План практичного заняття 11

1. Етапи розвитку світової бюджетної практики.

2. Особливості бюджетного планування у різних країнах світу.

3. Особливості виконання бюджету та бюджетного контро­лю у розвинених країнах.

4. Органи управління бюджетом та розмежування їх пов­но­важень у розвинених країнах світу.

Питання для самопідготовки і самоконтролю знань

1. Етапи розвитку світової бюджетної практики.

2. Особливості бюджетного планування у різних країнах світу.

3. Особливості виконання бюджету та бюджетного контро­лю у розвинених країнах.

4. Органи управління бюджетом та розмежування їх повно­важень у розвинених країнах світу.

Тематика індивідуальних навчально-дослідних завдань

1. Зарубіжний досвід бюджетного планування та його засто­сування в Україні.

2. Шляхи розв’язання проблеми бюджетного вирівнювання в розвинених країнах.

3. Зарубіжний досвід бюджетного вирівнювання та його застосування в Україні.

4. Зарубіжний досвід управління державним боргом та мож­ливості його використання в Україні.

5. Практика організації бюджетного контролю у економічно розвинених країнах та можливість використання зарубіжного досвіду в Україні.

6. Оптимальні межі бюджетного федералізму. Світова практика.

7. Особливості організації бюджетного процесу в США.

8. Бюджетний процес в Росії на сучасному етапі.

9. Процедура розгляду і затвердження законопроекту про бюджет (на прикладі двох-трьох держав).

10. Місце і роль спеціальних органів контролю в управлінні бюджетним процесом (на прикладі однієї держави).

Література: 47, С. 171–186; 50, С. 587–830; 55, С. 171–186; 60, С. 234–258; 70, С. 21–48; 77, С. 31–48.

Тести вихідного контролю знань Змістовий модуль 1 Теоретичні та організаційні засади функціонування бюджету

1. Об’єктом бюджетного менеджменту виступає:

   1. сукупність органів законодавчої влади;

   2. сукупність органів виконавчої влади;

   3. бюджетні ресурси та бюджетні відносини;

   4. органи управління бюджетом.

2. Суб’єктом бюджетного менеджменту є:

   1. сукупність органів представницької влади;

   2. сукупність органів виконавчої влади;

   3. бюджетні ресурси та бюджетні відносини;

   4. органи управління бюджетом.

3. Бюджетний устрій країни включає:

   1. сукупність бюджетів, затверджених на території дер­жави, закріплених правовими нормами;

   2. структуру та принципи побудови бюджетної системи, засади розмежування доходів і видатків, організацію бюджет­ного процесу;

   3. бюджетне планування, формування бюджетного устрою,забезпечення виконання бюджету та бюджетний контроль;

   4. складання, розгляд, затвердження, виконання, контроль за виконанням бюджету.

4. Бюджетний процес включає наступні стадії:

   1. складання та розгляд проекту бюджету;

   2. складання та виконання бюджету;

   3. розгляд, прийняття, виконання бюджету;

   4. повна відповідь відсутня.

5. Бюджетний період в Україні:

   1. рівний сукупній тривалості стадій бюджетного процесу;

   2. співпадає з календарним роком;

   3. може бути іншим, ніж календарний рік за умови оголо­шення надзвичайного стану;

   4. в і б;

6. Учасниками бюджетного процесу в Україні є:

   1. Президент України і Верховна Рада;

   2. Кабінет міністрів та органи Державного Казначейства;

   3. розпорядники бюджетних коштів;

   4. усі перелічені.

7. Повноваження надане розпоряднику бюджетних кош­тів на здійснення платежів із конкретною метою в процесі виконання бюджету – це:

   1. бюджетне асигнування;

   2. бюджетне зобов’язання;

   3. бюджетне призначення;

   4. бюджетний запит.

8. Здійснення розміщення замовлення, укладання дого­во­ру, придбання товару, послуги чи здійснення інших анало­гічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з яки­ми необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому – це:

   1. бюджетне асигнування;

   2. бюджетне зобов’язання;

   3. бюджетне призначення;

   4. бюджетний запит.

9. Повноваження, надане головному розпоряднику бюд­жетних коштів, що має кількісні та часові обмеження – це:

   1. бюджетне асигнування;

   2. бюджетне зобов’язання;

   3. бюджетне призначення;

   4. бюджетний запит;

   5. бюджетний розпис.

10. Документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуван­ням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для діяль­ності на наступний бюджетний період – це:

    1. бюджетне асигнування;

    2. бюджетне зобов’язання;

    3. бюджетне призначення;

    4. бюджетний запит.

11. Документ, в якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету на певні періоди відповідно до бюджетної класифікації – це:

    1. бюджетне асигнування;

    2. бюджетне зобов’язання;

    3. бюджетне призначення;

    4. бюджетний розпис.

12. Головні розпорядники встановлюються шляхом:

    1. взяття бюджетних зобов’язань;

    2. складання бюджетних запитів;

    3. встановлення бюджетних призначень;

    4. встановлення бюджетного розпису.

13. Проект закону про державний бюджет готує:

    1. Верховна Рада України;

    2. Кабінет Міністрів України;

    3. Президент України;

    4. Міністерство Фінансів України.

14. Постанову щодо схвалення проекту закону «Про Дер­жавний бюджет» України приймає:

    1. Верховна Рада України;

    2. Кабінет Міністрів України;

    3. Президент України;

    4. Міністерство Фінансів України.

15. Основні напрямки бюджетної політики України на наступний бюджетний період формулює:

    1. Верховна Рада України;

    2. Кабінет Міністрів України;

    3. Президент України;

    4. Міністерство Фінансів України.

16. Прийняття проекту закону «Про Державний бюджет» України у першому читанні:

    1. здійснюється Кабінетом Міністрів після подання Мі­ністерства Фінансів;

    2. полягає у прийнятті рішення щодо висновків та пропо­зицій до проекту закону «Про Державний бюджет»;

    3. передбачає встановлення обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків, обсягу міжбюджетних трансфертів;

    4. полягає у голосуванні щодо окремих статей проекту закону «Про Державний бюджет» України та по проекту закону в цілому.

17. Прийняття проекту закону «Про Державний бюджет» у другому читанні:

    1. здійснюється Кабінетом Міністрів після подання Мі­ністерства Фінансів;

    2. полягає у прийнятті рішення щодо висновків та пропо­зицій до проекту закону «Про Державний бюджет»;

    3. передбачає встановлення обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків, обсягу міжбюджетних трансфертів;

    4. полягає у голосуванні щодо окремих статей проекту закону «Про Державний бюджет» України та по проекту закону в цілому.

18. Прийняття проекту закону «Про Державний бюджет» у третьому читанні:

    1. здійснюється Кабінетом Міністрів після подання Мі­ністерства Фінансів;

    2. полягає у прийнятті рішення щодо висновків та про­по­зицій до проекту закону «Про Державний бюджет»;

    3. передбачає встановлення обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків, обсягу міжбюджетних трансфертів;

    4. полягає у голосуванні щодо окремих статей проекту закону «Про Державний бюджет» України та по проекту закону в цілому.

