Тема 5 облік необоротних активів

 

5.1. Класифікація та оцінка необоротних активів

У бюджетних установах не створюються матеріальні блага, тому необоротні активи, які їм належать, не є засобами виробництва, а ви­ступають як основні невиробничі фонди.

Необоротні активи бюджетних установ складаються з основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів.

До основних засобів відносяться необоротні активи, які мають ма­теріальну форму, належать установі і призначені для використання в процесі надання нематеріальних послуг, здачі в оренду іншим осо­бам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше од­ного року, їх вартість становить понад 500 грн за одиницю (комплект). Це — земельні ділянки, капітальні витрати з поліпшення земель, бу­дівлі, споруди, передавальні пристрої, робочі і силові машини, облад­нання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухон­ний і господарський інвентар, обчислювальна техніка, робочі і про­дуктивні тварини, багаторічні насадження і т. д.

До основних засобів незалежно від вартості відносяться: сільськогосподарські машини і обладнання; будівельний механізований інструмент; робочі і продуктивні тварини; всі види засобів пересування, призначені для переміщення лю­дей і вантажів; документація з типового проектування.

Крім того, до основних засобів відноситься сценічно-постановоч­ний інвентар вартістю понад 10 грн. (декорації, меблі і реквізит, бутафорія, театральні і національні костюми, головні убори, білизна, взут­тя, перуки), наукові фільми, магнітні диски, стрічки, касети.

До інших необоротних матеріальних активів відносяться: музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя ловлі, спеціальні інструменти і пристрої, білизна, постільні речі, одяг і взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довгострокового використання для наукових цілей.

До нематеріальних активів відносяться необоротні активи, що не мають фізичної і матеріальної форми (права користування природ­ними ресурсами, права користування майном, права на знаки для товарів і послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські і суміжні з ними права, гудвіл та інші нематеріальні активи.

Така класифікація необоротних активів виступає як організуючий момент, забезпечуючи однорідність групування коштів в обліку і звіт­ності.

У бухгалтерському обліку необоротні активи відображаються за первісною вартістю, тобто по фактичних витратах на їх придбання, спорудження та виготовлення або за відновною вартістю (первісною вартістю, зміненою після індексації). Далі відновна вартість розгля­дається як первісна. Балансова вартість являє собою різницю між первинною вартістю і сумою нарахованого зносу. У бухгалтерській звітності необоротні активи відображаються за балансовою (залиш­ковою) вартістю. За балансовою вартістю формується фонду необо­ротних активах. Всі три види оцінки тісно пов'язані між собою, вини­кають в певний час і мають своє призначення.

Не збільшують первісної вартості необоротних активів витрати щодо найму транспорту для їх перевезення. Вони списуються на ви­датки по відповідних кодах економічної класифікації видатків.

На збільшення первісної вартості не відносяться також суми ПДВ, сплаченого при придбанні необоротних активів. У залежності від джерела придбання вказані суми відносяться:

• на видатки по відповідних кодах економічної класифікації ви­датків — при придбанні необоротних активів за рахунок коштів за­гального фонду кошторису;

• до складу податкового кредиту — при придбанні необоротних активів за рахунок коштів спеціального фонду. При цьому суми по­датку на додану вартість, сплачені при придбанні необоротних акти­вів, можуть бути віднесені бюджетною установою до складу податко­вого кредиту тільки в тому випадку, якщо установа зареєстрована як платник ПДВ. Якщо ж установа не є платником ПДВ, то ці суми спису­ються на видатки по відповідних кодах економічної класифікації ви­датків.

Зміна первісної вартості необоротних активів відбувається у разі індексації їх первісної вартості відповідно до чинного законодавства, а також при добудівлі, дообладнанні, реконструкції та частковій лікві­дації відповідних об'єктів і модернізації, яка привела до додаткового укомплектування необоротних активів.

Індексація первісної (відновної) вартості груп необоротних активів може проводитись щорічно згідно з індексом інфляції року і відповід­но до порядку, передбаченого підпуктом 8.3.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [6].

Якщо вартість окремих видів необоротних активів після індексації значно відрізняється від вартості аналогічних нових зразків, то такі необоротні активи обліковуються в установі по ринкових вільних ці­нах на ці види активів, які діють на дату проведення індексації.

Витрати на капітальний ремонт не збільшують первісну вартість необоротних активів, а списуються на видатки установи по відповід­них кодах економічної класифікації видатків.

Необоротні активи, що не мають матеріальної форми, обліковуються по первісній вартості їх придбання або створення.

Облік необоротних активів (за винятком бібліотечних фондів, мало­цінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу і взуття, матеріалів довгострокового використання для науко­вих цілей і таких, що мають обмежене використання) ведеться в по­вних гривнях без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання не­оборотних активів, відноситься на видатки установи.

Таблиця 5.1