1. Увеличение подвижности позвоночника, предупреждения развития асимметрии позвоночника,

2. Восстановление двигательных навыков, коррекция деформаций опорно-двигательного аппарата,

3. Предупреждение развития мускульной гипотонии, нормализация нарушений психомоторного развития,

4. Улучшение трофики пораженной мышцы, способствовать уменьшению мускульной контрактуры, предупреждения развития асимметрии черепа,

5. Нормализация функции органов и систем, предупреждения деформаций опорно-двигательного аппарата.

657. У младенца в родильном доме выявленна кривошея. В каком возрасте стоит назначить массаж?:

1. 2 недели,

2. 2 месяца,

3. 6 месяцев,

4. 1 месяц,

5. 10-12 месяцев.

658. Задание ЛФК при пневмониях у детей раннего возраста:

1. Постепенное восстановление функции внешнего дыхания,

2. Стимуляция защитных сил организма,

3. Устранение метеоризма и улучшение функции кишечника,

4. Предупреждение рецидива,

5. Все перечисленное.

659. Мальчик 13 лет больной бронхиальной астмой. Какие упражнения необходимо выполнять после ликвидации бронхоспазма?:

1. Дренажные упражнения, динамические дыхательные упражнения с акцентом на вдох, общеукрепляющие упражнения,

2. Динамические дыхательные упражнения и дренажные упражнения,

3. Статические дыхательные упражнения с произношением свистящих, жужжащих звуков на продленном выдохе, упражнения на расслабление мышц грудной клетки,

4. Статические и динамические дыхательные упражнения,

5. Дренажные упражнения, постуральный дренаж, общеукрепляющие упражнения.

660. Задание ЛФК при гипотрофии:

1. Все перечисленное,

2. Улучшение обмена веществ,

3. Улучшение защитных сил организма,

4. Нормализация функций органов пищеварения и других систем,

5. Улучшение и нормализация основных нервных процессов.

661. Какие специальные упражнения проводят при плоскостопии для исправления деформации стопы?:

1. Рефлекторные упражнения, дыхательные упражнения.

2. Дыхательные упражнения, упражнения на растягивание,

3. Специальные виды ходьбы, что корректируют упражнения для стопы, общеукрепляющие упражнения,

4. Общеукрепляющие упражнения,

5. Упражнения с предметами, общеукрепляющие упражнения.

662. Специальные задания ЛФК при сколиозах:

1. Улучшение функционального состояния сердечно-сосудистой системы, органов дыхания, нервно-мышечного аппарата,

2. Разгрузка позвоночника, коррекция сколиотичной деформации, формирования мускульного корсета, воспитания навыков правильной осанки,

3. Повышение физической работоспособности путем общей тренировки организма,

4. Разгрузка позвоночника, повышения адаптации к физическим нагрузкам,

5. Коррекция сколиотичной деформации, повышения физической работоспособности.

663. Женщина 26 лет, беременная, течение беременности нормальное, срок беременности 17 недель, в женской консультации назначена ЛФК. Какие задания ЛФК в этот период беременности?

1. Укрепление мышц, которые принимают участие в родах, обеспечения нормального кровоснабжения плода, снабжения его кислородом, адаптация сердечно-сосудистой системы к физической нагрузке,

2. Выработка навыков ритмичного дыхания с акцентом на диафрагмальное, увеличение снабжения организма кислородом, нормализация вегетативной нервной системы,

3. Профилактика венозного застоя в сосудах малого таза и нижних конечностей, укрепление мышц, которые принимают участие в родах,

4. Укрепление брюшного пресса, увеличение силы и выносливости, улучшения осанки, борьба с запорами, профилактика внутриутробной гипоксии,

5. Укрепление костно-мышечной системы, улучшения условий, которые содействуют полноценному развитию плода.

664. Женщина 22 года, беременная, срок 28 недель. При исследовании установлено тазовое предлежание плода. В какой срок беременности следует назначать корректирующую гимнастику для перевода плода в головное предлежание?