19. Якщо до початку нового бюджетного періоду не на­брав чинності закон «Про Державний бюджет» України, то:

    1. витрати Державного бюджету можуть здійснюватись лише на цілі, визначені законом «Про Державний бюджет» на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проектізакону «Про Державний бюджет» України на наступний бюд­жетний період;

    2. витрати Держбюджету здійснюються відповідно до за­кону «Про Державний бюджет» на попередній бюджетний пері­од;

    3. витрати Держбюджету здійснюються лише на цілі, пе­редбачені у проекті закону «Про Державний бюджет» України на наступний бюджетний період;

    4. правильна відповідь відсутня.

20. До прийняття закону «Про Державний бюджет» Украї­ни на поточний бюджетний період запозичення можуть здій­снюватися:

    1. лише на цілі, передбачені державною програмою ін­вестицій;

    2. лише з метою погашення процентів по державним борговим зобов’язанням;

    3. лише з метою погашення основної суми державного боргу;

    4. з метою погашення боргових зобов’язань держави та відповідних процентів.

21. Зміни до закону «Про Державний бюджет» України можуть вноситись:

    1. у випадку зміни податкового законодавства;

    2. у випадку виникнення відхилення оцінки прогнозу надходжень до бюджету від прогнозу, врахованого при затвер­дженні бюджету;

    3. у випадку ратифікації міжнародних угод, що потре­бують бюджетних витрат;

    4. в усіх перерахованих випадках.

22. Прийняття рішення щодо висновків та пропозицій до проекту закону «Про Державний бюджет»

    1. передбачає прийняття проекту закону «Про Держав­ний бюджет» України у першому читанні;

    2. передбачає прийняття проекту закону «Про Держав­ний бюджет» у другому читанні;

    3. передбачає прийняття проекту закону «Про Держав­ний бюджет» у третьому читанні;

    4. передбачає прийняття проекту закону «Про Держав­ний бюджет» у четвертому читанні.

23. Встановлення обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків, обсягу міжбюджетних трансфертів:

    1. передбачає прийняття проекту закону «Про Держав­ний бюджет» України у першому читанні;

    2. передбачає прийняття проекту закону «Про Держав­ний бюджет» у другому читанні;

    3. передбачає прийняття проекту закону «Про Держав­ний бюджет» у третьому читанні;

    4. передбачає прийняття проекту закону «Про Держав­ний бюджет» у четвертому читанні.

24. Голосування щодо окремих статей проекту закону «Про Державний бюджет» України та по проекту закону в цілому:

    1. передбачає прийняття проекту закону «Про Держав­ний бюджет» України у першому читанні;

    2. передбачає прийняття проекту закону «Про Держав­ний бюджет» у другому читанні;

    3. передбачає прийняття проекту закону «Про Держав­ний бюджет» у третьому читанні;

    4. передбачає прийняття проекту закону «Про Держав­ний бюджет» у четвертому читанні.

25. Економічна сутність бюджету – це:

    1. сукупність економічних відносин із приводу форму­вання, розподілу та використання ВВП, виробленого суспіль­ством, на загальнодержавні потреби;

    2. сукупність грошових відносин із приводу формування, розподілу та використання на загальнодержавному та регіональ­ному рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави;

    3. сукупність економічних відносин із приводу форму­вання, розподілу та використання ВВП для забезпечення розши­реного відтворення та задоволення загальнодержавних потреб;

    4. сукупність матеріальних цінностей, виражена у гро­шо­вому вимірнику, вироблена суспільством за певний проміжок часу.

26. Матеріальним втіленням бюджетних відносин є:

    1. загальнодержавний фонд грошових коштів, що знахо­диться у розпорядженні Уряду і використовується на загально­державні потреби;

    2. централізовані фонди грошових коштів, у яких кон­центруються грошові надходження підприємств, організацій, населення, і які використовуються на загальнодержавні потреби;

    3. резервні фонди, що формуються на макро- та мікро­рівнях;

    4. сукупність грошових відносин із приводу формування, розподілу та використання на загальнодержавному та регіо­наль­ному рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави.

27. Сутність бюджету проявляється у таких його функціях:

    1. розподільчій і контрольній;

    2. ризиковій, попереджувальній, заощаджувальній такон­трольній;

    3. фіскальній та стимулюючій;

    4. перерозподільній, соціальній, регулюючій, контроль­ній.

28. З правової точки зору бюджет – це:

    1. сумарний обсяг доходів та видатків органу влади;

    2. план фінансування втілення міжнародної, оборонної, соціальної та економічної політики держави;

    3. законодавчо закріплений фінансовий план державного або територіального рівня;

    4. співвідношення платежів та надходжень на певний момент або за певний проміжок часу.

29. Як фінансовий план бюджет:

    1. може включати загальний та спеціальний фонди;

    2. включає доходну та видаткову частини;

    3. будується за балансовим принципом;

    4. всі відповіді правильні.

30. Як фінансовий план бюджет може включати:

    1. фонди поточних та відкладених виплат;

    2. основний та додатковий фонди;

    3. загальний та спеціальний фонди;

    4. фонд надходжень та фонд видатків.

31. Законодавчо закріплений фінансовий план державно­го або територіального рівня – це:

    1. характеристика економічної сутності бюджету;

    2. правова характеристика бюджетних відносин;

    3. матеріальне втілення бюджетних відносин;

    4. функціональна характеристика бюджету.

32. Сукупність грошових відносин із приводу форму­ван­ня, розподілу та використання на загальнодержавному та регіональному рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави, – це:

    1. характеристика економічної сутності бюджету;

    2. правова характеристика бюджетних відносин;

    3. матеріальне втілення бюджетних відносин;

    4. функціональна характеристика бюджету.

33. Централізовані фонди грошових коштів, у яких кон­центруються грошові надходження підприємств, організа­цій, населення, і які використовуються на загальнодержавні потреби – це:

    1. характеристика економічної сутності бюджету;

    2. правова характеристика бюджетних відносин;

    3. матеріальне втілення бюджетних відносин;

    4. функціональна характеристика бюджету.

34. Бюджетні правовідносини в Україні регулюють:

    1. Закон України «Про бюджетну систему» та закон «Про Державний бюджет»;

    2. Конституція України, Бюджетний Кодекс, закон «Про Державний бюджет»;

    3. закони, що регулюють бюджетні правовідносини, нор­мативно-правові акти Уряду та центральних органів виконавчої влади, рішення органів влади АР Крим, місцевих держадмі­ністрацій та органів місцевого самоврядування, прийняті на під­ставі Бюджетного Кодексу, закону «Про Державний бюджет» та інших законів, що регулюють бюджетні правовідносини;

    4. відповіді б і в.

