Енрі Юр
Ендрю Юр, як і Беббідж, закликав до спеціалізації. Саме в недоліках роботи тих, хто займався організацією праці, він бачив соціальну причину важкої праці й злиденного становища робітників, грубого ставлення до них, зловживання дитячою працею. На думку Юра справжньою причиною цих проблем була недостатня механізація праці. Він стверджував, що потрібна спеціалізація, заснована на заміщенні живої праці машинами й устаткуванням, тобто матеріалізованою працею, капіталом. Саме це, на його думку забезпечить прогрес у суспільному виробництві.
Вільям Стенлі Джевонс
У галузі економічної теорії найважливішою роботою Джевонса є "Теорія політичної економії", що була опублікована у 1871 році. У ній автор став, по суті, творцем нової економічної теорії, що відрізняється від поглядів А. Сміта, Д. Рікардо і К. Маркса. Якщо останні предметом своєї науки вважали відносини між класами і соціальними групами, тобто між людьми, то В. Джевонс центр досліджень став поступово переносити на відносини між людиною і товаром. Його більше цікавили не витрати виробництва, а корисність, дослідження якої привело до введення поняття межі.
Водночас маржиналістський підхід дав йому змогу порівняно легко розв'язати одну з найважливіших економічних проблем - проблему праці, а також передбачити багато положень, що з'явилися у науковій теорії управління Ф. Тейлора.
Представники маржиналізму виступали за вивчення загальних закономірностей економічного розвитку незалежно від національної специфіки, місця і часу перебігу економічних явищ і процесів. Основна ідея маржиналізму— це дослідження граничних економічних величин як взаємозв'язаних явищ економічної системи на рівні фірми, галузі (мікроекономі-ка) та національної економіки (макроекономіка). Досліджується не те, як змінюється економіка, а те, як вона улаштована, як може існувати і не руйнуватися система, котра складається з індивідів, що керуються власними інтересами
В. Джевонс вважав, щоб збільшити загальну корисність, необхідно створити більшу кількість товарів, а це потребує додаткових витрат праці. З цієї залежності він дійшов такого висновку: позитивна корисність - насолода товарами, передбачає зростання негативної корисності - збільшення живої праці, втоми робітників. Все це, на думку В. Джевонса, вело до збільшення виробничих витрат.
Звідси В. Джевонс доходив висновків, що стали надалі основою багатьох концепцій менеджменту, спрямованих на досягнення рівноваги у ринковому конкурентному суспільстві: інтереси робітника врешті-решт збігаються з інтересами підприємця. Тому він вважав необхідною участь робітників у розподілі прибутку. Звідси він пропонує ще один логічний висновок: робітник поступово стає власником, дрібним капіталістом.
Отже, В. Джевонс дійшов висновку про наявність законів, що управляють результатами праці, втомою і насолодою. Він поглибів і розширив раніше розроблені аспекти управління положеннями про важливість менеджменту, закликаючи інших дослідників до його подальшого розроблення.
Таким чином, ідеї Ч. Беббіджа, Е. Юра й В. Джевонса поклали початок координації людських ресурсів для задоволення потреб зростаючого ринку, що й було початком зародження менеджменту в теперішньому його розумінні. Саме це створило передумови для подальшої еволюції управлінської думки.