Тема 9. Видатки бюджету на соціальний захист населення та соціальну сферу Методичні поради до вивчення теми

 

Світовий досвід виявив основні напрямки соціальних гарантій.

По-перше, держава повинна гарантувати кожному громадянину, який здійснює трудову діяльність, прийнятний рівень добробуту через встановлення мінімального рівня заробітної плати, її індексації, помірних податків і невтручання у підприємницьку діяльність.

Другий напрям – задоволення пріоритетних потреб суспільства, які держава не може довірити громадянам: освіта, виховання дітей та підлітків, проведення культурних заходів, підготовка кадрів, органі­зація охорони здоров’я, розвиток фізкультури тощо.

Третій напрям має на меті зближення рівнів життя різних груп населення, недостатня забезпеченість яких пов’язана з незалежними від них причинами, наприклад, стан здоров’я, вік, кризові явища в економіці і т. ін.

У більшості країн світу, як і в Україні, соціальні гарантії громадян є конституційно закріпленими.

У фінансуванні соціальних гарантій визначальну роль відіграє механізм державних фінансів. Кошти на забезпечення соціальних гарантій надаються з Державного та місцевих бюджетів, спеціальних бюджетних фондів.

За рахунок бюджету держава повинна забезпечувати мінімально необхідний рівень надання соціальних послуг, і насамперед для громадян, які з тих чи інших причин мають низький рівень матеріального забезпечення. Отже необхідною є розробка фінансових нормативів забезпечення соціальних гарантій.

Джерелами фінансування соціальних гарантій, крім бюджетних асигнувань, можуть бути також:

• –     фінансові ресурси підприємницьких структур;

• –     спонсорство та меценатство;

• –     страхування.

 

Видатки бюджетів на соціальний захист і соціальне забезпечення згідно з бюджетною класифікацією:

•        виплата пенсій і допомоги;

•        пільги ветеранам війни і праці;

•        допомога сім’ям з дітьми;

•        інші види соціальної допомоги;

•        пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ;

•        видатки на утримання дитячих закладів – інтернатів;

•        видатки на утримання притулків для неповнолітніх;

•        програми соціального захисту неповнолітніх;

•        видатки на утримання будинків-інтернатів для престарілих і інвалідів;

•        кошти, що передаються до Фонду України соціального захисту інвалідів;

•        соціальні програми у галузі сім’ї, жінок, молоді та дітей;

•        фінансування інших закладів та заходів у галузі соціальної політики.

Одним з найважливіших завдань держави є матеріальне забез­печення громадян похилого віку, в разі остаточної втрати працездат­ності, втрати годувальника. Таке забезпечення здійснюється шляхом призначення і виплати їм пенсій.

Механізм надання пільг встановлюється Кабінетом Міністрів України та чинним законодавством.

За умов ринкової економіки держава зобов’язана гарантувати необхідну матеріальну підтримку сімей з дітьми, стимулювати підви­щення рівня народжуваності.

Цільова грошова допомога на проживання громадян з мінімаль­ними доходами призначається органами соціального захисту населен­ня непрацездатним громадянам-пенсіонерам, членам їх сімей (крім дітей, які одержують пенсію у разі втрати годувальника), а також особам, що мають право на пенсію, але не звернулись за її призначенням, у яких середньомісячний сукупний доход на одного члена сім’ї за попередні місяці не досяг рівня малозабезпеченості.

Державні житлові субсидії надаються сім’ям громадян, у яких нарахована плата за житло і комунальні послуги (у межах встанов­лених нормативів) перевищує встановлену державою частку доходу.

Видатки бюджету на соціальну сферу: фінансування освіти, охорони здоров’я, культури і мистецтва, засобів масової інформації, фізичної культури і спорту:

 

фінансування освіти:

•         дошкільної освіти;

•         закладів початкової загальної освіти, базової загальної середньої освіти, повної загальної середньої освіти;

•         закладів освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації;

•         позашкільної освіти;

•         професійно-технічної освіти;

•         вищої освіти;

•         післядипломної освіти;

•         інших закладів та заходів у галузі освіти;

 

фінансування охорони здоров’я:

•         лікарень широкого профілю;

•         спеціалізованих медичних закладів;

•         поліклінік і амбулаторій;

•         фельдшерсько-акушерських пунктів;

•         санітарно-епідеміологічної служби;

•         медичного обладнання, інструментів, протезів, іншої продукції, що використовується в медичній практиці;

•         прикладних досліджень та експериментальних розробок в галузі охорони здоров’я;

•         інших закладів в галузі охорони здоров’я;

 

фінансування культури і мистецтва:

•         мистецтва (творчі спілки, театри, філармонії та ін.);

•         культури (бібліотеки, музеї та виставки, палаци і будинки культури, клуби та ін.);

•         кінематографії;

•         архівної справи;

•         інших заходів та закладів;

 

фінансування засобів масової інформації:

•         телебачення і радіомовлення;

•         преси;

•         книговидання;

•         інших засобів.