35. Бюджет держави є складовою ланкою:

    1. державного кредиту;

    2. системи резервів;

    3. міжнародних фінансів;

    4. державних фінансів.

36. Бюджетна система України складається:

    1. Державного бюджету і місцевих бюджетів;

    2. державного бюджету і бюджетів місцевого самовряду­вання;

    3. сукупності бюджетів територіальних громад;

    4. бюджетів міст, селищ, сіл та їх об’єднань.

37. Багатогранність об’єкту бюджетного менеджменту по­лягає в тому, що:

    1. бюджет існує як сукупність відносин, фонд грошових коштів та фінансовий план;

    2. бюджетна система включає державний бюджет і міс­цеві бюджети;

    3. у бюджетному процесі виділяється ряд стадій;

    4. виконанням бюджету займається певна сукупність суб’єктів.

38. До функцій бюджетного менеджменту відносяться:

    1. розподільча і контрольна;

    2. фіскальна, що проявляється при формуванні бюджет­но­го фонду, і регулююча, яка реалізується при його вико­рис­тан­ні;

    3. бюджетне планування, формування бюджетного устрою,забезпечення виконання бюджету та бюджетний контроль;

    4. складання, розгляд, затвердження, виконання, контрольза виконанням бюджету.

39. Бюджетна система – це:

    1. сукупність сфер бюджетних відносин, які виділяються внаслідок існування відзнак у методах формування та вико­ристання бюджетних ресурсів;

    2. сукупність бюджетів, запроваджених на території дер­жави, закріплена законодавчо;

    3. сукупність форм та методів утворення, розподілу та використання бюджетних ресурсів;

    4. правильна відповідь відсутня.

40. Можлива така структура бюджетної системи:

    1. створення єдиного для всієї країни бюджету;

    2. створення регіональних бюджетів;

    3. поєднання централізованих і децентралізованих бюд­жетів;

    4. відповіді а, б і в.

41. Бюджетна система України включає:

    1. державний бюджет та місцеві бюджети;

    2. державний бюджет та бюджети місцевого самовряду­вання;

    3. державний бюджет, місцеві бюджети, бюджети місце­вого самоврядування;

42. До місцевих бюджетів в Україні відносяться:

    1. бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

    2. бюджет Автономної республіки Крим, обласні, районні,районів у містах;

    3. а і б.

43. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються лише:

    1. бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

    2. бюджет Автономної республіки Крим, обласні, район­ні,районів у містах;

    3. а і б.

44. Зведений бюджет – це:

    1. сукупність місцевих бюджетів в Україні;

    2. сума показників місцевих бюджетів;

    3. сума показників бюджетів відповідного адміністратив­но-територіального утворення та нижчого рівня;

    4. сума показників бюджетів відповідного адміністра­тив­но-територіального управління та вищого рівня.

45. Принцип єдності бюджетної системи України, прого­лошений законодавчо, означає, що:

    1. бюджетні відносини забезпечуються єдиною правовою базою, грошовою системою, бюджетною класифікацією;

    2. державний бюджет України формується з місцевих бюджетів та бюджетів місцевого самоврядування;

    3. бюджетна політика країни повинна бути пов’язаною з міжнародною, податковою, кредитною та соціальною політи­кою;

    4. відповіді а, б і в.

46. Принцип «самостійності» при побудові бюджетної системи України означає, що:

    1. місцеві органи влади самостійно визначають обсяги відрахувань до бюджетів загальнодержавних податків та зборів, акумульованих на відповідній території;

    2. за кожним бюджетом закріплюються відповідні дже­рела доходів та відповідні органи влади мають право на визна­чення напрямків використання коштів;

    3. в країні створюється мережа незалежних уособлених регіональних бюджетів, відносини щодо яких регламентуються територіальними органами влади самостійно;

    4. правильна відповідь відсутня.

47. Принцип «збалансованості» при побудові бюджетної системи України передбачає, що:

    1. повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюд­жетний період;

    2. державний бюджет не може прийматись із дефіцитом без визначення джерел його покриття;

    3. місцеві бюджети не можуть прийматись із дефіцитом без визначення джерел його покриття;

    4. жоден бюджет не може бути затверджений із дефіцитом.

48. Принцип «субсидіарності» при побудові бюджетної системи України означає:

    1. цільове використання бюджетних коштів лише на цілі, визначені бюджетними принципами;

    2. відповідальність учасників бюджетного процесу за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу;

    3. максимальне наближення фінансування надання сус­пільних послуг до їх безпосередньо споживача;

    4. справедливість і неупередженість у розподілі суспіль­ного багатства між громадянами і територіальними громадя­нами.

49. Органи системи Міністерства фінансів України за структурою складаються:

    1. три ланки (вища, середня, базова);

    2. одна ланка (центральний апарат);

    3. дві ланки (центральна і на рівні АРК, областей, міст Києва і Севастополя).

50. Рахункова палата України підпорядкована:

    1. Кабінету Міністрів України;

    2. Верховній Раді України;

    3. здійснює діяльність як самостійний орган державного фінансового контролю.

51. Завданням центрального апарату Міністерства фінансів України є:

    1. розробка основних напрямків державної фінансової політики;

    2. організація складання і виконання Державного бюджету;

    3. ведення поточних бюджетних рахунків;

    4. розробка нових і вдосконалення старих форм фінансо­вих взаємовідносин;

    5. перевірки бюджетних організацій щодо раціонального та цільового використання бюджетних коштів;

    6. інше.

52. Державна податкова адміністрація України (вища ланка) виконує такі функції:

    1. розробляє та видає інструктивні та методичні доку­менти про порядок застосування законодавчих актів про подат­ки і платежі;

    2. організовує складання і виконання Державного бюд­жету в розрізі доходів;

    3. роз’яснює через засоби масової інформації порядок застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів про податки і платежі;

    4. веде перевірку касового виконання бюджету;

    5. інше.

53. У розробці прогнозних показників економічного і со­ціального розвитку держави беруть участь такі органи:

    1. Міністерство фінансів України;

    2. Контрольно-ревізійна служба України;

    3. Міністерство економіки України;

    4. Національний банк України;

    5. Міністерство статистики України;

    6. Головне управління Державного казначейства України;

    7. інші міністерства і відомства.

54. Бюджет може формуватися:

    1. після розподілу ВВП між виробниками;

    2. до розподілу ВВП між виробниками;

    3. і до, і після розподілу ВВП між його виробниками;

    4. жодна з моделей не є реальною.

55. Рівень централізації ВВП у бюджеті:

    1. закріплюється законодавчо;

    2. впливає на рівень розвитку економіки;

    3. має становити не більше 10 %;

    4. правильні відповіді б і в;

56. До показників, що характеризують стан бюджету як фінансового плану належать:

    1. профіцит, баланс, бюджетний надлишок, бюджетний дефіцит;

    2. бюджетна рівновага, бюджетний надлишок, бюджет­ний профіцит;

    3. рівновага доходів і видатків, бюджетний надлишок, бюджетний дефіцит;

    4. бюджетний дефіцит, бюджетні запозичення, бюджет­ний профіцит.

