План семінарського заняття
Семінарське заняття № 5
План
(Питання для обговорення)
1. Командоутворення як метод формування згуртованого колективу
2. Види і типи команд, їх функції
2. Соціальний розвиток колективу організації: фактори, принципи та методи
Практичні завдання до теми
Для закріплення знань з даної теми необхідно виконати практичне завдання та підсумковий тест (тестування проводиться під час семінарського заняття).
Практичне завдання.
І. Розглянте конкретну СИТУАЦІЮ та письмово виконайте запропоновані завдання.
СИТУАЦІЯ
Йшов другий рік повстання проти Нотінгемського шерифа. Була весна. Робін Гуд вирішив прогулятися у Шервудському лісі. Він йшов і обдумував свій успіх, стан своїх сил, недавні дії шерифа та можливості, що повстали перед ним. Повстання проти шерифа розпочлося з особистого протистояння, воно ззародилося з конфлікту між Робіном та шерифом з його адміністарцією. Однак, виступивши проти один на один, Робін навряд чи міг досягти успіху. Саме тому, він почав шукати спільників, людей скривджених та з загостреним віддчуттям несправедливості. Пізніше він почав приймати усіх, хто до нього приєднувався, задаючи при цьому лише декілька питань та вимагаючи лише одного – бажання служити. Сила, як він був впевнений, полягає в кількості.
Перший рік пройшов під знаком перетворення групи людей в дисципліновану команду, яку об,єднувало вороже ставлення до шерифа та бажання жити поза законом. Команда була організована дуже просто. Робін мав всю владу, приймаючи усі важливі рішення. Окрім завдання він делегував своїм лейтенантам повноваження. Вілл Скарлет відповідав за розвідку. Його основним завданням було перетворитися на тінь шерифа та його людей з тим, щоб упереджувати кожний їх наступний крок. Він також збирав інформацію про пересування багатих купців та збирачів податків. Маленький Джон повинен був підтримувати дисципліну серед людей Робіна та забезпечувати відповідність навичок людей вимогам їх професій. Шерлок відповідав за фінанси. Він конвертував здобич в гроші, ділив їх між співучасниками та знаходив надійні місця для переховування спільних коштів, що залишилися. І, нарешті, Мук, син Міллера, мав надзвичайно складне завдання забезпечувати усім необхідним постійно зростаючу команду “лісових жителів”.
Збільшення команди завжди задовольняло Робіна, але, разом з тим, було і причиною його стурбованості. Слава про його “лісових жителів” швидко поширювалась, нові рекрути вливалися в організацію з усіх куточків Англії. В міру зростання команди їх маленьке лісове сховище перетворювалось на великий військовий табір. Між рейдами люди валяли дурня, граючи в ігри та нічого не роблячи. Моральний дух спадав, все важче було підтримувати дисципліну. “Чому” – задавався питання Робін і сам собі відповідав: “Я не знаю і половини людей, якими я зараз управляю”.
Зі зростанням банди зменшувалися і можливості прокормитися, які завжди надавав ліс, що їх оточував. Дичини ставало все менше, і все більше треба було розраховувати на постачання з навколишніх сіл. Витрати пов,язані з закупівлею їжі, виснажували фінансові можливості організації, та ще й саме у той момент, коли надходження почали зменщшуватися. Ті, хто мав, що втрачати, подорожуючи, почали обходити ліс десятою дорогою. Для них це, звичайно, було дорого та незручно, та все ж краще, ніж залишатися взагалі без нічого. Робін був впевнений, що настав час, коли потрібно змінити політику “лісових жителів”, а саме: замість конфіскувати товари у купців, які проїзджали через ліс, брати з них фіксоване мито за транзит. Його лейтенанти виступали категорично проти такої ідеї. Вони гордились знаменитим лозунгом: “Грабуй багатих, віддавай бідним”. “З іншого боку” – казали вони – “фермери та міські жителі це найкращі союзники. Як ми зможемо розраховувати на їх допомогу в нашій боротьбі проти шерифа, якщо ми їх теж почнемо обкладати митом за транзит?”
Робін думав про те, як довго ще “лісові жителі”зможуть використовувати ті методи, що і в ранні дні свого існування. Шериф ставав все сильнішим та краще організованим. Зараз він вже мав гроші та людей і починав турбувати банду, намагаючись визначити її слабкі місця. Плин подій почав змінюватись на користь "лісових жителів“. Робін відчував, що необхідно зробити якісь рішучі кроки до перемоги ще до того, як шериф отримає шанс нанести смертельний удар. “Але як це зробити?” – питав він сам себе.
Робін часто мріяв про можливість вбити шерифа, але шанси зробити це все зменшувалися. Крім того, вбивство шерифа могло б задовольнити його осоьбисте прагнення помсти, але ніяк не могло виправити загальну ситуацію. Робін сподівався, що постійна атмосфера загрози та нездатність збирати податки рано яи пізно приведуть до усунення шерифа з його посади. Але навпаки, шериф міг скористатися своїми політичними зв,язками та отримати підтримку. Він мав могутніх друзів при королівському дворі та користувався повагою регента, принца Джона.
Принц Джон був непостійним та порочним. Його з,їдала власна непопулярність в народі, який хотів повернути на трон ув,язненого Короля Річарда. Він жив у постійному страсі перед баронами, які надавши йому регентство, зараз вже почали сумніватися, чи віддавати йому трон. Декілька баронів навіть почали заколот з метою визволення Річарда Левове Серце з австрійської тюрми. Робіна вони теж запросили приєднатись до заколоту в обмін на амністію. Це була небезпечна пропозиція. Одна річ провінційне розбійництво, інша – інтриги королівського двору. Шпигуни принца Джона були повсюди. Якщо план провалиться, переслідування стане безжалісним, а покарання – неминучим і швидким.
Звук горну, що закликав до вечері, відволік Робіна від його думок. В повітрі стояв запах смаженої оленини. Жодного рішення все ще не було прийнято. Робін повернув до табору, обіцяючи самому собі, що він обов,язково зосередиться на цих речах після повернення з заврашнього рейду.