Методи аналізу інформації і прогнозування

Аналіз даних полягає в їх узагальненні шляхом визначення показників центральних тенденцій і варіації, а також у виявленні і вимірюванні взаємозв’язків між певними показниками. Найпростіший аналіз – це зведення даних в таблиці. Більш складний аналіз здійснюється шляхом складання комбінаційних таблиць, які демонструють залежність одного показника від іншого. Наприклад, спільний аналіз попереднього питання і питання про вік респондентів. Для подальшого аналізу цієї інформації можуть бути розраховані відносні частоти, тобто відсотки відповідей від загальної кількості.

Статистичні методи аналізу складають суттєву і дуже важливу частину МІС, що базується на використанні комп’ютерних програм і систем статистичного аналізу. В арсеналі цих систем безліч різних методів, найбільш поширеними серед яких є наступні:

1. Кореляційний аналіз дозволяє виявити і оцінити напрям зв’язку між параметрами, що вивчаються.

2. Регресійний аналіз полягає в знаходженні найбільш підходящого рівняння, що описує залежність якоїсь величини від набору незалежних змінних.

3. Дискримінантний аналіз використовується для визначення ознак різниці двох і більше категорій об’єктів.

4. Факторний аналіз дозволяє виділити систему незалежних змінних, що лежить в основі великого набору взаємозв’язаних величин.

5. Кластерний аналіз дозволяє розділити групу об’єктів на декілька груп, що взаємно не перетинаються, за сукупністю якісних і кількісних характеристик. Основне використання – сегментування ринку.

6. Аналіз багатомірних сукупностей використовується для наочного представ­лення відносного положення конкуруючих товарів або марок. Об’єкти представляються точками в багатовимірному просторі ознак, що їх характеризують, в якому відстань між точками визначається ступенем різниці між об’єктами, що презентуються.

Першим кроком до з’ясування зовнішнього середовища, в якому повинно діяти підприємство, є комплексне дослідження конкретного ринку, а саме – вивчення його особливостей.

Комплексний підхід означає:

• необхідність аналізу всіх основних елементів конкретного ринку;

• обов’язковість його вивчення у взаємозв’язку із загальноекономічними явищами та ринками продукції;

• охоплення всієї основної групи факторів внутрішнього (відносно даного ринку) характеру, що впливають на нього.

Дослідження ринку конкретного товару включає: аналіз і прогноз кон’юнктури ринку та аналіз особливостей комерційної діяльності (рис. 11).

Рис. 11. Порядок проведення дослідження ринку

Аналіз та прогноз кон’юнктури ринку

Кон’юнктура товарного ринку означає сукупність чинників, умов, властивих товарному ринку, співвідношення окремих його сегментів: пропозиції товару, попиту на товар, ціни.

Поняття кон’юнктура товарного ринку вміщує наступні елементи:

• назву товарної групи;

• дату (або період), на яку (або за який) характеризується стан товарного ринку;

• назву регіону, на якому оцінюється кон’юнктура ринку;

• сектор ринку.

В основі ієрархії кон’юнктури розміщена господарська кон’юнктура або ситуація, властива господарству країни, включно з усіма її галузями, секторами (рис. 12).

Рис. 12. Ієрархія кон’юнктури

Дослідження кон’юнктури в системі маркетингової діяльності підприємства вважають найпоширенішим серед усіх інших досліджень підприємства виробничої та торговельної сфери (рис. 13).

Рис. 13. Алгоритм дослідження кон’юнктури

Критерії кон’юнктури.

1. Економічні:

• збалансування попиту і пропонування товарів;

• відповідність товарних запасів нормативам;

• досягнення темпів зростання продажу, прибутків.

2. Соціальні.

• досягнення рівня споживання товарів;

• витрати часу на купівлю товарів;

• сприйняття бізнесу, товарів, послуги.

Показники кон’юнктури:

• товарне пропонування: обсяг закупівлі вітчизняних та імпортних товарів у натуральних і вартісних показниках; частка окремих виробників; показники асортименту; обсяг та частка нетоварного споживання продукту;

• попит: грошові доходи та купівельні фонди населення; грошові заощадження; обсяг та структура незадоволеного, відкладеного, реалізованого попиту;

• ціна: індекс цін; співвідношення цін на товари окремих секторів ринку; структура ціни;

• товарні запаси; товарооборотність; обсяг та структура неходових товарів;

• виконання плану прибутків, продажу; рівень рентабельності; рівень витрат обертання;

• фактичне споживання, забезпеченість товаром; рівень досягнення норм споживання;

• витрати часу на пошук товару та купівлю.