57. Бюджетний дефіцит:

    1. є явищем, що за будь-яких умов негативно впливає на економіку країни;

    2. може бути свідомо використаний для реалізації еко­но­мічної політики, направленої на зростання у перспективі;

    3. завжди спричинює інфляційні процеси, тим самим стимулюючи активність покупців на внутрішньому ринку і за­безпечуючи економічне зростання;

    4. повинен оцінюватись із точки зору впливу на еко­но­мічну систему залежно від джерел покриття.

58. За формою прояву бюджетний дефіцит може бути:

    1. відкритий і прихований;

    2. вимушений і свідомий;

    3. негативний і позитивний;

    4. активний і пасивний.

59. За причинами виникнення розрізняють бюджетний дефіцит:

    1. відкритий і прихований;

    2. вимушений і свідомий;

    3. негативний і позитивний;

    4. активний і пасивний.

60. За напрямом використання коштів фінансування бюджетного дефіциту розрізняють дефіцит:

    1. відкритий і прихований;

    2. вимушений і свідомий;

    3. негативний і позитивний;

    4. активний і пасивний.

61. Пасивний дефіцит бюджету:

    1. є наслідком низького рівня виробництва ВВП;

    2. спричинюється характером фінансової політики держави;

    3. офіційно визнається законом про бюджет;

    4. має місце при спрямуванні коштів його фінансування на поточне споживання.

62. Активний дефіцит бюджету:

    1. є наслідком низького рівня виробництва ВВП;

    2. спричинюється характером фінансової політики держави;

    3. офіційно визнається законом про бюджет;

    4. має місце при направленні коштів фінансування в ін­вестиції.

63. Вимушений дефіцит бюджету:

    1. є наслідком низького рівня виробництва ВВП;

    2. спричинюється характером фінансової політики дер­жави;

    3. офіційно визнається законом про бюджет;

    4. проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету.

64. Свідомий дефіцит бюджету:

    1. є наслідком низького рівня виробництва ВВП;

    2. спричинюється характером фінансової політики дер­жави;

    3. офіційно визнається законом про бюджет;

    4. проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету.

65. Відкритий дефіцит бюджету:

    1. є наслідком низького рівня виробництва ВВП;

    2. спричиняється характером фінансової політики держа­ви;

    3. офіційно визнається законом про бюджет;

    4. проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету.

66. Прихований дефіцит бюджету:

    1. є наслідком низького рівня виробництва ВВП;

    2. спричиняється характером фінансової політики держа­ви;

    3. офіційно визнається законом про бюджет;

    4. проявляється у завищенні планових обсягів доходів бюджету.

67. Методами покриття бюджетного дефіциту є:

    1. валютні інтервенції;

    2. державні позики, грошова емісія;

    3. надзвичайний податок, грошова емісія, державний кредит;

    4. відповіді а і б.

68. Бюджет на наступний рік характеризується такими умовними даними: обсяг надходжень – 57 млрд грошових одиниць, обсяг видатків – 63 млрд грошових одиниць, обсяг фінансування – 8 млрд грошових одиниць, запланований об­сяг інвестицій із бюджету – 10 млрд грошових одиниць. Си­туація може бути охарактеризована наступним чином:

1. має місце недофінансування бюджетних інвестицій на (10–8) млрд грошових одиниць;

2. має місце активний бюджетний дефіцит у (63 – 57 = 8) млрд грошових одиниць;

3. має місце незабезпечений дефіцит бюджету у сумі (57–63–8–10) млрд грошових одиниць;

4. має місце рівновага доходів та видатків бюджету, ос­кільки 57 + 8 = 63.

1. Бюджет на наступний рік характеризується такими умовними даними: обсяг надходжень – 63 млрд грошових одиниць, у т.ч. обсяг запозичень – 8 млрд грошових одиниць, обсяг видатків – 63 млрд грошових одиниць. Ситуація може бути охарактеризована наступним чином:

1. бюджет є збалансованим за дохідною та видатковою частинами;

2. у видатковій частині повинні бути передбачені джере­ла погашення запозичень у сумі 8 млрд грошових одиниць;

3. має місце прихований бюджетний дефіцит в обсязі 8 млрд грошових одиниць;

4. має місце пасивний бюджетний дефіцит в обсязі 8 млрд грошових одиниць.

1. Бюджет на наступний рік характеризується такими умовними даними: обсяг надходжень – 57 млрд грошових одиниць, обсяг видатків – 63 млрд грошових одиниць, обсяг фінансування – 8 млрд грошових одиниць, запланований об­сяг інвестицій з бюджету – 6 млрд грошових одиниць. Ситуа­ція може бути охарактеризована наступним чином:

1. має місце недофінансування бюджетних інвестицій на (8–6) млрд грошових одиниць;

2. має місце пасивний бюджетний дефіцит у (63–57–6) млрд грошових одиниць;

3. має місце незабезпечений дефіцит бюджету у сумі (57–63–8–6) млрд грошових одиниць;

4. має місце рівновага доходів та видатків бюджету, ос­кільки 57 + 8 = 63.

1. Прогнозний обсяг валового внутрішнього продукту на наступний рік 600 млрд. грошових одиниць, заплано­ва­ний обсяг доходів Державного бюджету 50 млрд грошових одиниць, місцевих бюджетів – 150 млрд грошових одиниць. Показник централізації ВВП у бюджеті становить:

1. 600 : 150 + 600 : 50;

2. (150 + 50) : 600;

3. 600 : 150 + 50;

4. (600 – (150 + 50)) : 600.

1. Застосування методу прямого рахунку у бюджетному плануванні передбачає:

1. здійснення детальних розрахунків кожного елементу доходів чи витрат;

2. планування окремих показників на основі встановле­них нормативів;

3. визначення абсолютної величини показника на основі дослідження та прогнозування зміни у факторах, що мають вплив на нього;

4. визначення бюджетних показників на основі встанов­лення стійкої динаміки їх розвитку.

1. Застосування нормативного методу у бюджетному плануванні передбачає:

1. здійснення детальних розрахунків кожного елементу доходів чи витрат;

2. планування окремих показників на основі встановле­них нормативів;

3. визначення абсолютної величини показника на основі дослідження та прогнозування зміни у факторах, що мають вплив на нього;

4. визначення бюджетних показників на основі встанов­лення стійкої динаміки їх розвитку.

1. Застосування аналітичного методу у бюджетному пла­нуванні передбачає:

1. здійснення детальних розрахунків кожного елементу доходів чи витрат;

2. планування окремих показників на основі встановле­них нормативів;

3. визначення абсолютної величини показника на основі дослідження та прогнозування зміни у факторах, що мають вплив на нього;

4. визначення бюджетних показників на основі встанов­лення стійкої динаміки їх розвитку.