1. С 20 до 28 недель,

2. С 36 до 40 недель,

3. С 29 до35 недель,

4. С 33 до 44 недели,

5. С 17 до 20 недель.

665. В третьем периоде беременности (34 недели) гимнастика включает:

1. Пассивные упражнения для конечностей, укрепляющие в общих чертах упражнения,

2. Упражнения, которые повышают внутрибрюшное давление,

3. Упражнения для профилактики варикозного расширения вен и улучшения кровообращения в участке малого таза,

4. Общеукрепляющие упражнения, упражнения для тренировки диафрагмального типа дыхания,

5. Динамические упражнения для конечностей, общеукрепляющие упражнения.

666. Женщина 20 лет, родильница (3 сутки после родов), роды были нормальные, послеродовой период протекает гладко. Назначена ЛГ. Какие задания в этот период?

1. Повысить общий тонус организма, уменьшить прилив крови к участку малого таза,

2. Способствовать ускорению адаптации организма родильницы к новому состоянию,

3. Возобновить предыдущую осанку, не допустить опущения и других аномалий положения матки, повысить работоспособность женщины,

4. Нормализация процессов возбуждения и торможения, улучшения функции сердечно-сосудистой системы, увеличения объема легочной вентиляции,

5. Улучшение крово- и лимфообращения в органах малого таза, укрепляющее в общих чертах влияние, повышение сопротивления организма к инфекции способствовать сокращению растянутой брюшной стенки.

667. Абсолютные противопоказания к проведению лечебной гимнастики после кесаревого сечения:

1. Субфебрильная температура, парез кишечника,

2. Острая сердечно-сосудистая недостаточность,

3. Метеоризм, обострение поясничного остеохондроза,

4. Острый бронхит, субфебрильная температура,

5. Атония мочевого пузыря, метеоризм.

668. В последние 3-4 недели беременности из лечебной гимнастики исключают упражнения:

1. На расслабление,

2. Для мышц тазового дна,

3. Для мышц брюшного пресса в исходном положении лежа на спине,

4. Для дистальных отделов конечностей в исходном положении лежа на спине,

5. Дыхательные упражнения.

669. В период беременности преимущество отдается упражнениям:

1. Статическим,

2. Статико-динамическим,

3. Динамическим,

4. Изометрическим,

5. Идеомоторным.

670. Возникновение во второй половине беременности у некоторых женщин прогрессирующего гипотонического синдрома в положении лежащие на спине связано с:

1. Давлением матки и внутренних органов на солнечное сплетение,

2. Сжатием маткой брюшной аорты,

3. Сжатием маткой нижней полой вены и нервного сплетения,

4. Сжатием движения диафрагмы увеличенной маткой,

5. Правильный ответ отсутствует.

671. Выполнение физических упражнений при беременности прекращают при:

1. Усталости после занятия,

2. Ускорении частоты дыхательных движений во время занятий,

3. Систематическом появлении схваткообразных болей после занятия,

4. Ускорении пульса во время занятий на 8 толчков за минуту от исходного уровня,

5. Правильный ответ отсутствует.

672. При ретрофлексии матки упражнения на расслабление выполняют из исходного положения:

1. Лежа на животе,

2. Лежа на спине,

3. Сидя на стуле,

4. Стоя,

5. Правильный ответ отсутствует.

673. Женщина 24 года, родильница (15 сутки после родов), роды были нормальные, послеродовой период протекает гладко. Назначена ЛГ. Какие задания в этот период?

1. Способствовать ускорению адаптации организма родильницы к новому состоянию,

2. Восстановить правильную осанку, не допустить опущения и других аномалий положения матки, повысить работоспособность женщины,

3. Улучшение крово- и лимфообращения в органах малого таза, способствовать сокращению растянутой брюшной стенки, предотвратить возникновение аномалий положения матки,

4. Повысить общий тонус организма, уменьшить прилив крови к участку малого таза, повысить сопротивление организма к инфекции,

5. Нормализация процессов возбуждения и торможения, улучшения функции сердечно-сосудистой системы, увеличения объема легочной вентиляции.

