Цефалопіноз (cephalopinosis)

Захворювання верблюдів, спричинюється личинками овода Cephalopina titillator родини Oestridae і характеризується запальними процесами носової порожнини, глотки, схудненням тварин.

Збудник подібний до овечого овода, завдовжки 8 – 11 мм. Груди жовтого кольору з попелясто-сірим нальотом і чорними плямами. Черевце яйцеподібної форми з блискучим сріблясто-білим нальотом. Голова велика, жовтого кольору. Крила прозорі з коричневим відтінком. Личинка першої стадії білого кольору. Личинка третьої стадії веретеноподібна, має шипи по тілу, розміром до 30 мм, білого кольору зі світло-жовтим відтінком. Оводи живуть 4 – 15 діб.

Цикл розвитку. Самка після запліднення стрімко підлітає до верблюда і впорскує в носову порожнину 15 – 35 личинок (усього за життя — 800 – 900), які в носовій порожнині кріпляться до слизової оболонки. Личинки першої

стадії локалізуються в носоглотці і розвиваються впродовж 3 – 3,5 міс, другої стадії — розвиваються у порожнинах голови впродовж 10 міс. Личинки третьої стадії подразнюють слизову носа і під час чхання та кашлю випадають, переважно вдень, зариваються в ґрунт і через 5 – 6 год перетворюються на лялечку. Ця стадія триває від 2 тижнів до 1,5 міс .

Епізоотологічні дані. Джерелом інвазії є заражені личинками верблюди.

Інтенсивність інвазії у двогорбого й одногорбого верблюдів становить 150 –200 личинок.

Патогенез. Личинки спричинюють подразнення і травмування слизової оболонки носа. Продукти запалення, що всмоктуються, погіршують загальний стан тварин. Гіперемія, виразки й набряки, які виникають у місцях скупчення личинок у носо-глотці, та самі личинки утруднюють дихання, приймання води й корму.

Верблюди худнуть, іноді гинуть унаслідок асфіксії.

Клінічні ознаки. У період масового льоту самок оводів верблюди занепокоєні: підіймають і опускають голову, труться носом об землю, намагаючись звільнитися від личинок, часто фиркають. З часом у тварин розвивається риніт з гнійними виділеннями з ніздрів, іноді сильна носова кровотеча, помітна задишка. З ніздрів поширюється неприємний гнильний запах. Верблюди погано їдять, оскільки не можуть ковтати, худнуть, швидко втомлюються.

Патологоанатомічні зміни. У носоглотці виявляють личинок. В цих місцях тканини гіперемійовані, набряклі, з виразками.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки та виявляють під час обстеження личинок овода в носовій порожнині. У ніздрі вводять слабкий розчин інсектициду (50 – 100 мл) і відбирають личинок за допомогою ватного тампона.

Лікування. Застосовують інсектицидні препарати неоцидолу, неостомазану, ціодрину, бутоксу у вигляді розчинів і емульсій, якими обприскують верблюдів у період активності самок оводів. Ефективні макроциклічні лактони та клозантел. Худих і виснажених верблюдів лікують симптоматично, після чого вводять інсектициди.

Профілактика та заходи боротьби. Верблюдів, що надходять з неблагополучних господарств, профілактично обробляють інсектицидними препаратами. Уражених і підозрюваних щодо захворювання тварин лікують. Личинок овода збирають і знищують. У період масової активності оводів верблюдів обробляють репелентами та інсектицидами.