1. Застосування методу екстраполяції у бюджетному плануванні передбачає:

1. здійснення детальних розрахунків кожного елементу доходів чи витрат;

2. планування окремих показників на основі встановле­них нормативів;

3. визначення абсолютної величини показника на основі дослідження та прогнозування зміни у факторах, що мають вплив на нього;

4. визначення бюджетних показників на основі встанов­лення стійкої динаміки їх розвитку.

1. Застосування програмно-цільового методу у бюджет­ному плануванні передбачає:

1. здійснення детальних розрахунків кожного елементу доходів чи витрат;

2. групування витрат за пріоритетними напрямами та заходами;

3. визначення абсолютної величини показника на основі дослідження та прогнозування зміни у факторах, що мають вплив на нього;

4. визначення бюджетних показників на основі встанов­лення стійкої динаміки їх розвитку.

1. Фінансовий плановий документ, що містить обсяг надходжень та видатків закладу, що фінансується з бюджету, з помісячною та поквартальною розбивкою – це:

1. бюджетний розпис;

2. бюджетний регламент;

3. бюджетна класифікація;

4. кошторис бюджетної установи.

1. Оптимальним для країни за будь-яких умов є:

1. бюджетна рівновага;

2. бюджетний надлишок;

3. профіцит бюджету;

4. немає правильної відповіді.

1. При покритті дефіциту бюджету перевагу слід надавати:

1. емісії, оскільки вона дає змогу не відволікати кошти зі сфери інвестицій;

2. позикам, оскільки вони стримують інфляцію;

3. валютним інтервенціям, оскільки вони стабілізують курс національної валюти;

4. правильна відповідь відсутня.

1. У кошторисних розрахунках використовують:

1. показники, що характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи, нормативи видатків у розрахун­ку на певний кількісний показник;

2. обсяги міжбюджетних трансфертів та обсяги закріпле­них доходів місцевих бюджетів;

3. обсяги нормативних бюджетних видатків;

4. обсяги видатків, що враховуються при визначенні об­сягів міжбюджетних трансфертів.

1. Показники, що характеризують будівлю бюджетної установи, – це:

1. постатейні нормативи витрат;

2. узагальнені нормативи витрат;

3. загальні показники;

4. виробничі показники.

1. За економічним змістом виділяють види норм бюд­жетних видатків:

1. матеріальні, факультативні, обов’язкові;

2. матеріальні, фінансові;

3. матеріальні, індивідуальні, комбіновані;

4. фінансові, комбіновані, укрупнені;

5. бюджетні, індивідуальні, факультативні.

1. Відмінності бюджетної норми від фінансової:

1. жодних;

2. за величиною;

3. за джерелами забезпечення;

4. бюджетна норма менша за фінансову.

1. Фактори, під впливом яких відбувається зміна (перег­ляд) розрахункових норм:

1. зміна матеріальних норм;

2. збільшення (зменшення) фінансових можливостей від­повідного бюджету;

3. зміна цін на товари, які включені до переліку обов’яз­кового придбання;

4. зміна структури видатків за кошторисом;

5. зміна умов функціонування закладів освіти.

1. Документ, у якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах – це:

1. бюджетний розпис;

2. бюджетний регламент;

3. бюджетна класифікація;

4. кошторис бюджетної установи.

1. Оперативно-сітьові показники, що характеризують кількісні параметри бюджетної установи за її профілем, – це:

1. постатейні нормативи витрат;

2. узагальнені нормативи витрат;

3. загальні показники;

4. виробничі показники.

1. Таємні видатки передбачені:

1. на фінансування міжнародної діяльності;

2. на фінансування діяльності органів державної влади в інтересах національної безпеки;

3. на фінансування захищених статей видатків бюджету;

4. на фінансування державної архівної справи.

1. До бюджетних резервів не відносяться:

1. оборотна касова готівка;

2. резервні фонди Кабінету міністрів України;

3. резервні фонди органів місцевого самоврядування;

4. резервні фонди державних та комунальних підприємств.

1. До бюджетних резервів відносяться:

1. фонди самострахування державних та комунальних підприємств;

2. резервні фонди відкладених виплат;

3. резервні фонди органів місцевого самоврядування;

4. резервні фонди державних та комунальних підприємств.

1. До бюджетних резервів відносяться:

1. фонди самострахування державних та комунальних підприємств;

2. резервні фонди відкладених виплат;

3. резервні фонди Кабінету міністрів України;

4. резервні фонди державних та комунальних підпри­ємств.

1. До бюджетних резервів відносяться:

1. фонди самострахування державних та комунальних підприємств;

2. резервні фонди відкладених виплат;

3. оборотна касова готівка;

4. резервні фонди державних та комунальних підприємств.

1. Здійснення детальних розрахунків кожного елементу доходів чи витрат при плануванні показників бюджету пе­редбачає:

1. метод прямого рахунку;

2. нормативний метод;

3. аналітичний метод;

4. метод екстраполяції.

1. Планування окремих показників бюджету на основі встановлених нормативів передбачає:

1. метод прямого рахунку;

2. нормативний метод;

3. аналітичний метод;

4. метод екстраполяції.

1. Визначення абсолютної величини бюджетного показ­ника на основі дослідження та прогнозування зміни у факто­рах, що мають вплив на нього передбачає:

1. метод прямого рахунку;

2. нормативний метод;

3. аналітичний метод;

4. метод екстраполяції.

1. Визначення бюджетних показників на основі встанов­лення стійкої динаміки їх розвитку передбачає:

1. метод прямого рахунку;

2. нормативний метод;

3. аналітичний метод;

4. метод екстраполяції.

1. Бюджетне планування являє собою:

1. співставлення запланованих бюджетних показників із реально досягнутими у поточному бюджетному періоді;

2. роботу щодо прийому та зарахування коштів, що на­дійшли на рахунки бюджетів, зберігання грошових коштів бюд­жету, видачу цих коштів на заходи, передбачені бюджетом на відповідний рік, здійснення обліку операцій із бюджетними коштами та складання звітності;

3. визначення обсягів доходів і розробка заходів, які б забезпечили їх повне та своєчасне надходження до бюджету, розрахунок та оптимізацію витрат бюджету, збалансування до­ходів і витрат;

4. розміщення замовлення, укладання договору, прид­бання товару чи послуги чи здійснення аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, у зв’язку з чим необхідно здій­снити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

1. Визначення обсягів доходів і розробка заходів, які б забезпечили їх повне та своєчасне надходження до бюджету, розрахунок та оптимізацію витрат бюджету, збалансування доходів і витрат, – це:

1. бюджетне планування;

2. бюджетне зобов’язання;

3. бюджетний контроль;

4. касове виконання бюджету.