674. Абсолютные противопоказания к проведению лечебной гимнастики после кесаревого сечения:

1. Субфебрильная температура, парез кишечнику,

2. Метеоризм, обострение поясничного остеохондроза,

3. Тромбофлебит,

4. Острый бронхит, субфебрильная температура,

5. Атония мочевого пузыря, метеоризм.

675. Противопоказание к ЛФК при воспалительных заболеваниях женских половых органов:

1. Острый воспалительный процесс с повышением температуры и СОЭ,

2. Вторичное бесплодие,

3. Нарушение менструального цикла,

4. Сальпингоофорит,

5. Эндометрит.

676. Основные задания ЛФК при опущении матки:

1. Восстановить правильное положение матки,

2. Восстановить физиологичную функцию связок матки,

3. Укрепить мышцы тазового дна, брюшной стенки, спины,

4. Есть неверные ответы,

5. Все ответы верны.

677. Женщина 34 года, родильница, после кесаревого сечения находится в роддоме. Послеоперационный период протекает без осложнений. На какой день после операции следует вводить в процедуру ЛГ с упражнениями для мышц таза и брюшной стенки?

1. С 3-го дня,

2. С 2-го дня,

3. С 4-го дня,

4. С 5-го дня,

5. С 6-го дня.

678. Женщина 23 года, родильница, находится в роддоме, роды были нормальными, послеродовой период протекает гладко. В какой срок после родов следует назначать ЛГ?

1. На 1 день,

2. На 3 день,

3. На 4 день,

4. На 2 день,

5. На 5 день.

679. Какое исходное положение исключают из комплекса ЛГ в ІІІ триместре беременности:

1. Лежа на спине,

2. Лежа на боку,

3. Сидя,

4. Стоя,

5. Правильного ответа нет.

680. При ретрофлексии матки исключаются из комплекса следующие исходные положения:

1. Лежа на спине,

2. Лежа на боку,

3. Сидя,

4. Стоя,

5. Коленно-локтевое.

681. Восстановительные процессы у детей, по сравнению с взрослыми, протекают:

1. Быстрее, чем у взрослых.

2. Медленнее, по сравнению с взрослыми.

3. С одинаковой скоростью, независимо от возраста.

4. В зависимости от возраста ребенка.

5. В зависимости от степени тренированности.

682. Работоспособность спортсмена обусловлена:

1. Этапом тренировочного процесса.

2. Полноценным процессом восстановления.

3. Урегулированными процессами усталости и возобновления.

4. Скоростью процесса усталости.

5. Все ответы верны.

683. Не вызывают признаков усталости:

1. Малые и средние нагрузки.

2. Значительные и большие нагрузки.

3. Средние и значительные нагрузки.

4. Только малые нагрузки.

5. Только средние нагрузки.

684. В состоянии явного утомления:

1. Нагрузка не оказывает тренировочного эффекта.

2. Нагрузка повышает тренированность.

3. Нагрузка поддерживает достигнутый уровень тренированности.

4. Нагрузка снижает уровень тренированности.

5. Все ответы неверны.

685. Особенностью протекания восстановительных процессов после тренировочных и состязательных нагрузок является:

1. Монохронность.

2. Гетерохронность.

3. Индивидуальность.

4. Полиморфность.

5. Гетероморфность.

686. К особенностям восстановления функций после работы относятся:

1. Неравномерный ход восстановительных процессов.

2. Фазность восстановления мышечной работоспособности.

3. Гетерохронность восстановления разных вегетативных функций.

4. Неодновременное восстановление вегетативных функций, с одной стороны, и мышечной работоспособности с другойстороны.

5. Все ответы верны.

687. К восстановительным средствам относятся:

1. Педагогические, медико-биологические, психологические.

2. Педагогические, медицинские, биологические.

3. Физиологичные, медицинские, психологические.

4. Диагностические, функциональные, биологические.

5. Медицинские, диагностические, функциональные.

688. Рацион спортсмена должен:

1. Отвечать энергозатратам в данный момент времени.

