2. Вірші про Донбас українською мовою

Єфанів В.

Донбас

Стрімкі терикони

І вулиці селищ,

Що вибігли в степ горбкуватий,

Здається,

Так просто

Донбас описати.

Але, коли

Вглиб

Починаєш його пізнавати.

Так враз виявляєш,

Що навіть у Даля

Словник малуватий

Для того, щоб

Про людей,

Про великі діла

Мого славного краю сказати.

Жуковський С.

Донецькі вечори

Згоряє день, немов на пласі,

Весняні сутінки встають.

О, вечори ці на Донбасі,

У нас в шахтарському краю.

Хіба ж іще такі де стрінеш,

Щоб душу тішили отак:

Вони, немов барвінок, сині

Та ще й гіркі комусь на смак.

Жуковський С.

Донеччина

Дихне над очеретами

Зі сходу вітровій.

Донеччино, Донеччино,

Коханий краю мій.

Затуманію поглядом,

Душею затремчу.

І мрією, і спогадом

До тебе я лечу.

Рясним зелом заклечана,

В байраках і гаях.

Донеччино, Донеччино, -

Весніє на вустах.

В степу далеке марево

Спливає, наче сон.

Небес блакитне маєво

І сивий терикон.

Отут розправив плечі я,

Як України син.

Донеччино, Донеччино,

Земний тобі уклін!

Жуковський С.

Наче вершники у бурках чорних...

Донеччино, свята моя колиско,

Людських сердець неоцінимий скарб!

Чи ручаї дзвенять, чи пада листя,

Чи осінь ставить свій останній карб –

Люблю тебе, святкову і буденну,

В ранковий час і в надвечірню мить,

Коли вітри свистять в телеантенах,

Коли снігами далечінь шумить.

І, наче вершники у бурках чорних,

Летять навстріч крізь снігову крупу

Далекі, мов з легенди, терикони,

По білому, у вибалках степу.

Слова Жуковського С.

Музика Доната Патричі

Пісня про Донбас

Рідна земле в сонячній короні,

Дорога і люба без прикрас –

В сполохах заграв і шапках териконів,

Із співучим іменем Донбас.

Приспів:

Донбас, ми в підземні глибини за скарбом ідем,

Донбас, ми з тобою не хлібом єдиним живем.

І доля, і щастя - все спільне з тобою у нас,

Вогнений, курганний Донбас!

Край тополь замріяних і кленів,

Золотистих нив і зелен-трав,

Де в містах і білих селищах численних

Кожний з нас під зорями зростав.

Приспів.

В лавах вугіль блиска, як рубіни,

В печах сталь янтарно визріва, -

Недарма тебе перлиною Вкраїни

З гордістю народ наш назива.

Приспів.

Жуковський С.

Робітничий мій Донбас

Ти гримиш мені органом

У роботі повсякчас,

Вогнеликий і курганний,

Мій омріяний Донбас.

Над тобою білі хмари,

Наче лебеді, пливуть...

Славнозвісний вугледаре,

Я не міг тебе минуть.

Бо ж на першому привалі

Я почув іще здаля,

Як мені твої співали

Надра, небо і земля.

Дивним вражений хоралом,

Йшов я степом навмання.

І душа моя вбирала

Ритми сонячного дня.

Юнь мою ти взяв на пробу

І характер замісив.

Я щасливий тим, що робу

Із плеча твого носив.

Тож грими мені органом,

Де б не був я - повсякчас,

Вогнеликий і курганний,

Робітничий мій Донбас.

Жуковський С.

Це ти, моя Донеччино...

Нам всім під сонцем довелось зрости,

Де пролягли далекі сині гони,

Це ти, моя Донеччино, це ти,

Позначена шапками териконів.

Де спалахи відсвічують заграв,

І дзінко котить луни залізниця.

Де кожний з нас уперше покохав

І вийшов в степ,що росами іскриться.

Це ти, моя Донеччино, це ти —

Твої птахи, що линуть над землею.

Твій велелюд, що мужньо до мети

Крокує з Україною всією.

Серця у нас гарячі, як вогні,

Ми прагнем єдності і злагоди у всьому,

Щоб гріли душу рідні нам пісні,

І процвітало щастя в нашім домі.

Нам є що цінувати й берегти,

Багата скарбами підземними країна.

Це ти, моя Донеччино, це ти, —

Сторайдужна перлина України!

Ночовний М.

І все ж Донбас відкрив найпершим

Данко,

І не своє, його вугільне серце запалив.

...Допоки пломеню у наших грудях стане,

Допоки й серце Данко не згорить.

Прачева Л.

Осінь на Донеччині

Сине небо - небокрай,

На землі Донецькій - рай!

Золото дарує осінь

Людям безкоштовно зовсім!

Щиро радість роздає;

Всім і все, що в неї є:

З листя килими чарівні,

Ніжні спогади предивні

І надії пречудові,

І живе, цілюще слово.

Прачева Л.

Подивиться, яка краса,

Подивиться навколо себе!

Нас Донеччина колиса,

Сонце пестить, леліє небо.

Подивиться, яка краса!

Все це нам задля щастя дане:

Кришталева бринить роса –

Хай водою живою стане,

Змиє горе і біль спинить,

І ненависті злу отруту

Допоможе із серця змить,

Щоб плекать в нім любові руту.

Подивиться, яка краса!

Наче мати нас колиса,

Примовляє земля рідна,

ненька:

• У любові живіть, рідненькі,

Не цурайтеся свого дому,

Не бажайте горя нікому.

Бо усі ви для мене - діти,

І болить мені зиму й літо

Моє серденько, все про вас,

Щоб відкрилися очі враз.

Прокидайтеся, схамениться,

Серцем слухайте і дивіться,

Примовляє земля, шепоче,

Захистить нас від лиха хоче.

Сосюра В.

Далекий рідний мій Донбас

встає мов із тумана...

Я оспівав тебе не раз,

зоря моя рум'яна!

В твоїй колисці я гойдавсь,

овіяний гудками,

і за її краї чіплявсь

маленькими руками.

Тобі одній загадок моря

і пісня, що не в'яне,

моя рум'яная зоря,

Донеччина кохана!

1962 р.

Сосюра В.