1. Індивідуальний кошторис – це:

1. фінансовий документ окремої бюджетної установи, що відображає специфіку її діяльності, підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг та спрямування коштів;

2. фінансовий документ, що містить обсяги видатків по групі однорідних закладів, що обслуговуються централізованою бухгалтерією;

3. фінансовий документ, що містить видатки на утри­ман­ня установ одного відомства, обсяги фінансування для окремого органу управління;

4. фінансовий документ, що містить розрахунок обсягу видатків, які доцільно здійснювати у централізованому порядку, хоча вони і стосуються ряду бюджетних установ.

1. Загальний кошторис – це:

1. фінансовий документ окремої бюджетної установи, що відображає специфіку її діяльності, підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг та спрямування коштів;

2. фінансовий документ, що містить обсяги видатків по групі однорідних закладів, що обслуговуються централізованою бухгалтерією;

3. фінансовий документ, що містить видатки на утриман­ня установ одного відомства, обсяги фінансування для окремого органу управління;

4. фінансовий документ, що містить розрахунок обсягу видатків, які доцільно здійснювати у централізованому порядку, хоча вони і стосуються ряду бюджетних установ.

1. Зведений кошторис – це:

1. фінансовий документ окремої бюджетної установи, що відображає специфіку її діяльності, підтверджує повнова­ження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг та спрямування коштів;

2. фінансовий документ, що містить обсяги видатків по групі однорідних закладів, що обслуговуються централізованою бухгалтерією;

3. фінансовий документ, що містить видатки на утри­мання установ одного відомства, обсяги фінансування для окре­мого органу управління;

4. фінансовий документ, що містить розрахунок обсягу видатків, які доцільно здійснювати у централізованому порядку, хоча вони і стосуються ряду бюджетних установ.

1. Кошторис видатків на проведення централізованих заходів – це:

1. фінансовий документ окремої бюджетної установи, що відображає специфіку її діяльності, підтверджує повно­ва­ження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг та спрямування коштів;

2. фінансовий документ, що містить обсяги видатків по групі однорідних закладів, що обслуговуються централізованою бухгалтерією;

3. фінансовий документ, що містить видатки на утри­мання установ одного відомства, обсяги фінансування для окре­мого органу управління;

4. фінансовий документ, що містить розрахунок обсягу видатків, які доцільно здійснювати у централізованому порядку, хоча вони і стосуються ряду бюджетних установ.

1. Фінансовий документ, що містить розрахунок обсягу видатків, що стосуються ряду бюджетних установ, які до­цільно здійснювати у централізованому порядку, – це:

1. індивідуальний кошторис;

2. загальний кошторис;

3. зведений кошторис;

4. кошторис видатків на проведення централізованих заходів.

1. Фінансовий документ, що містить видатки на утри­мання установ одного відомства, обсяги фінансування для окремого органу управління, – це:

1. індивідуальний кошторис;

2. загальний кошторис;

3. зведений кошторис;

4. кошторис видатків на проведення централізованих заходів.

1. Фінансовий документ, що містить обсяги видатків по групі однорідних закладів, що обслуговуються централі­зованою бухгалтерією, – це:

1. індивідуальний кошторис;

2. загальний кошторис;

3. зведений кошторис;

4. кошторис видатків на проведення централізованих заходів.

1. Фінансовий документ окремої бюджетної установи, що відображає специфіку її діяльності, підтверджує повнова­ження щодо отримання доходів та здійснення видатків, ви­значає обсяг та спрямування коштів, – це:

1. індивідуальний кошторис;

2. загальний кошторис;

3. зведений кошторис;

4. кошторис видатків на проведення централізованих заходів.

1. Документ, що видається – залежно від рівня бюджет­ної системи – відповідним органом системи Міністерства фінансів, доводиться до розпорядників бюджетних коштів, містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл, а також інші показники, які згідно з законодав­ством мають бути визначені на підставі нормативів, – це:

1. лімітна довідка;

2. план асигнувань;

3. бюджетне асигнування;

4. бюджетне зобов’язання.

1. Документ, що є неодмінним «супроводом» кошто­ри­су бюджетної установи, затверджується разом із кошторисом, регламентує взяття установою зобов’язань протягом року з помісячною розбивкою, – це:

1. лімітна довідка;

2. план асигнувань;

3. бюджетне асигнування;

4. бюджетне зобов’язання.

1. Повноваження розпорядника бюджетних коштів на взяття зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету відповідно до бюджетного призначення – це:

1. лімітна довідка;

2. план асигнувань;

3. бюджетне асигнування;

4. бюджетне зобов’язання.

1. Розміщення замовлення, укладання угоди, придбання товару чи ідентичні операції, здійснені протягом бюджетного року, у зв’язку з якими необхідно здійснити платежі у цьому періоді або майбутньому – це:

1. лімітна довідка;

2. план асигнувань;

3. бюджетне асигнування;

4. бюджетне зобов’язання.

1. Лімітна довідка – це:

1. документ, що видається – залежно від рівня бюджет­ної системи – відповідним органом системи Міністерства фінан­сів, доводиться до розпорядників бюджетних коштів, містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що відповідно до законодавства мають бути визначені на підставі нормативів;

2. розміщення замовлення, укладання угоди, придбання товару чи ідентичні операції, здійснені протягом бюджетного року, у зв’язку з якими необхідно здійснити платежі у цьому періоді або майбутньому;

3. документ, що є неодмінним «супроводом» кошто­рису бюджетної установи, затверджується разом з кошторисом, регламентує взяття установою зобов’язань протягом року з помісячною розбивкою;

4. повноваження розпорядника бюджетних коштів на взяття зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на конкрет­ну мету в процесі виконання бюджету відповідно до бюджетно­го призначення.

1. План асигнувань – це:

1. документ, що видається – залежно від рівня бюджет­ної системи – відповідним органом системи Міністерства фі­нан­сів, доводиться до розпорядників бюджетних коштів, містить за­тверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що відповідно до законодавства мають бути визначені на підставі нормативів;

2. розміщення замовлення, укладання угоди, придбання товару чи ідентичні операції, здійснені протягом бюджетного року, у зв’язку з якими необхідно здійснити платежі у цьому пе­ріоді або майбутньому;

3. документ, що є неодмінним «супроводом» коштори­су бюджетної установи, затверджується разом із кошторисом, регламентує взяття установою зобов’язань протягом року з по­місячною розбивкою;

4. повноваження розпорядника бюджетних коштів на взяття зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на кон­крет­ну мету в процесі виконання бюджету відповідно до бюджет­ного призначення.

1. Бюджетне зобов’язання – це:

1. документ, що видається – залежно від рівня бюджет­ної системи – відповідним органом системи Міністерства фінан­сів, доводиться до розпорядників бюджетних коштів, містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що відповідно до законодавства мають бути визначені на підставі нормативів;

2. розміщення замовлення, укладання угоди, придбання товару чи ідентичні операції, здійснені протягом бюджетного року, у зв’язку з якими необхідно здійснити платежі у цьому періоді або майбутньому;

3. документ, що є неодмінним «супроводом» кошто­рису бюджетної установи, затверджується разом із кошторисом, регламентує взяття установою зобов’язань протягом року з по­місячною розбивкою;

4. повноваження розпорядника бюджетних коштів на взяття зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на кон­крет­ну мету в процесі виконання бюджету відповідно до бюджет­ного призначення.

