Питання для обговорення

1. Мета і зміст контролю за сплатою платежів за ресурси.

2. Завдання податкового контролю за справлянням платежів за ресурси.

3. Порядок перевірки правильності обчислення платежів за ресурси до сплати в бюджет.

4. Порядок перевірки звітності із сплати платежів за ресурси і контроль за своєчасністю її подання.

5. Законодавче регулювання організації контролю за сплатою ресурсних платежів.

Практичні завдання

1. Описати структуру податкової звітності про сплату кожного з існуючих платежів за ресурси та вказати первинні документи, на підставі яких вона складається платником.

2. Проаналізувати чинне податкове законодавство як нормативну базу:

1. для заповнення податкової звітності про сплату кожного з існуючих платежів (податків) за ресурси;

2. організації податкового контролю за правильністю обчислення та сплатою платежів за ресурси.

3. Визначити спільні риси та відмінності у організації контролю за сплатою конкретних платежів за ресурси.

Задача 1. Підприємство за звітний період здійснило вироб­ництво 100 тон продукції. За технологічними нормами для виробництва 1 тони продукції необхідно використати 35 м³ прісної води. Ліміт використання складає 3 250 м³. Обчислити плату за спеціальне використання водних ресурсів за звітний період з урахуванням нормативу плати за спеціальне викорис­тання води.

Задача 2. За звітний період підприємством – платником використано 120 тонн бензину при ліміті 85 тонн. Обчислити екологічний податок до сплати за звітний період, використо­вуючи ставки податку і коригуючи коефіцієнти (для міста Полтава – 1,35, для міста Київ 1,8).

Питання для самопідготовки і самоконтролю знань

1. Види платежів за ресурси і призначення плати за їх використання.

2. Порядок перевірки правильності обчислення кожного з платежів за ресурси до сплати в бюджет.

3. Особливості визначення плати за понадлімітне викорис­тання природних ресурсів.

4. Причини віднесення плати за понадлімітне використання води та понадлімітні втрати корисних копалин на прибуток, що залишається в розпорядження підприємства після оподат­кування.

5. Порядок перевірки правильності заповнення звітності по сплаті платежів за ресурси і контроль за своєчасністю її подання.

6. Особливості законодавчого регулювання організації контролю за сплатою ресурсних платежів і перспективи його удосконалення.

Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань

1. Мета, зміст і завдання податкового контролю за справлянням платежів за ресурси.

2. Відмінності між платежами за ресурси і платою за землю.

3. Роль платежів за ресурси у формуванні доходів бюджету.

4. Напрями вдосконалення чинного законодавства щодо справляння ресурсних платежів.

Література: 1; 2; 4; 5; 8; 9; 11–17; 22.

Тема 11. Контроль у сфері майнового оподаткування Методичні поради до вивчення теми

Майнове оподаткування у більшості країн світу передбачає стягнення податку з вартості рухомого і нерухомого майна юридичних осіб і громадян. Підходи до законодавчого виз­начення об’єктів оподаткування і категорій платників є різними. Зарубіжний досвід передбачає оподаткування виключно такого майна фізичних осіб, яке не є життєво необхідним громадянину та його родині.

В усьому світі податок на нерухомість є найголовнішим джерелом наповнення місцевих бюджетів. Базою оподаткування виступає, як правило, вартість житла. Податок на нерухомість у зарубіжних країнах є «природним регулятором» – якщо місцева громада прикладає зусиль, щоб її населений пункт не залишали мешканці, там просто встановлюється менший розмір податку.

В Україні майнове оподаткування є невпорядкованим і пред­ставлене лише податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який передбачено Податковим кодексом України і введено лише з 1 липня 2012 р.

Базою оподаткування визначена житлова площа об’єкта житлової нерухомості.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової неру­хомості.

Визначення платників податку в разі перебування об’єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

1. якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

2. якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

3. якщо об’єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості.

Не є об’єктом оподаткування:

1. об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у влас­ності держави або територіальних громад (їх спільній влас­ності);

2. об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визна­чені законом;

3. будівлі дитячих будинків сімейного типу;

4. садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об’єкта на одного платника податку;

5. об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім’ям та прийомним сім’ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю;

6. гуртожитки.

База оподаткування об’єктів житлової нерухомості, які пере­бувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом дер­жавної податкової служби на підставі даних Державного реєст­ру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

База оподаткування об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно, виходячи з житлової площі об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

У разі наявності у платника податку кількох об’єктів оподат­кування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об’єктів.