2. Содержать продукты как животного, так и растительного происхождения.

3. Содержать продукты только животного происхождения.

4. Содержать продукты только растительного происхождения.

5. Все ответы верны.

689. Рацион спортивного питания для циклических видов спорта должен содержать:

1. 20-25% белка, 20-25% жира, до 50% углеводов от общей калорийности.

2. 10-18% белка, 37-40% жира, 48-50% углеводов от общей калорийности.

3. 10-12% белка, 27-30% жира, 58-62% углеводов от общей калорийности.

4. 5-10% белка, 27-30% жира, 50-60% углеводов от общей калорийности.

5. 10-12% белка, 17-20% жира, 58-62% углеводов от общей калорийности.

690. Рацион спортивного питания для сложно-координационных видов спорта должен содержать:

1. 10-12% белка, 27-30% жира, 58-62% углеводов от общей калорийности.

2. 17-18% белка, до 30% жира, 52-53% углеводов от общей калорийности.

3. 12-17% белка, до 25% жира, 50-52% углеводов от общей калорийности.

4. 20% белка, до 30% жира, 52-53% углеводов от общей калорийности.

5. 10-12% белка, до 30% жира, 52-53% углеводов от общей калорийности.

691. Рацион спортивного питания для скоростно-силовых видов спорта должен содержать:

1. 20% белка, 27-30% жира, 50-53% углеводов от общей калорийности.

2. 10% белка, 17-20% жира, до 50% углеводов от общей калорийности.

3. До 20% белка, меньше 27% жира, меньше 50% углеводов от общей калорийности.

4. 5-10% белка, 30% жира, 60-63% углеводов от общей калорийности.

5. 15-17% белка, 25-30% жира, 30-35% углеводов от общей калорийности.

692. Не рекомендуется прием белка в количестве больше чем:

1. 2 г/кг;

2. 1,5-2 г/кг;

3. 1 г/кг;

4. 3 г/кг;

5. 2,5 г/кг.

693. Наиболее оптимальное содержание белков животного происхождения в рационе составляет:

1. 55-65%.

2. 35-40%.

3. 50-70%.

4. 20-35%.

5. 20-30%.

694. Избыточные дозы витамина Р могут приводить к появлению следующих побочных эффектов:

1. Апатия.

2. Флебиты.

3. Головная боль.

4. Все ответы верны.

5. Все ответы неверны.

695. К допинговым средствам не относятся:

1. Стимуляторы.

2. Бетаблокаторы.

3. Кровяной допинг.

4. Диуретики.

5. Анаболические стероиды.

696. К препаратам, которые применяются непосредственно в период соревнований для кратковременной стимуляции работоспособности относятся все, кроме:

1. Психостимулирующие средства.

2. Аналептики.

3. Наркотические анальгетики.

4. Анаболические стероиды.

5. Гемотрансфузии.

697. К фармакологическим средствам ограниченного использования не относятся:

1. Алкоголь.

2. Местные анестетики.

3. Кортикостероиды.

4. Марихуана.

5. Стимуляторы цнс

698. К побочным эффектам неконтролированного приема анаболических стероидов у спортсменов относятся:

1. Атрофия тестикулярной ткани.

2. Олигоспермия.

3. Гипертрофия простаты.

4. Все ответы верны.

5. Все ответы неверны.

699. Алкоголь (этанол) запрещен на соревнованиях в перечисленных ниже видах спорта:

1. Автоспорт.

2. Каратэ.

3. Мотоспорт.

4. Все ответы верны.

5. Есть неверные ответы.

700. Бетаблокаторы запрещены на соревнованиях в следующих видах спорта:

1. Лыжный спорт.

2. Стрельба.

3. Автоспорт.

4. Все ответы верны.

5. Есть неверные ответы.

Оригінал-макет підготовлено на кафедрі фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров’я ЗДМУ

Тиражування – кафедра фізичної реабілітації, спортивної медицини, фізичного виховання і здоров’я ЗДМУ