1. Бюджетне асигнування – це:

1. документ, що видається – залежно від рівня бюджет­ної системи – відповідним органом системи Міністерства фінан­сів, доводиться до розпорядників бюджетних коштів, містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що відповідно до законодавства мають бути визначені на підставі нормативів;

2. розміщення замовлення, укладання угоди, придбання товару чи ідентичні операції, здійснені протягом бюджетного року, у зв’язку з якими необхідно здійснити платежі у цьому періоді або майбутньому;

3. документ, що є неодмінним «супроводом» кошто­ри­су бюджетної установи, затверджується разом із кошторисом, регламентує взяття установою зобов’язань протягом року з по­місячною розбивкою;

4. повноваження розпорядника бюджетних коштів на взяття зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на конкрет­ну мету в процесі виконання бюджету відповідно до бюджет­ного призначення.

1. Відносно більш високий рівень централізації ВВП у бюджеті передбачає:

1. більший податковий тиск та більші можливості для фінансування соціальної функції держави;

2. більшу свободу підприємництва та більшу вірогід­ність соціальної нестабільності;

3. перманентну дефіцитність бюджетного фонду;

4. постійне перевищення бюджетних надходжень над видатками.

1. Відносно нижчий рівень централізації ВВП у бюджеті передбачає:

1. більший податковий тиск та більші можливості для фінансування соціальної функції держави;

2. більшу свободу підприємництва та більшу вірогід­ність соціальної нестабільності;

3. перманентну дефіцитність бюджетного фонду;

4. постійне перевищення бюджетних надходжень над видатками.

1. Загальний фонд бюджету включає:

1. доходи, видатки та фінансування без передбачення конкретної мети;

2. бюджетні призначення на видатки за рахунок кон­кретно визначених джерел надходжень;

3. доходи бюджету за винятком запозичень;

4. видатки бюджету за винятком витрат на погашення запозичень.

1. Місцеві Ради народних депутатів приймають рішен­ня про створення спеціального фонду:

1. в обов’язковому порядку;

2. на підставі закону про Державний бюджет;

3. власним рішенням відповідної ради;

4. за розпорядженням Кабінету Міністрів.

1. На створення позабюджетних фондів:

1. має право Верховна Рада;

2. мають право Верховна Рада Автономної республіки Крим та інші місцеві ради;

3. мають право лише організації, що носять статус бюд­жетної установи;

4. не мають права органи державної влади, органи вла­ди Автономної республіки Крим, органи місцевого самовряду­вання та бюджетні установи.

1. Державне казначейство України здійснює касове виконання:

1. лише Державного бюджету;

2. Державного та обласних бюджетів;

3. Державного і місцевих бюджетів, крім бюджетів міс­цевого самоврядування;

4. Державного і місцевого бюджетів.

1. Державне казначейство України здійснює касове ви­конання бюджетів:

1. будучи учасником системи електронних платежів НБУ;

2. будучи клієнтом банку, уповноваженого вести опера­ції з бюджетними коштами;

3. діючи поза банківською системою;

4. усі відповіді правильні.

1. Коди бюджетної класифікації призначені для:

1. блокування доступу сторонніх користувачів до бюд­жетної інформації;

2. систематизації та автоматизованої обробки бюджет­ної інформації;

3. нумерації вхідних та вихідних бюджетних потоків;

4. усі відповіді правильні.

1. Загальну організацію та управління виконанням бюджету, а також координацію діяльності учасників бюд­жетного процесу з питань виконання бюджету здійснюють:

1. органи системи Міністерства фінансів;

2. органи системи Державного казначейства України;

3. органи системи Державної податкової адміністрації;

4. Органи Контрольно-ревізійного управління.

1. Касове виконання бюджетів за доходами та видат­ка­ми в Україні здійснюють:

1. органи системи Міністерства фінансів;

2. органи системи Державного казначейства України;

3. органи системи Державної податкової адміністрації;

4. Органи Контрольно-ревізійного управління.

1. Система касового виконання бюджету включає:

1. співставлення запланованих бюджетних показників із реально досягнутими у поточному бюджетному періоді;

2. роботу щодо прийому та зарахування коштів, що надійшли на рахунки бюджетів, зберігання грошових коштів бюджету, видачу цих коштів на заходи, передбачені бюджетом на відповідний рік, здійснення обліку операцій із бюджетними коштами та складання звітності;

3. визначення обсягів доходів і розробка заходів, які б забезпечили їх повне та своєчасне надходження до бюджету, розрахунок та оптимізацію витрат бюджету, збалансування до­ходів і витрат;

4. розміщення замовлення, укладання договору, прид­бання товару чи послуги чи здійснення аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, у зв’язку з чим необхідно здій­снити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

1. Єдине систематизоване групування доходів, видат­ків, фінансування бюджету та державного боргу за однорідними ознаками – це:

1. бюджетний розпис;

2. бюджетний регламент;

3. бюджетна класифікація;

4. кошторис бюджетної установи.

1. В Україні касове виконання бюджету здійснюється:

1. уповноваженими банками;

2. Національним банком;

3. органами Держказначейства;

4. сумісно казначейською та банківською системою.

1. До законодавчо дозволених методів створення доходів бюджету не відноситься:

1. стягнення податків і зборів;

2. залучення позик;

3. пряме вилучення доходів з державного сектору;

4. емісія.

1. При розмежуванні доходів між ланками бюджетної системи керуються:

1. принципом субсидіарності та розмежування видатків та повноважень;

2. кількістю бюджетних установ на відповідній тери­то­рії;

3. кількістю населення відповідної адміністративно-те­риторіальної одиниці.

1. Доходи бюджету діляться згідно бюджетної класи­фікації:

1. за функціями, з виконанням яких вони пов’язані;

2. за економічною характеристикою;

3. за відомчою ознакою;

4. на податкові надходження, неподаткові надходжен­ня, доходи від операцій із капіталом та трансферти.

1. Видатки бюджету класифікують:

1. за функціями, з виконанням яких вони пов’язані;

2. за економічною характеристикою;

3. за відомчою ознакою;

4. усі відповіді правильні.

1. За економічною ознакою видатки бюджету діляться на:

1. поточні, капітальні, нерозподілені, кредитування з вирахуванням погашення;

2. видатки на державне управління, судову владу, між­народну діяльність, національні оборону, освіту, охорону здо­ров’я тощо;

3. видатки Державного бюджету та місцевих бюджетів;

4. видатки міністерств та відомств.

1. Розподіл видатків за ознакою головних розпоряд­ни­ків бюджетних коштів містить:

1. функціональна класифікація видатків;

2. відомча класифікація видатків;

3. економічна класифікація видатків;

4. програмна класифікація видатків.

1. Видатки бюджету розподіляються за ланками бюд­жетної системи в Україні:

1. на основі розмежування повноважень та принципу субсидіарності;

2. на основі розподілу доходів;

3. на основі розрахунків доходоспроможності бюджетів;

4. відповіді а і б.

1. За законодавством України до видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюд­жетних трансфертів, належать:

1. видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані до виконання місцевому самоврядуванню;

2. видатки на реалізацію прав та обов’язків місцевого самоврядування, які мають місцевий характер;

3. видатки на забезпечення конституційного ладу дер­жави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судо­чинства, які не можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню.

1. Видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів, здійснюються:

1. із бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

2. із бюджетів міст республіканського значення Авто­номної республіки Крим та міст обласного значення та район­них бюджетів;

3. із бюджету Автономної республіки Крим та обласних бюджетів;

4. із усіх перерахованих бюджетів.

1. Видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України, здійснюються:

1. із бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

2. із бюджетів міст республіканського Автономної рес­публіки Крим та міст обласного значення та районних бюджетів;

3. із бюджету Автономної республіки Крим та обласних бюджетів;

4. із усіх перерахованих бюджетів.

1. Видатки на фінансування бюджетних установ та за­ходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні по­слуги для окремих категорій громадян або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України, здій­снюються:

1. із бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань;

2. із бюджетів міст республіканського значення Авто­номної республіки Крим та міст обласного значення та район­них бюджетів;

3. із бюджету Автономної республіки Крим та обласних бюджетів;

4. із усіх перерахованих бюджетів.

1. Міжбюджетний трансферт на забезпечення норма­тивного рівня доходної спроможності бюджету, який його отримує, – це:

1. міжбюджетний трансферт;

2. фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;

3. субвенція;

4. дотація вирівнювання.

1. Кошти, що безплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого, – це:

1. міжбюджетний трансферт;

2. фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;

3. субвенція;

4. дотація вирівнювання.

1. Міжбюджетний трансферт для використання на пев­ну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про його надання, – це:

1. міжбюджетний трансферт;

2. фінансовий норматив бюджетної забезпеченості;

3. субвенція;

4. дотація вирівнювання.

1. Бюджетні субвенції та дотації є формами:

1. субсидіювання;

2. вилучення коштів;

3. бюджетних позичок;

4. горизонтальних міжбюджетних потоків.

1. В Україні законодавчо дозволені такі види міжбюд­жетних відносин:

1. горизонтальні взаємні розрахунки;

2. дотації, субвенції, вилучення коштів;

3. а і б.

1. Обсяг міжбюджетних трансфертів визначається з використанням показників:

1. фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів до них;

2. кількості мешканців та споживачів соціальних послуг;

3. індексу відносної податкоспроможності бюджету та прогнозного кошика доходів бюджету;

4. усіх вищевказаних.

1. Розрізняють системи касового виконання бюджету :

1. американська, західноєвропейська, скандинавська;

2. банківська, казначейська, змішана;

3. дефіцитна, профіцитна, рівноважна;

4. ринкова, адміністративно-командна.

1. Банківська система касового виконання бюджету передбачає:

1. відкриття та ведення бюджетних рахунків спеціально створеним органом, який функціонує як учасник системи елек­тронних платежів НБУ;

2. відкриття та ведення бюджетних рахунків та рахун­ків розпорядників бюджетних коштів установами уповноваже­них банків;

3. ведення бюджетних рахунків органами ДКУ, а ра­хунків розпорядників бюджетних коштів – установами уповно­важених банків;

4. можливість відкриття та ведення бюджетних рахун­ків як казначейською, так і банківською системою.

1. Казначейська система касового виконання бюджету передбачає:

1. відкриття та ведення бюджетних рахунків спеціально створеним органом, який функціонує як учасник системи елек­тронних платежів НБУ;

2. відкриття та ведення бюджетних рахунків та рахун­ків розпорядників бюджетних коштів установами уповно­ва­же­них банків;

3. ведення бюджетних рахунків органами ДКУ, а ра­хунків розпорядників бюджетних коштів – установами уповно­важених банків;

4. можливість відкриття та ведення бюджетних рахун­ків як казначейською, так і банківською системою.

1. Змішана система касового виконання бюджету передбачає:

1. відкриття та ведення бюджетних рахунків спеціально створеним органом, який функціонує як учасник системи елек­тронних платежів НБУ;

2. відкриття та ведення бюджетних рахунків та рахун­ків розпорядників бюджетних коштів установами уповно­важе­них банків;

3. ведення бюджетних рахунків органами ДКУ, а ра­хунків розпорядників бюджетних коштів – установами уповно­важених банків;

4. можливість відкриття та ведення бюджетних рахун­ків як казначейською, так і банківською системою.

1. Виконання Державного бюджету шляхом авансу­ван­ня і подальшого оформлення кредитних відносин із Урядом, а місцевих бюджетів – у межах реальних надходжень перед­бачала система виконання бюджету:

1. банківська;

2. казначейська;

3. змішана;

4. платіжна.

1. Відкриття та ведення бюджетних рахунків спеціаль­но створеним органом, здійснення видатків бюджету шля­хом оплати рахунків передбачає система виконання бюдже­ту:

1. банківська;

2. казначейська;

3. змішана;

4. платіжна.

1. Розподіл або дублювання виконання окремих функ­цій у галузі касового виконання бюджету передбачає модель:

1. банківська;

2. казначейська;

3. змішана;

4. платіжна.

1. Розміщення замовлення, укладання договору, прид­бання товару чи послуги чи здійснення аналогічних опера­цій протягом бюджетного періоду, у зв’язку з чим необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбут­ньому, – це:

1. бюджетне планування;

2. бюджетне зобов’язання;

3. бюджетний контроль;

4. касове виконання бюджету.

1. Обсяг міжбюджетних трансфертів визначається з використанням показників:

1. обсягу податкових надходжень від загальнодер­жав­них податків, які розподіляються між місцевими бюджетами, та визначеними Кабінетом міністрів нормативами відрахувань на поточний бюджетний період;

2. фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів до них; кількості мешканців та спожи­вачів соціальних послуг; індексу відносної податкоспро­мож­ності бюджету та прогнозного кошика доходів бюджету;

3. розпису доходів та видатків місцевого бюджету, ме­режі установ та закладів, що з фінансуються з вказаного бюдже­ту, та обсягів бюджетних призначень.

1. Робота щодо прийому та зарахування коштів, що на­дійшли на рахунки бюджетів, зберігання грошових коштів бюджету, видача цих коштів на заходи, передбачені бюдже­том на відповідний рік, здійснення обліку операцій із бюд­жетними коштами та складання звітності – це:

1. бюджетне планування;

2. бюджетне зобов’язання;

3. бюджетний контроль;

4. касове виконання бюджету.